ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/3733/26 Справа № 183/6430/25 Суддя у 1-й інстанції - Фролова В. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В, Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області
на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року, -
В С Т А Н О В И В:
26 червня 2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом в сумі 8089,63 грн., в обґрунтовання якої зазначає, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , яка була пенсіонеркою, перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду у Луганській області та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М., 08.05.2025 року, видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 , зокрема спадщини, яка складається з суми належної померлій недотриманої пенсії в розмірі 29082,04 грн., та була розрахована головним управлінням Пенсійного фонду в Луганській області відповідно до довідки від 20.01.2025 за № 1200-0403-8/1831. 09.05.2025 року, з метою отримання недоотриманої пенсії померлої матері, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, а 12.05.2025 на картковий рахунок позивача надійшло безготівкове зарахування одноразової допомоги у сумі 20992,41 грн. Оскільки, зарахування надійшли не в повному обсязі ніж зазначалось у свідоцтві про право на спадщину, ОСОБА_1 , звернулась до ГУ ПФУ із заявою щодо з`ясування підстав недоплати, на що, 30.05.2025 року отримала відповідь, в якій було повідомлено, що такі нарахування суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, здійснено згідно ч. 1 ст. 46 Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування`за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення отримання пенсії, з чим позивач не погоджується, у зв`язку з чим, звернулась до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 8089,63 грн. та стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області вказаної суми в порядку спадкування за законом (а.с. 1-6).
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Луганській області, про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом - задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на грошові кошти недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 8089,63 грн. згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.05.2025 зареєстрованого в реєстрі за № 550.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії, яка належала померлій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але не була одержана нею за життя у розмірі 8089,63 грн. згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 08.05.2025 року, зареєстрованим в реєстрі за № 550.
Стягнуто з ГУ ПФУ в Луганській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн. (а.с. 73-77).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач ГУ ПФУ в Луганській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 79-83).
ОСОБА_1 скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу по даній справі, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін (а.с. 105-109).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 14.02.1967 року (а.с. 10), є внутрішньо-переміщеною особою відповідно до довідки від 02.11.2022 року за №7701-7001606467 (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 від 12.09.2023 року (актовий запис про смерть 170229630001602301009) (а.с. 11-13).
Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М., 08.05.2025 року видано свідоцтво про право на спадщину, з якого вбачається, що спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та спадщина складається з суми недоотриманої пенсії в Управлінні з питань виплати пенсій ГУ ПФУ в Луганській області в розмірі 29 082,04 грн., яка належала померлій на підставі довідки виданої 20.01.2025 року ГУ ПФУ в Луганській області за №1200-0403-8/1831. Вказане свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 550 (спадкова справа№ 30/2023) (а.с. 16).
З метою отримання виплат недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , позивачка, 09.05.2025 року звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, яку зареєстровано за №948.
12.05.2025 на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» здійснено безготівкове зарахування одноразової допомоги в сумі 20 992,41 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача на 20.05.2025 (а.с. 17).
З метою отримання виплат недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 , позивачка, повторно звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, яку зареєстровано 26.05.2025 року за №4509/Ф-1200-25.
Згідно листа Управління з питань виплат ГУ ПФУ в Луганській області від 30.05.2025 року за вих. 3749-4509/Ф-04/8-1200/25 вбачається, що недоотримана пенсія була розрахована з моменту надання заяви з 09.05.2022 року по 31.10.2022 року в сумі 20 992,41 грн. з урахуванням трьох років від дати звернення (09.05.2025) за недоотриманою пенсією з посиланням на положення ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 18).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що з отриманням Свідоцтва про право на спадщину позивачка набула всіх прав і обов`язків спадкоємця, який має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії, тому оскільки суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна. Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача залишку нарахованої але невиплаченої суми пенсії спадкодавця ОСОБА_2 в сумі 8089,63 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Як вбачається із частини 1 статті 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини 1 статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1227 ЦК України передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, свідчить про те, що:
- цією нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та неотриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1227 ЦК України за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Частиною 1 статті 52 вказаного вище Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. Як вбачається із частини 3 статті 52 вказаного вище Закону, у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Частиною 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Право на спадщину позивачки підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке видане на її ім`я та не є предметом спору в даній справі.
Частиною 1 статті 1301 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Колегія суддів наголошує, що Верховною Радою України не приймались зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з приводу особливостей виплати недоотриманої пенсії пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки з отриманням Свідоцтва про право на спадщину позивачка набула всіх прав і обов`язків спадкоємця, а отже право власності якого вона набула є правом спадкоємця на успадковане майно, й має відмінний за характером від процедури отримання членами сім`ї померлого пенсіонера сум недоодержаної пенсії.
Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.
Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - залишити без задоволення.
Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Судді: