ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6237/26 Справа № 183/2065/25 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д.І. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,
Учасники справи:
позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року, головуючий у суді першої інстанції Городецький Д.І.
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2025року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) подало позов в суд проти ОСОБА_1 з вимогами про стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором у розмірі 39241,20грн.
Існування таких вимог Банк пов`язував із тим, що ОСОБА_1 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву №б/н від 27 грудня 2005року та приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг. З моменту підписання відповідачкою заяви між Банком та відповідачкою був укладений договір шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору, відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна», на яку встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 34000,00грн. Після спливу строку дії першої картки відповідачкою для можливості користування рахунком додатково отримувались також і інші кредитні картки типу «Універсальна». В процесу користування рахунком відбулась зміна відсоткової ставки на 40,8%річних. Далі, в процесі користування рахунком, 01 вересня 2020року відповідачка власноруч на планшеті підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої погоджено суттєві умови користування кредитним рахунком. Починаючи з 01 вересня 2020року відсотки нараховувались за погодженою з Банком ставкою 40,8%.
Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка користувалась кредитним рахунком, але не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за наданим кредитом, що відображено в Розрахунку заборгованості за договором, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідачка станом на 11 лютого 2025року має заборгованість у розмірі 39241,20грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 32203,50грн та заборгованість за простроченими відсотками 7037,70грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 27 грудня 2005року, яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту - 32203,50грн, заборгованості за простроченими відсотками за період з 27 грудня 2005року по 31 березня 2015року - 212,39грн, а всього 32 415,89грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог Банку відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог в задоволеній частині, оскільки відповідачкою було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Банку. Водночас, вказував, що банком поступово в односторонньому порядку збільшувалась процентна ставка з 01 квітня 2015року по 11 лютого 2025року з 36,0% річних до 43,20%річних, що не було погоджено між сторонами в анкеті-заяві та довідці про умови кредитування, а тому вважав, що стягненню підлягає лише заборгованість за процентами за період з 27 грудня 2005року по 31 березня 2015року у розмірі 212,39грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
06 квітня 2026року АТ КБ «ПриватБанк» подало безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи "Електронний суд" апеляційну скаргу на заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026року.
В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду в частині відмовлених позовних вимог, просив скасувати рішення в цій частині, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині, яка оскаржується Банком, на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що відповідачем розрахунок заборгованості не спростований. Наполягав, що сторонами при укладенні кредитного договору були погоджені всі істотні умови, у тому числі щодо відсотків, у підписаній відповідачем заяві від 01 вересня 2020року зазначено, що процентна ставка становить 42,0% річних. Клієнт жодного разу не надавав Банку заперечень щодо розміру відсоткової ставки, заборгованість за відсотками була нарахована після 01 грудня 2021року.
Також зазначав, що суд дійшов помилкового висновку про здійснення позивачем розрахунку заборгованості поза межами строку кредитування. Вважав, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що Банком не дотримано вимог законодавства щодо узгодження з відповідачкою умов кредитування в частині сплати відсотків, наполягав, що такі висновки суду спростовуються матеріалами справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідачка не скористалась своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подала.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
09 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу; та 08 липня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.
10 серпня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до судового розгляду без повідомлення учасників справи.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
27 грудня 2005року ОСОБА_1 підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку, в якій виявила бажання отримати на картку кредитний ліміт в сум 2000,00грн, зі сплатою процентів по кредитному ліміту 3,00% на місяць (тобто 36,00% на рік). Для користування кредитним лімітом Банком позичальниці було видано кредитну картку № НОМЕР_1 , строком дії 11/08.
В подальшому, відповідачкою підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 01 вересня 2020року, в якій зазначено, що згідно із статтею 634 ЦК України, підписанням цієї Заяви клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Умови, Договір), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі - Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх виконувати. У Заяві від 01 вересня 2020року наведені, зокрема: істотні умови договору «Кредитні картки», в тому числі тип кредиту, сума/ліміт кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для користувачів кредитних карток типу «Універсальна» та «Універсальна Gold», порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором для користувачів цих кредитних карток; істотні та інші умови Договору «Оплата частинами та Миттєва розстрочка»; Умови та Правила надання банківських послуг на дату приєднання та підписання їх клієнтом, Тарифи.
Надана суду виписка за договором № б/н за період з 15 листопада 2005року по 17 лютого 2025року підтверджує, що ОСОБА_1 з 28 грудня 2005року користувалась кредитними картками Банку та в її користуванні знаходились картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 . Вказана виписка містить відомості про операції по вищевказаним карткам та свідчить про те, що відповідачка активно користувався кредитними коштами Банку, здійснювала зняття готівки, перекази коштів, оплачувала товари та послуги, здійснювала покупки, поповнення мобільного, поповнення картки готівкою в терміналі тощо, також наявні операції по списанню відсотків за використання кредитного ліміту, погашення обов`язкового платежу, що свідчить про існування договірних зобов`язань перед АТ КБ «ПриватБанк», баланс по якій на кінець періоду становить «-39241,20грн». За змістом Виписки, останній раз кредитні кошти з картки № НОМЕР_4 відповідачка використовувала 09 квітня 2022року для поповнення мобільного, після чого відображені лише операції зі списання відсотків за використання кредитного ліміту, погашення обов`язкового платежу, автоматичне погашення простроченої заборгованості, переказ коштів на картку.
У наданому Банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 27 грудня 2005року зазначено, що станом на 11 лютого 2025року заборгованість відповідачки становить 39241,20грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 32203,50грн та заборгованість за простроченими відсотками 7037,70грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
У даній справі скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками - тож з огляду на те, що не було оскаржено рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та простроченими відсотками за період з 27 грудня 2005року по 31 березня 2015року, такі висновки суду не можуть бути предметом перевірки суду в апеляційному порядку.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вирішального значення надав тому, що є підтвердженими обставини щодо отримання позичальником кредитних коштів, які відповідачкою в повному обсязі не повернуті, зобов`язання належним чином не виконано, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, водночас заборгованість за простроченими відсотками підлягає лише за період з 27 грудня 2005року по 31 березня 2015року, оскільки після вказаної дати Банком поступово в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку до 43,20%, що не було погоджено між сторонами в анкеті-заяві та довідці про умови кредитування.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина перша та друга статті 639 ЦК України/.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо виникнення зобов`язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь Банку у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Надавши оцінку наданим у справі доказам суд першої інстанції встановив виконання Банком своїх зобов`язань щодо встановлення відповідачці кредитного ліміту, надання можливості розпоряджатись кредитними коштами, користування відповідачкою кредитними коштами та неповернення використаних кредитних коштів (тіла кредиту) в сумі 32203,50грн у добровільному порядку.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги /частина перша статті 367 ЦПК України/.
Та оскільки процесуальним законом чітко визначені повноваження апеляційного суду щодо скасування, зміни та ухвалення нового рішення по суті спору, з урахуванням того, що скаржник в апеляційному порядку заперечує висновки суду лише в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за простроченими відсотками, то висновки суду про стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту не є предметом перевірки суду в апеляційному порядку.
Підписавши 27 грудня 2005року Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку ОСОБА_1 погодила сплату нею процентів за використання кредитного ліміту у розмірі 3,00% на місяць, що становить тобто 36,00% на рік.
Як встановлено з виписки за договором, саме в межах такого розміру процентної ставки Банком відповідачці нараховувались відсотки за використання кредитного ліміту у період з 27 грудня 2005року по 31 березня 2015року. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, в подальшому Банк починаючи з 01 квітня 2015року збільшив процентну ставку за користування кредитним лімітом до 43,20% річних (3,6% на місяць), за якою нараховував відповідачці проценти до вересня 2020року. Крім того, з 01 вересня 2020року проценти за користування кредитним лімітом нараховувались Банком за ставкою 3,5% на місяць (42,00% річних), а з 01 жовтня 2020року - за ставкою 3,4% на місяць (40,8% річних).
Та матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження погодження з ОСОБА_1 збільшення з 01 квітня 2015року процентної ставки за користування кредитним лімітом.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тож, Банком не доведено погодження ОСОБА_1 на підвищення з 01 квітня 2015року процентної ставки за користування кредитним лімітом.
Та обставина, що відповідач не спростував розрахунок заборгованості за простроченими відсотками та не надавав заперечень щодо розміру відсоткової ставки не означає, що суд зобов`язаний погодитись з доводами та розрахунками позивача. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Більш того, відповідач свою позицію з приводу заявленого позову у вказаній справі взагалі не висловлював, відзиву на позов не подавав, в судове засідання не з`являвся, у зв`язку з чим судом було постановлено заочне рішення. Тож, апеляційний суд не приймає до уваги та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони.
За таких обставин, оскільки суд розглядає справи виключно на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів вважає за можливе погодитись з судом першої інстанції щодо того, що Банк в односторонньому порядку з 01 квітня 2015року збільшив розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом з 3,00% на місяць (36,00%річних) до 3,6% на місяць (43,20% річних).
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що підвищення процентної ставки до 42,0% річних було погоджено у заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 01 вересня 2020року слід зазначити, що матеріали справи дійсно свідчать про підписання відповідачкою такої заяви, але водночас вказана заява містить істотні умови для різних типів карток з різними умовами кредитування та процентними ставками щодо них, в той час як Банк не надав суду жодних доказів на підтвердження того, карткою якого типу (картка №5168742239871563) у період після 01 вересня 2020року користувалась відповідачка.
Та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /частина шоста статті 81 ЦПК України/.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Апеляційним судом визнається, що Банк має право на отримання процентів від позичальника за користування наданим кредитом, але водночас позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, з метою доведення своїх позовних вимог достатніми і допустимими доказами та задля уникнення доказування на підставі припущень, не надав суду достовірних та достатніх доказів, які б надавали можливість встановити правильність нарахування Банком відповідачці відсотків за користування кредитним лімітом у період після 31 березня 2015року, що є обов`язковим для стягнення з відповідачки заборгованості за простроченими відсотками за Договором.
Встановивши, що Банк в односторонньому порядку з 01 квітня 2015року збільшив розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом з 3,00% на місяць (36,00%річних) до 3,6% на місяць (43,20% річних), з 01 вересня 2020року нараховував проценти за ставкою 3,5% на місяць (42,00% річних), а з 01 жовтня 2020року - за ставкою 3,4% на місяць (40,8% річних), з урахуванням наявних у справі доказів суд позбавлений можливості самостійно здійснити розрахунок процентів за користування кредитом за період починаючи з 01 квітня 2015року виходячи з погодженого сторонами розміру процентної ставки.
Сам позивач уточнений розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом з урахуванням погодженої сторонами процентної ставки 3,00% на місяць (36,00% річних) суду не надавав, а тому через відсутність достовірних доказів про розмір заборгованості відповідачки за простроченими відсотками після 01 квітня 2015року позовні вимоги Банку в цій частині не можуть бути задоволені у зв`язку з їх недоведеністю.
Як встановлено з наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 31 березня 2015року заборгованість відповідачки за відсотками становила 212,39грн та саме таку суму відсотків місцевий суд виснував стягнути з відповідачки на користь Банку за період з 27 грудня 2005року по 31 березня 2015року.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявлена до стягнення заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 7037,70грн була нарахована вже після 01 грудня 2021року є необґрунтованими, недоведеними позивачем належними і допустимими доказами та спростовуються наданим самим же позивачем розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що за весь час користування кредитним лімітом Банк нараховував відповідачці відповідні проценти.
Судом першої інстанції було належним чином перевірено розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, оцінено їх в сукупності та взаємозв`язку з анкетою-заявою, заявою про приєднання до умов та правил надання послуг та іншими наявними у справі доказами, та за наслідками розгляду справи на підставі наявних у справі доказів визначено суму відсотків, яка підлягає до стягнення з відповідачки в розмірі 212,39грн.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Одночасно, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції в частині доводів, що стали предметом апеляційного оскарження, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Залишити без задоволення апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Заочне рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026року.
Судді: