ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/4810/26 Справа № 197/1268/23 Суддя у 1-й інстанції - Нестеренко О.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради
на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 11 лютого 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради, третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради Балагура Олег Миколайович, про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради (далі - КНП «Широківський центр ПМД»), третя особа - директор Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради Балагура Олег Миколайович, про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 19 червня 2019 року працював в КНП «Широківський центр ПМД» на посаді завідувача господарства адміністративно-господарського відділу. 26 липня 2023 року позивачу повідомлено про майбутнє звільнення з роботи 30 вересня 2023 року у зв`язку із скороченням чисельності та штату відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України. Від запропонованої посади слюсаря-сантехніка він відмовився. 29 вересня 2023 року його звільнено та видано відповідний наказ № 136-к з внесеними змінами на підставі наказу № 137-к від 02 жовтня 2023 року.
Позивач вважав, що звільнення є незаконним, оскільки він є особою з інвалідністю третьої групи та прийомним батьком, який виховує дитину, позбавлену батьківського піклування, яка є сиротою та дитиною з інвалідністю.
Крім того, його не ознайомили з переліком наявних всіх вільних посад на підприємстві, що суперечить частині третій статті 49-2 КЗпП України.
Відсутність грошових коштів призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ КНП «Широківський центр ПМД» видано наказ № 136-к «Про звільнення ОСОБА_1 » із внесеними змінами на підставі наказу КНП «Широківський центр ПМД» № 137-к «Про внесення змін до наказу № 136-к від 29 вересня 2023 року» «Про звільнення ОСОБА_1 »;.
- поновити його на посаді завідувача господарства адміністративно-управлінського відділу КНП «Широківський центр ПМД»;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 11 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора КНП «Широківський центр ПМД» Балагури О.М. № 136-к від 29 вересня 2023 року із внесеними змінами на підставі наказу № 137-к від 02 жовтня 2023 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача господарства адміністративно-господарського відділу, у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача господарства адміністративно-господарського відділу КНП «Широківський центр ПМД» з 02 жовтня 2023 року.
Стягнуто з КНП «Широківський центр ПМД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 жовтня 2023 року по 11 лютого 2026 року (включно) в розмірі 226 422,84 грн без утримання податків і зборів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій 16 лютого 2026 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі КНП «Широківський центр ПМД», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справ.
Відповідачем дотримано передбачених частиною третьою статті 184 КЗпП України гарантій стосовно позивача щодо його обов`язкового працевлаштування і надано докази про пропозицію йому двох вакантних посад та відмови позивача від запропонованої йому роботи.
Крім того, як видно із акту № ПС/ДН/32309/0351 від 08 листопада 2023 року, який складений Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці КНП «Широківський центр ПМД», порушень законодавства з питань законності припинення трудових договорів, в тому числі стосовно ОСОБА_1 , не встановлено. Доказів протилежного позивачем не надано.
Під час розгляду справи судом не встановлено ознак зловживання правом в діях роботодавця, при звільненні позивача дотримано вимоги чинного трудового законодавства, отже підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення відсутні.
У зв`язку з тим, що основна вимога не підлягає задоволенню, відсутні правові підстави для задоволення похідних від неї вимог щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 21 лютого 2020 року, та довідки МСЕК ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи безстроково з 01 січня 2014 року.
Згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації № Р-326/0/392-18 від 18 грудня 2018 року до прийомної сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влаштовано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю.
Відповідно до листа Служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області сім`я ОСОБА_4 продовжує функціонувати на території смт Широке Криворізького району Дніпропетровської області, прийомні батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують виконання своїх обов`язків як прийомних батьків та виховують прийомну дитину - неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як видно із трудової книжки позивача, останній з 19 червня 2019 року був прийнятий на посаду завідувача господарства адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу центру первинної медичної допомоги.
КНП «Широківський центр ПМД» 26 липня 2023 року видано наказ № 114 «Про скорочення чисельності працівників та внесення змін до штатного розпису КНП «Широківський центр первинної медичної допомоги» ШСР, де: 1. Вивести із штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» з 01 жовтня 2023 року такі штатні одиниці: - завідувач господарства адміністративно-управлінського відділу; - електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування допоміжних підрозділів, в тому числі господарчих; - водій автотранспортного засобу Широківської амбулаторії ЗПСМ; - водій автотранспортного засобу санітарного Зеленобалківської амбулаторії ЗПСМ. Підготувати та ввести в дію з 01 жовтня 2023 року новий штатний розпис з урахуванням змін. Інспектору з кадрів підготувати та вручити письмове повідомлення завідувачу господарства ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України до 31 липня 2023 року.
26 липня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» складено повідомлення про заплановане вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 30 вересня 2023 року, запропоновано посаду слюсара-сантехніка допоміжних підрозділів, в тому числі господарчих з посадовим окладом 6 700,00 грн. В повідомленні ОСОБА_1 виклав заперечення, де вказав, що при скороченні порушуються його права, оскільки він є опікуном дитини з інвалідністю. Від запропонованої посади відмовляється, оскільки вона не відповідає його стану здоров`я.
КНП «Широківський центр ПМД» позивачу було запропоновано в строк до 30 вересня 2023 року надати документи, що підтверджують статус опікуна (піклувальника), прийомного батька чи батька-вихователя, а також документи, що підтверджують обставину, що запропонована посада слюсаря-сантехніка допоміжних підрозділів не відповідає стану його здоров`я.
29 вересня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» від позивача отримано заяву про те, що він заперечує проти звільнення, оскільки є опікуном прийомної дитини з інвалідністю, відмовляється від запропонованої посади слюсаря-сантехніка.
29 вересня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» видано наказ № 136-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким: ОСОБА_1 , завідувача господарства адміністративно-управлінського відділу, звільнено із займаної посади 02 жовтня 2023 року у зв`язку із відмовою від проходження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України. Від запропонованої роботи слюсаря-сантехніка відмовився.
Позивач зазначив, що не погоджується з наказом, так як наказом № 114 від 26 липня 2023 року його попереджали про скорочення та звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, що є грубим порушенням процедури звільнення.
02 жовтня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» ОСОБА_1 було запропоновано, крім посади слюсаря-сантехніка, вивільнену посаду робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків, яка на той час була вакантною, проте ОСОБА_1 відмовився, оскільки така посада не відповідає його кваліфікації та стану здоров`я.
02 жовтня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» видано наказ № 137-к «Про внесення змін до наказу № 136-к від 29 вересня 2023 року» «Про звільнення ОСОБА_1 », де вказано викласти наказ в наступній редакції: « ОСОБА_1 , завідувача господарства адміністративно-управлінського відділу із займаної посади 02 жовтня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України». ОСОБА_1 з наказом ознайомлений, про що свідчить його підпис.
Згідно з актом № ПС/ДН/32309/0351 від 08 листопада 2023 року, який складений Південно-Східним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці КНП «Широківський центр ПМД», порушень законодавства з питань законності припинення трудових договорів, в тому числі стосовно ОСОБА_1 , не встановлено.
Згідно з довідкою про доходи від 13 грудня 2023 року заробітна плата ОСОБА_1 за червень 2023 року та липень 2023 року склала 14 655,37 грн.
Відповідно до тарифікаційного списку працівників та штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» станом на 21 липня 2023 року ОСОБА_1 обіймав посаду завідувача господарства в адміністративно-управлінському відділі. Вакантними посадами серед допоміжних підрозділів, у тому числі господарчих були: слюсар-сантехнік та електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування.
Відповідно до тарифікаційного списку працівників та штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» станом на 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 обіймав посаду завідувача господарства в адміністративно-управлінському відділі. Вакантними посадами серед допоміжних підрозділів, у тому числі господарчих були: слюсар-сантехнік; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування; робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків.
Відповідно до тарифікаційного списку працівників та штатного розпису КНП «Широківський центр ПМД» станом на 03 жовтня 2023 року посади завідувача господарства в адміністративно-управлінському відділі та електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування відсутні. Вакантною посадою серед допоміжних підрозділів, у тому числі господарчих була слюсар-сантехнік.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за місцем роботи позивач повідомляв та надавав відповідні документи, які підтверджують його статус як прийомного батька, який виховує дитину з інвалідністю, проте під час звільнення позивача зазначена інформація не була врахована та гарантій, передбачених частиною третьою статті 184 та статті 186-1 КЗпП України, дотримано не були. Існувала заборона звільнення його з роботи в силу статті 186-1 КЗпП України, згідно з якою гарантії, встановлені статтею 184 цього Кодексу (зокрема, щодо заборони звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю), поширюються також на одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів. Пряма заборона на звільнення категорій працівників, перелічених у частині третій статті 184 КЗпП України, протягом встановлених строків означає, що вони взагалі не можуть бути кандидатами на звільнення. Вони мають право залишитися на роботі (крім випадків ліквідації підприємства), і питання про їх звільнення, якщо підприємство не ліквідовується, не може ставитися взагалі.
Оскільки ОСОБА_1 на момент звільнення мав статус прийомного батька, на нього поширювалися гарантії, визначені статтею 184 КЗпП України, оскільки не було ліквідації відповідача його не можна було звільнити з ініціативи роботодавця за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.
Виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування позивача шляхом надання пропозицій вакантних посад не має правового значення для вирішення питання щодо законності звільнення позивача, оскільки на ОСОБА_1 поширюються не загальні вимоги щодо працевлаштування, встановлені для всіх працівників частиною другою статті 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а спеціальні гарантії, визначені статтею 184 КЗпП України.
Сам факт скорочення посади, яку обіймав позивач, порушує права позивача як прийомного батька, а запропоновані посади не відповідають його кваліфікації та неможливості виконувати обов`язки за станом здоров`я через інвалідність.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу (стаття 52 Конституції України).
У частині третій статті 184 КЗпП України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
Згідно зі статтею 186-1 КЗпП України гарантії встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою-восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.
Колегія суддів враховує, що зміни у статтю 186-1 КЗпП, якими слова «прийомних батьків» замінено словами «одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів» були внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання батькам-вихователям додаткових соціальних гарантій» № 1366-VIII від 17 травня 2016 року.
З урахуванням викладеного, тлумачення статті 186-1 КЗпП України дає підстави для висновку, що відповідні гарантії осіб, які виховують малолітніх дітей без матері, законодавець поширив також на одного з прийомних батьків незалежно від наявності у них статусу одинокої матері (батька), та якою має право скористатися один з працюючих прийомних батьків.
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини перша, друга статті 235 КЗпП України).
У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14, на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 414/1148/16-ц, на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «згідно з частиною третьою статті 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Зазначена норма чітко встановлює гарантію для перелічених в ній категорій працівників у вигляді заборони їх звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, за виключенням випадку ліквідації підприємства, коли допускається таке звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року (справа № 820/11570/15, провадження № К/9901/6679/18). Оскільки позивач, як одинока матір, що виховує дитину-інваліда, підпадає під зазначену категорію працівників, то в ситуації, коли не було ліквідації підприємства, її не можна було звільняти з ініціативи адміністрації (за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників). В цьому випадку виконання роботодавцем обов`язку щодо працевлаштування позивача (пропозиції вакантних посад контролера і прибиральниці) не має правового значення для вирішення питання щодо законності її звільнення, оскільки на неї поширюються не загальні вимоги щодо працевлаштування, встановлені для всіх працівників частиною другою статті 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а спеціальні (більш вищі) гарантії, визначені статтею 184 КЗпП України щодо неможливості звільнення таких осіб, як позивач, зокрема, у зв`язку із скороченням штату працівників.».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 березня 2023 року у справі № 755/8142/18 зазначено, що «згідно зі статтею 186-1 КЗпП України гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів. Розпорядженнями від 13 листопада 2017 року № 622, від 16 листопада 2017 року № 631 та від 07 грудня 2017 року № 860 Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації позивача призначено опікуном над малолітньою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, опікуном над малолітньою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3, та опікуном над малолітньою ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а. с. 13, 14, 15, 16-17). Отже, під час звільнення позивача з посади сімейного вихователя не дотримано вказаних норми права щодо встановлених державою гарантій для працівника, який має під опікою дітей до 14 років. Враховуючи викладене, посилання в касаційній скарзі на те, що ОСОБА_1 на момент звільнення та у період розгляду справи не мала статусу одинокої матері, яка має на утриманні дитину віком до 14 років або дитину-інваліда не приймаються до уваги».
У справі, що переглядається:
- однією з ключових підстав позовних вимог ОСОБА_1 є те, що він є прийомним батьком, який виховує дитину, позбавлену батьківського піклування, яка є сиротою та дитиною з інвалідністю, тому користується гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 184 та статтею 186-1 КЗпП України, зокрема, заборони звільнення його з роботи (крім випадків ліквідації підприємства), які відповідачем дотримано не були;
- суд встановив, що ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2 із 10 вересня 2018 року є прийомними батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю; 10 серпня 2023 року КНП «Широківський центр ПМД» звернулося із листом до ОСОБА_1 , в якому просило в строк до 30 вересня 2023 року надати документи, які б підтверджували станом на 30 вересня 2023 року його статус опікуна (піклувальника), прийомного батька чи батька-вихователя, а також документи на підтвердження його здоров`я. Інших пропозицій указаний лист не містить (т.1 а.с.7); відповідно до листа Служби у справах дітей Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області сім`я Красуля станом на 14 серпня 2023 року продовжує функціонувати на території смт Широке Криворізького району Дніпропетровської області, прийомні батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують виконання своїх обов`язків, як прийомних батьків, та виховують прийомну дитину - неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.8); 29 вересня 2023 року ОСОБА_1 письмово повідомив відповідача, що документи, які підтверджують його статус «прийомного батька», він надав у повному обсязі, проти звільнення заперечує (т.1 а.с.9);
- у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 КНП «Широківський центр ПМД» зазначило, що на його вимогу позивач не надав, зокрема, документів, які б підтверджували, що саме він, а не його дружина, має право на гарантії, встановлені статтею 186-1 КЗпП України.
Щодо реалізації гарантій, передбачених статей 184, 186-1 КЗпП України, ОСОБА_2 .
Дружина позивача ОСОБА_2 працювала на різних посадах у Комунальному підприємстві «Широківська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради», що підтверджується копією трудової книжки (документ ЕС від 29 жовтня 2025 року).
01 червня 2018 року відбулось перейменування посади «завідувача складу» на посаду «комірника» та переведення ОСОБА_2 на посаду комірника господарсько-обслуговувального персоналу, на підставі наказу № 120-к-1 від 01 червня 2018 року (т.1 а.с.243).
На підставі наказу в.о. директора КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради № 212-к від 13 листопада 2023 року, ОСОБА_2 , комірника господарсько-обслуговуючого персоналу, було звільнено із займаної посади з 13 листопада 2023 року у зв`язку із переведенням у КП «Криворізька ЦРЛ» Новопілської СР», п.5 ст. 36 КЗпП України (т.1 а.с.244).
Відповідно до довідки Широківської філії КП «Криворізька ЦРЛ» Новопільської сільської ради» № 56/25 від 04 липня 2025 року, ОСОБА_2 дійсно працює в Широківській філії КП «Криворізька ЦРЛ» Новопільської сільської ради» з 14 листопада 2023 року на посаді комірника господарсько-обслуговувального персоналу після реорганізації (приєднання) КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради. Посада комірник не підлягала скороченню, ОСОБА_2 пільгою, передбаченою ст. 186-1 КЗпП України не користувалась (т.1 а.с.245).
Відповідач стверджує, що у березні 2022 року у Комунальному підприємстві «Широківська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» відбулись зміни в організації виробництва і праці, внаслідок чого одну з посад комірника було скорочено, а один з відповідних зазначених працівників підлягав звільненню.
Відповідач наполягає, що в той час ОСОБА_2 було забезпечено реалізації гарантій, передбачених статтями 184, 186-1 КЗпП України, і залишено її на роботі, тоді як звільнено було комірника ОСОБА_5 за п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням штату працівників).
На підтвердження цьому надав копію наказу № 51 від 24 березня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_5 », відповідно до якого останню, комірника господарсько обслуговувального персоналу звільнили за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату на підставі наказу про скорочення № 44 від 10 березня 2022 року (документ ЕС від 24 листопада 2025 року), а також копію трудової книжки ОСОБА_5 із відповідним записом (документ ЕС від 06 січня 2026 року).
Відповідно до інформаційної довідки Комунальної установи «Широківський трудовий архів» Широківської селищної ради від 06 листопада 2025 року № 752-К-2/069.2, в книзі наказі директора лікарні КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради, з кадрових питань (особового складу) за 2022 рік, наказ № 44 від 10 березня 2022 року не значиться (документ ЕС від 26 листопада 2025 року).
Відповідно до Інформаційної довідки Широківського архівного відділу архівного управління Криворізької районної державної адміністрації від 11 листопада 2025 року № 153, по документам КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради, наказу № 44 від 10 березня 2022 року не виявлено (документ ЕС від 26 листопада 2025 року).
У судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що будучи директором КП «Широківська лікарня» Широківської селищної ради, у березні 2022 року були процедури скорочення штату лікарні, це підтверджено наказами. На комісії вирішувалось питання щодо скорочення посади комірника, однак ОСОБА_2 було залишено на посаді через наявність пільги. При ліквідації лікарні всі документи були направлені до архіву. В складі комісії були: представник відділу кадрів Тимошенко Людмила, економіст та старша медична сестра. Чи вівся протокол не пам`ятає. Про скорочення були проінформовані профспілка, виконавчий комітет, селищна рада.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у сво їй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надаючи прийомним батькам гарантії, передбачені ч.3 ст. 184 КЗпП України, законодавець обмежує лише одночасну реалізацію такої гарантії, зазначаючи, що таке право має лише один з прийомних батьків.
Ні кількісно, ні у часі така гарантія не обмежується. В іншому випадку це створюватиме підґрунтя для маніпуляцій з боку роботодавця.
Системний аналіз ч.3 ст. 184 КЗпП України та ст. 186-1 КЗпП України дозволяє дійти висновку про те, що гарантія може реалізовуватись протягом існування обставин, які законодавець визначив як підставу для надання такої гарантії, в даному випадку - одному з прийомних батьків поки він (вона) має цей статус.
Тобто, на переконання суду, з`ясування питання про те, чи скористалась дружина позивача гарантією, передбаченою ч. 3 ст. 184 КЗпП України, як прийомна матір, має сенс лише в тому випадку, коли і посада позивача, і посада його дружини підлягали скороченню.
При цьому навіть за одночасного скорочення посад позивача і його дружини, законодавець не визначає пріоритет гарантій для прийомного батька чи прийомної матері, а відтак реалізація цієї гарантії залежатиме від волевиявлення одного з прийомних батьків.
Під час звільнення позивача у 2023 році скороченню підлягала лише його посада.
Суд врахував довідку Широківської філії КП «Криворізька ЦРЛ» Новопільської сільської ради» № 56/25 від 04 липня 2025, відповідно до якої ОСОБА_2 пільгою, передбаченою ст. 186-1 КЗпП України не користувалась.
Крім того, трудовим законодавством передбачене переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці й інших категорій працівників, зазначених у ст. 42 КЗпП України. Достовірних доказів про те, що під час прийняття рішення про звільнення комірника ОСОБА_5 комісія керувалася лише статтями 184, 186-1 КЗпП України, суду не надано.
З огляду на це, суд вважав, що правове значення для реалізації гарантій, передбачених ч.3 ст. 184 КЗпП України, має саме факт існування обставин, які законодавець визначив як підстави для надання таких гарантій на момент прийняття рішення про звільнення працівника.
Така гарантія залежить не від того, чи було до цього реалізовано працівником гарантію, а чи існують підстави для надання такої гарантії на момент звільнення.
Тобто, така гарантія не є одноразовою, а обмеження стосуються лише одночасної реалізації обома прийомними батьками.
Встановлено, що позивач на час прийняття рішення про його звільнення чітко виразив своє волевиявлення реалізувати гарантію, передбачену ч.3 ст. 184 КЗпП України як прийомного батька, який виховує дитину з інвалідністю, зазначаючи про це у письмовій заяві від 29 вересня 2023 року та відповідних записах на наказі про звільнення, повідомленні про майбутнє вивільнення тощо. Лист, який підтверджує актуальність статусу позивача як прийомного батька, отриманий відповідачем 14 серпня 2023 року, про що наявний відповідний штамп з вхідним номером.
Встановивши, що позивач надав до моменту його звільнення роботодавцю документи, які підтверджують актуальність його статусу прийомного батька, про що наявний вхідний штамп відповідача від 14 серпня 2023 року, у відповідача були документи на підтвердження статусу ОСОБА_1 як прийомного батька з 10 вересня 2018 року, які роботодавець надавав на вимогу Південно-Східного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, дружина ОСОБА_1 не користувалась гарантією, передбаченою ст. 186-1 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення відповідачем вимог трудового законодавства та про необхідність визнання незаконним та скасування наказу директора КНП «Широківський центр ПМД» Балагури О.М. № 136-к від 29 вересня 2023 року із внесеними змінами на підставі наказу № 137-к від 02 жовтня 2023 року, про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача господарства адміністративно-господарського відділу у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Враховуючи, що позивача було звільнено без законної підстави, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для поновлення його на посаді завідувача господарства адміністративно-господарського відділу КНП «Широківський центр ПМД» з 02 жовтня 2023 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що дружині позивача ОСОБА_2 було забезпечено реалізацію гарантій, передбачених статтями 184, 186-1 КЗпП України, і залишено її на роботі, тоді як звільнено було комірника ОСОБА_5 за п.1 ст. 40 КЗпП України (у зв`язку із скороченням штату працівників), колегія суддів не приймає до уваги як безпідставні, оскільки спростовуються встановленими у справі фактичними обставинами.
При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України).
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 638/14165/21 (провадження № 61-13363сво23)).
Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та є похідною вимогою від вимог про визначення незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Врахувавши наявність підстав для визнання звільнення позивача незаконним, поновлення його на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02 жовтня 2023 року по 11 лютого 2026 року (включно) в розмірі 226 422,84 грн без утримання податків і зборів.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить колегія суддів та вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.
Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тож, ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КНП «Широківський центр ПМД» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 11 лютого 2026 року - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Широківський центр первинної медичної допомоги» Широківської селищної ради - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 11 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 30 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида