ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6921/26 Справа № 185/8893/25 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що працював на підприємстві відповідача. За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав професійні захворювання.
Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 13 вересня 2012 року, хронічні професійні захворювання виникли через тривалу дію шкідливих факторів виробничого середовища на організм робочого.
Причинами виникнення хронічного захворювання є запиленість повітря, важка фізична праця.
Згідно довідки МСЕК від 19.11.2012 року позивачу первинно встановлено втрату працездатності у розмірі 55 % та визнано інвалідом третьої групи.
Позивач вказав, що внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, йому повинна бути відшкодована моральна шкода. Оскільки порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя, постійно відчуває біль, фізичні страждання, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Крім того, внаслідок отриманої травми він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості.
У зв`язку з чим позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди 245 000, 00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 55 000 (п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят ) грн.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду, збільшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 245 000,00 грн без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб, інших зборів та платежів.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Учасники справи не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
28.05.2012 року позивач був звільнений у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я за ч. 2 ст. 40 КЗпП України.
13.09.2012 року Головним державним санітарним лікарем м. Павлограда затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4, з якого вбачається, що позивачу 30.08.2012 року Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень; радикулопатія; нейросенсорна приглухуватість.
Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 10 ААА № 077168 від 19.11.2012 року позивачу первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності.
Довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 013561 від 19.11.2012 року позивачу первинно встановлена 3 група інвалідності з 19.10.2012 року за професійним захворюванням.
Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серія 12 ААА № 058919 від 17.09.2020 року позивачу повторно безстроково встановлено 55 % втрати професійної працездатності.
Довідкою до акту огляду МСЕК серія 12 ААБ № 230910 від 17.09.2020 року позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності з 01.11.2020 року, безстроково за професійним захворюванням. Рекомендовано нагляд і лікування у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 15 червня 2020 року у справі № 212/3137/17-ц зазначив, що невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц зазначено, що суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Колегія суддів, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, враховує характер і тривалість фізичних та моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, а також наслідки професійного захворювання для стану його здоров`я та повсякденного життя.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 10 ААА № 077168 від 19 листопада 2012 року позивачу первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності. Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 013561 від 19 листопада 2012 року позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності з 19 жовтня 2012 року у зв`язку з професійним захворюванням.
З огляду на наведені обставини колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не в повному обсязі врахував ступінь та характер фізичних і моральних страждань позивача, незворотність наслідків погіршення стану його здоров`я, необхідність постійного лікування та реабілітації, встановлення інвалідності та 55 % втрати професійної працездатності, а також зумовлені професійним захворюванням вимушені зміни у його житті.
Професійне захворювання та його наслідки істотно вплинули на повсякденне життя позивача. Він зазнає постійного фізичного дискомфорту, обмежений у можливості здійснювати звичайні повсякденні заняття та повноцінно спілкуватися, що об`єктивно зумовлює тривалі фізичні та моральні страждання і суттєві зміни у його життєвих стосунках.
Враховуючи тяжкість наслідків, які настали для здоров`я позивача, їх незворотний характер, ступінь втрати професійної працездатності, встановлення третьої групи інвалідності, відсутність позитивної динаміки стану здоров`я, тривалість та постійний характер фізичних і моральних страждань, а також принципи розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди у сумі 55 000 грн є недостатнім.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди та збільшити його до 110 000 грн, що, на переконання колегії суддів, відповідає характеру та обсягу завданих позивачу моральних і фізичних страждань, а також засадам розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскарженого рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року - змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди з 55 000 грн до 110 000 грн.
В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 30 вересня 2026 року.
Повний текст судового рішення складено 1 жовтня 2026 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.Ю. Ткаченко
М.М. Пищида