ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8282/26 Справа № 202/8254/25 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Пищиди М.М.
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 травня 2026 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 01.08.2005 року між нею та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір іпотеки № DNHDGF00000124, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (житлова нерухомість). Договором іпотеки забезпечувалося виконання зобов`язань за кредитним договором №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 р. на суму 43 660,00 доларів США з терміном повернення до 31.07.2025 р.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.05.2024 р. та постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2024 р. (справа №202/7839/23) договір іпотеки визнано припиненим у зв`язку з повним погашенням позичальником боргу. Заборгованість за кредитним договором повністю погашена на загальну суму 20 782,93 доларів США.
17.04.2025 р. позивачка звернулась до банку із заявою про повернення оригіналів правовстановлюючих документів. 25.04.2025 р. банк надав відповідь, у якій фактично відмовив у поверненні документів, посилаючись на наявність заборгованості та посилаючись на умови кредитного договору, які суперечать встановленому судовим рішенням факту.
Банк безпідставно утримує зазначені документи, що є порушенням майнових прав позивачки як власника нерухомості та перешкоджає реалізації права розпоряджання майном (здавання в оренду, відчуження, тощо).
Внаслідок відсутності у позивачки зазначених документів вона позбавлена фактичної можливості розпоряджатися майном: укладати договори оренди, здійснювати відчуження, звертатись до державних органів. Квартира фактично простоює, позивачка зазнає реальних майнових втрат.
Беручи до уваги тривалість протиправної бездіяльності банку, позивачу заподіяні моральні страждання, оцінені нею у 70 000 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд зобов`язати акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на належну їй квартиру АДРЕСА_1 , а саме: договір купівлі-продажу реєстровий №585 від 01.08.2005 р. завірений приватним нотаріусом ДДНО Римськой А.В.; виписку про реєстрацію у реєстрі права дій (угод) реєстраційний №1297755 від 01.08.2005 р.; виписку про реєстрацію у реєстрі права власності на нерухоме майно реєстраційний № 6058809 від 05.09.2005 р.; технічний паспорт реєстраційн[приховано] від 27.05.2005 р.
Стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивачки упущену вигоду внаслідок позбавлення можливості здавати в оренду належне їй житло протягом періоду з 28 травня 2024 року по теперішній час, у розмірі 244 029,80 грн.
Стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» моральну шкоду в розмірі 70 000 грн.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 травня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про зобов`язання повернути оригінали правовстановлюючих документів, стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди - задоволено частково.
Зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» повернути їй оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 , а саме: - договір купівлі-продажу реєстровий №585 від 01.08.2005 р., завірений приватним нотаріусом ДДНО Римською А.В.; - виписку про реєстрацію у реєстрі права дій (угод) реєстраційний №1297755 від 01.08.2005 р.; - виписку про реєстрацію у реєстрі права власності на нерухоме майно реєстраційний №6058809 від 05.09.2005 р.; - технічний паспорт реєстраційн[приховано] від 27.05.2005 р.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, АТ КБ "ПриватБанк", подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні вказаних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 31.12.2024 р. було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище на ОСОБА_4 .
Отже Позивач до 31.12.2024 р. мала прізвище « ОСОБА_5 ».
01.08.2005 р. між ОСОБА_3 та АТ КБ «Приватбанк» укладений Договір іпотеки №DNHDGF00000124. Предметом договору є передача в іпотеку квартири АДРЕСА_1 , в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором на суму 43 660 дол. США. Договір нотаріально посвідчений, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Римською А.В.; накладено заборону відчуження нерухомості.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.12.2019 р. по справі №202/2824/15-ц позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково: солідарно стягнуто заборгованість за тілом кредиту у розмірі 28 345,99 дол. США. У задоволенні решти вимог (відсотки, комісія, пеня) відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.12.2021 р. по справі №202/2824/15-ц (провадження №22-ц/803/133/21) апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково: розмір стягнутої солідарно заборгованості за тілом кредиту змінено з 28 345,99 до 20 782,93 дол. США 93 центи, що відповідає сумі кредиту за вирахуванням фактично сплачених позичальником коштів.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2022 р. по справі №202/2051/22 у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення 3% річних за період з 26.03.2015 по 11.02.2022 р. у розмірі 5 201,30 дол. США відмовлено повністю. Судом додатково встановлено, що ОСОБА_3 сплатила заборгованість на загальну суму 20 782,93 дол. США (квитанції від 30.08.2022, 14.09.2022 та 15.09.2022 рр.), тобто кредитний борг погашено повністю.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.03.2023 р. по справі №202/2051/22 (провадження №22-ц/803/3419/23) апеляційною скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду від 12.12.2022 р. залишено без змін.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 28.05.2024 р. по справі №202/7839/23 (провадження №2/202/192/2024) позов ОСОБА_3 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору іпотеки припиненим задоволено повністю. Договір іпотеки №DNHDGF00000124 від 01.08.2005 р. визнано припиненим. Виключено записи про державну реєстрацію обтяжень та іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.10.2024 р. по справі №202/7839/23 (провадження №22-ц/803/7647/24) апеляційну скаргу банку залишено без задоволення. Рішення Індустріального районного суду від 28.05.2024 р. залишено без змін. Постанова набрала законної сили з дня її проголошення.
Згідно відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 25.04.2025 р. (вих. №20.1.0.0.0/7-250417/24144) на звернення ОСОБА_1 від 17.04.2025 р. банком відмовлено у поверненні оригіналів правовстановлюючих документів з посиланням на умови кредитного договору та наявність заборгованості.
Задовольняючи частково позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки зобов`язання за кредитним договором виконані, а отже у банка відсутні правові підстави утримувати правовстановлюючі документи на майно позивача.
Відмовляючи в частині стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованість вимог в цій частині.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно частини 1 статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. У відповідності до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 17.11. Договору Іпотеки № DNHDGF00000124 від 01.08.2015 року до отримання Позичальником кредиту або на протязі 3-х днів з моменту реєстрації права власності на Предмет іпотеки згідно п. 17.10 договору іпотекодавець зобов`язується передати правовстановлюючі документи на предмет іпотеки на зберігання Іпотекодержателю до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором.
Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 598, стаття 599 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, що зобов`язання за кредитним договором виконані, а отже у банка відсутні правові підстави утримувати правовстановлюючі документи на майно позивача.
З огляду на вказане, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що правова підстава для володіння відповідачем документами позивача відпала, і з цього моменту у відповідача виник обов`язок повернути іпотекодавцю правовстановлюючі документи на предмет іпотеки.
Щодо позовних вимог про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди .
У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 ЦК України є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто відшкодування упущеної вигоди - це захід цивільно-правової відповідальності, що застосовується з метою захисту порушених прав і полягає у відшкодуванні боржником вартості майнових вигод, які кредитор міг би отримати, якби його суб`єктивне право не було б порушено.
Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 623 ЦК України, відповідно до якої боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
З аналізу вказаних норм цивільного права вбачається, що для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідна сукупність таких підстав: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Ці підстави уможливлюють висновок про те, що стягнення упущеної вигоди є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
Тобто і відшкодування упущеної вигоди, і відшкодування моральної шкоди передбачають необхідність встановлення певних обставин, а саме протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди та зв`язок цих протиправних дій чи бездіяльності заподіювача шкоди із самою шкодою, майновою чи моральною.
У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій та шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції, вказав, що ОСОБА_1 не довела, що внаслідок неправомірного утримання правовстановлюючих документів на квартиру, вона позбавлена можливості здавати вказану квартиру в оренду, та могла би реально отримати дохід у розмірі 244029,80 грн, з чим погоджується суд апеляційної інстанції .
Таке твердження позивача зводяться до припущень.
Також позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не довела наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди, наявність сильного хвилювання, страху, психічних труднощів і страждань.
Доводи апеляційної скарги заявника про зворотне спростовуються установленими судом обставинами та матеріалами справи.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 06 травня 2026 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені "30" вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено "01" жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: