ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-з/803/523/26 Справа № 207/715/20 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
30 вересня 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Літвінова І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 23 грудня 2025 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково. Визнано 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; У порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення Південного районного суду міста Кам`янського від 23 грудня 2025 року залишено без змін.
31 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки у постанові апеляційного суду не вирішено питання щодо судових витрат, понесених скаржником в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про ухвалення додаткового рішення необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного додаткове рішення може бути ухвалено виключно з правових підстав, передбачених ч. 1 ст. 270 ЦПК України.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Апеляційним судом при ухваленні судового рішення не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Таке питання може бути вирішено шляхом постановлення додаткового судового рішення.
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що за подачу апеляційної скарги на оскаржуване рішення ОСОБА_1 сплачено судовий збір у загальному розмірі 10572 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №0101-9283-7983-6706 від 23.01.2026 року (т.7, а.с. 240).
Враховуючи, що постановою апеляційного суду було частково задоволено апеляційну скаргу, принципи співмірності та розумності судових витрат колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 7943,80 грн. (10 572 грн *75,14 %).
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду питання розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції не вирішувалося.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст.59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, у якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначав, що попередньо планує понести витрати на професійну правничу допомогу при розгляді даної справи в Дніпровському апеляційному суді у розмірі 10 000 грн.
На підтвердження понесених витрат, до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі ОСОБА_1 надав договір про надання правничої допомоги№ 001а від 21 січня 2026, укладений між ним та адвокатським об`єднанням "СМ ЛОУ ЕДЖЕНСІ", що діє в особі керуючого партнера Маркової Ю.В.; специфікація№1 до договору про надання правничої допомоги №001а від 21 січня 2026 року; акт №6 від 29.07.2026 прийому -передачі виконаних робіт; квитанція до прибуткового касового ордеру від 21.06.2026 року на суму 10 000 грн.
Надані заявником документи підтверджують, що ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи на стадії апеляційного провадження планує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
З урахуванням положень п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити заяву ОСОБА_1 , про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції та стягнути з ОСОБА_2 ) на користь ОСОБА_1 , витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених апеляційних судом позовних вимог (10 000 грн *75,14%) у розмірі 7514 грн.
Керуючись ст. ст. 270, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7943,80 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7514 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В решті вимог заяви відмовити.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини додаткової постанови проголошені "30" вересня 2026 року.
Повний текст додаткової постанови складено "01" жовтня 2026 року.
Головуючий:
Судді: