ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/8570/26 Справа № 932/8702/24 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному провадженні в м. Дніпро цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року,-
В С Т А Н О В И В:
25 вересня 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин (а.с. 1-6).
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту родинних відносин (а.с.204).
Не погодившись із вказаною ухвалою судді, ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просила скасувати оскаржувану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що факт наявність спору про право належним чином не встановлений через формальність дослідження судом поданих документів, порушення норм матеріального та процесуального права та чинного законодавства, що у своїй сукупності призвели до висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи (а.с. 209-215).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2)перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз`яснено у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме: що ОСОБА_5 є донькою померлого ОСОБА_6 , а заявниця є онукою померлого ОСОБА_6 , в обґрунтування якої зазначає, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. У ОСОБА_6 було 4 дітей: : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та мати заявниці ОСОБА_5 , яка була позашлюбною донькою померлого. ОСОБА_6 опікувався нею після смерті матері, та визнавав заявницю онукою. Тому вона є спадкоємцем першої черги за правом представлення. Зазначає, що для прийняття спадщини їй необхідно встановити факт родинних відносин зі спадкодавцем.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 подав клопотання про залишення заяви без розгляду, оскільки ОСОБА_2 заперечує проти встановлення факту родинних відносин, яке вплине на його спадкові права як спадкоємця першої черги.
ОСОБА_4 та її представник підтримали заявлене клопотання. ОСОБА_4 також заперечувала проти задоволення заяви, зазначила, що встановлення факту безпосередньою вплине на права та обов`язки інших спадкоємців, вважає, що існує спір про право (а.с. 196).
Заявниця та представник заявника заперечувала проти залишення заяви без розгляду. У судовому засіданні представник заявника пояснила, що встановлення цього факту не вплине на права спадкоємців, оскільки заявниця необов`язково звернеться за отриманням спадщини, однак зазначене спростовується матеріалами справи, оскільки ОСОБА_1 21.05.2024 року за правом представлення вже звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковальової Є.Є із заявою про прийняття провадження(а.с. 127), про що зазначено в заяві про встановлення родинних відносин (а.с. 2)
Окрім того, до заяви долучено відповідь приватного нотаріуса щодо заяви про прийняття спадщини, з якої вбачається, якою відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та зазначено, що згідно ст. 68 Закону України «Про нотаріат» спадкоємці за законом, які позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання до спадкоємства, можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин із спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину, та запропоновано звернутись до суду для встановлення факту родинних відносин з померлим (а.с. 13-14).
З копії спадкової справи вбачається, окрім заявниці про прийняття спадщини звернувся син померлого ОСОБА_2 (а.с. 112), ОСОБА_3 (а.с. 134) та донька померлого ОСОБА_7 (а.с. 135), які пізніше відкликали свої заяви та відмовились від прийняття всього належного їм майна на користь ОСОБА_2 (а.с. 142, 146).
Також, в матеріалах справи наявне повідомлення ОСОБА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ковальовою Є.Є 25.09.2024 року за індекс 02-14/73 «Щодо звернення до су4ду із завяою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (спадкова справа №72266517», в якому заявниця просила не видавати свідоцтва про право на спадщину іншим спадкоємцям ОСОБА_6 до прийняття Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за результатами розгляду її заяви, оскільки це буде впливати на розмір часток кожного спадкоємця (а.с. 148).
Судом першої інстанції встановлено, що метою звернення із заявою про встановлення факту родинних відносин є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини, про що зазначено безпосередньо у заяві (а.с. 3), зважаючи на те, що встановлення факту пов`язується з подальшим вирішенням спору про право на спадкове майно, яке виникне у разі задоволення заяви, може вплинути на зменшення спадкової маси, заінтересовані особи заперечують проти встановлення факту.
Залишаючи заяву без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що встановлення факту родинних зв`язків заявникові необхідно для подальшого оформлення свого права спадкування частини спадщини, а тому судом вбачається наявність спору про право.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Фактично доводи апеляційної скарги, відносно того, що жодного спору про право немає, суперечать доводам заяви.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у заявниці відсутні будь-які спори про право з заінтересованими особами не можуть бути прийняті колегією суддів.
Ухвала суду постановлена на повно з`ясованих обставинах справи з дотриманням норм процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду. Суд не допустив порушень процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування ухвали суду.
Колегія суддів звертає увагу та роз`яснює, що залишення заяви без розгляду, поданою в порядку окремого провадження, не позбавляє ОСОБА_1 можливості звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Отже, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду, а відтак, підстави для скасування ухвали - відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Дніпра від 01 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.
Судді: