Справа № 344/10797/26
Провадження № 22-ц/4808/1806/26
Головуючий у 1 інстанції Кіндратишин Л. Р.
Суддя-доповідач Бойчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2026 року під головуванням судді Кіндратишин Л.Р. у м. Івано-Франківську,
в с т а н о в и в:
В травні 2026 року ТОВ «ФК ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5336058, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6. цього договору, на умовах встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає 9000 грн. (п. 1.2.). Строк кредиту 360 днів (п. 1.3.). Комісія за надання кредиту становить 900 грн., тип комісії разова, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (п. 1.4.). Тип процентної ставки фіксована та стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаному у п. 1.3. (п. 1.4.1.). Знижена процентна ставка становить 0,9025% в день та застосовується на умовах, якщо клієнт до 23.03.2025 (включно) або протягом 3-х календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності отримає індивідуальну знижку, у випадку не виконання клієнтом вказаних умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою (п. 1.4.2.). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою складає: за стандартною ставкою 2639,6200% річних (п. 1.5.1.), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2545,7431% річних (п. 1.5.2.). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 40 680 грн (п. 1.6.1), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31 680 грн (п. 1.6.2).
Згідно з п.п. 2.1. договору, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 39619, 22.05.2025 19:00:19, ОСОБА_1 .
Згідно повідомлення №1-0112 від 01.12.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів, 22.02.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 в сумі 9000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 5336058 від 22.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.11.2025 до сплати 34 017,58 грн., з яких: тіло кредиту - 8 999,98 грн, проценти за користування - 20 517,60 грн, штрафні санкції - 4 500 грн, оплачено 4 191,52 грн.
Між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», 28.11.2025, укладено договір факторингу № 28/11/2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників додаток №1 до договору факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 017,58 грн, яка складається з: 8 999,98 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 20 517,60 грн - сумою заборгованості за процентами, 4 500 грн санкцій.
Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив стягнути з позичальника заборгованість в сумі 36 443,08 грн, з яких: 8 999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27 443,10 грн - заборгованість за процентами, судовий збір у сумі 2 662,40 грн та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 5336058 в сумі 36 443,08 грн, з яких: 8 999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27 443,10 грн - заборгованість за процентами, судовий збір у сумі 2 662,40 грн та 3 000 грн витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
Вважає, що рішення суду є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, так як судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків суду обставинам справи, тому таке рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 376 ЦПК України.
Апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази здійснення позивачем оплати за договорами факторингу зазначеними у справі, а тому, позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до відповідача за правочином, який є предметом розгляду у даній справі.
На думку апелянта суд не перевірив законність кожної складової заборгованості та фактично переніс наведений кредитором внутрішній розрахунок у судове рішення без належної перевірки його первинних підстав, тим самим не дослідив питання існування та обсягу права вимоги саме на момент його відступлення.
Вказує, що суд не надав належної оцінки доводам відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності; відсутності доказів виконання договорів факторингу; відсутності доказів видачі кредитних коштів; відсутності первинних бухгалтерських документів; недопустимості внутрішнього розрахунку заборгованості, відсутності належних доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу.
Звертає увагу на те, що судом не надано оцінки доводам відповідача, який є військовослужбовцем та проходить дійсну військову службу під час воєнного стану, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , довідкою №8942 від 09.07.2026 року.
Просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.
Представник ТОВ ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Вказує на те, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вказує, що відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 5336058 строк кредиту 360 днів: з 22.02.2025 року по 17.02.2026 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 28.11.2025 року №28/11/2025, строк дії договору № 5336058 від закінчився. 22.02.2025 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 29.11.2025 року по 17.02.2026 року (81 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 6 925,50 грн.
У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Отже, відповідачем до уваги у даному випадку проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту, та у межах періоду автопролонгації відповідно до поденного розрахунку, що наданий до позовної заяви.
Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8 000 грн.
Після винесення апеляційним судом 04.09.2026 ухвали про призначення справи до судового розгляду від представника позивача ОСОБА_2 на адресу суду 14.09.2026 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадення до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи №552/672/23. Згодом, 30.09.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшло нове клопотання про залишення без розгляду його заяви про зупинення провадження, оскільки справу №552/672/23 об`єднаною палатою розглянуто 07.09.2026 і прийнято відповідну постанову. Колегія суддів вважає, що заява представника позивача ОСОБА_2 підлягає задоволенню і подану ним заяву про зупинення апеляційного провадження слід залишити без розгляду.
За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи таке.
Встановлено, що 22.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5336058.
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.5., 1.6. цього договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає 9 000 грн (п. 1.2.). Строк кредиту 360 днів (п. 1.3.). Комісія за надання кредиту становить 900 грн, тип комісії разова, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (п. 1.4.). Тип процентної ставки фіксована та стандартна процентна ставка становить 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаному у п. 1.3. (п. 1.4.1.). Знижена процентна ставка становить 0,9025% в день та застосовується на умовах, якщо клієнт до 23.03.2025 (включно) або протягом 3-х календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності отримає індивідуальну знижку, у випадку не виконання клієнтом вказаних умов користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою (п. 1.4.2.). Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору за стандартною ставкою складає: за стандартною ставкою 2639,6200% річних (п. 1.5.1.), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2545,7431% річних (п. 1.5.2.). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає : за стандартною ставкою 40 680 грн (п. 1.6.1), за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 31 680 грн. (п. 1.6.2).
Згідно з п.п. 2.1. договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 9.7.1. договору цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється на номер мобільного телефону клієнту повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору.
Кредитний договір підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 39619, 22.02.2025 19:00:19, ОСОБА_1 (а.с. 61).
Згідно повідомлення №1-0112 від 01.12.2025 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», з яким ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір на переказ коштів, 22.02.2025 було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта НОМЕР_1 в сумі 9 000 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 5336058 від 22.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.11.2025 до сплати 34 017,58 грн., з яких: тіло кредиту - 8 999,98 грн, проценти за користування - 20 517,60 грн, штрафні санкції - 4 500 грн, відповідачем сплачено 4 191,52 грн.
28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 28/11/2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до витягу з реєстру боржників додаток №1 до договору факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 017,58 грн, яка складається з : 8 999,98 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 20 517,60 грн - сумою заборгованості за процентами, 4 500 грн санкцій.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором № 5336058 від 22.02.2025 за 81 календарних днів (29.11.2025- 17.02.2026) сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 8 999,98 грн, процентна ставка 0,95%, період нарахування з 29.11.2025- 17.02.2026.
Відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 16.06.2026 на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано картку № НОМЕР_3 , а 22.02.2025 по рахунку було зарахування коштів на суму 9 000 грн.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Фінтраст Капітал» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг.
Отже, за вище зазначених обставин позивач є новим кредитором за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5336058 від 22.02.2025.
Таким чином, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позивач, як новий кредитор що набув права вимоги в межах сум, зазначених у договорі, має право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом норм ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст. 1046 ЦК України).
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12статті 11Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис2, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Отже, між сторонами вказаного кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів, які оформлені ними в електронній формі з використанням електронних підписів.
Задовольнивши частково позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», суд першої інстанції вказав, що відповідач, уклавши з позивачем електронний договір, згідно якого ним отримано послуги з надання коштів у кредит та взявши на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, тому дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апелянта, щодо не доведення позивачем правомірність заявлених вимог та набуття права грошової вимоги до відповідача є не доцільними та не обґрунтованим.
Встановлено, що 28.11.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 28/11/2025, у відповідності до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ««ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Також представник апелянта зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного перерахування ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» грошових коштів первісного кредитора за договором факторингу № 28/11/2025.
Однак, у матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 7705 від 28.11.2025 про перерахування коштів ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором факторингу № 28/11/2025 у розмірі 2 808 618,09 грн.
Тому доводи представника апелянта щодо набуття права грошової вимоги до відповідача та відсутності належних доказів перерахування коштів за договором факторингу колегія суддів вважає не обґрунтованими та відхиляє їх.
Доводи апелянта про те, що значна частина заявленої суми припадає на проценти, які є неспівмірними з фактично отриманим кредитом, є не обґрунтованими.
Згідно розрахунку заборгованості за договором № 5336058 від 22.02.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 28.11.2025 до сплати 34 017,58 грн., з яких: тіло кредиту - 8 999,98 грн., проценти за користування - 20 517,60 грн., штрафні санкції - 4 500 грн.
Відповідно до витягу з реєстру боржників додаток №1 до договору факторингу № 28/11/2025 від 28.11.2025, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34 017,58 грн, яка складається з : 8 999,98 грн суми заборгованості за основною сумою боргу; 20 517,60 грн - сумою заборгованості за процентами, 4 500 грн санкцій.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором № 5336058 від 22.02.2025 сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами становить 6 925 грн нарахованих процентів за 81 день (29.11.2025- 17.02.2026).
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг.
Судом встановлено, що позивач є новим кредитором за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5336058 від 22.02.2025, тому саме ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначених у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором.
Відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість за даним кредитним договором.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 36 443,08 грн, з яких: 8 999,98 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 27 443,10 грн заборгованість за процентами.
З такими висновками погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до наданого розрахунку відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором. Доказів того, що відповідач перебував під впливом помилки, обману чи примусу, матеріали справи не містять.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Апеляційний суд зазначає, що умови договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом.
У цій справі проценти за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідача, нараховані виключно у межах строку дії кредитного договору, не є мірою відповідальності за невиконання боргових зобов`язань позичальником, а тому правильно і обґрунтовано стягнуті з відповідача у визначеному судом розмірі.
Оцінюючи доводи представника апелянта про те, щосуд не застосував спеціальні гарантії, передбачені для військовослужбовців, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 14.08.2020, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України, для ветеранів війни - учасників бойових дій, посвідчення безтермінове і дійсне на всій території України.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи і має пільги, встановленні законодавством України для ветеранів війни-осіб з інвалідністю внаслідок війни, дійсне до 02.02.2028.
У матеріалах справи відсутні докази про проходження відповідачем військової служби у зв`язку з мобілізацією у період дії кредитного договору, тому відсутні підстави для звільнення його від сплати процентів за користування кредитними коштами.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору та витрат на професійну правничу допомогу з особи, яка має статус учасника бойових дій, суд першої інстанції застосував відповідні діючі норми права, які регулюють питання сплати та стягнення судових витрат відповідно до чинної практики Верховного Суду, висновки якого відповідно до вимог ч. 3 ст. 263 ЦПК України суди зобов`язані застосовувати при розгляді справ.
Оскільки предметом спору у цій справі є захист порушеного права ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що полягає у невиконанні договірних зобов`язань ОСОБА_1 за кредитними договорами шляхом стягнення заборгованості за ними, а не питання поновлення і захисту прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій, тому відповідач не може бути звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 3 групи чи як учасник бойових дій (особа з інвалідністю внаслідок війни). Також суд обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням їх розумності та необхідності.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з наведених у скарзі мотивів не встановлено.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.
Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 серпня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: О.В. Пнівчук
О.О. Томин