ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/5307/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (далі - ТзОВ «Євроімпорт Груп», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000041/2 від 06.04.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, визначені статтями 53-55 Митного кодексу України (далі - МК України), які достовірно підтверджують митну вартість товарів, заявлену за основним методом - за ціною договору (вартістю операції), відповідно до статті 57 цього Кодексу.
Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000041/2 від 06.04.2026.
Позивач не погоджується із таким рішенням та зазначає, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України (тобто чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця), у зв`язку з чим давали можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Відтак, позивач вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
З наведених підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв`язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
Ухвалою суду від 14.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Позивач надав суду відповідь на відзив від 18.05.2026, згідно якої не погодився з аргументами відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Як слідує з матеріалів справи, 02.01.2024 між компанією Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG (Німеччина) (Продавець) та ТзОВ «Євроімпорт Груп» (Покупець) укладено договір №02/01/2024, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - Товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих Додатках до Договору, які є невідємною частиною цього Договору та завіряються печатками та підписами сторін (п. 1.1. Договору).
Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість Товару вказується в Інвойсі (п. 1.2. Договору).
Продавець відвантажує Товар в строк 2 (двох) календарних днів від дати отримання Продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього Договору, а саме: CFR (назва порту призначення), СIF (назва порту призначення), FCA (назва порту призначення), DDP, СPT, EXW. Продавець поставляє (передає) Товар (партію Товару) Покупцеві на підставі заявки (п. 2.1, 2.2 Договору).
Валютою платежів і цього Договору є ЄВРО, якщо інше не погоджено Сторонами в відповідній специфікації (додатку до цього Договору) або Інвойсі. Всі оплати за даним Договором будуть здійснені на підставі Інвойсів, наданих Продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії Інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному додатку до цього Договору або Інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця (п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 Договору).
Ціна за одиницю товару зазначається в відповідному інвойсі. Загальна вартість Товару (загальна вартість Договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей Товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів. У вартість Товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням цього Договору розподіляються між Сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020» (п. 5.1, 5.2, 5.5 Договору).
Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІМПОРТ ГРУП» у відділі митного оформлення № 1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці за митною декларацією № 26UA205140019252U1 від 06.04.2026 здійснювалось митне оформлення партії товару, що надійшла згідно інвойсу № [номер приховано] від 02.04.2026, а саме: «Сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, добавок, спецій, солі, приправ та інших без вмісту харчових домішок, не консервоване, в поліблоках, вагою нетто - 20987,50 кг за ціною 0,55 євро/кг (код УКТЗЕД 02091011000)».
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: сертифікат якості №б/н від 02.04.2026; пакувальний лист б/н від 02.04.2026; проформа інвойс від 10.03.2026 № [номер приховано]; комерційний інвойс № [номер приховано] від 02.04.2026; Міжнародна автотранспортна накладна № [номер приховано] від 02.04.2026; Міжнародний ветеринарний сертифікат № DE-0108003-89604302 від 02.04.2026; платіжний документ що стосується товару №900 від 26.03.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №4534 від 02.04.2026; довідка б/н про вартість перевезення від 02.04.2026; прайс лист виробника товару від 06.03.2026; контракт ЗЕД від 02.01.2024 №02/01/2024 з Додатком №1, Додатком №2 до нього (як такі, що в наявності у митного органу); договір про надання послуг митного брокера; Договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024; Заявка на перевезення №4534 до Договору №1 від 01.01.2024; Договір на перевезення №Р-2729 від 11.08.2025; декларація-інвойс №[номер приховано]; лист від 03.04.2026 ФОП ОСОБА_1 про залучення перевізника, картка рахунку 3712; декларація країни відправлення №26DE533083297384B2 від 02.04.2026.
06.04.2026 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією №26UA205140019252U1 митним органом було надіслано ТЗОВ «Євроімпорт Груп» електронне повідомлення із запитом про надання відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ (за наявності) протягом 10 календарних днів таких додаткових документів: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення. Відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На вимогу митного органу, листом № 0604/2026-01 декларантом було надано розгорнуті пояснення щодо поданих до митного оформлення документів, основи визначення митної вартості та безпідставності вимоги митниці про надання додаткових документів.
Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару митну вартість товару №UA205140/2026/000041/2 від 06.04.2026, та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205140/2026/000757.
У графі 33 оскаржуваного рішення від 06.04.2026 №UA205140/2026/000041/2 зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності:
- відповідно п. 5.6 договору (контракту) про перевезення від 11.08.2025 №P-2729 укладеного ФОБ ОСОБА_1 (Замовник) з безпосереднім перевізником ТОВ «Ко Транс» (Перевізник) передбачено, що замовник може здійснювати попередню оплату за перевезення. Така оплата може бути частковою попередньою оплатою, або сплатою інших видатків з приводу здійснюваного перевезення, враховуються при цьому суми авансування. Відомостей про ймовірні розрахунки за послуги з перевезення не надано до митного оформлення. Також, відповідно умов 2.1 договору на кожне перевезення оформляється Заявка у письмовій формі, проте надано Заявку від 02.04.2026 №4534 згідно договору ТзОВ «Євроімпорт груп» та ФОП ОСОБА_1 . Заявку укладену ФОП ОСОБА_2 з безпосереднім перевізником ТОВ «Ко Транс» не надано;
- рахунок на оплату від 02.04.2026 No4534 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Garrel (Німеччина) - м/п Дорогуськ - Ягодин (Україна) у розмірі 80000 грн (відстань найшвидшого маршруту орієнтовно 1373 км), що становить 58,26 грн/км та за маршрутом м/ п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Україна) у розмірі 24000 гривень (відстань маршруту орієнтовно 134 км), що становить 179,10 грн/км. З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України менша, в порівнянні з вартістю перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість паливно-астильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару;
- в рахунку на оплату від 02.04.2026 №4534 заявлені експедиційні послуги (експедиторська винагорода), однак дані витрати не включені до митної вартості Плата експедитору за надання ним послуг з організації та перевезенні імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (п.4, п.10 ст.58 МКУ, п.190.1 Податкового кодексу України), є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів наявні невідповідності в термінах розрахунків за товар. В інвойсі №[номер приховано] від 02.04.2026 зазначена 100% передоплата 02.04.2026, в проформі-інвойс №[номер приховано] від 10.03.2026 вказано термін оплати 25.03.2026, банківський платіжний документ №900 датований 26.03.2026;
- митна декларація країни відправлення від 02.04.2026 №26DE533083297384B2 дозволяє ідентифікувати товари, але не може бути взята до уваги як додатковий документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару;
- прайс-лист від 06.03.2026 б/н не є достатнім документальним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості, оскільки не містить відомостей про умови поставки, на підставі якої зазначена в ньому ціна сформована.
Митну вартість визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: - товар на рівні - 1,10 дол. США/кг за ЕМД №UA205140/2026/005464 від 02.02.2026 (0,9544 євро/кг згідно курсу валют на день подання митної декларації до оформлення). За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість товару «Сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки. Виробник-Bosele Goldschmaus GmbH & Co. KG DE», імпорт якого здійснено за зовнішньоекономічним договором (контрактом) купівлі-продажу №02/01/2024, стороною якого є виробник товару, з урахуванням умов поставки FCA DE GARREL. Коригування на обсяг партії не здійснювалося.
Декларантом оцінюваний товар оформлено у вільний обіг згідно з МД №26UA205140019475U2 від 06.04.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.
Так, для підтвердження митної вартості товару за МД №26UA205140019252U1 від 06.04.2026 подано наступні документи: сертифікат якості №б/н від 02.04.2026; пакувальний лист б/н від 02.04.2026; проформа інвойс від 10.03.2026 № [номер приховано]; комерційний інвойс № [номер приховано] від 02.04.2026; Міжнародна автотранспортна накладна № [номер приховано] від 02.04.2026; Міжнародний ветеринарний сертифікат № DE-0108003-89604302 від 02.04.2026; платіжний документ що стосується товару №900 від 26.03.2026; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №4534 від 02.04.2026; довідка б/н про вартість перевезення від 02.04.2026; прайс лист виробника товару від 06.03.2026; контракт ЗЕД від 02.01.2024 №02/01/2024 з Додатком №1, Додатком №2 до нього (як такі, що в наявності у митного органу); договір про надання послуг митного брокера; Договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024; Заявка на перевезення №4534 до Договору №1 від 01.01.2024; Договір на перевезення №Р-2729 від 11.08.2025; декларація-інвойс №[номер приховано]; лист від 03.04.2026 ФОП ОСОБА_1 про залучення перевізника, картка рахунку 3712; декларація країни відправлення №26DE533083297384B2 від 02.04.2026.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Так, 02.01.2024 між компанією Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG (Німеччина) (Продавець) та ТзОВ «Євроімпорт Груп» (Покупець) укладено договір №02/01/2024, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує м`ясні продукти та продукти птиці в асортименті (іменовані надалі - Товар), що обумовлено кількістю, цінами та умовами поставки вказаними окремо в інвойсах та можливих Додатках до Договору, які є невідємною частиною цього Договору та завіряються печатками та підписами сторін (п. 1.1. Договору).
Асортимент, одиниця виміру, кількість, фасування та упаковка, ціна за одиницю продукції та загальна вартість Товару вказується в Інвойсі (п. 1.2. Договору).
Продавець відвантажує Товар в строк 2 (двох) календарних днів від дати отримання Продавцем коштів на поточний рахунок. Поставка Товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс 2020» на умовах вказаних в інвойсі на кожне окреме завантаження до цього Договору, а саме: CFR (назва порту призначення), СIF (назва порту призначення), FCA (назва порту призначення), DDP, СPT, EXW. Продавець поставляє (передає) Товар (партію Товару) Покупцеві на підставі заявки (п. 2.1, 2.2 Договору).
Валютою платежів і цього Договору є ЄВРО, якщо інше не погоджено Сторонами в відповідній специфікації (додатку до цього Договору) або Інвойсі. Всі оплати за даним Договором будуть здійснені на підставі Інвойсів, наданих Продавцем. Оплата може бути здійснена на підставі копії Інвойсу, відправленого по факсу чи по електронній пошті. Оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється в Євро на умовах 100% передоплати, якщо інше не погоджено сторонами в відповідному додатку до цього Договору або Інвойсах. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця (п. 4.1, 4.2, 4.4, 4.5 Договору).
Ціна за одиницю товару зазначається в відповідному інвойсі. Загальна вартість Товару (загальна вартість Договору), що має бути поставлений за цим договором визначається як сума вартостей Товару, який має бути поставлений згідно всіх Інвойсів. У вартість Товару включається вартість упаковки, маркування, вартість тари, палет, навантаження і сертифікату походження. Витрати, пов`язані з виконанням цього Договору розподіляються між Сторонами відповідно до правил «Інкотермс 2020» (п. 5.1, 5.2, 5.5 Договору).
Щодо вказаних в оскаржуваному рішенні №UA205140/2026/000041/2 від 06.04.2026 розбіжностей у поданих документах суд зазначає наступне.
Як зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про те, що відповідно п. 5.6 договору (контракту) про перевезення від 11.08.2025 №P-2729 укладеного ФОБ ОСОБА_1 (Замовник) з безпосереднім перевізником ТОВ «Ко Транс» (Перевізник) передбачено, що замовник може здійснювати попередню оплату за перевезення. Така оплата може бути частковою попередньою оплатою, або сплатою інших видатків з приводу здійснюваного перевезення, враховуються при цьому суми авансування. Відомостей про ймовірні розрахунки за послуги з перевезення не надано до митного оформлення. Також, відповідно умов 2.1 договору на кожне перевезення оформляється Заявка у письмовій формі, проте надано Заявку від 02.04.2026 №4534 згідно договору ТзОВ «Євроімпорт груп» та ФОП ОСОБА_1 . Заявку укладену ФОП ОСОБА_2 з безпосереднім перевізником ТОВ «Ко Транс» не надано.
Так на підтвердження послуг з перевезення було надано: договір перевезення вантажів у міжнародних сполученнях № 1 від 01.01.2024; заявка на перевезення № 4534 до Договору № 1 від 01.01.2024; договір на перевезення № Р-2729 від 11.08.2025; декларація-інвойс [номер приховано]; лист від 03.04.2026 ФОП ОСОБА_1 про залучення перевізника, картка рахунку №3712; декларація країни відправлення № 26DE533083297384B2 від 02.04.2026 та довідка ФОП ОСОБА_1 від 02.04.2026 про вартість перевезення
Митна вартість товару у МД №26UA205140019252U1 від 06.04.2026 визначена згідно комерційного інвойсу №[номер приховано] від 02.04.2026 у сумі 11 543,13 євро (графа 22 МД) із додаванням складової - витрати на транспортування товару до кордону України в розмірі 80000,00 грн., які підтверджені довідкою ФОП ОСОБА_2 від 02.04.2026.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, щ містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Крім того, на виконання Договору №1 від 01.01.2024, Заявки №4534 ФОП ОСОБА_1 залучив ТОВ «Ко Транс», договір з яким було надано митниці до митного оформлення, що підтверджується також листом ФОП ОСОБА_1 від 03.04.2026 про залучення до виконання заявки № 4534 від 30.03.2026 третьої особи - ТОВ «Ко Транс», який також подавався до митного оформлення.
В свою чергу, згідно частини 10 стаття 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При цьому, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування. експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов`язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником.
Таким чином, експедиційні послуги є окремими від послуг транспортування послугами, що надаються декларанту на території України,суб`єктом господарювання, який зареєстрований на території України та оподатковуються відповідно до положень Податкового кодексу України, а відповідно не мають включатись до складу митної вартості Товару.
Позаяк, надані Декларантом довідка ФОП ОСОБА_1 про вартість перевезення від 02.04.2026, а також рахунок на оплату транспортних послуг № 4534 від 02.04.2026 дає можливість ідентифікації та виділення витрат на транспортування імпортованого товару після ввезення на територію України, не включених до ціни, з загального розміру витрат на транспортування до митного кордону України.
Таким чином, з огляду на вищенаведені норми діючого законодавства, які свідчать про те, що експедиційні послуги, які є окремими від послуг з транспортування та надаються на території України (про що власне і зазначено в Довідці ФОП Козій №б/н від 02.04.2026) не включаються до складових митної вартості товару.
Також, варто зазначити, що у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат наперевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.
Також в рішенні про коригування митної вартості товарі Волинська митниця вказує, щорахунок на оплату від 02.04.2026 №4534 містить інформацію щодо вартості витрат по перевезенню товару за маршрутом м. Garrel (Німеччина) - м/п Дорогуськ - Ягодин (Україна) у розмірі 80000 грн (відстань найшвидшого маршруту орієнтовно 1373 км), що становить 58,26 грн/км та за маршрутом м/ п Ягодин (Україна) - м. Луцьк (Україна) у розмірі 24000 гривень (відстань маршруту орієнтовно 134 км), що становить 179,10 грн/км. З огляду на зазначене вартість перевезення товару за межами митної території України менша, в порівнянні з вартістю перевезення товару на території України, що ставить під сумнів достовірність розподілу транспортних витрат, враховуючи вищу вартість паливно-астильних, інших експлуатаційних матеріалів та наявність платних доріг у країнах, через які здійснювалось перевезення товару.
Стосовно наведеного зауваження митниці, то суд звертає увагу на наступне.
Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, перевізник вправі сам формувати ціноутворення того чи іншого перевезення з врахуванням відстані та інших необхідних характеристик.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі №520/6058/24.
Враховуючи наведе суд приходить до переконання, що визначена перевізником вартість перевезення до кордону України є домовленою та узгодженою сторонами, таким чином відсутні підстави вважати, що така була занижена.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що в рахунку на оплату від 02.04.2026 №4534 заявлені експедиційні послуги (експедиторська винагорода), однак дані витрати не включені до митної вартості. Плата експедитору за надання ним послуг з організації та перевезенні імпортованих вантажів на комерційних умовах поставки, які передбачають оплату транспортних витрат за рахунок покупця товару, в тому числі в разі надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, є частина загальних витрат на транспортування, тому в межах вимог законодавства з питань державної митної справи (п.4, п.10 ст.58 МКУ, п.190.1 Податкового кодексу України), є обов`язковою для включення до бази оподаткування таких товарів.
Щодо таких суперечностей відповідача суд зазначає, що за умовами договору перевезення вантажів у міжнародних сполученнях №1 від 01.01.2024, укладеного між позивачем (клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор), замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, відповідно до узгоджених сторонами заявок.
У довідці від 02.04.2026, наданій ФОП ОСОБА_1 щодо вартості перевезення вантажу згідно з договором №1 від 01.01.2024 по маршруту Німеччина, Garrel Україна, м. Луцьк автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , така вартість складає 105000,00 грн, в тому числі до вказаної суми входить оплата за експедиторські послуги (експедиторська винагорода) по території України в сумі 500,00 грн. Страхування вантажу не проводилося
Згідно з формулювання, зазначеного у довідці: «оплата за експедиційні послуги (експедиторська винагорода) по території України» послуга надається після ввезення, а тому не підлягає включенню до складу митної вартості на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України.
Крім того, аргументи відповідача у спірному рішенні про те, що наявні невідповідності в термінах розрахунків за товар. В інвойсі №[номер приховано] від 02.04.2026 зазначена 100% передоплата 02.04.2026, в проформі-інвойс №[номер приховано] від 10.03.2026 вказано термін оплати 25.03.2026, банківський платіжний документ №900 датований 26.03.2026.
Щодо невідповідності у строках оплати товару суд зазначає, що платіжна інструкція в іноземній валюті №900 від 26.03.2026 на суму 11550 євро містить посилання на проформу-інвойс №[номер приховано] від 10.03.2026, а сума платежу відповідає сумі, визначеній у зазначеному інвойсі. Отже платіж одночасно ідентифікується як оплата відповідної партії товару. При цьому оплата здійснена до дати інвойсу від 02.04.2026 та до митного оформлення товару, а тому сама по собі відмінність дат не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не спростовує факт здійснення передоплати.
Відтак зазначені митним органом розбіжності у строках оплати не є достатньою підставою для висновку про недостовірність заявлених відомостей щодо митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі No810/2784/18, від 25.05.2021 у справі No520/10386/2020.
Щодо твердження митного органу, що митна декларація країни відправлення від 02.04.2026 №26DE533083297384B2 дозволяє ідентифікувати товари, але не може бути взята до уваги як додатковий документ, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість, оскільки не містить вартісних і статистичних даних товару, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Митна декларація країни відправлення у даному випадку підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.
Щодо розбіжності, яку відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні, а саме: прайс-лист від 06.03.2026 б/н не є достатнім документальним підтвердженням заявленої декларантом митної вартості, оскільки не містить відомостей про умови поставки, на підставі якої зазначена в ньому ціна сформована.
Як вбачається із документів, поданих до митного оформлення, за Договором №02/02/2024 від 02.01.2024 продавцем товару є саме «Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG (Німеччина).
Прайс-лист виданий вищенаведеною компанією продавцем (експортером), з яким декларант уклав зазначений вище зовнішньоекономічний договір. Тобто, виробник товару є іншим, ніж безпосередній продавець (постачальник) товару, який формує вартість товару самостійно, внаслідок чого і був наданий митниці прайс-лист саме продавця. Крім того, інформація з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі. Відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (комерційний інвойс).
Так, згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
Суд зауважує, що частиною 2 статті 53 МК України визначений перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких прайс-лист відсутній.
Отже, прайс-лист є додатковим документом, що може підтверджувати митну вартість товару у разі якщо основні документи, зазначені в ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності. При цьому, Митний Кодекс України не визначає вимоги до оформлення прайс-листа, обов`язкового включення до даного документу будь-якої інформації зокрема й вимог щодо того, що він повинен бути «виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує до продажу», як про це зазначає митний орган.
Таким чином, доводи митного органу спростовані декларантом.
Враховуючи вище наведені обставини суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
За приписами частини третьої статті 53 МК України вимога про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Відповідач не встановив (не довів) наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної від 29.05.2019 року, справа №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування' митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Також слід зазначити, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти.
Однак, відповідач не проводив відповідні консультації. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
З огляду на викладене, вважаємо, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA205140/2026/000041/2 від 06.04.2026 є протиправним.
Згідно частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662,40 грн, сплачений платіжною інструкцією від 22.04.2026 №2947.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 5000,00 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.
У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).
Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Як вбачається із наявних у справі письмових доказів, а саме: договору про надання правової допомоги від 17.01.2024 №1701/2024-01, додатку №25 від 07.04.2026, рахунку від 07.04.2026 №07042026, платіжної інструкції від 08.04.2026 №2886, ТзОВ «Євроімпорт Груп» оплатило 8500,00 грн за правову допомогу, надану адвокатським об`єднанням «МАГНІТ» в особі керуючого партнера адвоката Філатової Т.М.
Відповідно до додатку №25 від 07.04.2026 до договору про надання правової допомоги №1701/2024-01 об`єднанням надано такі послуги: аналіз підстав відмови у визнанні митної вартості товарів, підготовка та подання позову, супровід справи в судах всіх інстанцій, складання, підписання та подання заяв по суті, процесуальних заяв, інших клопотань, заяв, тощо, представництво інтересів клієнта в судових засіданнях в судах всіх інстанцій, а також, у випадку необхідності збір доказів, складання та подання адвокатських запитів.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідач заперечив щодо стягнення витрат на правничу допомогу у зв`язку з їх неспівмірністю із категорією справи і предметом позову.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню і застосуванню адвокатом, не передбачають. При цьому, суд зауважує, що судові засідання в суді першої інстанції у цій справі не проводилися.
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; сталу судову практику Верховного Суду у цій категорії справ) та значення справи для сторін, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.
Щодо заявлених до стягнення витрат в сумі 2440,00 грн, пов`язаних із залученням перекладача, то суд враховує наступне.
Відповідно до частини шостої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, позивач на підтвердження понесення витрат на послуги з перекладу подав до суду рахунок-фактуру №1221 від 22.04.2026, акт здачі-прийняття виконаних робіт №1221 та платіжну інструкцію від 22.04.2026 №2949.
Зі змісту вказаних документів вбачається надання ТОВ «Бюро перекладів Ексленг» послуг перекладу документів в розмірі 2440,00 грн.
Разом з тим, суд зауважує, що провадження у даній справі відкрито 04.05.2026, переклад документів поданий до суду через систему «Електронний суд» 29.04.2026.
Відкриваючи провадження у справі суд не витребував у позивача переклад документів, долучених до позовної заяви, та в подальшому не зобов`язував позивача здійснювати такий переклад, оскільки вважав, що подані документи є достатніми для вирішення справи.
Оскільки необхідності в перекладі документів не було, тому здійснені позивачем витрати, пов`язані із залученням перекладача, не є пов`язаними із розглядом справи, а тому стягненню з відповідача не підлягають.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 5662,40 грн (з них: судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.04.2026 №UA205140/2026/000041/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» судові витрати у загальному розмірі 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроімпорт Груп» (03126, місто Київ, вулиця Академіка Білецького, будинок 34, офіс 31, ідентифікаційний код юридичної особи 45372374).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).
Суддя Ф.А. Волдінер