ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Справа № 160/23472/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №160/23472/25 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Зокрема, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від ЗО серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
14 серпня 2026 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - заявник) через підсистему «Електронний суд» подала заяву про перегляд рішення суду у справі №160/23472/25 за нововиявленими обставинами.
Заявник просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування заяви заявник посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року у справі №320/29450/24.
На думку заявника, у цій постанові сформовано висновок про відсутність підстав для донарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, виходячи з прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного року.
Заявник вважає цей висновок нововиявленою обставиною у розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, а також посилається на пункт 3 частини другої цієї статті.
Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року відкрито провадження за заявою та призначено її розгляд у судовому засіданні.
03 вересня 2026 року представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А. подала клопотання про повернення заяви без розгляду.
12 вересня 2026 року представниця позивача подала відзив на заяву, у якому просить відмовити в задоволенні заяви військової частини про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Представник позивача зазначає, що постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року не встановила нових фактичних обставин, стосується правомірності пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 і не була підставою для ухвалення рішення у справі №160/23472/25.
На думку представника позивача, заявник фактично прагне повторної правової оцінки спору у зв`язку зі зміною судової практики.
01.10.2026 належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання сторони не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Протокольною ухвалою суду від 01.10.2026 постановлено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої цієї статті підставами для перегляду за нововиявленими обставинами є, зокрема: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1); скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3).
Щодо строку звернення.
Відповідно до частини першої статті 359 КАС України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.
Постанову Верховного Суду у справі №320/29450/24 ухвалено 16 липня 2026 року, заяву подано 14 серпня 2026 року.
Отже, строк, встановлений частиною першою статті 363 КАС України, заявником дотримано.
Щодо підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України.
Нововиявленою обставиною є фактична обставина, яка існувала на час розгляду справи, не була і не могла бути відома заявникові та має істотне значення для правильного вирішення спору.
Постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року ухвалена після ухвалення рішення у цій справі, а тому не могла існувати на час її розгляду.
Крім того, висновок щодо застосування норм права є правовою оцінкою, а не фактичною обставиною.
Посилання заявника на частину п`яту статті 242 КАС України є безпідставним.
Ця норма зобов`язує суд враховувати висновки Верховного Суду, які існують на момент ухвалення рішення, і не поширюється на висновки, сформульовані після набрання рішенням законної сили.
Частина третя статті 361 КАС України не допускає перегляду за нововиявленими обставинами навіть у разі прийняття нових нормативно-правових актів. Тим більше не є такою підставою зміна тлумачення норм права в іншій справі.
Щодо підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Ця підстава застосовується лише тоді, коли скасоване судове рішення стало підставою для ухвалення рішення, що переглядається.
Рішення суду від 09 грудня 2025 року не містить посилань на судові рішення у справі №320/29450/24 і не ґрунтується на висновках щодо правомірності постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481.
Суд ухвалив рішення від 09 грудня 2025 року з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103.
Суд також виходив з рішення Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у зразковій справі №160/8324/19, пункту 3 розділу II Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №240/4946/18 та статті 7 законів про Державний бюджет України на 2020-2023 роки.
Спірний період обмежено 20 травня 2023 року, тобто він передує набранню чинності змінами, внесеними постановою №481.
Отже, правомірність пункту 2 постанови №481, яка була предметом розгляду у справі №320/29450/24, не впливала на вирішення цієї справи.
Рішення судів у справі №320/29450/24, скасовані Верховним Судом, підставою для ухвалення рішення від 09 грудня 2025 року не були.
Суд також звертає увагу, що справа №320/29450/24 не є тотожною цій справі за суб`єктним складом і предметом спору.
Предметом справи №320/29450/24 була правомірність нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, тоді як у цій справі вирішено спір щодо нарахування грошового забезпечення конкретному військовослужбовцю.
Доводи заявника фактично зводяться до незгоди з правовою оцінкою, наданою судом при ухваленні рішення.
Такі доводи могли бути предметом перевірки в апеляційному порядку.
Водночас, провадження за нововиявленими обставинами не є формою повторного розгляду справи та не може використовуватися для перегляду остаточного судового рішення у зв`язку зі зміною судової практики, що суперечило б принципу юридичної визначеності (res judicata).
Щодо клопотання про повернення заяви без розгляду.
Процесуальний закон передбачає повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами лише на стадії вирішення питання про відкриття провадження: у випадках, визначених статтею 169 КАС України, або у разі пропуску строку, встановленого частиною першою статті 363 КАС України, якщо суд відхилив клопотання про його поновлення (частини третя, четверта статті 366 КАС України).
Провадження за заявою відкрито, строк звернення дотримано.
Отже, підстав для повернення заяви немає, а доводи клопотання суд оцінив під час вирішення заяви по суті.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду суд може відмовити в задоволенні заяви та залишити відповідне судове рішення в силі. Відповідно до частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтею 361 КАС України підстав для перегляду рішення від 09 грудня 2025 року за нововиявленими обставинами.
Керуючись статтями 241-243, 248, 256, 294, 295, 361, 363, 366, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про повернення без розгляду заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, - відмовити.
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі №160/23472/25, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду питання без повідомлення (виклику) учасників справи строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2026 року.
Суддя А.О. Сластьон