КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/44610/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", при обчисленні позивачу в період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: невизначенні розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 25.02.2022 по 31.12.2022 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", при обчисленні позивачу в період з 01.01.2023 по 20.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме: невизначенні розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач пояснив, що під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 йому протиправно нараховувалося грошове забезпечення за спірний період шляхом визначення розмірів основних і додаткових видів грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму, визначеного для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
На думку позивача, розрахунок грошового забезпечення за спірний період мав бути визначений, виходячи з посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017 (далі-Постанова №704).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Військова частина НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивач просить здійснити перерахунок та виплату спірних сум грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 25.02.2022 по 31.12.2022. При цьому військова частина НОМЕР_2 , у якій проходив службу позивач, до 01.07.2022 перебувала на повному фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_2 та лише з 01.07.2022 була зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з цим відповідач стверджує, що не здійснював виплату позивачеві відповідних сум за період з 25.02.2022 до 01.07.2022 та не є належним відповідачем щодо позовних вимог за цей період. Щодо періоду починаючи з 01.07.2022 відповідач зазначає, що нарахування (розрахунок) грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснювала військова частина НОМЕР_2 , тоді як військова частина НОМЕР_1 здійснювала їх виплату через казначейський рахунок на підставі платіжних відомостей військової частини НОМЕР_2 та наказів її командира. Відповідач вказує, що при нарахуванні та виплаті позивачеві спірних сум військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 керувалися чинними на відповідний момент редакціями пункту 4 та додатків 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. За твердженням відповідача, у період з 01.07.2022 по 12.05.2023 пункт 4 Постанови №704 передбачав визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Відповідач також посилається на те, що після набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, редакцію пункту 4 Постанови №704 уповноваженим органом не було приведено у відповідність до зазначеного судового рішення. Військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 не були учасниками справи №826/6453/18, а відповідне судове рішення до них у встановленому порядку не надходило.
На переконання відповідача, військова частина НОМЕР_2 при нарахуванні, а військова частина НОМЕР_1 при виплаті грошового забезпечення діяли відповідно до статті 19 Конституції України та застосовували чинну на момент нарахування і виплати редакцію пункту 4 Постанови №704. Відповідач наголошує, що військові частини не мали дискреції щодо визначення іншого порядку розрахунку грошового забезпечення та не можуть відповідати за неприведення уповноваженими органами положень Постанови №704 у відповідність до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020.
Крім того, відповідач стверджує, що саме по собі скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 не створює підстав для перерахунку грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення позивача, якщо відповідні зміни не були відображені та узгоджені в актах законодавства, зокрема у пункті 4 Постанови №704. З цих підстав відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що не погоджується з викладеною відповідачем позицією у повному обсязі та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Щодо доводів відповідача про здійснення нарахування грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 позивач посилається на положення Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280. Зазначає, що військова частина, яка не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, а взаємні права, обов`язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності визначаються положенням про спільне фінансове господарство. Також позивач посилається на те, що відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.
Позивач вказує, що з 01.07.2022 військова частина НОМЕР_2 була зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із чим вважає саме військову частину НОМЕР_1 відповідальною за нарахування та виплату йому грошового забезпечення у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 . Стверджує, що нарахування військовою частиною НОМЕР_2 грошового забезпечення військовослужбовцям здійснювалося за погодженням із військовою частиною НОМЕР_1 та не було можливим без такого погодження. Водночас зазначає, що відповідач не долучив до відзиву витяг із положення про спільне фінансове господарство, який би підтверджував покладення саме на військову частину НОМЕР_2 обов`язку щодо нарахування грошового забезпечення її військовослужбовцям.
Щодо застосованої редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 позивач заперечує доводи відповідача про те, що скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 не вплинуло на порядок визначення розмірів посадових окладів. Позивач зазначає, що постановою №103 попередню редакцію пункту 4 Постанови №704 не було визнано такою, що втратила чинність, а лише викладено цей пункт в іншій редакції.
Посилаючись на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, позивач стверджує, що після скасування зазначеної норми підлягала застосуванню первісна редакція пункту 4 Постанови №704, яка передбачала використання для визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року).
У зв`язку із цим позивач вважає, що під час нарахування та виплати йому грошового забезпечення військова частина НОМЕР_1 була зобов`язана застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року. Натомість, як зазначає позивач із посиланням на зміст відзиву, відповідач застосовував прожитковий мінімум, установлений станом на 01.01.2018.
Стосовно доводів відповідача про відсутність дискреційних повноважень позивач погоджується з тим, що військова частина НОМЕР_1 при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення повинна була керуватися чинними на відповідний момент положеннями Постанови №704, однак стверджує, що фактично відповідач керувався положеннями пункту 6 Постанови №103, який на час спірних правовідносин був скасований. Також позивач зазначає, що виплата грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира, у зв`язку із чим саме військова частина, на його думку, повинна здійснювати контроль за правильністю нарахування та виплати такого забезпечення.
Крім того, позивач посилається на положення Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, та стверджує, що при складанні кошторису Міністерством оборони України враховувалися надані військовою частиною НОМЕР_1 відомості щодо необхідності нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовців із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого станом на 01.01.2018.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що Постановою №704 визначено порядок розрахунку посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів. Посилаючись також на Правила підготовки проєктів актів Кабінету Міністрів України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2005 №870, ІНФОРМАЦІЯ_4 вказує, що визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які були ним визнані такими, що втратили чинність, а поновлення їх дії здійснюється шляхом прийняття відповідного акта або прямої вказівки про це в акті про втрату чинності чи скасування.
З огляду на наведене ІНФОРМАЦІЯ_4 стверджує, що при визначенні у період з 25.02.2022 по 30.06.2022 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовою частиною НОМЕР_2 правомірно застосовувалася розрахункова величина 1762 грн. Відповідач зазначає, що виплати у період перебування військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 здійснювалися за рахунок останнього за наявності первинних документів, складених особовим складом і керівництвом військової частини НОМЕР_2 . У зв`язку із цим ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає відсутніми підстави для здійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 30.06.2022 з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідач зазначає, що за період проходження позивачем служби у військовій частині НОМЕР_2 під час перебування цієї частини на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначені види допомоги позивачу не виплачувалися.
Посилаючись на положення розділу XXIII наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідач вказує, що грошова допомога для оздоровлення виплачується військовослужбовцям один раз на рік у розмірі місячного грошового забезпечення, а військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби із інших військових формувань, правоохоронних та інших державних органів, - за умови ненадання такої допомоги за попереднім місцем служби у відповідному році. Розмір допомоги визначається виходячи зі складових грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про її надання.
Стосовно матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань ІНФОРМАЦІЯ_4 посилається на положення розділу XXIV наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, відповідно до яких така допомога надається один раз на рік у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, а її розмір та порядок виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Підсумовуючи наведені доводи, ІНФОРМАЦІЯ_4 стверджує, що діяв на підставі та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог до нього в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Військову частину НОМЕР_2 .
11.08.2026 на адресу суду через підсистему ЕСІКС "Електронний суд" від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява, в якій зазначено, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-321/65/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК, з 31.07.2025 військову частину НОМЕР_2 переформовано, її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовано.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 у період з 25.02.2022 по 17.01.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , яка до 01.07.2022 перебувала на фінансовому забезпеченні ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 01.07.2022 зарахована на фінансове забезпечення Військової частини НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до Військової частини НОМЕР_1 рапорт від 09.07.2025, в якому він просив нарахувати та виплатити грошове забезпечення за спірний період, розраховане шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік.
Військова частина НОМЕР_1 листом відмовила у здійсненні такого перерахунку, стверджуючи, що при розрахунку грошового забезпечення позивача було правомірно використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року, у розмірі 1762,00 грн.
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Досліджуючи питання належного відповідача, який має відповідача за позовом про нарахування та виплату військовослужбовцю грошового забезпечення у законодавчо встановленому розмірі, суд зауважує, що відповідно до вимог абзацу п`ятого пункту 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).
Підставами для нарахування та виплати грошового забезпечення згідно з пунктом 3 Порядку №260 є, зокрема: штат військової частини; накази про призначення на посаду, зарахування до списків особового складу, вступ до виконання обов`язків за посадою, зарахування у розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати.
Згідно з абзацом першим пункту 8 Порядку №260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Отже, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю на підставі належним чином оформлених документів та відповідного наказу командира за місцем перебування військовослужбовця на грошовому забезпеченні.
Зазначеним положенням кореспондує пункт 4.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року №280 (далі Правила № 280), відповідно до якого виплата грошового забезпечення, заробітної плати та інших виплат (індексації, грошової компенсації за речове майно, харчування, піднайом житла тощо) особовому складу здійснюється за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення).
При цьому пунктом 1.5 розділу І Правил № 280 передбачено, що у разі невключення військової частини до мережі розпорядників бюджетних коштів така військова частина зараховується на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Отже, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини розпорядника коштів третього рівня, грошове забезпечення виплачується військовослужбовцю таким розпорядником коштів на підставі документів, передбачених пунктом 3 Порядку №260, які подаються командиром військової частини документів, до штату якої зарахований військовослужбовець і в якій він перебуває у списках особового складу.
Натомість військовою частиною розпорядником коштів третього рівня на підставі належним чином оформлених і спільно підписаних розрахунково-платіжних документів забезпечується фінансування та фактична виплата грошового забезпечення і інших передбачених законом виплат.
Таким чином, у разі перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншої військової частини, саме на військову частину, до штату якої зарахований військовослужбовець та у списках особового складу якої він перебуває, покладається обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення військовослужбовцю.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28 травня 2026 року у справі №420/28894/24.
Оскільки у спірний період позивач проходив військову службу та перебував у списках особового складу Військової частини НОМЕР_2 , саме на неї був покладений обов`язок щодо організації оформлення та подання документів, необхідних для нарахування та виплати грошового забезпечення.
Водночас, спільною директивою Міністерства оборони України та Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 №Д-22/ДСК командиру військової частини НОМЕР_3 було доручено до 31.07.2025 переформувати Командування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ), військова частина НОМЕР_5 ( АДРЕСА_1 ), військова частина НОМЕР_6 ( АДРЕСА_1 ), військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), військова частина НОМЕР_7 ( АДРЕСА_1 ), у військову частину НОМЕР_1 , зі зменшенням штатної чисельності, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати командиру військової частини НОМЕР_3 , умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_8 . Умовні найменування військові частини НОМЕР_9 , НОМЕР_10 , НОМЕР_11 , НОМЕР_12 , НОМЕР_13 та ідентифікаційні коди - 26629712, 26629729, 26629735, 26629741, 26623900 - анулювати.
Отже, враховуючи переформування Військової частини НОМЕР_2 у Військову частину НОМЕР_1 , належним відповідачем за позовом у цій справі є саме Військова частина НОМЕР_1 .
Надаючи оцінку діям відповідача щодо належного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20.12.1991№ 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту також - Закон №2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №704, яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі по тексту також - Постанова №103).
Пунктом 6 Постанови №103, внесено зміни до Постанови №704, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, з 01.01.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.
Означеною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд, зокрема, але не виключно, у постановах від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, від 30.04.2025 у справі №620/9741/24, від 21.08.2025 у справі №520/22317/23, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року", а не "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року".
Тобто, сталою є позиція Верховного Суду щодо подолання правової колізії, за якою перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, у зв`язку з чим положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року" не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Оскільки у спірному періоді у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення, шляхом застосування пункту 4 Постанови №704 з використанням для визначення належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови №704.
Відповідно, захист порушених прав позивача також потребує зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за спірний період відповідно до положень Постанови №704, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
При цьому суд визнає безпідставними посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481, якою для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями закріплено розрахункову величину 1762 грн, оскільки вказана постанова набрала чинності 20.05.2023, а тому не стосується часових меж виникнення спірних правовідносин.
Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд враховує надані ІНФОРМАЦІЯ_3 пояснення про те, що у спірний період позивачу не здійснювалися такі виплати. На підтвердження цих обставин відповідач долучив довідку про виплачені позивачу суми коштів.
Відповідно до пункту 1, 3 та 6 розділу XXIII Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пунктом 3 вказаного розділу встановлено що, військовослужбовцям, які прибули для подальшого проходження військової служби і зараховані до Збройних Сил України з інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, а також інших державних органів, грошова допомога для оздоровлення виплачується за умови ненадання цієї допомоги за попереднім місцем служби за рік, у якому вони прибули.
Пунктом 6 вказаного розділу визначено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 1, 5 та 7 розділу XXIV Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Пунктом 5 вказаного розділу встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані (прийняті) на військову службу та до призову (прийняття) працювали в бюджетних організаціях, виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за умови ненадання за попереднім місцем роботи матеріальної допомоги, встановленої відповідними нормативноправовими актами України за рік, в якому вони були призвані (прийняті).
Пунктом 6 вказаного розділу визначено, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Суд зауважує, що вимога про перерахунок певної виплати за своєю суттю спрямована на зміну розміру раніше нарахованої або виплаченої суми внаслідок неправильного визначення її розрахункової бази. Якщо відповідний вид грошового забезпечення у спірному періоді позивачеві не нараховувався та не виплачувався, відсутня сума, яка могла б бути предметом перерахунку. Водночас питання щодо наявності у позивача права на первинне нарахування та виплату відповідної допомоги є окремим від питання правильності визначення її розміру та має вирішуватися з урахуванням передбачених законодавством умов виникнення такого права.
За таких обставин, оскільки грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за відповідний період позивачу не нараховувалися і не виплачувалися (доказів протилежного позивач суду не надав та не спростував відповідні твердження ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладені у відзиві на позов, шляхом подання відповіді на відзив), то вимоги саме про їх «перерахунок» задоволенню не підлягають. Перерахунок передбачає існування первинно визначеної (нарахованої/виплаченої) суми, розмір якої був обчислений неправильно.
Звідси, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Водночас наведений висновок суду не свідчить про відсутність у позивача права на первинне нарахування і виплату відповідних допомог.
Крім того, суд зауважує, що позовні вимоги, заявлені до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не підлягають задоволенню, оскільки обов`язок щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за спірний період покладається на військову частину, до штату якої був зарахований позивач та де проходив військову службу.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (як правонаступника Військової частини НОМЕР_2 ) щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 20.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 25.02.2022 по 20.05.2023, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.