Єдиний унікальний номер 205/7886/26
Єдиний унікальний номер 205/7886/26
Провадження № 2/205/5151/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2026 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ про звільнення майна з-під арешту та скасування запису про обтяження, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 16 червня 2026 року через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ про звільнення майна з-під арешту та скасування запису про обтяження, який канцелярією суду було зареєстровано 17 червня 2026 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки з дотриманням вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких позивачем 25 червня 2026 року через систему «Електронний суд» направлено до суду докази сплати судового збору, яку зареєстровано судом 26 червня 2026 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 07 липня 2026 року позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач у своєму позові посилався на те, що на підставі свідоцтва на право власності на житло 27/50 частин квартири АДРЕСА_1 належить позивачеві та ОСОБА_2 . Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй належить 23/100 частин квартири АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право власності на житло, а саме частина ідеальної частки 23/50 частини. 02 вересня 2024 року вона звернулася до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради із заявою про державну реєстрацію речових прав на належну їй частину квартири. За результатами розгляду заяви їй було відмовлено у вчиненні реєстраційних дій, оскільки в реєстрі наявний запис про арешт. Постановою ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Маріуполя від 13 червня 2005 року накладений арешт на нерухоме майно, належне ОСОБА_1 - 27/100 частин квартири АДРЕСА_2 . 14 квітня 2026 року вона звернулася до Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області із заявою для встановлення підстав накладення арешту та його скасування. Листом від 08 травня 2026 року відповідач повідомив, що постанова про арешт майна боржника АА № 837324 від 13 червня 2005 року винесена із використанням бланку суворої звітності. Виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_1 не виявлені, надати копії документів, на підставі яких було накладено арешт на 27/100 частин квартири, не вбачається можливим, оскільки такі документи відсутні. Матеріально-технічна база та приміщення Лівобережного ВДВС фактично знищені в результаті збройної агресії РФ проти України, територія м. Маріуполя перебуває в тимчасовій окупації, що унеможливлює отримання архівних матеріалів. На теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про арешт належного позивачеві майна, проте, законність та актуальність такого обтяження не підтверджується документом, виконавче провадження відсутнє. Подальше існування арешту є непропорційним втручанням в право власності особи. Просила суд звільнити з-під арешту 27/100 частини квартири АДРЕСА_2 та скасувати запис про обтяження № 24744442, внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на 27/100 частин квартири АДРЕСА_2 на підставі постанови про арешт майна боржника АА № 543312 від 13 червня 2005 року ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Маріуполя, та стягнути судові витрати з відповідача.
Відповідач Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у своєму відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що відповідно до обтяження № 2107532 державним виконавцем накладений арешт на 27/100 частки квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_1 . Постанова про арешт майна боржника серія АА № 837324 від 13 червня 2005 року винесена із використанням бланку суворої звітності для такого роду процесуального документа, що передбачалось пунктом 1.7.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (чинної на дату вчинення виконавчої дії). 08 лютого 2018 року під час внесення інформації про речове право державним реєстратором Юридичного департаменту Маріупольської міської ради Донецької області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було перенесено запис про обтяження № 2107532 від 21 червня 2005 року, відповідно відбулася зміна реєстраційного номеру обтяження на № 24744442. Згідно з відомостями АСВП, функціонування якої почалося з 05 січня 2017 року, за даними складової частини АСВП «електронний архів», за даними складової частини АСВП «спецрозділ», який є архівною складовою АСВП, що містить інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень до запровадження АСВП, не виявлені виконавчі провадження у відношенні боржника ОСОБА_1 . До впровадження сталого функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень облік виконавчих проваджень здійснювався у паперовому вигляді, зокрема шляхом ведення журналів реєстрації вхідної кореспонденції, книг обліку виконавчих документів, переданих державному виконавцю, алфавітних покажчиків виконавчих документів згідно вимог Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 470/7 від 05 липня 99 року, яка втратила чинність. Матеріали виконавчих проваджень формувалися у паперовому форматі шляхом накопичення у хронологічному порядку процесуальних документів, які винесені державним виконавцем, та усіх документів, що надходять виконавцю у зв`язку із виконанням рішення. Завершені виконавчі провадження підлягали передачі до архіву органу ДВС, а після закінчення трирічного строку зберігання передані до архіву виконавчі провадження підлягали знищенню згідно вимог п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби. Відомості про обтяження такі як арешт майна боржника згідно відповідних постанов державного виконавця, якими накладений арешт на об`єкти нерухомості, підлягав реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у даному випадку реєстратором виступала відповідальна особа Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори. Постанова про арешт майна боржника серія АА № 837324 від 13 червня 2005 року була опрацьована реєстратором Четвертої маріупольської державної нотаріальної контори, 21 червня 2005 обтяження зареєстроване за № 2107532. З моменту накладення арешту у 2005 році позивач протягом понад двадцяти років не зверталася до органу державної виконавчої служби із заявами про зняття арешту, не оскаржувала дії державного виконавця та не вчиняла жодних дій, спрямованих на захист своїх прав у встановленому законом порядку. Також встановлено, що у 2018 році під час перевірки відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено запис про арешт, який не є новим обтяженням, а був перенесений із Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у зв`язку із запровадженням Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у своїх письмових поясненнях на позовну заяву зазначив, що Департамент не є учасником зазначених правовідносин, не приймав рішення про накладення арешту, не здійснював виконавчого провадження, не є органом примусового виконання та не має власної юридичної заінтересованості у вирішенні спору. У разі ухвалення рішення судом між позивачем і Департаментом н виникатиме спірних матеріальних правовідносин. За зверненням належного заявника можуть виникнути виключно адміністративні правовідносини щодо проведення державної реєстрації, під час яких державний реєстратор діятиме відповідно до вимог законодавства, чинного на момент звернення, та в межах наданих законом повноважень. Просила суд запис про обтяження не скасовувати та жодні матеріальні обов`язки на третю особу не покладати.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва на право власності на житло від 25 березня 1999 року, виданого Управлінням міського майна, 27/50 частин квартири АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належать ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , право власності на які у встановленому законом порядку зареєстровано в Управлінні міського майна в реєстраційну книгу за № 12632 (а.с. 22-23).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на 23/100 частин квартири АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 15), право власності на інші 23/100 частини квартири зареєстровано за ОСОБА_2 .
Відповідно до відомостей про державну реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на 27/100 частин нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , на підставі постанови ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Маріуполя, серії АА № 543312 від 13 червня 2005 року накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 2107532 (а.с. 16).
Рішенням державного реєстратора № 74919667 від 06 вересня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у проведенні реєстраційних дій у зв`язку із наявністю запису про обтяження стосовно нерухомого майна, належного ОСОБА_1 (а.с. 24).
Згідно з листом Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 10032/501/15/26/18.17 від 08 травня 2026 року на підставі постанови про арешт майна боржника серії АА № 543312, виданої 13 червня 2005 року ВДВС Орджонінкідзевського РУЮ м. Маріуполя зареєстровано арешт на 27/100 частин квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником яких є ОСОБА_1 . Постанова про арешт майна боржника серії АА № 543312 від 13 червня 2005 року була винесена із використанням бланку суворої звітності для такого роду процесуальних документів. Під час внесення інформації 08 лютого 2018 року державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було перенесено запис про обтяження № 2107532 від 21 червня 2005 року, відповідно відбулася зміна реєстраційного номеру обтяження на № 24744442. Згідно з даними АСПВ, функціонування якої запроваджено з 05 січня 2017 року, не виявлені виконавчі провадження стосовно боржника ОСОБА_1 . Матеріально-технічна база Лівобережного ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, номенклатурні справи та виконавчі провадження, що перебували у відділі станом на 23 лютого 2022 року, фактично знищені у зв`язку із збройною агресією РФ проти України (а.с. 8-9).
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У відповідності до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
За правилами ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для знання арешту з майна є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Частиною 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ в Постанові № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», і з системного аналізу норм закону, що регулюють захист права власності чи іншого речового права від порушень, зокрема питання щодо звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем в межах виконавчого провадження, існує два способи здійснення такого права: 1) на рішення та дії державного виконавця стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства (наприклад адміністративного судочинства); 2) особою, яка володіє на підставі закону чи договору майном чи речовим правом на майно, і яка не є стороною виконавчого провадження, подається позов про зняття арешту з майна. Причому відповідачами в справі за позовом про зняття арешту (звільнення майна з-під арешту) є боржник і особа, в інтересах якої накладено арешт на майно; а як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби; на позовні вимоги про зняття арешту з майна поширюється трирічний строк позовної давності, перебіг якого починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт майна.
Позивач не дотрималася вимог процесуального закону, що регулює питання подання позову про виключення майна з-під арешту, оскільки даний позов про звільнення майна з-під арешту вона пред`явила до неналежного відповідача.
У разі звернення до суду з даним позовом про звільнення майна з-під арешту у якості захисту речового права від виниклого порушення (за ст.ст. 387, 391, 396 ЦК України) позивач такий позов повинна пред`явити до особи (осіб), від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення її прав, тобто - для даного випадку - відповідачем має бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набув певні права щодо арештованого майна (право задоволення вимоги за рахунок такого майна в порядку і в черзі, встановленій законом).
Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача. Жодних клопотань з цього приводу позивач не заявила. Позов, для того, щоби бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача (відповідачів). У даному випадку позов мав бути пред`явленим до стягувача у виконавчому провадження, за яким воно і було відкрито, Лівобережний ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України має бути залучений до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.
За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог позивачеві було відмовлено, сплачений нею судовий збір у розмірі 2 129 грн. 92 коп. (а.с. 36) слід віднести за рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 317, 319, 321, 328 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ст.ст. 263, 264, ч.ч. 1-7 ст. 265 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) у задоволенні позовних вимог до Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 34908763, юридична адреса: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Московська, буд. 7), третя особа Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (ЄДРПОУ 40452947, юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) про звільнення майна з-під арешту та скасування запису про обтяження відмовити.
Судові витрати у справі віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: