КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/36687/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 про внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби за ст.21 «а» Наказу МОУ № 402/2008 р. з виключенням з військового обліку та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що 18.02.2016 рішенням комісії з питань приписки він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що є запис у тимчасовому посвідченні.
Позивач пояснив, що за допомогою додатку «Резерв+» перевірив, яка інформація щодо нього наявна в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в ході означеної перевірки ним було виявлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він з 01.05.2025 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також, що дані про визнання його непридатним до військової служби з виключення його з військового обліку відсутні.
Позивачем зазначив, що ним було направлено заяву від 05.05.2025 до відповідача з проханням внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно нього, а саме про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку, отриману відповідачем 12.05.2025. Проте, жодної відповіді позивач не отримав, відомості до Реєстру не внесені.
Позивач пояснив, що з метою з`ясування результатів розгляду означеної заяви до відповідача було направлено адвокатський запит від 05.06.2025 (на електронну пошту) та у зв`язку з неотриманням відповіді - повторно 10.06.2025 надіслано поштою адвокатський запит. Проте, станом на дату подання позову відповіді на них не отримано.
Позивач вважає бездіяльність відповідача, що полягає в нерозгляді по суті заяви про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та невнесенні інформації в реєстр є протиправною, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
18.08.2026 до суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відмовлено у прийнятті заяви представника позивача про зміну предмету позову та повернуто заяву про зміну предмету позову з усіма додатками позивачу.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підтверджує, що позивач звертався до нього із заявою від 05.05.2025 щодо питань його військового обліку, яку у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» розглянуто та надано відповідь від 17.05.2025.
Таким чином, відповідач стверджує, що не допустив протиправної бездіяльності, оскільки розглянув заяву позивача у межах повноважень та надав аргументовану відповідь.
Відповідач пояснив, що у подальшому отримував адвокатські запити від представниці позивача, на які також давав відповіді у строки, що визначені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідач не надав належних доказів направлення та отримання ним відповіді на заяву від 05.05.2025, а про зміст такої відповіді позивач дізнався лише після її долучення відповідачем до матеріалів справи. Позивач також послався на несвоєчасне надання відповідачем відповідей на адвокатські запити та зазначив, що станом на момент звернення до суду відповідач не вніс до відповідного реєстру відомості про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. При цьому позивач вважає, що саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому він перебуває на військовому обліку, є належним органом, відповідальним за актуалізацію відповідних відомостей у реєстрі, незалежно від того, який саме територіальний центр раніше здійснював оформлення документів та приймав рішення щодо його військового обліку.
Позивач зазначив, що факт його непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку підтверджується рішенням, прийнятим у 2016 році, та відповідною відміткою у тимчасовому посвідченні, яке було оформлене та видане уповноваженим військовим органом. На думку позивача, наявність такого документа підтверджує юридично значимий факт його виключення з військового обліку, а тому відсутність відповідних відомостей у сучасному реєстрі не може покладати на нього обов`язок повторно проходити медичний огляд або повторно підтверджувати встановлену раніше непридатність. Позивач також вказав, що недоліки у перенесенні або актуалізації інформації з документів, оформлених до створення та функціонування відповідного реєстру, не можуть мати для нього несприятливих наслідків, а відповідач, як орган за місцем його поточного військового обліку, повинен забезпечити внесення до реєстру актуальних відомостей на підставі наданих документів.
Крім того, позивач зазначив, що вимога відповідача про надання додаткових документів, зокрема матеріалів медичного огляду та документів, що підтверджують прийняття рішення у 2016 році, фактично спрямована на повторну перевірку обставин, які, на його думку, вже були встановлені уповноваженим органом та підтверджені військово-обліковим документом. Позивач вважає, що відповідач повинен був за результатами розгляду його заяви або внести відповідні відомості до реєстру, або надати належно обґрунтовану відмову, а надане лише після звернення до суду роз`яснення щодо необхідності додаткового підтвердження відповідних обставин не усуває допущеної, на думку позивача, бездіяльності. На підтвердження своєї позиції позивач послався також на рішення судів у справах, у яких, за його твердженням, було зроблено висновок про неприпустимість покладення на особу негативних наслідків неналежного ведення територіальним центром комплектування відповідних облікових даних.
Відповідачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що доводи позивача щодо того, що ним не надано до суду жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують факт надсилання, а також факт отримання такої відповіді позивачем, не повинні братися до уваги, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 не зобов`язаний підтверджувати факт отримання відповіді на заяву позивачем та не відповідає за роботу оператора поштового зв`язку.
Відповідач стверджує, що відповідь на заяву позивача була надана в межах строків, які визначені Законом України «Про звернення громадян» та відправлена засобами поштового зв`язку простим, не реєстрованим листом. Відповідач пояснив, що зазначений спосіб надання відповідей на звернення громадян зумовлений цілковитою відсутністю фінансування у ІНФОРМАЦІЯ_5 на відправлення відповідей поштовими відправленнями, які передбачають можливість підтвердження факту отримання адресатом. Зазначене стосується також і відповідей на адвокатські запити представниці позивача. Оскільки заява позивача була розглянута по суті на неї була надана відповідь, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На думку відповідача, означене підтверджується і тим, що позивачем було подано заяву про зміну предмета позову (з зобов`язання розглянути заяву позивача на зобов`язання внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів), щодо якої Київським окружним адміністративним судом була постановлена ухвала від 08.09.2025 про відмову у прийнятті заяви представника позивача про зміну предмету позову.
У письмових запереченнях на додаткові пояснення відповідача позивач зазначив, що відповідач не надав належних доказів направлення йому відповіді на заяву від 05.05.2025, а також її отримання позивачем. При цьому позивач вказав, що зазначену відповідь від 17.05.2025 він фактично отримав лише після її долучення відповідачем до відзиву у цій справі. На думку позивача, саме по собі складення відповіді у певну дату не підтверджує її своєчасного направлення адресату. Позивач також зазначив, що його звернення та подальші адвокатські запити були отримані відповідачем, однак відповіді на них до моменту звернення до суду надано не було, а відповідь на адвокатський запит від 16.06.2025 фактично направлена лише 25.07.2025. У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач не довів належного та своєчасного розгляду його заяви.
Позивач також зазначив, що відповідач не довів наявності законних підстав для невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Позивач вважає, що саме відповідач, як орган ведення Реєстру за місцем його військового обліку, зобов`язаний забезпечити актуалізацію відповідних відомостей на підставі наявних документів.
Крім того, позивач заперечив проти посилання відповідача на відсутність у нього фінансування для направлення поштових відправлень, які дають змогу підтвердити їх отримання адресатом, зазначивши, що така обставина не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку належним чином підтвердити вчинення ним відповідних дій. Позивач наголосив, що відповідач не надав доказів ані направлення відповіді від 17.05.2025, ані її доставки, а також не підтвердив документально обставини, які перешкоджали належному направленню відповіді. Водночас позивач вважає, що надання відповідачем відповіді після звернення до суду саме по собі не свідчить про належне виконання обов`язку щодо своєчасного розгляду його заяви та не усуває порушення, яке, на його думку, мало місце на момент звернення до суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
у с т а н о в и в:
Позивач є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 від 21.01.2018.
Витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованим у застосунку «Резерв+» 01.05.2025, підтверджено, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 01.05.2025 та є військовозобов`язаним.
Заявою від 05.05.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання його непридатним з виключенням з військового обліку на підставі пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно його тимчасового посвідчення НОМЕР_2 від 30.06.2016 та виключити позивача з військового обліку. Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджено отримання відповідачем означеної заяви 12.05.2025.
Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо ненадання відповіді на означену заяву та нерозгляд її у порядку, визначеному Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 протягом 5 робочих днів з дня її реєстрації, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист, Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої, другої статті 1 Закону №2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За приписами статті 33 Закону №2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.
Відповідно до частини п`ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 №1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
За приписами пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пунктом 5 Порядку №1487 визначено, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - система військового обліку).
Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.
Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до абзацу 3 пункту 20 Порядку №1487 для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».
Пунктом 79 Порядку №1487 визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.
За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:
1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;
2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі по тексту - Порядок №559).
Відповідно до пункту 1 Порядку №559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа».
Згідно з пунктом 3 Порядку №559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).
Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).
Пунктом 4 Порядку №559 визначено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:
у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;
в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що позивач, як військовозобов`язаний, має право звернутися до відповідного органу ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів із мотивованою заявою щодо невключення до Реєстру відомостей про себе або виправлення недостовірних відомостей, у тому числі у разі невідповідності відомостей, зазначених у його військово-обліковому документі, відомостям, що містяться у Реєстрі.
При цьому законодавством визначено і компетентний орган, до якого подається така заява, а саме районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування особи на військовому обліку.
При цьому, зі змісту пункту 4 Порядку №559 вбачається, що законодавець встановив спеціальний строк для вирішення питання щодо внесення змін до відомостей Реєстру - п`ять робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Відтак подання заяви породжує для органу ведення Реєстру не лише обов`язок її прийняти, а й обов`язок належним чином опрацювати викладені у ній відомості та вирішити порушене заявником питання у встановлений строк.
Судом встановлено, що позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 05.05.2025 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання його непридатним з виключенням з військового обліку на підставі пп. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» згідно його тимчасового посвідчення НОМЕР_2 від 30.06.2016 та виключити позивача з військового обліку.
Факт надходження зазначеної заяви до відповідача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідно до якого вона отримана відповідачем 12.05.2025. Доказів повернення заяви, її залишення без розгляду або повідомлення позивача про необхідність усунення недоліків поданого звернення відповідачем не надано.
Отже, звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 05.05.2025 про невідповідність відомостей, що містяться у Реєстрі, відомостям його військово-облікового документа, відповідало встановленому законодавством порядку та було здійснено до належного органу ведення Реєстру
При цьому, суд враховує, що заява позивача від 05.05.2025 за своїм змістом була спрямована на реалізацію права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме: права звернутися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Виходячи зі змісту заяви, позивач конкретно зазначив, які саме відомості, на його думку, відсутні у Реєстрі, послався на відповідний військово-обліковий документ та просив внести до Реєстру інформацію про визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Таким чином, подана позивачем заява не є зверненням інформаційного чи консультативного характеру, а стосувалася реалізації спеціального права особи на виправлення відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно, отримання такої заяви породжувало для відповідача, як органу ведення Реєстру за місцем перебування позивача на військовому обліку, обов`язок належним чином розглянути порушене у ній питання та вчинити передбачені законодавством дії за результатами такого розгляду.
Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що зазначену заяву ним розглянуто та за її результатами складено лист від 17.05. 2025 №3864.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа від 17.05.2025 №3864, в якому зазначено, що на лист позивача щодо перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомлено, що відповідно до відомостей з Реєстру ОСОБА_1 обліковується на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не відома інформація про виключення громадянина ОСОБА_1 із військового обліку, у зв`язку з чим позивачу запропоновано особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 , при собі мати необхідні військово-облікові документи та документи, які підтверджують особу.
Водночас зазначений лист не містить посилання на заяву позивача від 05.05.2025, не містить оцінки наведених у ній обставин, зокрема посилання позивача на тимчасове посвідчення військовозобов`язаного НОМЕР_2 від 30.06.2016, а також не містить вирішення поставленого позивачем питання щодо внесення до Реєстру відомостей про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку.
За таких обставин сам факт складення відповідачем листа від 17.05.2025 №3864 не дає підстав для висновку про належний розгляд саме заяви позивача від 05.05.2025.
Крім того, відповідачем не надано доказів реєстрації зазначеного листа як вихідного документа, а також доказів його направлення/вручення позивачу. Зокрема, у матеріалах справи відсутні документи поштового зв`язку, реєстри поштових відправлень, фіскальні чеки, опис вкладення, відомості про вручення чи інші докази, які підтверджували б факт направлення листа №3864 на адресу позивача.
Суд зазначає, що матеріали справи не дають можливості ідентифікувати наданий відповідачем лист №3864 від 17.05.2025 саме як відповідь на заяву позивача від 05.05.2025. Зокрема, зазначений лист не містить посилання на заяву від 05.05.2025, її дату, зміст чи інші відомості, які б дозволяли безпосередньо встановити його зв`язок із цим зверненням. Відтак, сам по собі факт складення відповідачем такого листа не свідчить про те, що ним було належним чином розглянуто саме заяву позивача від 05.05.2025 та прийнято за результатами її розгляду відповідне рішення.
За таких обставин саме по собі складення відповідачем листа від 17.05.2025 №3864 на невизначений лист ОСОБА_1 , за відсутності жодних доказів на підтвердження факту його направлення позивачу, не є достатнім доказом того, що саме заява позивача від 05.05.2025 була належним чином розглянута та що результати такого розгляду були доведені до його відома.
При цьому Верховний Суд у постанові від 28.02.2023 у справі №480/2784/21 зазначив, що суб`єкт владних повноважень вважається таким, що виконав обов`язок щодо розгляду звернення, якщо ним складено відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань та доведено зміст цієї відповіді до заявника в обраний спосіб.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що обов`язок підтверджувати отримання відповіді позивачем на нього не покладається, а також про те, що направлення відповіді простим поштовим відправленням зумовлене відсутністю фінансування як такі, що не спростовують покладений на нього обов`язок розглянути заяву позивача та проінформувати про результати її розгляду.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, вчиненої дії чи бездіяльності. У цьому випадку саме відповідач, стверджуючи про належне виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо розгляду заяви позивача, повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, зокрема факт належного розгляду заяви та доведення результатів такого розгляду до відома заявника.
Відсутність у відповідача документального підтвердження направлення листа позивачу, а також посилання на обставини, пов`язані зі способом поштового відправлення або недостатнім фінансуванням, не звільняє його від обов`язку довести факт вчинення відповідної дії.
Також суд враховує, що відповідач не надав доказів реєстрації отриманої від позивача заяви, з яких можна було б установити дату її реєстрації та, відповідно, початок перебігу встановленого пунктом 4 Порядку №559 п`ятиденного строку. Водночас факт отримання заяви відповідачем 12.05.2025 ним не заперечується.
Посилання відповідача на положення Закону України «Про звернення громадян» також не спростовує наведеного висновку, оскільки спірна заява була подана позивачем з метою реалізації спеціального права, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII, та стосувалася виправлення відомостей, що містяться в Реєстрі. Порядок №559, своєю чергою, встановлює спеціальний механізм усунення невідповідності між відомостями військово-облікового документа та відомостями Реєстру.
Тому застосування загальних положень Закону України «Про звернення громадян» не може нівелювати встановленого спеціальним законодавством обов`язку відповідача належним чином опрацювати заяву позивача щодо невідповідності даних Реєстру та вирішити порушене у ній питання у встановлений законодавством строк.
Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що ним було надано відповіді на адвокатські запити представника позивача, оскільки предметом спору є бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 05.05.2025, а надання відповіді на подальший адвокатський запит не замінює розгляду первинної заяви у встановленому порядку та не змінює строків, визначених спеціальним законодавством для вирішення порушеного у заяві питання.
При цьому суд не надає у цій справі оцінки наявності чи відсутності правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про непридатність позивача до військової служби та його виключення з військового обліку, оскільки предметом оскарження є виключно бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви позивача про внесення відомостей до Реєстру про визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку та зобов`язання розглянути означену заяву по суті.
Таким чином, відповідач не довів належного виконання покладеного на нього законом обов`язку щодо розгляду заяви позивача від 05.05.2025 та вирішення порушеного у ній питання у порядку, визначеному спеціальним законодавством.
За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.05.2025 є протиправною.
З огляду на встановлені обставини та характер допущеного порушення належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 по суті з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 30.06.2025 №0.0.4434893571.1.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 05.05.2025.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 05.05.2025 та прийняти за результатом такого розгляду відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.