КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3083/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: Фермерського господарства "Лідія", вул. Івана Богуна,43а,5, селище Голованівськ, Кіровоградська область,26508
до відповідача: ГУ ДПС у Кіровоградській області, вул. Велика Перспективна,55, м. Кропивницький,25006
про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
1)визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Кіровоградській області, які полягають у фактичному анулюванні (виключенні) Фермерського господарства "Лідія" (код ЄДРПОУ 13756060) з реєстру платників єдиного податку четвертої групи;
2)визнати протиправним та скасувати висновки, викладені в акті камеральної перевірки № 3364/11-28-04-04 від 20.03.2026 року, в частині встановлення факту неподання ФГ "Лідія" загальної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи;
3)зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області поновити Фермерське господарство "Лідія" (код ЄДРПОУ 13756060) у реєстрі платників єдиного податку четвертої групи з 01.01.2026 року;
4)зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку щодо ФГ "Лідія" як платника єдиного податку четвертої групи.
Ухвалою суду від 15.05.2026 відмовлено у відкритті провадження за позовними вимогами щодо оскарження висновків, викладених в акті перевірки від 20.03.2026 року.
Ухвалою суду від 15.05.2026 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження (без повідомлення сторін) (а.с.61).
На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки дії податкового органу вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені нормами чинного законодавства. Зокрема, ФГ "Лідія" на порушення п.п.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку не подано загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи щодо всієї площі земельних ділянок, що розташовані на території Голованівської ТГ та Перегонівської ТГ, що призвело до втрати статусу платника єдиного податку 4 групи (а.с.64-66).
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.98-99).
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ФГ "Лідія" відповідно до даних ЄДРПОУ має основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у 2026 році ФГ "Лідія" засобами електронного зв`язку 04.02.2026 року направило відповідачу податкову звітність:
- звітну податкову декларацію №[номер приховано] (КАТОТТГ UA 3502015[телефон приховано]) з додатками та доказами направлення;
- звітну податкову декларацію №[номер приховано] (КАТОТТГ UA 35020070[телефон приховано]) з додатками та доказами направлення;
- загальна (звітна) податкова декларація платника єдиного податку 4 групи за КАТОТТГ UA3502007000018243 №[номер приховано] з додатками та доказами направлення
- розрахунок частки с/г товаровиробництва за 2025 рік №[номер приховано] з доказами направлення (а.с.23-50).
ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено камеральну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт від 20.03.2026 року №3364/11-28-04-04.
Під час камеральної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пп. 295.9.1 п. 295.9 ст.295 та п.п. 298.8.1 п.298.8 ст.298 Кодексу, а саме, для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи ФГ "Лідія" не подано необхідної звітності, зокрема: звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи) (а.с.9).
На підставі акту перевірки прийнято рішення у формі листа від 06.04.2026 № 4950/6/11-28-04-04 про анулювання у ФГ "Лідія" реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.
Не погодившись з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп.291.4.4. п.291.4 ст.291 ПК України сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, віднесено до четвертої групи суб`єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Згідно із пунктами 299.1, 299.2 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування встановлюється ст. 298 ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.
Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.
Так, відповідно до пп.298.8.1 п.298.8 ст.298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:
- загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);
- звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);
- розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
- відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).
Згідно із пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.
Пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі, зокрема, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу (абзац 5).
Аналізуючи вищевказане, податкове законодавство чітко розмежовує поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку. Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу.
При цьому, ПК України встановлено підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку четвертої групи, зокрема, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, однак не містить норму, відповідно до якої платник, який несвоєчасно - до 20 лютого, подав таку звітність, не може бути або втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №814/1394/15 та від 08.12.2021 у справі №580/2725/19.
За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як було встановлено судом, що 20.03.2026 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, згідно пп.298.8.1 п.298.8 ст. 298 Кодексу, проведено камеральну перевірку щодо підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи ФГ "Лідія" (а.с.8-9)
За результатами камеральної перевірки було складено Акт від 20.03.2026 року №3364/11-28-04-04, в якому зазначено про факт встановлення порушень, за які передбачено анулювання реєстрації платником єдиного податку четвертої групи відповідно до п.п.295.9.1 п.295.9 ст.295, пп.298.8.1 п.298.8 ст.298, абз.5 п.299.10 ст.299 ПК України, а саме встановлено, що підприємство для підтвердження у 2026 році статусу платника єдиного податку четвертої групи не подало звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи).
Не є спірним в межах спірних правовідносин, що позивач до 01.01.2026 року мав статус платника єдиного податку четвертої групи. При цьому, відповідного рішення податкового органу про анулювання такої реєстрації відповідачем не приймалося, а тому 01.01.2026 року позивач автоматично повинен був набути статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2026 рік. З метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем скеровувалася до контролюючого органу відповідна податкова звітність, яка була отримана відповідачем.
Зокрема, позивачем подано:
- звітну податкову декларацію №[номер приховано] (КАТОТТГ UA 3502015[телефон приховано]) з додатками та доказами направлення;
- звітну податкову декларацію №[номер приховано] (КАТОТТГ UA 35020070[телефон приховано]) з додатками та доказами направлення;
- загальна (звітна) податкова декларація платника єдиного податку 4 групи за КАТОТТГ UA3502007000018243 №[номер приховано] з додатками та доказами направлення;
- розрахунок частки с/г товаровиробництва за 2025 рік №[номер приховано] з доказами направлення (а.с.23-50).
Водночас, підставою для виключення підприємства з реєстру платників єдиного податку для контролюючого органу стало саме неподання підприємством саме звітної податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи.
Відповідно до п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Тобто, аналізуючи вищевказані приписи суд доходить висновку, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної виїзної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку четвертої групи за критеріями, визначеними у підпункті 4 пункту 291.4. статті 291 ПК України.
Враховуючи вищенаведене, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи мають бути виконані всі вимоги, передбачені ПК України.
Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16, 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18, від 05.10.2021 у справі №815/1764/16 сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Втім, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку четвертої групи за критеріями, визначеними у підпункті 4 пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України.
Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.
Тобто контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Такі висновки в подальшому підтримані Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 29.12.2025 у справі №640/23479/20.
Однак, податковим органом прийнято спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи, та, всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 ПК України. документальну перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було.
При цьому, згідно із пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 року у справі №320/1040/19 зазначив, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Таким чином, оскаржуване рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку ФГ "Лідія", всупереч наведеним вище нормам Податкового кодексу України та висновкам Верховного Суду, прийняте контролюючим органом за результатами проведення камеральної, а не документальної перевірки позивача, тобто з порушенням процедури його прийняття, що є підставою вважати його протиправним.
Положення пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачають анулювання реєстрації платника єдиного податку, зокрема, у разі, якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Отже, законодавець пов`язує таку підставу анулювання реєстрації саме з фактом неподання відповідної податкової звітності.
Зі змісту долучених до матеріалів справи документів встановлено, що ФГ "Лідія" 04.02.2026 було подано податкову звітність, серед якої була - загальна (звітна) податкова декларація платника єдиного податку 4 групи за КАТОТТГ UA3502007000018243 №[номер приховано] з додатками (а.с.27-40).
Відповідач, не приймаючи зазначену податкову декларацію вказує на недійсність кваліфікованого електронного підпису.
Суд, надаючи оцінку зазначеним доводам, приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень пункту 8 розд. ІІ «Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01.06.2020 року № 261) (надалі- Порядку №557), перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 7 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки.
Відповідно до пункту 9 розд. ІІ Порядку №557 не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами та цим Порядком, формується друга квитанція.
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).
Відповідно до пункту 11 розд. ІІ Порядку №557 у разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції.
Відповідно до пункту 12 розд. ІІ Порядку №557 якщо автором надіслано до контролюючих органів кілька примірників одного електронного документа (у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючих органів останнім до закінчення граничного строку, встановленого законодавством для подання такого документа, за умови, що його було сформовано правильно та прийнято (зареєстровано), про що автору надійшла друга квитанція про прийняття.
Як вбачається з квитанції №2 платника податків ФГ "Лідія", податкова декларація доставлено до Державної податкової служби України 04.02.2026 15:51:33 Прийнято пакет (а.с.40, зв.бік).
За таких обставин, не можна вважати не поданою і прийнятою до граничного строку подання спірну декларацію, оскільки вона прийнятий контролюючим органом та пройшла всі контролі, що спростовує твердження податкового органу щодо не подання спірної податкової декларації.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність визначених п. 299.10 ст. 299 ПК України підстав для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов`язання Головне управління ДПС у Кіровоградській області поновити за позивачу реєстрацію статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги мають бути частково задоволені.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд виходить з таких міркувань.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При цьому згідно з ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також за змістом частини дев`ятої статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі № 520/1849/19.
Так, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;
8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Згідно з визначенням, наведеним у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
На підтвердження витрат, понесених ФГ "Лідія" на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 03.04.2026 №13756060/1, додаткову угоду №20/04 від 20.04.2026, акт виконаних робіт №20/04 від 20.04.2026 та ордер.
Щодо оплати, представником позивача вказано, що, на підставі додаткової угоди № 20/04 від 20.04.2026 року (а.с.18) до договору про надання правничої допомоги № 13756060/1 від 03.04.2026, розмір гонорару адвоката є фіксованим (не залежить від кількості здійснених дій, обсягу наданих послуг, витраченого часу, кількості судових засідань тощо) і в суді першої інстанції складає 45 000 гривень, та підлягає сплаті протягом тридцяти днів після набрання судовим рішенням законної сили.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на те, що дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за професійну правничу (правову) допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 5 000,00 грн.
Керуючись ст. ст.9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ГУ ДПС у Кіровоградській області щодо виключення з 01.01.2026 року з реєстру платників єдиного податку четвертої групи ФГ "Лідія".
Зобов`язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області поновити реєстрацію фермерського господарства "Лідія", як платника єдиного податку четвертої групи, в Реєстрі платників єдиного податку з дати анулювання реєстрації, а саме з 01.01.2026 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фермерського господарства "Лідія" (код ЄДРПОУ - 13756060) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ ВП 43995486) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фермерського господарства "Лідія" (код ЄДРПОУ - 13756060) витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО