КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/4336/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 30.03.2026, оформлене Протоколом № 4 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, в частині рішення про повернення на доопрацювання документів щодо надання ОСОБА_2 статусу члена сім`ї військовослужбовця, загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 військовослужбовця ОСОБА_3 - номера обслуги 1 гранатометного відділення гранатометного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , посвідчення дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
В обґрунтування вимог зазначено, що позивач як законний представник малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернулася до відповідача із заявою про надання її сину статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 . Родинні відносини між ОСОБА_2 та загиблим військовослужбовцем підтверджуються свідоцтвом про народження, а факт проходження ОСОБА_3 військової служби, отримання ним 04.12.2024 року вогнепального поранення та смерть цього ж дня підтверджуються відповідними військовими, медичними та іншими документами. Позивач посилається на те, що 30.03.2026 комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби було прийнято рішення, оформлене Протоколом № 4, про повернення поданих документів на доопрацювання з підстави неприйняття процесуального рішення у кримінальному провадженні № 1202423[телефон приховано] від 04.12.2024 року. Водночас, на думку позивача, така підстава не передбачена Порядком видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379, а подані документи давали можливість встановити причини та обставини смерті військовослужбовця.
Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що під час розгляду заяви та поданих документів встановлено наявність кримінального провадження № 1202423[телефон приховано] від 04 грудня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України, у межах якого на момент прийняття спірного рішення остаточного процесуального рішення не було прийнято. Відповідач зазначив, що за результатами розслідування встановлювалися причини та обставини смерті ОСОБА_3 , у тому числі питання щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння та його смертю. На думку відповідача, відповідно до пункту 3 Порядку № 379 для видачі посвідчення необхідний документ про причини та обставини смерті військовослужбовця, який підтверджує, що смерть не настала внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Відтак, оскільки у крові ОСОБА_3 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,76 проміле, а остаточні обставини події, за твердженням відповідача, не встановлені у кримінальному провадженні, комісія дійшла висновку про неможливість прийняття остаточного рішення щодо надання статусу та повернула документи на доопрацювання (а.с. 24-27).
У відповідь на відзив представник позивача послався на те, що пункт 3 Порядку №379 не передбачає необхідності подання процесуального рішення у кримінальному провадженні як документа, необхідного для отримання посвідчення. Зазначив, що позивачем було подано передбачені Порядком № 379 документи, у тому числі наказ від 05.12.2024 року № 351, акт проведення розслідування, свідоцтво про смерть та постанову військово-лікарської комісії, які дають можливість встановити причину смерті військовослужбовця. Представник також заперечив проти посилань відповідача на наявність етилового спирту у крові загиблого, зазначивши, що сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння не є достатньою підставою для відмови у видачі посвідчення за відсутності встановленого причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями військовослужбовця та настанням смерті. На думку позивача, матеріали справи підтверджують смерть ОСОБА_3 саме внаслідок вогнепального поранення, а доказів того, що смерть настала внаслідок вчинення ним кримінального/адміністративного правопорушення, дій у стані алкогольного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, відповідачем не надано (а.с. 31-32).
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 5).
ОСОБА_3 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . 04 грудня 2024 року під час проходження військової служби він отримав вогнепальне поранення грудної клітки, від якого цього ж дня помер. Причиною смерті відповідно до лікарського свідоцтва про смерть від 05 грудня 2024 року № 1411 визначено вогнепальне проникаюче кульове поранення грудної клітки з ушкодженням легень (а.с. 17-18).
Згідно з рішенням НОМЕР_2 Регіональної ВЛК (м. Вінниця) від 01.12.2025 року поранення, одержане 04 грудня 2024 року солдатом ОСОБА_3 під час проходження військової служби, послужило причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 та причина смерті, ТАК, пов`язані з проходження військової служби (а.с. 7-10).
10.02.2026 року позивач звернулася до відповідача із заявою про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, на ім`я ОСОБА_2 .
30.03.2026 року комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби прийнято рішення, оформлене протоколом № 4, яким документи повернуто для подальшого доопрацювання. Підставою для такого рішення зазначено відсутність остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні (а.с. 47-48).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач, діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з цим позовом.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
За змістом статті 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону №2011-XII передбачено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Частиною другою статті 3 Закону №2011-XII встановлено, що його дія не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.
Частиною третьою статті 16 Закону №2011-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу".
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно з частиною шостою статті 18 Закону № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом
Частиною тринадцятою статті 14 Закону № 2011-XII передбачено, що особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 13 статті 14 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України 28.05.1993 прийнято постанову № 379 "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", якою затверджено Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Порядок № 379).
Згідно з пунктом 2 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до пункту 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:
витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;
свідоцтво про смерть військовослужбовця та рішення суду про оголошення його померлим або рішення суду про встановлення юридичного факту його загибелі (у разі коли військовослужбовця оголошено судом померлим чи судом встановлено юридичний факт його загибелі), або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) тощо), який підтверджує, що загибель (смерть) військовослужбовця сталася не внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення чи дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти та визнаний судом безвісно відсутнім чи оголошений судом померлим або стосовно нього судом встановлено юридичний факт його загибелі).
Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби (пункт 4 Порядку №379).
За змістом пунктів 5-6 Порядку №379 для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до:
територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби;
уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.
У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти.
Разом із заявою подаються:
копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються);
документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб);
фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото;
висновок медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу).
Згідно із пунктом 7 Порядку №379 для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, розвідувальні органи, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до пункту 9 Порядку №379 посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами.
За приписами пункту 11 Порядку №379 посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.
У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові.
Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення.
Отже, наведені положення Закону №2011-XII і Порядку № 379 передбачають конкретні обставини, за наявності яких члени сім`ї загиблого військовослужбовця позбавляються права на отримання відповідного посвідчення, зокрема у разі встановлення причинного зв`язку між смертю військовослужбовця та вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння.
Як убачається з матеріалів справи, причиною смерті ОСОБА_3 визначено вогнепальне проникаюче кульове поранення грудної клітки з ушкодженням легень. Рішенням 11 регіональної військово-лікарської комісії (м. Вінниця) від 01.12.2025 № 2025-1201-0910-5567-3 встановлено, що отримане ним 04.12.2024 поранення спричинило смерть, а причина смерті пов`язана з проходженням військової служби.
Таким чином, наведені документи підтверджують безпосередню причину смерті ОСОБА_3 та її зв`язок із проходженням військової служби. Водночас сам факт виявлення в крові загиблого етилового спирту не свідчить про те, що його смерть настала саме внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.
Для застосування передбаченої пунктом 11 Порядку № 379 підстави невидачі посвідчення необхідним є встановлення не лише факту перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння, а й причинного зв`язку між його діями у такому стані та настанням смерті. Такий причинний зв`язок відповідачем належними та достатніми доказами не встановлено.
Посилання відповідача на пункт 11 Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332, не змінює наведеного висновку. Зазначена Інструкція регулює питання розслідування та обліку нещасних випадків, тоді як підстави та порядок видачі посвідчення членам сім`ї загиблого військовослужбовця визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком № 379. Тому положення зазначеної Інструкції не можуть самостійно визначати наявність підстав для відмови у видачі посвідчення, якщо такі підстави не встановлені відповідно до вимог Закону та Порядку № 379.
Не є достатньою підставою для повернення поданих позивачем документів і посилання відповідача на відсутність остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні. Порядок № 379 не визначає незавершеність кримінального провадження як самостійну підставу для повернення заяви та документів або невидачі посвідчення. Відтак саме по собі перебування кримінального провадження на стадії досудового розслідування не звільняло відповідача від обов`язку надати належну оцінку поданим документам та встановленим ними обставинам.
За таких обставин, розглядаючи заяву позивача, відповідач мав дослідити подані документи в їх сукупності та встановити, чи підтверджують вони наявність обставин, передбачених частиною другою статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 11 Порядку № 379, які виключають можливість видачі посвідчення.
Оскільки відповідач фактично обмежився посиланням на наявність етилового спирту в крові загиблого та відсутність остаточного процесуального рішення у кримінальному провадженні, не встановивши при цьому причинного зв`язку між перебуванням військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння та настанням його смерті, оскаржуване рішення не може вважатися таким, що прийняте з належним з`ясуванням усіх обставин, які мають значення для вирішення питання.
Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача видати посвідчення, оскільки встановлення всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, оцінка поданих документів та прийняття рішення за результатами такого розгляду належать до компетенції відповідача. Судове рішення не може підміняти собою рішення суб`єкта владних повноважень, якщо для його прийняття необхідне здійснення передбаченої законом процедури та оцінка обставин, які не були належним чином встановлені відповідачем.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 30.03.2026 № 4, прийнято без належного встановлення обставин, які відповідно до закону можуть бути підставою для невидачі посвідчення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Належним способом відновлення порушеного права у цьому випадку є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, подану в інтересах ОСОБА_2 , з наданням оцінки всім поданим документам та з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Враховуючи, що позивач судових витрат по сплаті судового збору за подання позову не понесла та доказів понесення інших судових витрат не надала, тому, відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з питань розгляду матеріалів про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) чи зниклого безвісти військовослужбовця під час проходження військової служби, оформлене протоколом № 4 від 30.03.2026, в частині повернення на доопрацювання документів щодо надання ОСОБА_2 статусу члена сім`ї військовослужбовця, загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, загиблого (померлого) чи зниклого безвісти під час проходження військової служби відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379 "Про посвідчення членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби", з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН