ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року справа № 380/16840/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 індексацію пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2017 - 2019 роки в розмірі 7763,17 грн. із 11 лютого 2026 року на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, а також із 01 березня 2026 року на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує з 31.07.2020 пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що рішенням відповідача від 27.02.2026 №134250004272 з 01.03.2026 проведено перерахунок пенсії, під час якого для індексації застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три попередні роки (2017-2019 роки) у розмірі 3764,40 грн замість 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення. Стверджує, що внаслідок таких дій розмір пенсії занижено, оскільки коефіцієнти збільшення застосовано не до того показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії. Вважає, що згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV індексації підлягає показник середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, а положення пункту 5 Порядку №124 підлягають застосуванню лише в частині, що не суперечить Закону №1058-IV. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду. Тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 17.08.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 21.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що Закон №1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення, та виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Зазначив, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Послався на пункт 5 Порядку №124, згідно з яким перерахунок пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на відповідні коефіцієнти. Вказав, що з урахуванням послідовного застосування коефіцієнтів 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 показник середньої заробітної плати з метою індексації станом на 2026 рік становив 9992,40 грн, а розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з надбавками станом на 01.03.2026 становить 11429,77 грн, з 01.09.2026 після перерахунку від стажу і заробітку - 12006,85 грн. Вважає дії органів Пенсійного фонду правомірними, а вимоги позивача безпідставними, у зв`язку з чим просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
На відзив відповідача позивачем подано відповідь, у якій він підтримав позовні вимоги. Зазначив, що Порядок №124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV, а застосування пункту 5 Порядку №124 під час індексації пенсій починаючи з 2020 року є протиправним. Вказав, що коефіцієнти збільшення підлягають застосуванню до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, а не до показника 3764,40 грн. На обґрунтування послався на висновки Верховного Суду.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, та встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Львівській області та отримує з 31.07.2020 пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, у розмірі 7763,17 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування під час індексації показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн замість показника 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Статтею 40 Закону №1058 визначено порядок обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Частина друга статті 40 встановлює, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною другою статті 42 Закону №1058 передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Механізм проведення такого перерахунку деталізовано Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок №124).
Пунктом 1 Порядку №124 визначено, що цим Порядком визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Пунктами 2 та 3 Порядку №124 визначено, які саме пенсії підлягають перерахунку, і пенсія позивача, призначена відповідно до Закону №1058, підпадає під дію цього Порядку.
Пунктом 5 Порядку №124 передбачено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку. Кожен наступний перерахунок у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282). Згідно зі статтею 2 Закону №1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Частиною п`ятою статті 2 Закону №1282 передбачено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону №1058.
На виконання наведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято постанови, якими встановлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні для проведення індексації пенсій, а саме: постановою від 22.02.2021 №127 - коефіцієнт 1,11 з 01.03.2021; постановою від 16.02.2022 №118 - коефіцієнт 1,14 з 01.03.2022; постановою від 24.02.2023 №168 - коефіцієнт 1,197 з 01.03.2023; постановою від 23.02.2024 №185 - коефіцієнт 1,0796 з 01.03.2024; постановою від 25.02.2025 №209 - коефіцієнт 1,115 з 01.03.2025; постановою від 25.02.2026 №236 - коефіцієнт 1,121 з 01.03.2026.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 не узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону №1058, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: за приписами частини другої статті 42 Закону №1058 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії; за приписами пункту 5 Порядку №124 - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні станом на 1 жовтня 2017 року.
Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. У разі суперечності норм підзаконного акта нормам закону належить застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Таким чином, пункт 5 Порядку №124 підлягає застосуванню виключно в частині, що не суперечить положенням частини другої статті 42 Закону №1058. Під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2025 року у справі №620/7211/24 (провадження №К/990/44314/24), в якій зазначив, що коефіцієнти збільшення, встановлені постановами Кабінету Міністрів України, повинні застосовуватися до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії під час її призначення, а не до показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року у розмірі 3764,40 грн.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі №200/5836/24 не знайшла підстав для відступлення від зазначеного правового висновку та підтвердила, що під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії, а положення частини другої статті 42 Закону №1058 мають пріоритет над положеннями пункту 5 Порядку №124.
Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із установлених обставин справи слідує, що при обчисленні пенсії ОСОБА_1 застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, тоді як під час індексації пенсії відповідач застосував показник у розмірі 3764,40 грн. З урахуванням наведених норм та висновків Верховного Суду коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 підлягали застосуванню саме до показника середньої заробітної плати за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн, який враховувався для обчислення пенсії позивача.
Доводи відповідача про правомірність застосування під час індексації показника середньої заробітної плати у розмірі 3764,40 грн ґрунтуються на положеннях пункту 5 Порядку №124 та не спростовують висновків суду, оскільки цей підзаконний акт підлягає застосуванню лише в частині, що не суперечить Закону №1058. Доводи відповідача про зворотнє зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Таким чином, дії Головного управління ПФУ у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 є протиправними, а позовні вимоги про визнання таких дій протиправними та зобов`язання провести відповідну індексацію, перерахунок і виплату пенсії - обґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку діям відповідача, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що такі дії не відповідають визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям та порушують право позивача на отримання пенсії у належному розмірі, тому такі дії слід визнати протиправними.
Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлення судового контролю є правом, а не обов`язком суду. На час вирішення справи відсутні дані про те, що судове рішення не буде виконане відповідачем у добровільному порядку, а тому підстави для встановлення судового контролю на цій стадії відсутні. За таких обставин ця вимога задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Оскільки позовні вимоги немайнового характеру задоволено, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір у розмірі 2129,92 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію, перерахунок та виплату пенсії з 11.02.2026 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію, перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, за 2017-2019 роки в розмірі 7763,17 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) сплачений судовий збір у сумі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) грн 92 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.