ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року справа № 380/5396/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харвест Україна» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
у с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Харвест Україна» (місцезнаходження: 80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Львівська, 15, ЄДРПОУ 39065416) (далі - позивач, ТзОВ «Харвест Україна») звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (місцезнаходження: 79007, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43971343) (далі - відповідач, митний орган), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці №UA209000/2025/100382/1 від 03.10.2025 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним, так як декларантом під час митного оформлення товарів для підтвердження митної вартості (за ціною договору) митному органу надано усі основні документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МК України). Ці документи повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, не містять розбіжностей чи ознак підробки, а відтак у митниці не було правових підстав для витребування у декларанта додаткових документів. Всупереч положенням ч. 3 ст. 53 МК, відповідач витребував додаткові документи, вказавши на наявність надуманих розбіжностей та не підтвердження усіх складових митної вартості. Не зважаючи на відсутність підстав для витребування додаткових документів, позивач, з метою усунення будь-яких сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості, надав на вимогу митного органу додаткові документи, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість та її складові. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості (за резервним методом). Стверджує, що при винесенні рішення про коригування митної вартості товарів на ідентичні товари митний орган визначав різну митну вартість товару. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить суд позов задовольнити.
Ухвалою від 30.03.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де просив у задоволенні позову відмовити. Вказав, що під час здійснення митного контролю за митною декларацією митним органом встановлено ряд невідповідностей. У зв`язку з тим, що документи, надані декларантом для здійснення митного оформлення та для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та достовірно не підтверджують складові митної вартості, декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 МК України. Декларантом не було надано документів, що містилися у вимозі митного органу. Відтак, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано відповідачем за першим методом. У рішенні про коригування митної вартості зазначено причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, джерело наявної у митного органу інформації стосовно визначеної митної вартості товару та обґрунтування обраного методу визначення митної вартості. Як висновок, митну вартість товару скориговано та визначено за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. На підставі викладеного відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.
Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ТзОВ «Харвест-Україна» (місцезнаходження: вул.Львівська, 15, м.Буськ, Львівська обл., 80500; код ЄДРПОУ: 39065416) зареєстроване як юридична особа. Основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39).
18.09.2025 між ТзОВ «Харвест-Україна», як покупцем, та SLADOVNA a.s., Michalovce, Словаччина (ідентифікаційний код SK[номер приховано]), як продавцем, укладено контракт №18/09-1 (далі - Контракт), за умовами якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити солод пивоварний необсмажений (Malt of Pilsen Type) у кількості 10000 (десять тисяч) тон (±10%), код згідно з УКТЗЕД [номер приховано], виробництва компанії SLADOVNA a.s. Michalovce.
Згідно з п.2.2 Контракту ціна за 1 (одну) тонну товару насипом становить 360 (триста шістдесят) євро, в мішках - 375 (триста сімдесят п`ять) євро. Згідно з п.2.4 Контракту попередня сума контракту становить 3600000 євро (±10%). Відповідно до п.3.1 Контракту товар постачається партіями згідно з інвойсом на адресу покупця. Згідно з п.3.2 Контракту часткові відвантаження та часткові платежі дозволено. Пунктом 4.1 Контракту передбачено, що розрахунки здійснюються банківським переказом шляхом 100% передоплати за кожну партію товару протягом 3 календарних днів від дати в інвойсі. Згідно з п.10.1 Контракту строк дії встановлений до 01.10.2026.
19.09.2025 продавцем оформлено проформу-інвойс №250002 на 150 тон солоду на суму 54000 євро.
Позивач 24.09.2025 здійснив 100% передоплату за партію товару обсягом 150 тонн через АТ «Укрексімбанк» на корсить SLADOVNA a.s., Michalovce, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №2 від 24.09.2025 з призначенням платежу: «Prepayment for malt to CONTRACT Nr 18/09-1 dated 18.09.2025 to Pro-forma invoice nr 250002 dd 24.09.2025».
01.10.2025 продавцем виставлено комерційний інвойс №14251531 на 24,5 метричних тон солоду на суму 8820 євро, який містить печатку SLADOVNA a.s. Michalovce та підпис уповноваженої особи. Цього ж дня видано сертифікат якості від 24.09.2025 (б/н), фітосанітарний сертифікат №EU SK/012224/B від 01.10.2025, складено міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №0001138 від 01.10.2025 та оформлено експортну декларацію країни відправлення №25SK536102507595B0 від 01.10.2025.
22.09.2025 між ТОВ «ХАРВЕСТ-УКРАЇНА», як замовником, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , як перевізником, укладено договір №1ТР на надання міжнародних транспортних послуг. Згідно із заявкою №6 від 29.09.2025 здійснено перевезення солоду за маршрутом: Sladovna a.s., Mocarianska 14, Michalovce, 07101 - м.Буськ (Україна), автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Загальна вартість транспортних послуг становить 40000 грн, з яких до кордону України - 4984,42 грн, по території України - 35015,57 грн, що підтверджується довідкою про транспортні витрати від 01.10.2025 №4, рахунком на оплату №6 від 01.10.2026 та актом надання послуг №6 від 01.10.2025.
02.10.2025 декларантом позивача з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці електронну митну декларацію №25UA209230093364U9, відповідно до якої заявлено до митного оформлення товар: «Солод Пільзенський (Pilsen malt) - необсмажений пивоварний (ячмінний), в зернах, масова частка екстракту в сухій речовині не менше 79,5%, вологість 4.5+/-0,5% колір 3,0-4,2 ЕВС, масова частка білкових речовин у сухій речовині солоду 10,5+/-1,5%. Постачається насипом. За ціною 0,4268 дол. США за кг., на умовах поставки FCA Michalovce».
Умови поставки - FCA SK Michalovce (графа 20 декларації).
Митна вартість товару визначена за ціною контракту (основним методом) в розмірі 8820 євро (графа 22 декларації).
Одночасно декларантом до митного контролю разом з митною декларацією №25UA209230093364U9 в якості підстави для застосування основного методу надано: контракт, інвойс(рахунок-фактура) № 14251531 від 01.10.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну, проформу, платіжну інструкцію №2 від 24.09.2025, сертифікат якості, фітосертіфикат, експортно-супровідний документ, рахунок на оплату за транспортні послуги, довідку про транспортні витрати, додаткову угоду №1 до договору про надання послуг, договір про надання транспортних послуг, комерційну пропозицію.
За результатами розгляду ЕМД №25UA209230093364U9 (електронна митна декларація) та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100382/1 від 03.10.2025.
У графі 33 Рішення про коригування митної № UA209000/2025/100382/1 від 03.10.2025, відповідач зазначає, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та обґрунтовує своє рішення таким.
«В рамках реалізації положень статей 52,53,54,55,58,335 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (надалі - МКУ), за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визнана з наступних причин: подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Під час здійснення митного контролю опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах:
Частиною 2 статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі встановлено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Відповідно до ч.1 пункту 2 Приміток до статті VII ГАТТ, сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.
У зв`язку з наявною інформацією про те, що митна вартість товарів зі даними характеристиками, імпортованих за прямими контрактами, від даного виробника іншими суб`єктами ЗЕД, є вища, ніж заявлена декларантом, у Львівської митниці були обґрунтовані підстави вважати, що митна вартість товару є не конкурентоздатною, про що було повідомлено декларанта із вищою фактурною вартістю та відповідно митною вартістю МД 25UA305130018078U7 від 11.09.2025 (фактурна вартість становить - 475 EUR за тонну). Документального підтверджені обґрунтування щодо змін ринкових, конкурентних умов чи інших обставин декларантом митному органу не надано. За результатами проведеного опрацювання встановлено, що товар постачається за прямим договором з виробником. Проте документів, які би підтверджували заявлені дані не подано. При цьому, жодного документу, який б підтверджував відповідність технічним умовам виробника не було подано, а також не надані документи, що підтверджують виробника товару та ТМ.
Слід зазначити, що для підтвердження виробника товарів можуть бути надані документи, в тому числі: копія ліцензії на виробництво товару; копія нормативно технічної документації на виготовлення товару; копія сертифікату на систему якості товару; копія сертифікату продукції власного виробництва; копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN. Відповідно до п.6.6 Контракту від 18.09.2025 за № 18/09-1 подається сертифікат якості. Наданий комерційний інвойс від 01.10.2025 № 14251531 не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що, в свою чергу, ставить під сумнів об`єктивність числових даних, зазначених у таких документах, що суперечить вимогам ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999, в якому передбачається що первинний обліковий документ повинен обов`язково містити в тому числі «особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». Що може свідчити про недостовірність заявлених документів та наявність іншого первинного облікового документа. Даний комерційний інвойс також не містить відомостей зазначених у Контракті (п.6.2) від 01.10.2025 № 14251531 (а саме у фактурі має зазначатися № Контракту, умови поставки та країна походження кожної позиції).
Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслано вимогу про надання додаткових документів для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими Експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу декларантом надано: декларація, платіжна інструкція. комерційна пропозиція, експортна Експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару. Платіжна інструкція №2 від 24.09.2025 не може бути взята до уваги, оскільки така не є документом, який засвідчує факт переведення коштів. А сума проведеної оплати 54000 євро, не може засвідчувати 100% передоплату за всю партію товару, як передбачено у комерційній пропозиції. У комерційній пропозиції від 08.09.2025, яка стосується необмеженого кола осіб вказано, що оскільки компанія у 2024 році ввела в експлуатацію нове технологічне обладнання та модернізувала систему управління виробництво солоду, що дозволили значно знизити витрати на виробництво. Тому запропоновано ціну 360 євро за тону, у разі підписання контракту на 10 000 т солоду сорту Pilsner на рік зі 100% передоплатою, а відповідно до фактури 14251522 та сертифікату якості від 24.09.2025 б/н, до митного оформлення подано продукт солод Malt of Pilsen Type, що відрізняється від сорту, вартість якого передбачено у комерційній пропозиції. Інших документів, які спростовують розбіжності виявлені митним органом декларантом на вимогу підрозділу митного оформлення не надано.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ (банківські платіжні документи, специфікація до контракту, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, виписка з бухгалтерської документації), Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість, визначену за основним методом.
Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Застосовано метод 2а (ст. 59 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ III.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД 25UA305130018078U7 від 11.09.2025, де вартість даного товару від даного виробника (Солод ячмінний світлий для пивоваріння, необсмажений (пілзенського типу) у вигляді цільного зерна ) становить - 0,4844 EUR за кг. (додається). Коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України. Коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі».
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості імпортованого товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваного рішення.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару; невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів; порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за МД №25UA209230093364U9 від 02.10.2025, щодо якого проведено коригування митної вартості.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Водночас, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) ТОВ «Харвест-Україна» подало разом із митними деклараціями документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (контракт). Зокрема: контракт, інвойс(рахунок-фактура) № 14251531 від 01.10.2025, міжнародну товарно-транспортну накладну, проформу, платіжну інструкцію №2 від 24.09.2025, сертифікат якості, фітосертіфикат, експортно-супровідний документ, рахунок на оплату за транспортні послуги, довідку про транспортні витрати, додаткову угоду №1 до договору про надання послуг, договір про надання транспортних послуг, комерційну пропозицію.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так, контракт №18/09-1 від 18.09.2025 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура №250002 від 24.09.2025 визначає вартість товару.
Поряд з цим суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підстав відмови в проведенні митного оформлення імпортованого позивачем товару за першим методом суд враховує таке.
У цій справі суд встановив, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в комерційному інвойсі №14251531 від 01.10.2025 на суму 8820 євро за 24,5 метричних тон солоду. Сплата коштів підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті №2 від 24.09.2025 на суму 54000 євро з призначенням платежу: «Prepayment for malt to CONTRACT Nr 18/09-1 dated 24.09.2025 to Pro-forma invoice nr 250001 dd 24.09.2025», що становить передоплату за партію в обсязі 150 тон, в межах якої здійснено першу поставку 24,5 тон вартістю 8820 євро.
Стосовно посилань відповідача на те, що декларантом не подано документів, які підтверджують виробника товару та торговельну марку (копія ліцензії на виробництво товару, копія нормативно-технічної документації на виготовлення товару, копія сертифікату на систему якості товару, копія сертифікату продукції власного виробництва, копія свідоцтва про присвоєння товару штрихового коду EAN), суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.53 МК України перелік документів, що підтверджують митну вартість, є вичерпним. Документи, перелічені митницею (ліцензії на виробництво, свідоцтва EAN, технічна документація на виготовлення товару, сертифікат на систему якості), не входять до обов`язкового переліку документів, які декларант повинен надавати для підтвердження митної вартості. Згідно з ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, у даній справі ідентифікація виробника товару не викликає жодних сумнівів. У контракті №18/09-1 від 18.09.2025, проформі-інвойсі №250002 від 24.09.2025, комерційному інвойсі №14251531 від 01.10.2025, сертифікаті якості від 01.10.2025, фітосанітарному сертифікаті №EU SK/012224/B від 01.10.2025 та експортній декларації країни відправлення зазначено одну і ту ж юридичну особу - SLADOVNA a.s., Michalovce, Slovakia. Оплата за товар здійснена безпосередньо на банківський рахунок цього виробника, що підтверджується платіжною інструкцією №2 від 24.09.2025 та банківською випискою. У виписці з реєстру підприємств районного суду в Кошице компанії SLADOVNA a.s. Michalovce зазначено вид діяльності - виробництво солоду. Таким чином, виробник та експортер є однією і тією ж особою, що підтверджується усіма наданими документами.
Стосовно посилань відповідача на те, що наданий комерційний інвойс №14251531 від 01.10.2025 не містить ідентифікації особи, уповноваженої на укладення таких документів, що суперечить вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, суд зазначає таке.
Дослідивши комерційний інвойс №14251531 від 01.10.2025, суд встановив, що він містить найменування продавця (SLADOVNA a.s. Michalovce), його реєстраційні дані (Registration Nr.: 36184187; VAT reg. Nr.: SK[номер приховано]), банківські реквізити, найменування покупця (Harvest-Ukraine LLC), його реєстраційні дані, найменування товару (Malt of Pilsen Type), кількість (24,5 МТ), ціну (360,00 євро за тонну), загальну вартість (8820,00 євро), дату документа (01.10.2025), а також печатку SLADOVNA a.s. Michalovce та підпис уповноваженої особи продавця. Таким чином, інвойс містить усі необхідні ідентифікаційні дані.
Слід зазначити, що Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулює правовідносини щодо ведення бухгалтерського обліку на території України. Інвойс №14251531 від 01.10.2025 складений резидентом Словацької Республіки і за своєю формою та змістом відповідає вимогам словацького законодавства та міжнародній торговельній практиці. Відповідач не послався на конкретну норму закону, яка б передбачала, що інвойс іноземного контрагента має обов`язково містити такі реквізити, як номер контракту, умови поставки та країна походження кожної позиції.
Статтею 53 МК України не передбачено обов`язкових реквізитів для рахунку-фактури (інвойсу). Зазначені відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Стосовно посилань відповідача на те, що платіжна інструкція не є документом, який засвідчує факт перерахування коштів, а сума 54000 євро не може засвідчувати 100% передоплату за всю партію товару, як передбачено у комерційній пропозиції.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що платіжна інструкція в іноземній валюті є належним документом, який підтверджує здійснення розрахунків за товар.
Відповідно до п.54 ч.1 ст.1 Закону України «Про платіжні послуги» від 30.06.2021 №1591-IX, платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції. Згідно з ч.2 ст.40 цього Закону, платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.
Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), визначено обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті.
Платіжна інструкція №2 від 24.09.2025, подана позивачем до митного оформлення, містить усі обов`язкові реквізити: номер та дату документа, найменування та реквізити платника (ТзОВ «Харвест-Україна»), найменування та реквізити отримувача (Sladovna a.s. Michalovce), суму платежу (54000 євро), валюту, призначення платежу з посиланням на контракт №18/09-1 від 18.09.2025 та проформу-інвойс №250002 від 24.09.2025, а також відмітки АТ «Укрексімбанк» про прийняття до виконання.
Суд вказує, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №803/3649/15.
Крім того, у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 Верховний Суд звернув увагу, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахуванням додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Що стосується аргументів відповідача про те, що сума 54000 євро не відповідає 100% передоплаті за весь обсяг солоду 10000 тон, суд зазначає, що такий висновок суперечить умовам контракту. Як слідує зі змісту п.3.2 Контракту, дозволено часткові відвантаження та часткові платежі. Згідно з п.4.1 Контракту розрахунки здійснюються шляхом 100% передоплати за кожну партію товару, а не за весь обсяг товару, передбачений контрактом. Сума 54000 євро становить 100% передоплату за партію в обсязі 150 тон (за ціною 360 євро/тонна), у межах якої здійснено першу поставку 24,5 тонн вартістю 8820 євро. Водночас, комерційна пропозиція від 08.09.2025 не є договором; вона лише засвідчує переддоговірне погодження ціни і не змінює умов укладеного контракту.
Стосовно посилань відповідача на те, що до митного оформлення подано продукт «Malt of Pilsen Type», що нібито відрізняється від сорту «Pilsner», вартість якого передбачено у комерційній пропозиції.
Суд відхиляє таке посилання та надає перевагу доводам позивача, оскільки «Malt of Pilsen Type» та «Pilsner type malt» позначають один і той же сорт пивоварного солоду пільзенського типу з кодом УКТЗЕД [номер приховано]. У контракті №18/09-1 від 18.09.2025 визначено предмет поставки - солод пивоварний необсмажений (Malt of Pilsen Type) виробництва SLADOVNA a.s. Michalovce. Усі поставлені відповідно до контракту, інвойсу, сертифікату якості, фітосанітарного сертифікату та експортної декларації товари ідентифікуються як один і той же товар. Фізико-хімічні показники солоду, зазначені в сертифікаті якості (масова частка вологи, масова частка екстракту, колір, масова частка білкових речовин), відповідають показникам, передбаченим у контракті.
Вказані відповідачем обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Стосовно доводів відповідача про те, що ним проводилися консультації із декларантом з метою визначення основи вартості товару, суд такі не приймає до уваги, оскільки вважає, що формальне посилання відповідача в оспорюваному рішенні на проведення консультацій із декларантом без фактичного їх проведення не може бути підтвердженням здійснення таких консультацій. Як зазначено вище, відповідач не конкретизував документи, які слід подати декларантом для підтвердження задекларованої митної вартості товару, що ставить під сумнів проведення таких консультацій в усній формі взагалі. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі №809/257/17.
Стосовно правомірності застосування відповідачем другорядного методу визначення митної вартості.
В оскаржуваному рішенні відповідач застосував метод 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів) на підставі ст.59 МК України. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №25UA305130018078U7 від 11.09.2025, за якою вартість товару становить 0,4844 EUR за кг.
Відповідно до ст.59 МК України, при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Дослідивши зміст оскаржуваного рішення, суд констатує, що воно не містить інформації щодо обсягу партії товару, який імпортувався за МД №25UA209230093364U9 від 02.10.2025, умов поставки за цією декларацією, комерційних умов та інших обставин, які могли вплинути на ціну товару. Відповідач лише зазначив, що «коригування у зв`язку з відмінністю умов поставки не здійснювалося, оскільки митна вартість в джерелі визначена з урахуванням витрат до кордону України» та «коригування на обсяг партії товару, комерційні рівні не здійснювалося оскільки заявлені показники оцінюваної партії товару відповідають таким у джерелі», проте не надав доказів на підтвердження цих тверджень.
Водночас позивач у позові пояснив, а митний орган не спростував, що ціна солоду залежить від обсягу поставки: при укладенні договору на поставку обсягом від 8000 тонн вартість становить 360 євро за тонну, тоді як при поставці обсягом від 100 до 1000 тонн - 475 євро за тонну. Ці пояснення підтверджуються листом-довідкою та поясненням, отриманими від продавця SLADOVNA a.s. Michalovce, які були надані позивачем митному органу і яким митний орган в оскаржуваному рішенні правової оцінки не надав.
Таким чином, оскаржуване рішення не містить інформації (у тому числі щодо обсягу партії та комерційних умов поставки ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої ним, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13.01.2022 у справі №520/11061/2020, відповідно до якої у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.
Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №815/228/17, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 27.02.2025 у справі №300/784/24.
Стосовно доводів відповідача про порушення позивачем вимог ст.254 МК України через ненадання перекладу документів українською мовою, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Подані позивачем до митного оформлення документи складені, зокрема, англійською мовою, яка є мовою міжнародного спілкування. Дослідивши матеріали справи, суд не встановив, що в оскаржуваному рішенні відповідач посилався на неможливість перевірити певні відомості саме через відсутність перекладу документів. Зміст рішення свідчить про те, що відповідач опрацював подані документи та сформулював свої зауваження щодо їх змісту. Таким чином, аргумент відповідача про ненадання перекладу не може бути підставою для висновку про правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.
В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100382/1 від 03.10.2025 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо судового збору, то, ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 3328,00 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 10000,00 грн та витрат на переклад у сумі 2140,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч.7 ст.139 КАС України).
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються ст.134 КАС України, за приписами якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розглядаючи питання співмірності заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд встановив, що професійна правнича допомога у цій справі надавалася позивачу адвокатом Говоровою Світланою Леонідівною на підставі договору про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01.11.2025 та додаткової угоди від 09.03.2026.
Відповідно до п.4.1 договору сторони узгодили, що клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 10000,00 грн, ставка за 1 годину становить 1000,00 грн. Факт оплати правничої допомоги підтверджується банківською випискою від 29.04.2026.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг від 15.04.2026, адвокатом надано такі послуги: правовий аналіз документів, наданих клієнтом, пошук та аналіз актуальної судової практики - 2 години; складання позовної заяви, направлення позовної заяви - 3 години; правовий аналіз відзиву на позовну заяву - 2 години; складання відповіді на відзив на позовну заяву, направлення відповіді на відзив - 3 години, загалом 10 годин.
Проаналізувавши розрахунок вартості наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в суді не є співмірними по відношенню до складності справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а розмір заявлених витрат є завищений.
Так, предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних; обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними.
Більше того, вказана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
За наведених обставин, суд приходить висновку, що заявлена представником позивача до відшкодування сума витрат на правничу допомогу у 10000,00 грн є необґрунтованою, не відповідає реальності та необхідності таких витрат, розумності їх розміру, а стягнення з відповідача спірних витрат у вказаному розмірі становитиме надмірний тягар для нього, що суперечить принципу їх розподілу.
Відтак, як наслідок, з урахування критеріїв пропорційності, підставним є присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу лише в обсязі 3000,00 грн.
Щодо витрат, пов`язаних із залученням перекладача.
Пунктом 3 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Для забезпечення повного та всебічного дослідження доказів (мова яких не є державною) та встановлення фактичних обставин справи, позивачем було залучено перекладача для підготовки перекладу письмових доказів мовою судочинства.
Розмір витрат на залучення перекладача, згідно з ч.5 ст.137 КАС України, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів
Так, на підтвердження понесених витрат позивач надав платіжну інструкцію №1668 від 18.06.2026 та рахунок-фактуру №10-03-673 від 17.03.2026 ТОВ «АДМІРАЛ ПРАЙМ», згідно яких загальна вартість перекладацьких послуг становить 2140,00 грн.
Суд установив, що зазначені витрати безпосередньо пов`язані з розглядом справи, оскільки перекладені документи стосуються обставин митного оформлення товарів, що є предметом спору. Обов`язок доведення неспівмірності таких витрат, відповідно до ч.8 ст.137 КАС України, покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає підставним стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь ТОВ «Харвест-Україна» судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 2140,00 грн.
Аналогічна правова позиція викладена щодо необхідності стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням перекладача, викладена у постановах Восьмого апеляційного адміністративного суду, зокрема від 29.09.2025 року у справі №380/24943/24 та від 13.01.2026 року у справі №140/13329/24.
Відтак, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить 8 468,00 грн, в т.ч.: 3328,00 грн - витрати на сплату судового збору, 3000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2140,00 грн - витрати на переклад.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100382/1 від 03.10.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (місцезнаходження: вул.Костюшка, 1, м.Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАРВЕСТ-УКРАЇНА» (місцезнаходження: вул.Львівська, 15, м.Буськ, Львівська обл., 80500; код ЄДРПОУ: 39065416) судові витрати в сумі 8 468 (вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) гривень 00 копійок, в т.ч.: 3328,00 грн - витрати на сплату судового збору, 3000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 2140,00 грн - витрати на переклад.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан