ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа №380/14701/26
ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянув у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №380/14701/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
у с т а н о в и в:
в провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено повністю.
Визнано протиправними дії відповідача щодо призначення з 17.02.2026 року пенсії позивачці у зв`язку з втратою годувальника у розмірі, меншому ніж 50% пенсії за віком годувальника, яку він отримував на день смерті.
Зобов`язано відповідача призначити позивачці пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» після смерті її чоловіка ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 у розмірі 50% пенсії померлого годувальника, яку він отримував на момент смерті, тобто з пенсії у розмірі 19563,91 гривень
Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити з 17.02.2026 по день фактичного виконання рішення суду недоплачений розмір пенсії по втраті годувальника за мінусом виплачених сум, які виплачувались у розмірі менше 50% пенсії за віком померлого годувальника.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885).
26 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивачки - адвокатом Мацеєм М. М. подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 380/14701/26, у якій заявник просить ухвалити додаткове рішення про стягнення на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В обґрунтування заяви представник зазначив, що у позовній заяві позивачем було попередньо заявлено про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі. На підтвердження розміру та підставності витрат на правничу допомогу до заяви додано: договір про надання правової допомоги б/н від 16 квітня 2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 26 серпня 2026 року; акт прийняття-передачі наданих послуг від 26 серпня 2026 року на суму 10 000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.
Також представник вказав, що пунктами 4.1 та 4.2 договору визначено строк сплати гонорару клієнтом протягом 30 днів після ухвалення судового рішення, а отже, відповідно до усталеної практики Верховного Суду (зокрема, постанов від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 16.03.2021 у справі № 520/12065/19 та від 23.12.2021 у справі № 280/1361/21), витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи вони вже фактично сплачені, чи підлягають сплаті у майбутньому.
Відповідач клопотання чи заперечень щодо неспівмірності розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу до суду не надав.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, крім іншого, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).
Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги б/н від 16 квітня 2026 року; детальний опис робіт (наданих послуг) від 26 серпня 2026 року; акт прийняття-передачі наданих послуг від 26 серпня 2026 року на суму 10 000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.
Пунктом 1 Договору визначено, що Адвокат надає Клієнту усіма законними методами та способами адвокатські послуги щодо здійснення захисту, представництва або інших видів правової допомоги, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокатові гонорар (грошову винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.
Відповідно до п.5.1 Договору послуги надані на підставі цього договору, фіксуються в Аті приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг та оплачуються згідно узгодженої ціни.
Відповідно до Акту наданих послуг від 26.08.2026 вартість послуг адвоката становить 10 000 гривень, та складається з :
-усних консультацій, пошуку релевантної судової практики та чинного законодавства, яке підлягає застосуванню до даних правовідносин, ознайомлення з документами, їхній правовий аналіз, підготовка, написання та подача позовної заяви до Львівського окружного адміністративного суду в справі №380/14701/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Викладене узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 16.05.2023 по справі № 640/2756/19.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Крім того, Верховним Судом у додатковій постанові від 08 березня 2023 року у справі №873/52/22 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Дослідивши опис наданих послуг до договору згідно акту про надані адвокатські послуги, оцінивши усі аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, враховує предмет спору, те, що справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без викликом сторін як справа незначної складності, задоволення позовних вимог, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд висновує, що виходячи з вищевикладеного, розумним, справедливим та співмірним предмету позову стягнути на користь позивача 2000.00 грн витрат на професійну правничу допомогу пропоційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 ст. 288 КАС України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
Згідно з ч. 3 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
З урахуванням наведеного, додаткове судове рішення може бути оскаржене у десятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 287, 295 КАС України, суд
у х в а л и в:
1.Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
2.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) 2000,00 (дві тисячі) витрат на професійну правничу допомогу.
3.У задоволенні інших вимог - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на додаткове рішення суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Грень Н.М.