Компаніївський районний суд Кіровоградської області
Справа № 391/811/25
Провадження № 2/391/42/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01.10.2026р. селище Компаніївка
Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Капиш В.М.,
секретар судового засідання Говорова К.О.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в селищі Компаніївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася з позовом до відповідача з вимогою про поділ спільного майна подружжя.
Позивач просить розділити спільне майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що складається із житлового будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських побутових будівель по вищевказаній вулиці та припинити право спільної сумісної власності подружжя.
Свої вимоги обґрунтовує тим, 24.11.1984 року між нею та відповідачем ОСОБА_1 , був укладений шлюб, який зареєстрований відділом ЗАГСу Компаніївського райвиконкому Кіровоградської області, актовий запис №64.
У шлюбі ними побудовано житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1 . На даний час вона має потребу у визнанні за нею права власності на рівну частку у спільному сумісному майні подружжя. Мирним шляхом вирішити питання з відповідачем вони не можуть.
Посилаючись на ст.ст. 60, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. 364 ЦК України, оскільки вказаний будинок придбано в період шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності, Позивач просить розділити спільне майно подружжя.
Ухвалою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 21.10.2025 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого засідання.
Ухвалою від 22.06.2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Додатково також пояснила, що під час будівництва даного будинку, відповідач працював у РЕС та йому організація виділила даний будинок, однак він був повністю недобудований і добудовувався він разом нею та відповідачем у 1988 році, коли вони перебували у шлюбі. Також вказала на те, що восени 2025 року між ними шлюб було розірвано. В подальшому позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що зазначений будинок будувало підприємство на якому він працював (Обленерго) і саме тому, що він працював на даному підприємстві більше 10 років йому було виділено даний будинок, а тому вважає, що даний будинок є його особистою власністю. При цьому відповідач не заперечував, що будинок не був повністю добудований та саме у період перебування у шлюбі з позивачем зазначений будинок ними спільно був добудований.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що він з відповідачем під час будівництва будинку, який є предметом спору працювали в РЕСі. РЕС здійснював будівництво зазначеного будинку, і як працівнику РЕС відповідачу надали будинок.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, допитавши свідка, суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі, доходить наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, в той час як стаття 16 ЦК України визначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів, серед інших, є визнання права.
Судом встановлено, що 24.11.1984 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу виданого відділом ЗАГС Компаніївського райвиконкома Кіровоградської області, актовий запис № 64. Прізвище після державної реєстрації шлюбу у дружини « ОСОБА_4 »(а.с. 13).
Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 на право особистої власності на садовий будинок (дача) від 5 листопада 1996 року, житловий будинок по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 , на підставі рішення Компаніївської селищної ради народних депутатів від 18.10.1996 року № 342. (а.с. 14).
На підставі рішення п`ятдесятої позачергової сесії селищної ради шостого скликання Компаніївської селищної ради Кіровоградської області від 06 листопада 2015 року № 1043 вулиця Дзержинського перейменована на вулицю Барахтія. (а.с. 15)
Згідно архівної довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 21.07.2025 року право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 р. зареєстровано за ОСОБА_1 - ціле (приватна), свідоцтво про право власності від 05.11.1996 № 1437 / Компаніївська селищна рада, реєстрова книга № 10 запис № 1437. (а.с. 16).
Як вбачається з короткої технічної характеристики об`єкта за матеріалами технічної інвентаризації від 21.07.2025 р., складеної Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», згідно архівних відомостей адреса будинку АДРЕСА_1 , відповідає адресі АДРЕСА_1 . До домоволодіння входять будівлі і споруди: житловий будинок (Аа) загальною площею 90,1 кв.м. та житловою площею 40,4 кв.м., сарай-гараж (Б), погріб (Б1), навіси (бб1), сарай (В), вбиральня (Г), огорожа (N-N2), колодязь (1/2К). (а.с. 17).
На підставі Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером інформаційної довідки: 436329708 від 22.07.2025 10:48:31 за параметрами запиту «права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження» за адресою: АДРЕСА_1 вбачається відсутність будь-яких записів у даних Реєстрах щодо домоволодіння - житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 18).
Відповідно до Звіту № 2009-25/1 про оцінку майна на дату оцінки 20.09.2025 року ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 становить 502 848 грн. (а.с. 19-32).
Як вбачається з рішення виконавчого комітету Компаніївської селищної ради від 18.10.1996 року № 342, виконавчим комітетом селищної ради народних депутатів затверджено акт на закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння по АДРЕСА_2 , та видано свідоцтво на право особистої власності на ім`я ОСОБА_1 . (а.с. 88).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Приписами ч. 1 ст. 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Як встановлено ст. 68 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Як свідчать матеріали справи, спірне домоволодіння набуто у власність під час перебування сторонами у зареєстрованому шлюбі. У зв`язку з викладеним, домоволодіння є об`єктом права спільної сумісної власності, тому таке майно підлягає поділу.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд при поділі вказаного домоволодіння між подружжям виходить з рівності часток сторін у справі в об`єкті спільної сумісної власності, тобто по 1/2 частині кожному.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та в порядку поділу спільного майна подружжя за сторонами необхідно визнати право власності на спірне домоволодіння в рівних частках.
Щодо посилань відповідача на те, що зазначений будинок є його особистою власністю так як будувався підприємством (РЕС) де він працював та був наданий йому саме як працівнику даного підприємства, то жодних доказів відповідачем суду надано не було та зазначена обставина спростовується доказами, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 1000 грн на професійну правничу (правову) допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності.
Разом з тим, суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру та приймати до уваги конкретні обставини справи.
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом позивач просила стягнути витрати на правничу допомог в розмірі 1000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги від 09.10.2025 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 17 від 09.10.2025 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 82/148, детального опису робіт (надання послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, згідно договору від 09.10.2025 року .
Згідно п. 1 ч. 2 ст.137 та ч. 8 ст.141 ЦПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02.12.2020 року у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.
Таким чином, суд доходить висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі № 340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.
З урахуванням встановлених обставин, на думку суду, у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1000 грн, відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2514,24 гривень.
Керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 68-71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Внаслідок поділу майна подружжя припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок з відповідними господарчими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яке посвідчене свідоцтвом № НОМЕР_1 на право особистої власності на садовий будинок (дача) від 5 листопада 1996 року на ім`я ОСОБА_1 та зареєстровано 5 листопада 1996 року ОКП «Кіровоградське ООБТІ» в реєстровій книзі № 10 за реєстровим № 1437.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 , судовий збір в сумі 2514,24 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи;
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя В.М. Капиш