ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року справа №380/17538/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови,
в с т а н о в и в:
Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, ВДВС УЗПВР у Львівській області), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 30.07.2026 ВП №69764085 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. ГУ ПФУ у Львівській області здійснило усі можливі дії для виконання рішення суду у справі № 380/5226/22 в частині нарахування разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік стягувачу ОСОБА_1 у сумі 7 879 грн. Виплата заборгованості здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902 (далі - Порядок № 902). Зазначає, що Шевченківським відділом соціального захисту сформовано відповідні списки за черговістю та подано інформацію про потребу в бюджетних коштах. Стверджує, що виплата коштів залежить від бюджетного фінансування, яке не перебуває у прямому розпорядженні позивача, а тому рішення суду в частині виплати коштів не виконано з поважних причин. Стверджує, що при прийнятті спірної постанови державний виконавець не перевірив факт виконання судового рішення і не дослідив поважності причин невиконання чи виконання не в повному обсязі. Просить задовольнити позов і скасувати постанову про накладення штрафу.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. На виконанні у ВДВС УЗПВР у Львівській області перебуває виконавче провадження № 69764085 з виконання виконавчого листа № 380/5226/22, виданого 11.08.2022 Львівським окружним адміністративним судом. Вказує, що станом на 30.07.2026 судове рішення в частині виплати коштів стягувачу ОСОБА_1 боржником не виконано, сума заборгованості в розмірі 7 879 грн залишається невиплаченою понад 4 роки. Зазначає, що проведення боржником лише нарахування допомоги та включення стягувача до списків за Порядком № 902 не є повним виконанням судового рішення, оскільки виконання вважається завершеним лише з моменту фактичного перерахування коштів стягувачу. Зауважує, що посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування та дотримання черговості за Порядком № 902 не звільняє боржника від обов`язку виконання судового рішення та не є поважною причиною для його невиконання Вважає постанову про накладення штрафу від 30.07.2026 ВП № 69764085 правомірною, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню
Ухвалою від 25.08.2026 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Вимоги ухвали позивачем виконано.
Ухвалою від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін. Судове засідання призначено на 10.09.2026.
Суд у судовому засіданні 10.09.2026 оголосив перерву до 15.09.2026 у зв`язку із клопотанням представника відповідача.
Відповідачем 10.09.2026 (вх.№80594) подано заяву про надання доступу до матеріалів справи.
Суд у судовому засіданні 15.09.2026 оголосив перерву до 22.09.2026 для ознайомлення із відзивом.
Відповідачем 17.09.2026 (вх.№82711) подано відзив на позовну заяву та (вх.№82800) клопотання про приєднання до матеріалів справи.
Суд у судовому засіданні 22.09.2026 заслухав вступні промови представників сторін та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.04.2022 у справі № 380/5226/22 зобов`язано Шевченківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як члену сім`ї (дружині) померлого інваліда війни, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальних пенсій за віком, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», з урахуванням суми раніше виплаченої допомоги.
Львівським окружним адміністративним судом 11.08.2022 видано виконавчий лист № 380/5226/22.
Постановою державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області від 06.09.2022 відкрито виконавче провадження № 69764085 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
На вимоги державного виконавця щодо надання інформації про стан виконання рішення боржник листами (зокрема від 20.09.2022 № 2603-вих-1351, від 18.06.2025 № 2603-вих-88230 та від 26.06.2026 № 2603-вих-93708) повідомляв про часткове виконання рішення суду, а саме здійснення перерахунку та нарахування допомоги в сумі 8 845,00 грн, з яких 966 грн виплачено, а 7 879 грн підлягає виплаті та включено до списків на виплату за черговістю відповідно до Порядку № 902.
Доказів щодо вжиття будь-яких заходів, спрямованих на фактичну виплату коштів у сумі 7 879,00 грн, боржником надано не було.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу від 30.07.2026 у ВП №69764085 є предметом оскарження у цій справі з підстав її протиправності.
При вирішенні справи суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.
Обов`язки і права виконавців визначено статтею 18 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3).
Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі встановлена статтею 75 Закону №1404-VІІІ, згідно з частиною першою якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.
Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.
Системний аналіз наведених вище норм Закону №1404-VIII свідчить про те, що застосування до боржника штрафу є заходом відповідальності за невиконання рішення суду, а обов`язковою умовою для його застосування є наявність вини боржника та відсутність поважних причин невиконання судового рішення.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Шевченківський відділ соціального захисту на виконання судового рішення у справі № 380/5226/22 здійснив перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік ОСОБА_1 , відповідно до якого розмір допомоги до виплати становить 7 879,00 грн, що підтверджується розрахунком від 03.05.2022.
Натомість, попри проведений ще у 2022 році розрахунок розміру допомоги ОСОБА_1 , виплата коштів станом на дату винесення спірної постанови не була здійснена.
Отже, сутність невиконання судового рішення боржником полягає в тому, що виплата належних стягувачу коштів у сумі 7 879,00 грн фактично не відбулася.
Суд підкреслює, що виконання судового рішення, яке зобов`язує суб`єкта владних повноважень провести виплату коштів, вважається завершеним лише з моменту фактичного і повного зарахування належних сум стягувачу.
Встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що судове рішення станом на момент прийняття оскаржуваної постанови не виконано.
Посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування, а також черговість виплат відповідно до Порядку № 902 не є поважними причинами для невиконання судового рішення.
Отже, Шевченківський відділ соціального захисту не виконав рішення суду у спосіб, встановлений судом. Докази належного виконання рішення суду у встановлений виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження строк позивачем не надано.
Оскільки органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду у спосіб, встановлений судом, тому доводи позивача про поважність причин невиконання рішення суду до прийняття постанови від 30.07.2026 ВП № 69764085 про накладення штрафу не знаходять підтвердження.
Щодо доводів Шевченківського відділу соціального захисту про те, що виконання судового рішення відбувалося відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 902, суд зазначає, що формування списків та подання інформації про потребу в коштах не звільняє боржника від обов`язку фактичного виконання судового рішення та не усуває факту його тривалого невиконання.
Будь-яких доказів на вчинення Шевченківським відділом соціального захисту дій, спрямованих на фактичну виплату коштів стягувачу, суду надано не було
Як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, зокрема у рішеннях від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 та від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя, невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом
Окрім цього, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку спірній постанові відповідача, суд дійшов висновку про відповідність такої критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, Закону №1404-VIII та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, відповідач при прийнятті постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та наведені вище мотиви, суд виснує про безпідставність позовних вимог в цілому, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.
Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в :
У задоволенні позову Шевченківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (вул. Липинського, буд. 11, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 25261380) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (пл. Маркіяна Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43316386) про скасування постанови, - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Хома О. П.