МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
30 вересня 2026 р. № 400/1610/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,
про заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 17.03.2020 року по 29.08.2024 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 за період з 17.03.2020 року по 29.08.2024 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення, грошову допомоги па оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13,14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами у спірний період протиправно обчислювався посадовий оклад та оклад за військовим званням без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020-2024р.р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 17.03.2020 року по 29.08.2024 року грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу га деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 за період з 17.03.2020 року по 29.08.2024 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення, грошову допомоги па оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 рік па відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13,14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 22.05.2026 р. та прийняти нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України залишено без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року без змін.
11.08.2026 до суду надійшла заява відповідача - Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України про перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 за нововиявленими обставинами, якою заявник просить суд:
скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 року у справі № 400/1610/26 в частині позовних вимог за період з 20.05.2023 року по 29.08.2024 року у зв`язку з істотністю нововиявлених обставин, що унеможливлюють збереження судового рішення у незмінному вигляді з метою дотримання принципу правової визначеності
ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 29.08.2024 року - відмовити.
Заява обґрунтована тим, що, суд 1 інстанції безпосередньо поклав в основу судового рішення по справі № 400/1610/26 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24. Суд зазначив, що внаслідок набрання законної сили рішеннями у справі № 320/29450/24 було визнано нечинним пункт 2 Постанови КМУ № 481 від 12.05.2023, яким встановлювалася фіксована розрахункова величина грошового забезпечення у розмірі 1762 грн, а тому виникли підстави для розрахунку виплат Позивачу на основі актуального прожиткового мінімуму. Проте, 16.07.2026 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 320/29450/24. На думку заявника, у даному випадку рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24 виступало для Миколаївського окружного адміністративного суду як фактичний преюдиційний доказ того, що Постанова КМУ № 481 втратила чинність. Оскільки цей "доказ" (судове рішення) був повністю скасований постановою Верховного Суду від 16.07.2026 року з ухваленням нового рішення про законність Постанови КМУ № 481, правові наслідки його існування мають бути анульовані. Збереження чинності рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 року у справі № 400/1610/26 призведе до грубого порушення принципу res judicata (остаточності судового рішення) щодо Постанови КМУ № 481, правомірність якої остаточно підтверджена Верховним Судом.
Ухвалою суду від 14.08.2026 відкрито провадження у справі №400/1610/26 за заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; призначено заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, у відкритому судовому засіданні на 01.09.2026.
Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання 01.09.2026 не прибули.
За приписами частини другої статті 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи в письмовому провадженні.
Справу розглянуто в строк з урахуванням періоду перебування судді Дерев`янко Л.Л. у щорічній відпустці з 07.09.2026 по 21.09.2026 відповідно до наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду № 202-б від 17.08.2026.
Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами містить посилання на правову підставу: «скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду».
Тобто, заявник просить суд скасувати судове рішення з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Вирішуючи справу №400/1610/26 і задовольняючи позов у зазначеній частині, суд, серед іншого, виходив з того, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, у справі №320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704», у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що з 18.06.2025 пункт 2 Постанови №481 втратив чинність та підлягає застосуванню редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, чинна до внесення змін Постановою №481, без розмежування в межах спірного періоду часу дії Постанови №481 (з 20.05.2023 по 18.06.2025), протягом якого розміри посадових окладів та окладів за військовим званням підлягали обчисленню виходячи з фіксованого розміру 1762 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено; рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 скасовано; ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання дій Кабінету Міністрів України неправомірними та скасування пункту 2 Постанови №481 відмовлено повністю.
У Постанові Верховний Суд дійшов висновку, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційним; встановлення Постановою №481 фіксованого розміру 1762 грн як розрахункової величини не суперечить нормативно-правовому акту вищої юридичної сили Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, оскільки пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено обмеження щодо застосування як розрахункової величини лише мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, суд зазначає, що для застосування процесуальної норми, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України «скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду» недостатньо самого факту скасування іншого судового рішення, на яке міститься посилання у мотивувальній частині рішення, що переглядається.
Необхідним є встановлення такого зв`язку між судовими рішеннями, за якого скасоване судове рішення становило підставу для ухвалення рішення, про перегляд якого порушено питання, а його скасування усуває відповідну підставу.
При вирішенні питання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України «скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду», суд повинен виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень.
Скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною у випадку, коли суд обґрунтував рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням чи виходив із нього та прийнято новий судовий акт, протилежний за змістом скасованому, або саме скасування такого акта означає протилежне вирішення відповідного питання.
Преюдиційний зв`язок полягає в такому:
1) неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі;
2) пов`язаність справ пов`язаною зі справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; у тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення.
Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Тобто йдеться саме про встановлення в іншій справі фактів та обставин, які мають значення для справи, що вирішується.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.
Преюдиційність безпосередньо пов`язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов`язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Важливо також, що у разі скасування рішення, яке встановлює преюдицію, викають підстави для перегляду за нововиявленими обставинами усіх тих рішень, які цю преюдицію використали.
У постанові від 30 липня 2020 року у справі № 814/1130/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що при вирішенні питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, передбачених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, дослідженню підлягає те, чи скасоване судове рішення в іншій справі було покладено в основу рішення, про перегляд якого подано заяву, тобто чи мало таке судове рішення преюдиційне значення і суттєво впливало на результат розгляду справи, про перегляд судового рішення у якій подано заяву.
Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
ці обставини міститься у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
судове рішення набрало законної сили;
у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини .
Вирішуючи спір у справі №400/1610/26, суд виходив насамперед із положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими встановлювалися розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також з установлених у справі обставин щодо порядку обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення.
Висновки рішення суду у справі №320/29450/24 також взято до уваги, але вони не є виключними підставами для задоволення позову у справі №400/1610/26.
Разом з тим саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Для застосування зазначеної норми скасоване судове рішення повинно мати такий зв`язок із рішенням, що переглядається, за якого встановлені ним обставини або правові наслідки були покладені в основу вирішення спору та мали визначальне значення для результату його розгляду.
Судовими рішеннями у справі №320/29450/24 вирішувався спір щодо правомірності пункту 2 Постанови № 481. Водночас у межах цієї справи не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків сторін, не встановлювалися обставини проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також не вирішувалося питання щодо наявності у Військової частини обов`язку здійснити відповідний перерахунок.
З урахуванням викладеного вище та з огляду на обставини, на які посилається відповідач у поданій заяві, суд вказує, що вказані заявником обставини не можна віднести до нововиявлених, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 361 КАС України.
Фактично доводи заявника ґрунтуються на тому, що після ухвалення рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 надав іншу правову оцінку правомірності пункту 2 Постанови №481 та повноваженням КМУ щодо встановлення розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення.
Однак інша правова оцінка відповідного нормативного регулювання, сформована судом касаційної інстанції після ухвалення судового рішення, не змінює характеру спірних правовідносин та не свідчить про скасування судового рішення, яке мало преюдиційне значення і стало підставою для ухвалення рішення у справі №400/1610/26.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Наведені заявником доводи по суті спрямовані на перегляд правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням правового висновку Верховного Суду, сформованого після ухвалення рішення у цій справі, що не відповідає правовій природі інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
Відповідно до частини четвертої статті 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Відповідно до частин 1,2 ст. 369 КАС України, у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 241, 248, 294, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі №400/1610/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Л.Л. Дерев`янко