Єдиний унікальний номер 142/62/23
Номер провадження 2/142/7/26
РІШЕННЯ
іменем України
02 жовтня 2026 року с-ще Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А,
з участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача, адвоката Лукавського А.В.,
відповідача ОСОБА_2 ,
представників відповідача, адвокатів Главацького Ю.А., Копаньова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , третя особа Піщанська державна нотаріальна контора, яка розташована в смт. Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Вишнева, 5, про усунення від права на спадкування, та додані до неї матеріали, -
ВСТАНОВИВ:
15 лютого 2023 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, в якій позивач просить усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права спадкування обов`язкової частки після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Федорівка Подільського району Одеської області померла її мати ОСОБА_3 , яка на день своєї смерті була зареєстрована за місцем проживання с.Дмитрашківка Тульчинського району Вінницької області. За життя, 06.12.2016 року мати склала заповіт, за яким, на випадок своєї смерті, заповіла її все належне їй майно та права, що будуть належати її на день смерті. Заповіт посвідчено секретарем виконкому Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 118. Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входять дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрашківської сільської ради, площею 2,7090 та 2,7862 гектарів, загальною вартістю 189 001,70 гр., на які право власності ОСОБА_3 , площі ділянок та вартість підтверджуються Витягами із Державного земельного кадастру на наведені земельні ділянки. У встановлений законом строк позивач звернулась до Піщанської ДНК із заявою про прийняття спадщини, де було заведено спадкову справу. В грудні 2022 року вона звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини, де дізналася, що 20.10 2022 року її сестрою, відповідачкою ОСОБА_2 , подано заяву про прийняття після смерті матері спадщини у вигляді обов`язкової частки. Позивач у своєму позові стверджує, що у відповідачки ОСОБА_2 не має права на обов`язкову частку у спадковому майні померлої матері ОСОБА_3 , з огляду на наступні обставини.
В с.Дмитрашківка Тульчинського (бувшого Піщанського) району Вінницької області проживали батьки позивача та відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .Вони доводились батьками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , котрі після одруження змінили свої прізвища на, відповідно, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також змінили місця свого проживання.
Станом на 2006 рік батьки проживали одиноко. 06 лютого 2006 року ОСОБА_3 важко захворіла і позивач змушена була перевезти її до свого місця проживання, де їй встановлено діагноз «опухоль сигмовидной кишки, механичная кишечная непроходимость» (рак прямої кишки) та проведено операцію « нижнесредняя лапаратомия; сигмостома (виведення прямої кишки на передню частину черевної порожнини), що підтверджується випискою п/б 541 із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого.
Після операції мати перебувала в безпорадному стані і потребувала стороннього догляду, про що зазначено в медичній документації і вона змушена була залишити роботу та піклуватися матір`ю.
Батько позивача та чоловік ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на цей період залишився проживати в с.Дмитрашківка, Піщанського району, де ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Доньки ОСОБА_3 та її рідні сестри, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , долею матері не переймалися, після смерті батька із матір`ю не спілкувалися і мати, перебуваючи в безпорадному стані, залишилась під її опікою.
Мати, при періодичних покращеннях стану здоров`я, в основному у літні періоди, просила її відвозити її в с.Дмитрашківку, в її будинок.
Виконуючи волю матері, вона відвозила її в с.Дмитрашківку, де продовжувала нею піклуватися, декілька разів на тиждень її провідувала, забезпечувала усім необхідним , прала білизну, готувала їжу, прибирала в будинку, обробляла присадибну земельну ділянку, від імені матері, за довіреностями, представляла її інтереси в різних органах, в тому числі і в суді, привозила із собою медичних працівників для надання їй медичної допомоги, відремонтувала житловий будинок, влаштувала до будинку водогін, тощо.
Позивач зазначає, що її було важко з усім упоратись, оскільки у неї багатодіна сім`я, вона має звання «Мати- героїня», чоловіку ОСОБА_13 в результаті виробничої травми присвоєно III групу інвалідності, безстроково, матеріальні проблеми сім`ї і, зокрема, кожного із дітей, покладались на неї, але, незважаючи на це, вона добросовісно виконала свій обов`язок по надання допомоги матері, яка через важку хворобу перебувала в безпорадному стані.
У її відсутність, за її проханням, догляд за матір`ю здійснювали сусіди ОСОБА_14 і ОСОБА_15 .
Коли стан здоров`я матері погіршувався, вона її перевозила до себе в с.Федорівку Одеської області, де їй надавалася медична допомога.
Відповідачка ОСОБА_2 жодного разу матір не провідала, будь-якої допомоги їй не надавала, навіть не прибула на похорони матері, хоча про це була повідомлена.
Мати важко переживала таке ставлення доньок, вона не вимагала матеріальної допомоги, просила їх приїхати до неї, як до матері, поспілкуватися із нею, побути біля неї, допомогти їй в побутових питаннях, але все було марно. Таке відношення дочок, на думку позивача, спонукало матір скласти заповіт на неї, позивача.
Останній рік, перед смертю, стан здоров`я матері різко погіршився і вона перебувала у неї, де їй надавалася медична допомога із застосуванням наркотичних засобів. Перед смертю мати бажала побачитись із дочками, але вони до неї не приїхали.
Позивач зазначає також, що, наскільки її відомо, відповідачка не має групи інвалідності і, відповідно, із цих підстав, не має права на обов`язкову частку у спадщині після смерті матері.
Згідно медичної документації, 08.02.2006 року ОСОБА_3 встановлено діагноз «опухоль сигмовидной кишки, механичная кишечная непроходимость», (рак прямої кишки з метастазами в органи таза), та проведено операцію « нижнесредняя лапаратомия; сигмостома (виведення прямої кишки на передню частину черевної порожнини) та зазначено про необхідність стороннього догляду. В подальшому появлялись інші захворювання, які усладнювали стан здоров`я матері та унеможливлювали самостійно забезпечувати умови свого життя.
Відповідачці було відомо про стан здоров`я матері і необхідність їй допомоги в самобслуговуванні, вона мала можливість приїхати до матері і надати їй певну допомогу в забезпеченні умов її життя, тим більше, що мати, за наслідками операції, потребувала допомоги саме від своїх дочок і вони мали можливість таку допомогу надати.
Відповідачці було відомо про те, що вона, позивач, незважаючи на усі складності свого життя, надає допомогу матері і тільки заради матері вона могла би і мала можливість, періодично провідувати матір, що надавало б їй сил переборювати важку хворобу.
З огляду на наведене, стверджує позивач, наявні в сукупності усі обставини і докази про умисне ухилення відповідачки від надання допомоги матері, яка перебувала в безпорадному стані, тому просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати.
15 лютого 2023 року зазначену справу було передано на розгляд судді Гринишиній А.А.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Піщанська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування. Розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження.
31 березня 2023 року представником відповідача адвокатом Главацьким Ю.В. подано відзив на позовну заяву, докази в обгрунтування заперечень щодо позову та клопотання про виклик і допит свідків.
У відзиві представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 не погоджується із позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає твердження позивача безпідставними та необґрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
17.09.2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого остання заповідає все майно, де б воно не було, з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що на день смерті буде належати - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
06.12.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого остання заповідає все майно, де б воно не було, з чого б воно не складалось, та взагалі все те, що на день смерті буде належати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Кодимським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Одеса.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається із: земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0053, площею 2,7098 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Піщанський район, Дмитрашківська сільська рада; земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0385, площею 2,7862 га, яка розташована за адресою: Вінницька область, Піщанський район, Дмитрашківська сільська рада.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 15 грудня 2009 року є пенсіонером, та перебуває на обліку у відповідному відділі Пенсійному фонді України. З цієї підстави, як непрацездатна особа, вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 проживала за адресою Вінницька область, Піщанський район, с Дмитрашківка. ОСОБА_2 проживала разом із своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , але після одруження довелось змінити місце проживання, яке знаходиться в іншій області. Оскільки відповідач зі своєю родиною проживала в Одеській області, а її мати проживала у Вінницькій області, то, за можливості, ОСОБА_2 відвідувала ОСОБА_3 . Кожного разу ОСОБА_2 надавала своїй матері, по мірі можливості, матеріальну допомогу, яка проявлялась у наданні коштів та продуктів харчування, а також відповідач намагалась надати своїй матері моральну підтримку, завжди вислуховувала її та надавала поради стосовно здоров`я.
З грудня 2004 року до 27.02.2017 року на утриманні ОСОБА_2 перебував її чоловік ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який мав інвалідність другої групи, окрім чоловіка на утриманні ОСОБА_2 , перебувають її діти: ОСОБА_21 , який є інвалідом з дитинства і потребує постійного догляду (докази додаються); ОСОБА_22 , яка є інвалідом з дитинства і потребує постійного догляду (докази додаються).
ОСОБА_3 , завжди намагалась відмовитись від отримання грошової допомоги від своїх дітей, а також від ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що вона мала статус «Дитина війни», за віком отримувала пенсію, отримувала субсидії, і не потребувала грошової допомоги.
Як зазначено раніше, ОСОБА_3 мала у власності дві земельні ділянки, які були передані у платне користування (оренду) Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ФІНПРОМ», за що ОСОБА_3 отримувала плату у розмірі 3-4% від нормативної грошової оцінки.
До початку погіршення стану здоров`я, ОСОБА_3 проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та онукою ОСОБА_23 у с. Дмитрашківка Тульчинського району Вінницької області.
ОСОБА_23 , син ОСОБА_1 від першого шлюбу, з 6- місячного віку проживав разом з дідусем ОСОБА_4 та бабусею ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , хворіла та мала діагноз пухлина сигмовидної кишки, механічна кишкова непрохідність.
У 2006 році ОСОБА_3 дійсно була прооперована у лікарні, яка знаходилась у м. Кодима Одеської області. ОСОБА_2 , побоюючись за життя своєї матері, приїхала до м. Кодима для того, щоб підтримати свою матір та надати відповідну допомогу. У день проведення операції ОСОБА_3 , доньки останньої, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_19 , ОСОБА_1 , перебували у лікарні.
У цей день ОСОБА_2 повернулась до помешкання ОСОБА_1 для того, щоб приготувати їжу для своєї матері ОСОБА_3 та, з часом, принесла всі продукти харчування до лікарні.
Після проведення операції, ОСОБА_3 проживала у помешканні своєї доньки ОСОБА_1 у с. Федорівка протягом 1 місяця. Деякий час, ОСОБА_2 доглядала свою матір, перебуваючи у с. Федорівка, але потім останній було необхідно повернутись до своєї родини, а саме до дітей (інвалідів), за якими на той час доглядав чоловік ОСОБА_2 , - ОСОБА_20 , у с. Яськи Одеської області.
Після закінчення місячного терміну, ОСОБА_4 (чоловік) забрав ОСОБА_3 до с. Дмитрашківка, Тульчинського району, Вінницької області, однак ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер.
Після смерті батька, ОСОБА_2 приїжджала до с. Дмитрашківка Тульчинського району Вінницької області, щоб навідати свою матір ОСОБА_3 , а також щоб сходити на могилу до батька та своїх близьких. Отже твердження ОСОБА_1 , що ОСОБА_2 жодного разу не відвідувала свою матір, є помилковим.
Досить тривалий час інша донька, ОСОБА_19 , проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 у с. Дмитрашківка та доглядала за нею.
ОСОБА_3 підчас догляду за нею ОСОБА_19 , ніколи не скаржилась на брак коштів, ніколи не просила про допомогу у інших дочок або у сторонніх осіб. Дані обставини свідчать про те, що померла ОСОБА_3 не перебувала у безпорадному стані та отримувала допомогу і догляд. За життя ОСОБА_3 могла самостійно себе забезпечити всім необхідним, оскільки отримувала доходи від земельних ділянок, які вона передала в оренду третім особам, а також отримувала пенсію.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 з часу проведення операції у лікарні проживала у помешканні ОСОБА_1 у с. Федорівка, а також здійснення догляду за хворою, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 весь час проживала за адресою с. Дмитрашківка, Піщанського району Вінницькій області і тільки дуже малий проміжок часу проживала у с. Федорівка, Кодимський район, Одеської області (на час проведення операції та 1 місяць після операції). Вказане можуть підтвердити свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_23 . Доказами вищевказаного факту також можуть слугувати, докази, які були надані стороною позивача, а саме: довіреність від 15.12.2017 року, яка була посвідчена секретарем виконавчого комітету Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області; довіреність від 12.12.2018 року, яка була посвідчена секретарем виконавчого комітету Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області; довіреність від 18.12.2019 року, яка була посвідчена секретарем виконавчого комітету Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області. Вищевказані довіреності були посвідчені у виконавчому комітеті Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області, тобто за місцем проживання ОСОБА_3 . Посвідчення вказаних довіреностей підтверджує, що у період з 2017 року по 2019 рік ОСОБА_3 проживала за адресою с. Дмитрашківка, Піщанського району Вінницькій області. Наявність довіреностей, за якими ОСОБА_3 доручила ОСОБА_1 діяти в її інтересах, не може слугувати доказом виконання обов`язків тільки ОСОБА_1 щодо догляду за ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 здійснювала догляд за своїм чоловіком ОСОБА_20 , який важко хворів на онкозаховрювання, та був інвалідом. Майже весь 2016 рік ОСОБА_20 провів лежачи у тяжкому стані та ІНФОРМАЦІЯ_10 помер.
Вказане також перешкоджало ОСОБА_2 відвідувати свою матір ОСОБА_3 та надавати відповідну допомогу.
Згодом, на початку квітня 2022 року, стан ОСОБА_3 погіршився та, приблизно 12 квітня 2022 року, ОСОБА_1 перевезла хвору мати до свого помешкання.
Доньки ОСОБА_3 завжди були на зв`язку та після вищевказаної події ОСОБА_19 зв`язалась з ОСОБА_2 за допомогою мобільного зв`язку для того, щоб довести до відома останній про важний стан здоров`я їх матері ОСОБА_3 та те, що ОСОБА_1 забрала мати до свого помешкання. Однак, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням воєнного стану, будучи відповідальною за своїх двох дітей- інвалідів, у ОСОБА_2 була відсутня можливість прибути до с. Федорівка.
Не відповідають дійсності твердження ОСОБА_1 про те, що дочки ОСОБА_24 не приїжджали до останньої, оскільки ОСОБА_19 незадовго до сметрі матері навідувалась до неї.
Хибними є твердження ОСОБА_1 про те, що тільки вона приймала участь у похованні своєї матері, оскільки ще за життя ОСОБА_3 зібрала кошти на поховання і про вказане знали всі три дочки. ОСОБА_1 тільки організувала зазначене поховання.
Позивачем не було доведено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , зверталися до ОСОБА_2 з проханням про допомогу, догляд та утримання.
Відповідачка з кінця грудня 2009 року є пенсіонером та отримує регулярну грошову допомогу від держави у вигляді пенсійних виплат. Станом на 1 січня 2009 року мінімальна пенсійна виплата складала 544 гривні, середньомісячна трудова пенсія - 874 гривні. З 1 грудня 2021 року мінімальна пенсія в Україні зросла до 2600 гривень. Вказані підстави разом із тим, що на утриманні ОСОБА_2 тривалий час перебував чоловік з інвалідністю, та до сих пір перебувають діти інваліди, свідчать, що вказане перешкоджало останній повною мірою брати участь у житті ОСОБА_3 , а також надавати відповідну допомогу.
ОСОБА_1 не надала належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України обставин, що є його процесуальним обов`язком, а тому відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення ОСОБА_2 , від права на спадкування обов`язкової частки після смерті її мати ОСОБА_3 . ПРи цьому ОСОБА_2 , не оскаржує заповіт від 06.12.2016 року, за яким ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1 , а тільки претендує на обов`язкову частку. З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
05 квітня 2024 року представником позивача адвокатом Лукавським А.В. подано відповідь на відзив, докази в обргунтування відповіді на відзив та клопотання про виклик та допит свідків.Зокрема у відзиві містяться посилання на наступні обставини: 1) відповідачка ОСОБА_2 із 15 грудня 2009 року є пенсіонером за віком і в силу ст.1241 ЦК України має право на обов`язкову частку у спадковому майні померлої матері ОСОБА_3 , незалежно від змісту заповіту; 2) з грудня 2004 року до 27.02.2017 року на утриманні ОСОБА_2 перебував її чоловік ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який мав інвалідність групи, окрім чоловіка на утриманні ОСОБА_2 перебувають її діти пан ОСОБА_25 , який є інвалідом з дитинства і потребує постійного догляду, та ОСОБА_26 , яка є інвалідом з дитинства і потребує постійного догляду; 3) ОСОБА_3 була матеріально забезпечена, оскільки отримувала пенсію за віком, мала статус «Дитина війни», отримувала субсидії та орендну плату з орендованої у неї земельної ділянки, намагалася відмовитися від грошової допомоги від своїх дітей, через що не перебувала в безпорадному стані і не потребувала сторонньої допомоги та догляду; 4) ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 проживали разом зі своїм внуком ОСОБА_23 . При цьому представник позивача зазначає, що деякі наведені у відзиві обставини не відповідають дійсності, обставини, які відповідають дійсності не свідчать про неможливість ОСОБА_2 надавати посильну допомогу хворій матері.
Стороною позивача пункт перший обставин, викладених у відзиві, визнається та не заперечується ( ст. 1241 ЦК України).
Пункт 2 обставин, викладених у відзиві,- не заперечується факт інвалідності человіка ОСОБА_2 . ОСОБА_20 , але сам факт інвалідності не свідчить про необхідність стороннього догляду за інвалідом. Відповідачем не надано доказів про встановлення необхідності стороннього догляду за інвалідом II групи загального захворювання.
Позивачем не заперечується факт інвалідності дітей відповідача - ОСОБА_21 та ОСОБА_22 . ОСОБА_21 є інвалідом І групи з дитинства. Згідно висновку МСЕК потребує стороннього догляду і нагляду, може перебувати в будинку- інтернаті для психохроніків. Позивач вказує, що в 1991 році він був зданий матір`ю до Ананіївського будинку -інтернату Одеської області, де перебуває на державному утриманні і догляді по цей час.
Щодо ОСОБА_22 , яка має фізичні вади і їй, по досягненню 18 років, встановлено II група інвалідності з дитинства, представник позивача зазначає, що відповідачем не надано доказів про встановлення над нею стороннього догляду, за змістом наданого відповідачем копії посвідчення серії НОМЕР_2 , ОСОБА_22 не визнана недієздатною особою, представництво (опікунство) над нею не встановлювалося. ОСОБА_22 одружувалася, народила двох дітей, має свою сім`ю, проживає із чоловіком у шлюбі.
З огляду на наведене, вказує представник, посилання ОСОБА_2 на необхідність догляду за чоловіком та дітьми в період хвороби ОСОБА_3 , не доведено і є безпідставним.
Обставини пункту третього, викладені у відзиві, також не заперечуються, а саме отримання ОСОБА_3 пенсії та виплат. Щодо виплат, як дитині війни та субсидії, позивач вказує, що воно не відповідає дійсності і відповідачем не доведено. Перебування в безпорадному стані підтверджується не матеріальним достатком особи, а медичними документами і фактичними обставинами, на чому наголошує Верховний Суд у численних рішеннях - йдеться у відповіді на відзив.
В медичній карті ОСОБА_3 20.02.2006 року зроблено запис про те, що хвора потребує стороннього догляду. Важкість хвороби ОСОБА_3 , післяопераційний її стан, та подальше лікування свідчать про її безпорадний стан та потребу в сторонньому догляді.
Зважаючи на те, що відповідачка, будучи пенсіонеркою за віком, не була обтяжена , обставинами, які унеможливлювали провідати матір, поспілкуватися, провести із нею певний час, підтримати її, надати їй необхідну допомогу навіть у короткотривалий час, але свідомо ухилялася від таких дій.
Відповідачка ОСОБА_2 дійсно приїздила разом із дочкою в с.Федорівку після проведення матері операції, але була тільки один день і поїхала. Наступним разом вона їздила в с.Дмитрашківку в 2009 році, після смерті батька, і в 2018 році, але у матері навіть не заночувала, а перебувала у свого знайомого ОСОБА_27 . Із матір`ю вона не спілкувалася, оскільки у неї відсутній навіть телефон, що підтверджується посиланням у відзиві на відсутність засобів зв`язку.
Щодо п.4, викладених у відзиві обставин, представник позивача зазначає про їх неправдивість, оскільки син позивача та онук ОСОБА_3 . ОСОБА_23 в 2005 році одружився і виїхав на інше місце проживання і з того часу в с.Дмитрашківка не проживає.
З огляду на наведене, представник позивача просить не приймати до уваги неправдиві відомості, які викладені у відзиві на позовну заяву.
16 травня 2024 року представником відповідача адвокатом Главацьким Ю.А. подано заперечення на відповідь на відзив, заяву про закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 15 жовтня 2024 року представнику відповідача адвокату Главацькому Ю.А. відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.
У запереченні на відповідь на відзив представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 надано до суду відповідь на відзив, однак сторона позивача не погоджується із висновками, які викладені у відповіді, тому ОСОБА_2 вважає за необхідне надати заперечення на відповідь на відзив.
Щодо залучення до матеріалів справи довідки № 180 про наявність захворювань позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та її представник заперечують щодо залучення до матеріалів справи довідки № 180 про наявність захворювань позивача ОСОБА_1 , оскільки відповідно до ч. 2 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України передбачається, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий разом із позовною заявою з об`єктивних причин, позивач повинен про це письмово повідомити суд. Однак, до позовної заяви не було додано довідку № 180, також у самій позовній заяві ОСОБА_1 не послалась на неї. У відповіді на відзив стороною позивача не обґрунтовано необхідність залучення вказаного доказу до матеріалів справи, також не зазначено, що саме підтверджує даний доказ у вигляду довідки № 180.
Адвокатом Лукавським А.В. у відповіді на відзив зазначено, що із особистих пояснень ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у відзиві та посилання на статтю ЦК України та її положення стороною позивача не заперечується. Зі змісту вказаних пояснень вбачається, що ОСОБА_1 не заперечується права ОСОБА_2 на обов`язкову частку у спадщині (на підставі ст. 1216, 1218 ЦК України). Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_1 просить суд усунути ОСОБА_2 від права спадкування обов`язкової частини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ОСОБА_1 зазначає, що сам факт наявності інвалідності у чоловіка ОСОБА_2 , не свідчить про необхідність стороннього догляду. Відповідачем не надано доказів про встановлення необхідності стороннього догляду за інвалідом 2 групи загального захворювання. I, II чи III групу інвалідності встановлюють з огляду на ступінь обмеження життєдіяльності людини. II групу інвалідності можуть отримати ті, хто має значне обмеження життєдіяльності, але не потребує постійного догляду або допомоги, також особіпризначається пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності. ОСОБА_20 з грудня 2004 року по лютий 2017 року мав інвалідність другої групи та отримував мінімальну пенсію, кошти з якої покривали тільки купівлю ліків, на інші базові потреби заробляла ОСОБА_2 своєю працею. ОСОБА_20 , який важко хворів на онкозаховрювання, з 2016 року був обмежений у рухах, і до часу смерті ІНФОРМАЦІЯ_10 провів лежачи у тяжкому стані. Онкозахворювання передбачає наявність сторонньої допомоги, яка надавалась ОСОБА_20 його дружиною ОСОБА_2 .
Син відповідача ОСОБА_21 дійсно є інвалідом. Станом на 1991 рік ОСОБА_21 потребував стороннього догляду, оскільки він не міг себе обслуговувати. У той час у ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_22 , але, з урахуванням діагнозу сина, ОСОБА_2 не мала змоги приділити весь час тільки сину, тому у 1991 році було прийнято рішення про передання ОСОБА_21 до Ананіївського будинку інтернату (для психоневротиків). Представник відповідача при цьому зауважує, що ОСОБА_2 ніколи не відмовлялась від своєї дитини. Ананіївський будинок інтернат дійсно є державним закладом та діти перебувають у ньому на державному утриманні. Однак ОСОБА_2 , вважаючи своїм обов`язком піклуватись про свою дитину, продовжувала купувати сину одяг, їжу (у тому числі солодощі), іграшки, тим самим несла додаткові витрати на дитину.
ОСОБА_22 також є інвалідом з дитинства. ОСОБА_22 має фізичні вади, які залишились до даного часу. Над ОСОБА_22 не була встановлена опіка та її не визначено опікуна, однак дана обставина не свідчить про те, що ОСОБА_2 не повинна допомагати своїй доньці та доглядати за нею. У визнанні ОСОБА_22 недієздатною не має потреби.
Сім`ї ОСОБА_2 , де живуть особливі діти, доводилося скрутно, а державна допомога таким дітям не покриває витрат на базові потреби.
У відповіді на відзив зазначено також, що стороною відповідача не доведено отримання ОСОБА_3 виплат як дитині війни та субсидій. Однак, сторона відповідача вважала, що факт отримання ОСОБА_3 виплат як дитині війни та субсидій не буде ставитись під сумнів стороною позивача та що вказане не підлягає доказуванню. Однак, представник відповідача з даного питання вказує, що 23 серпня 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області щодо неналежного нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни (30 % надбавки до пенсії), з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день звернення до суду, та зобов`язати управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі нарахувати її до виплати і виплатити у повному обсязі недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30 % надбавку, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до ст. 28 цього закону, починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007року, та з 22 травня 2008 року по день припинення права на таку допомогу. Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2011 року у справі № 2-а-1992/11 задоволено частково позовну заяву ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Піщанському районі Вінницької області про перерахунок пенсії. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 2а/0219/1992/11 від 17.07.2014 року вищевказану постанову скасовано та ухвалено нову.
Визнано дії неправомірними управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі меншому ніж передбачено статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов`язано управління Пенсійного фонду України у Піщанському районі Вінницької області нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_3 , як дитині війни, недоплачене 30% підвищення до пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 23 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат. Також «Діти війни» мають право на 25-відсоткову знижку при платі за користування комунальними послугами в межах норм, передбачених чинним законодавством.
В підготовчому засіданні представники сторін підтримали заявлені ними клопотання про виклик свідків, не мали заперечень щодо клопотань представника іншої сторони про виклик свідків. Крім того, представник позивача адвокат Лукавський А.В. не наполягав на вирішенні його клопотання про витребування з Піщанської державної нотаріальної контори спадкової справи, пославшись на заяву представника третьої особи - державного нотаріуса Піщанської ДНК Інни Шигиди про те, що відомостями щодо спору Піщанська ДНК не володіє.
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , третя особа Піщанська державна нотаріальна контора, яка розташована в смт. Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Вишнева, 5, про усунення від права на спадкування.Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 10 годину 00 хвилин 07 лютого 2025 року в залі судових засідань № 1 в приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області за адресою: смт. Піщанка Вінницької області, вул. Вишнева, 5. Витребувати у державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шигиди І.В. витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину, спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Федорівка Подільського району Одеської області. Викликати в судове засідання заявлених свідків.
29 січня 2025 року на виконання ухвали суду про витребування доказу від 14 січня 2025 року, Піщанська державна нотаріальна контора надала суду копію спадкової справи 3 51/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 має бути усунута від спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , оскільки не доглядала за мітір`ю, хоча мала для цього можливість. Мати важко хворіла на онкологічне захворювання тривалий час і ввесь тягар догляду за нею прийшовся на неї. У них ще є інша сестра ОСОБА_19 , проте позивач з нею не спілкується, претензій до неї не має, однак вона також усунулась від догляду за хворою матір`ю. Позивач має п`ятеро дітей, 14 онуків, однак знаходила можливість доглядати за матір`ю, яка проживала віддалено від неї, у с.Дмитрашківка колишнього Піщанського району. Відповідач з 2015 року до дня смерті маті провідала її 2 рази, не похорони не приїхала, як і інша сестра ОСОБА_12 . Матір похоронили в м.Кодима Одеської області. За життя мати дуже хотіла бачити доньок, але останні, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , хотіли від метрі тільки грошей. Мати частково могла себе обходити, але потребувала постійного стороннього догляду. Коли мати зрозуміла, що інші доньки її не обходять, то переписала заповіт із ОСОБА_19 на неї, ОСОБА_28 .
Представник позивача, адвокат Лукавський А.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. При цьому зауважив, що право на обов`язкову частку у спадщині не є абсолютним, відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через тяжку хворобу потребував такої, хоча мала таку можливість та повинна була надавати таку допомогу та підтримку матері. Характер поведінки відповідача свідчить про можливість застосування до неї такого крайнього заходу як усунення від права на спадкування обов`язкової частки у спадщині.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позову не визнала та суду пояснила, що має каліцтво після аварії. За вісім років у матері ОСОБА_3 у с.Дмитрашківка була один раз, мама зробила заповіт на ОСОБА_28 у 2014 році, про що її стало відомо від іншої сестри ОСОБА_12 . Мати про заповіт її нічого не повідомляла. На похороні матері вона не була, однак був її син, онук ОСОБА_3 , який передав гроші на поховання. Вона не мала можливості приїхати на похорон, оскільки має дітей інвалідів та сама погано почувається. Коли відповідач могла працювати та мала гарну роботу із високою заробітною платою, вона допомагала батькам будувати будинок, а також, коли маму прооперували, вона готувала їсти для хворої та родини.
В подальшому відповідач через погане самопочуття втратила можливість надавати суду пояснення, її інтереси були представлені адвокатами.
Представник відповідача, адвокат Главацький Ю.А. в судовому засіданні позову не визнав, зазначив, що у позивача відсутні підстави вимагати усунення від права спадкування обов`язкової частки спадщини матері, оскільки відповідач ОСОБА_2 та інша сестра ОСОБА_19 також приймали участь в утриманні матері, до того ж покійна ОСОБА_3 за життя мала непогану пенсію, доходи від оренди землі. Якщо, на думку позивача, такий догляд і спілкування були недостатніми зі сторони відповідача ОСОБА_2 , то тільки виключно через важкі сімейні обставини та власний стан здоров`я. Представник вважає, що для усунення від права на спадкування мають існувати в сукупності такі умови, як ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності в нього можливості такого надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Оскільки сукупність таких обставин не встановлена та не доведена позивачем, - в задоволенні позову слід відмовити. Крім того, представник відповідач заявив суду про відмову від допиту свідка ОСОБА_19 , рідної сестри сторін, яка через онкологічну хворобу не спроможна давати суду показання.
Представник третьої особи Піщанської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, однак надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що позивач по справі ОСОБА_1 доводиться йому дружиною, а покійна ОСОБА_3 доводилась тещею. Окрім ОСОБА_29 , його дружини, теща мала ще двох доньок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з якими свідок не спілкувався. Йому відомо, що пан ОСОБА_11 була у тещі двічі, можливо у 2015 та у 2018 році, при цьому ночувала у сусідів, а від матері вимагала тільки грошей. Натомість він з дружиною відвідували ОСОБА_3 тричі на тиждень у с.Дмитрашківка, при цьому самі вони проживають у с.Федорівка Подільського району Одеської області. Мати дружини потребувала допомоги, яку він та його дружина надавали ОСОБА_3 , ремонтували будинок, провели до хати водогін. Свідок стверджує, що інші доньки, сестри його дружини, про свою матір не піклувалися. ОСОБА_30 певний час проживала у нього, коли її оперували в м.Кодима, в нього ж вдома вона і померла.
Свідок ОСОБА_31 суду пояснила, що проживає в с. Дмитрашківка Тульчинського району Вінницької області, позивачеві ОСОБА_1 доводиться сусідкою та кумою. У покійної ОСОБА_3 було троє доньок. Одну з них, Пан ОСОБА_11 , свідок у селі не бачила 20 років, іншу доньку ОСОБА_12 не бачила 10 років, лише на похороні ОСОБА_3 , яка за життя дуже хворіла, потребувала догляду, свідок робила її уколи. До матері приїздила тільки донька ОСОБА_29 , рідко ОСОБА_12 , однак ОСОБА_11 у матері свідок ніколи не бачила. ОСОБА_3 постійно скаржилась, що має дітей, але не має толку. ОСОБА_28 з чоловіком все робили по господарству.
Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що проживає в с. Дмитрашківка Тульчинського району Вінницької області, покійна ОСОБА_32 була її сусідкою та колегою, за життя дуже хворіла, нею більше опікувалась донька ОСОБА_29 , а інша, ОСОБА_12 , коли приїздила, то мати давала її гроші, ОСОБА_12 приїздила рідко, а ОСОБА_11 вона ніколи не бачила. Донька ОСОБА_33 можливо була у матері двічі, при цьому вони завжди сварилися і ОСОБА_11 зупинялась у подруги, а не у матері. ОСОБА_32 хворіла та потребувала догляду, про неї дбала донька ОСОБА_29 , в кінці забрала маму до себе жити, де й остання померла. ОСОБА_34 покійна хотіла бачити й інших доньок, але ті не приїздили.
Свідок ОСОБА_35 суду пояснила, що проживає в м.Кодима Одеської області, позивач ОСОБА_1 доводиться її давньою доброю знайомою. Знає свідок також Пан ОСОБА_11 як ОСОБА_29 старшу сестру. Свідок працювала медсестрою в лікарні і коли прооперували мати ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , свідок надавала її медичну допомогу вдома у доньки після виписки, мати жила у неї приблизно півтора місяця у 2006 році, догляд був на відмінному рівні після складної операції - вивід кишківника. Свідку відомо, що донька ОСОБА_29 робила в матері в хаті в селі Дмитрашківка ремонт, обробляла з чоловіком город біля материної хати. ОСОБА_36 таке, що ОСОБА_28 зі своїм чоловіком привозили свідка в с.Дмитрашківка ставити матері крапельниці, вони гарно дбали про матір.
Суд, заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Федорівка Подільського району Одеської області померла ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 на а.с 8 т.1справи. Згідно довідки про причину смерті ОСОБА_3 від 26 квітня 2022 року на а.с. 9 т.1 справи, остання померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_11 з причини ракової кахексії, численних метастазів, раку сигмовидної кишки.
За життя 06.12.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким, на випадок своєї смерті, заповіла все належне їй майно та права, що будуть належати її на день смерті, дочці ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем виконкому Дмитрашківської сільської ради Піщанського району Вінницької області та зареєстровано в реєстрі за № 118 - а.с. 10 т.1.
Відповідно до довіреностей на а.с. 12-14, ОСОБА_3 18 грудня 2019 року, 15 грудня 2017 року, 20 грудня 2018 року уповноважувала ОСОБА_1 представляти її інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціяї, судових органах.
Позивач по справі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , має почесне звання "Мати -героїня" ( а.с. 6,7,11 т.1). Чоловік позивача ОСОБА_13 має третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва ( а.с.15 т.1). Крім того, відповідно до довідки №180 на а.с.88 т.1, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку з приводу хронічного вірусного гепатиту, хронічного хелециститу та хронічного панкреатиту з 2010 року та потребує постійного прийому гепатопротекторних та антивірусних засобів.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрашківської сільської ради, площею 2,7098, кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0053, та 2,7862 гектарів, кадастровий номер 05 23281400:03:002:0385, загальною вартістю 189 001,70 гр., на які право власності ОСОБА_3 , площі ділянок та вартість підтверджуються Витягами із Державного земельного кадастру на наведені земельні ділянки - а.с.26, 27 т.1.
У встановлений законом строк, 04 серпня 2022 року, позивач ОСОБА_1 звернулась до Піщанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де було заведено спадкову справу № 51/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 - а.с. 99-117 т.2 справи.
Як слідує з матеріалів спадкової справи, 20.10 2022 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про прийняття після смерті матері спадщини у вигляді обов`язкової частки.
Згідно довідки старости Дмитрашківського старостинського округу Ірини Науменко від 04 серпня 2022 року ( а.с.109 т.2), померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_3 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтва про народженя та пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , виданого 15 грудня 2009 року, з матеріалів спадкової справи ( а. с. 114,115, 117 т.2), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою ОСОБА_3 , носить у шлюбі прізвище ОСОБА_9 та є пенсіонером за віком довічно.
06 лютого 2006 року у ОСОБА_3 встановлено діагноз «опухоль сигмовидной кишки, механичная кишечная непроходимость» (рак прямої кишки) та проведено операцію « нижнесредняя лапаратомия; сигмостома (виведення прямої кишки на передню частину черевної порожнини), що підтверджується випискою п/б НОМЕР_4 із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого на а.с.16 т.1. Також, на а.с.17 т.1, міститься запис з 01 березня по 31 березня 2006 року про те, що хвора потребує постійного догляду. Відповідно до медичних записів на а.с. 18-24 т.1, ОСОБА_3 впродовж періоду часу з лютого 2006 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно зверталась по медичну допомогу, отримувала лікування згідно лікарських призначень, проходила обстеження, отримувала допомогу у виді прийому наркотичних препаратів за допомогою ОСОБА_1 .
Згідно довідки старости сіл Лисогірка та Федорівка Лужецького М.І. від 10 січня 2023 року на а.с. 25 т.1, ОСОБА_1 провела поховання своєї матері ОСОБА_3 в с.Федорівка Подільського району Одеської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за власні кошти.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта на а.с. 71-74 т.1, земельні ділянки площею 2,7098, кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0053, та 2,7862 гектарів, кадастровий номер 05 23281400:03:002:0385, які належать ОСОБА_3 , перебували в оренді ТОВ "Торговий дім " Фінпром" згідно договорів оренди: № 453 від 27 квітня 2018 року строком дії 15 років, № 627 від 30 грудня 2016 року стром дії 17 років, який продовжено за правом пролонгації з 2013 року.
Відповідно до наданої суду представником відповідача довідки Сер. МСЕ № 089750 Серії 2 -18 ОБ, ОСОБА_20 , чоловік відповідача, був інвалідом другої групи безстроково, дата огляду 29 грудня 2004 року - а.с.76 т.1; згідно свідоцтва про смерть на а.с.79 т.1, ОСОБА_20 помер ІНФОРМАЦІЯ_14 . Син відповідача ОСОБА_21 є інвалідом з дитинства першої групи безстроково, дата огляду 27 листопада 2003 року, потребує постійного догляду та нагляду, може знаходитись в будинку-інтернаті для людей з вадами психіки, що доводиться довідкою Сер. СМЕ № 020145 Серії 2-18 ОБ на а.с.77 т.1. Донька відповідача ОСОБА_22 , є інвалідом з дитинства другої групи інвалідності відповідно до посвідчення № НОМЕР_5 на а.с.78 т.1.
За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).
Як встановлено ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
Як встановлено ч.ч. 2, 3 ст. 1235 ЦК України заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.
Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Як встановлено п. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.
За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ч.ч. 5 - 6 ст. 1224 ЦК України).
Таким чином закон передбачає можливість усунення особи від права на спадкування обов`язкової частки у спадщині за умови встановлення судом певного юридичного складу.
Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 1224 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило ч. 5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.
Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (Постанова ВС від 26 квітня 2021 року у справі № 569/12523/16-ц ). Обов`язковість з`ясування питання чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємців за умови отримання її від інших осіб міститься у висновках у постановах Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 133/1625/18 (провадження № 61-1419св20), від 19.06.2019 у справі № 491/1111/15-ц (провадження № 61-14655св18), від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).
Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Зазначений правовий висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 127/11015/17 (провадження № 61-13141 св 18).
Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 209/4512/14-ц).
З досліджених в судовому засіданні доказів та фактичних обставин справи суд не встановив юридичного складу для ухвалення рішення про усунення відповідача ОСОБА_2 від спадкування обов`язкової частки спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 з наступних підстав.
Як зазаначалося вище зі встановленого судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Федорівка Подільського району Одеської області померла ОСОБА_3 , що доводиться свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Згідно довідки про причину смерті ОСОБА_3 від 26 квітня 2022 року, остання померла у віці ІНФОРМАЦІЯ_11 з причини ракової кахексії, численних метастазів, раку сигмовидної кишки.
За життя 06.12.2016 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким, на випадок своєї смерті, заповіла все належне їй майно та права, що будуть належати її на день смерті, дочці ОСОБА_1 .
Відповідно до довіреностей на а.с. 12-14, ОСОБА_3 18 грудня 2019 року, 15 грудня 2017 року, 20 грудня 2018 року уповноважувала ОСОБА_1 представляти її інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціяї, судових органах.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входять дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Дмитрашківської сільської ради, площею 2,7098, кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0053, та 2,7862 гектарів, кадастровий номер 05 23281400:03:002:0385, загальною вартістю 189 001,70 грн.
У встановлений законом строк, 04 серпня 2022 року, позивач ОСОБА_1 звернулась до Піщанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де було заведено спадкову справу № 51/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Як слідує з матеріалів спадкової справи, 20.10 2022 року відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про прийняття після смерті матері спадщини у вигляді обов`язкової частки.
Згідно довідки старости Дмитрашківського старостинського округу Ірини Науменко від 04 серпня 2022 року померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_3 .
06 лютого 2006 року у ОСОБА_3 встановлено діагноз «опухоль сигмовидной кишки, механичная кишечная непроходимость» (рак прямої кишки) та проведено операцію « нижнесредняя лапаратомия; сигмостома (виведення прямої кишки на передню частину черевної порожнини), що підтверджується випискою п/б 541 із медичної карти амбулаторного, стаціонарного хворого. Також у карті хворого міститься запис з 01 березня по 31 березня 2006 року про те, що хвора потребує постійного догляду. Відповідно до медичних записів ОСОБА_3 впродовж періоду часу з лютого 2006 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно зверталась по медичну допомогу, отримувала лікування згідно лікарських призначень, проходила обстеження, отримувала допомогу у виді прийому наркотичних препаратів за допомогою ОСОБА_1 .
Згідно довідки старости сіл Лисогірка та Федорівка Лужецького М.І. від 10 січня 2023 року, ОСОБА_1 провела поховання своєї матері ОСОБА_3 в с.Федорівка Подільського району Одеської області, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за власні кошти.
Отже, зі встановленого судом під час розгляду справи слідує, що з часу встановлення ОСОБА_3 діагнозу з приводу «опухоль сигмовидной кишки, механичная кишечная непроходимость» (рак прямої кишки) та проведено операцію « нижнесредняя лапаратомия; сигмостома (виведення прямої кишки на передню частину черевної порожнини) в лютому 2006 року, мати сторін, приймаючи відповідне лікування та отримуючи догляд доньки ОСОБА_1 , проживала впродовж шістнадцяти років у власному будинку в с.Дмитрашківка Тульчинського ( колишнього Піщанського) району Вінницької області, за винятком невеликого проміжку часу під час проведення оперативного лікування у 2006 році в м.Кодима Одеської області, коли ОСОБА_3 близько одного-півтора місяці часу проживала у доньки ОСОБА_1 у с.Федорівка Подільського району Одеської області, та безпосередньо перед смертю декілька днів у квітні 2022 року. Обставина постійного проживання ОСОБА_3 у с.Дмитрашківка також доводиться показаннями свідків, допитаних судом, які окрім цього, суду пояснили, що ОСОБА_3 проживала у власному будинку, її донька ОСОБА_1 з чоловіком допомагали по господарству, ремонтували будинок, обробляли город, проте донька ОСОБА_1 не проживала постійно з матір`ю. ОСОБА_3 дійсно хворіла, проте в побутовому плані давала собі раду, спілкувалася із сусідами, була матеріально забезпечена та допомагала своїм донькам грішми.Крім того ОСОБА_3 вільно розпоряджалася своїми правами, робила заповідальні розпорядження, укладала правочини, зокрема зі слів позивача ОСОБА_1 подарувала її житловий будинок в с.Дмитрашківка, а також складала довіреності, договори оренди землі, тощо. Покійна була свідома того, що серед її трьох доньок склалися непрості стосунки та вона мала складнощі у спілкуванні з дітьми, проте з їх боку не було ознак залишення матері в безпорадному стані чи такому, що загрожує її життю чи здоров`ю, а небажання телефонувати чи іншим чином спілкуватися з матір`ю не створюють передумов до позбавлення їх права на спадкування.
Таким чином, доводи сторони позивача про те, що вона постійно, безперервно надавала матері догляд, а остання потребувала такого догляду на постійній основі впродовж 2006 -2022 років, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами, наданими як стороною позивача, так і відповідача.
Суд зауважує, що жодних медичних документів, які б свідчили про те, що внаслідок встановленого захворювання ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані суду надано не було. Таким чином, позивачем не доведено, що померла ОСОБА_3 перебувала в безпорадному стані та потребувала допомоги саме відповідача ОСОБА_2 . Крім того, позивачем не доведено факту ухилення відповідача від надання допомоги померлій ОСОБА_3 при наявності у неї такої можливості. Водночас встановлено судом та не заперечується стороною позивача те, що ОСОБА_2 є суб`єктом, на якого поширюються норми про обов`язкову частку в спадщині, а члени її сім`ї, чоловік та діти, мають статус інвалідів, що вимагало від відповідача витрати додатковго часу, коштів та зусиль на допомогу .
Судом не встановлено інших обов`язкових елементів необхідних для ухвалення рішення про усунення відповідача від права на спадкування.
Також, позивачем перед судом не доведено, що спадкодавець потребував матеріальної допомоги відповідача, оскільки з пояснень сторін та показів свідків встановлено, що ОСОБА_3 отримувала непогану пенсію ( доказів розміру такої сторони не надали), орендну плату за землю, виплати як дитині війни.
Таким чином, судом не встановлено потреби спадкодавця у матеріальній допомозі зі сторони відповідача, не встановлено висунення до відповідача самим спадкодавцем (чи будь - якими іншими особами) прохання (вимоги) надання допомоги, а як наслідок не встановлено і факту ухилення відповідача від надання спадкодавцеві допомоги (тобто умисних дій відповідача спрямованих на ухилення від надання спадкодавцеві допомоги).
Таким чином, суд встановив, що позивач не надала належних, допустимих та безспірних доказів потреби спадкодавця у наданні допомоги відповідачем, звернення до відповідача прохання (вимоги) про надання такої допомоги, а також ухилення відповідача, яка є спадкоємцем обов`язкової частки майна ОСОБА_3 від надання спадкодавцеві такої допомоги, а тому в задоволенні позову про усунення її від права на спадкування слід відмовити.
Доводи позивача щодо понесення нею витрат на утримання, догляд, лікування спадкодавця в якості підстав для усунення відповідача від права спадкування обов`язкової частки судом до уваги не приймаються, оскільки, відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 1232 ЦК України, понесення особою таких витрат є підставою для їх стягнення зі спадкоємців у разі їх розумності та обґрунтованості, проте не є підставою для усунення спадкоємця від спадкування. Крім того позивач не надавала суду доказів понесених конкретних витрат на утримання матері, окрім довідки старости с.Федорівка за місцем проживання позивача, дослідженої судом, про здійснення поховання матері за власні кошти.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1241 ЦК України розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Враховуючи вказане нормативне регулювання, суд констатує наявність конфліктних, неприязних чи інших негативних відносин між спадкоємцем та спадкодавцем може бути підставою для зменшення судом обов`язкової частки, у разі встановлення судом обґрунтованості таких вимог, однак не підставою усунення відповідача від права на спадкування, однак таких вимог позивач до суду не пред`являла.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
У відповідності до ст. ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом письмових доказів, показань свідків, суд приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, - доведені, відтак суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, що відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону. Позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 не могла забезпечити умови свого життя, потребувала постійного стороннього догляду, допомоги та піклування. Сам по собі факт того, що ОСОБА_3 була особою похилого віку, страждала на тяжке онкологічне та інші хронічні захворювання не свідчить про те, що вона перебувала у безпорадному стані. Не доведено позивачем факт того, що спадкодавець потребував сторонньої допомоги, а якщо потребував, - звертався за такою допомогою до відповідача, а остання ухилялася від її надання.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не вчиняла умисних дій чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_3 , що свідчить про відсутність умов, передбачених ч. 5 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що суд відмовляє у задоволенні позову повністю, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права спадкування обов`язкової частки після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Повне рішення складено: 02 жовтня 2026 року.
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ;
представник позивача: адвокат Лукавський Анатолій Вікторович, свідоцтво про прао на зайняття адвокатською діяльністю "121 від 16 грудня 1993 року, 24600 Вінницька область, селище Крижопіль, вул. Героїв України, 51;
відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ;
представник відповідача: адвокат Главацький Юрій Анатолійович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 003137, видане 17.01.2018 року Радою адвокатів Одеської області, АДРЕСА_6 ;
представник відповідача: адвокат Копаньов Олександр Володимирович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 003328, видане 20 червня 2018 року Радою адвокатів Одеської області, адреса АДРЕСА_7 РНОКПП НОМЕР_7 ;
третя особа: Піщанська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02887258,
24700, Вінницька обл., смт. Піщанка, вул. Вишнева, 5
Суддя: