Справа № 155/1977/25 Головуючий у 1 інстанції: Яремчук С. М.
Провадження № 22-ц/802/923/26 Доповідач: Осіпук В. В.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Здрилюк О. І., Матвійчук Л. В.,
з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , виконавчий комітет Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 на рішення Горохівського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Покликався на те, що з 03 січня 2023 року зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , у якої від попереднього шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 є троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того позивач вказував, що він постійно піклується про дітей дружини від першого шлюбу, займається їх вихованням та допомагає у навчанні. Діти перебувають на його матеріальному забезпеченні, оскільки дружина не працевлаштована, а він має постійне місце роботи та отримує достатню заробітну плату, яка дозволяє йому утримувати багатодітну сім`ю.
Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_3 просив суд встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вважаючи вказане рішення суду першої інстанції незаконним, представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування фактичних обставин справи, ненадання судом належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не надав належну правову оцінку поданим позивачем доказам, якими підтверджується факт перебування неповнолітніх дітей на утриманні останнього, встановлення якого має для позивача юридичне значення, оскільки є підставою для його звільнення з військової служби.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами того факту, що він як вітчим самостійно утримує дітей своєї дружини від першого шлюбу, у яких є рідні батьки не позбавлені батьківських прав щодо цих дітей і саме вони зобов`язані їх утримувати до досягнення дітьми повноліття.
оскільки він, хоч фактично і проживає з ними, але витрачає кошти на їх утримання добровільно, так як це не є його обов`язком як вітчима.
Такий висновок суду є правильний.
Встановлено, що 03 січня 2023 року між позивачем ОСОБА_3 та третьою особою ОСОБА_8 , було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом серія НОМЕР_1 , виданим Ярмолинецьким відділом ДРАЦС у Хмельницькому районі Хмельницької області (а. с. 5).
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій свідоцтв про народження, виданих повторно, у ОСОБА_9 від попереднього шлюбу з відповідачем ОСОБА_4 народилося троє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 6-8).
Згідно копій витягів з реєстру територіальної громади та акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 09 вересня 2025 року діти проживають разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , і зі слів матері ОСОБА_2 її чоловік ОСОБА_3 забезпечує сім`ю та дбає про її дітей (а. с. 12, 16-18).
З копій довідок, виданих Ярмолинецьким ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1 ім. Сергія Слободяна від 18 серпня 2025 року за №№ 114, 115, які приєднані до матеріалів справи, слідує, що вітчим дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , - ОСОБА_3 підтримує контакт зі школою, цікавиться успішністю дітей, спілкується з вчителями та відвідує батьківські збори (а. с. 10, 11)
Відповідно до копії довідки, виданої Відокремленим структурним підрозділом «Хмельницький торговельно-економічний фаховий коледж Державного торговельно-економічного університету» від 19 серпня 2025 року за № 569, вітчим ОСОБА_5 - ОСОБА_3 цікавиться її навчанням та поведінкою, відвідує батьківські збори, спілкується з викладачами та підтримує зв`язок з куратором (а. с. 9).
Також встановлено, що мати дітей ОСОБА_2 31 жовтня 2024 року була звільнена з посади адміністратора ТОВ «ТОРГІОН» та на даний час не працевлаштована, що підтверджується копією її трудової книжки (а. с. 15)
З долучених до матеріалів справи копій довідок ВЧ НОМЕР_2 від 16 березня 2026 року та 23 березня 2026 року вбачається, що позивач ОСОБА_3 з 15 жовтня 2025 року перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_2 та отримує грошове забезпечення, яке за період з 15 жовтня 2025 року по 28 лютого 2026 року становить 205116 грн 48 коп. До служби в ЗСУ позивач працював у ТзОВ «Логістик Юніон» на посаді комірника та за період з січня по липень 2025 року отримав дохід в розмірі 229208 грн 44 коп. (а. с. 13, 14, 81).
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частиною першою статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно статті 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст. 180 СК України).
Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (частина перша статті 14, частина перша статті 15 СК України).
Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України)
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що обов`язок батьків виховувати і утримувати свою дитину презюмується як нерозривно пов`язаний з особами батьків та народження ними дитини.
Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна чи піклувальника та має звужений обсяг прав і обов`язків щодо пасинка, падчерки в силу закону.
У вітчима відсутній правовий обов`язок утримувати дитину дружини, а таке утримання може здійснюватись ним добровільно на підставі власного волевиявлення.
Констатація такого факту судовим рішенням фактично підтверджує усунення від утримання дітей не лише батька, а й матері та інших родичів передбачених ч. 1 ст. 286 СК України. Такий спосіб захисту не передбачений як самостійний СК України та фактично є обставиною, яку слід доводити у сімейному спорі, наприклад при позбавленні батьківських прав.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
Так, у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 160/11228/23 Верховний Суд зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач ОСОБА_3 вказував що на час укладення шлюбу з ОСОБА_2 у неї вже було троє дітей від попереднього шлюбу, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які перебувають на його утриманні.
З долучених до матеріалів справи письмових доказів вбачається, що батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є відповідач ОСОБА_4 .
Позивач вказує, що встановлення перебування на утриманні дітей йому необхідно для можливості звільнення з військової служби за сімейними обставинами, адже він є чинним військовослужбовцем.
Відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції встановивши, що у дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьки, які і зобов`язані утримувати дітей не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі та чи проживають разом з дітьми або окремо від них, та врахувавши, що позивачем ОСОБА_3 не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що останні не виконують своїх батьківських обов`язків щодо утримання дітей, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей саме позивачем.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про відмову в позові ОСОБА_3 є законним та обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.
Доводи апеляційної скарги не впливають на законність оскаржуваного рішення і зводяться до незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції та переоцінки доказів, які були предметом дослідження суду.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Горохівського районного суду Волинської області від 07 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді