УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №285/5082/25 Головуючий у 1-й інст. Коцюба О. М.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Бондар О.О., Павицької Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи) у місті Житомирі
цивільну справу №285/5082/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання,
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кобриною Ніною Володимирівною, та ОСОБА_2
на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року, яке ухвалене під головуванням судді Коцюби О.М. у місті Звягелі,
у с т а н о в и в :
У вересні 2025 року ОСОБА_1 через адвокат Кобрину Н.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 в порядку ст.199 СК України. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 25 000 грн, щомісячно, починаючи з дати подання позову та до закінчення навчання чи до досягнення дочкою віку 23 років, у зв`язку з тим, яка із цих обставин настане першою.
Позов обґрунтований тим, що 03 вересня 2005 року між сторонами був укладений шлюб, який рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 травня 2011 року розірваний. Донька ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року було присуджено стягувати з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 766 грн, щомісяця. У подальшому, рішенням цього суду 19 листопада 2018 року щомісячний розмір аліментів був збільшений до 1 500 грн, а рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року щомісячний розмір аліментів збільшений до 10 000 грн до досягнення дитиною повноліття. Донька ОСОБА_4 навчається на 2-ому курсі денної форми навчання в Тернопільському національному медичному університеті імені І.Я. Горбачевського (факультет стоматології) на платній основі. Донька хворіє хронічним захворюванням печінки та захворюванням зору міопія, потребує регулярного обстеження та лікування. Оскільки відповідач є батьком, працює у КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» на посаді зубного лікаря, а також має власну стоматологічну практику у місті Звягеля та селі Ярунь Звягельського району, а добровільно матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, не надає, то з нього належать до стягнення аліменти у щомісячному розмірі 25 000 грн, які відповідач сплачувати може.
Рішенням Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як на повнолітню дитину, що продовжує навчання, у розмірі по 7 550 грн, щомісячно, починаючи з моменту подачі позовної заяви до суду, з 11 вересня 2025 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23-річного віку. Вирішено питання судових витрат.
Сторони, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кобрина Н.В. у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд не надав належної оцінки доказам матеріального стану відповідача, його майновому становищу та фактичним доходам, а також раніше встановленим у справі №285/5237/24 обставинам щодо його спроможності надавати матеріальну допомогу. Представник позивача вважає, що з урахуванням потреб повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, та можливостей батька розмір аліментів має становити 25 000 грн, щомісячно. По-перше, суд проігнорував обставини, встановлені судами у справі №285/5237/24 щодо покращення майнового стану ОСОБА_2 , який спроможний надавати допомогу на утримання доньки в розмірі 10 000 грн. По-друге, не були прийняті до уваги дані про середньомісячної розмір заробітної плати працівників медичної галузі, що значно перевищує розмір доходів, вказаний у декларації про доходи відповідача, докази активної професійної діяльності в галузі імплантології суду надані. По-третє, суд не надав оцінку тим фактам, що відповідач неодноразово подавав до суду декларації про доходи на рівні мінімальної заробітної плати, в той же час проживаючи у триповерховому будинку в елітному районі «Морське» та користуючись дороговартісним позашляховиком «Фольксваген Тігуан», 2005 року випуску. Крім того, у 2025 році ОСОБА_2 придбав будинок та земельну ділянку у тому самому районі «Морське», що у подальшому знесений та розпочато будівництво двоповерхової стоматологічної клініки, яку станом на 06 березня 2006 року здано в експлуатацію. По-четверте, у відповідача немає більше дітей та інших осіб на утриманні. По-п`яте, єдина донька сторін навчається на факультеті стоматології та обрала ВНЗ самостійно, на власне переконання і бажання.
У своїй апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення змінити, зменшивши розмір аліментів із 7 550 грн до 4 000 грн.
При цьому покликається на те, що визначений судом розмір аліментів у сумі 7 550 грн щомісячно є надмірним тягарем, оскільки перевищує 75% його середньомісячного заробітку за основним місцем роботи в КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня», який становить 10 000 грн. Також суд не дав належної оцінки тяжкому стану здоров`я відповідача (діагностовано цукровий діабет 2-го ступеню у тяжкій формі, хронічну венозну недостатність, тромбофлебіт, гіпертонічну хворобу), що вимагає постійної інсулінотерапії та суттєвих матеріальних витрат на лікування. Крім того, висновок суду про наявність у відповідача власної приватної стоматологічної практики ґрунтується на припущеннях та не підтверджений належними й допустимими доказами, через повну зайнятість за основним місцем роботи він позбавлений фізичної можливості займатися індивідуальною практикою. Вважає, що при визначенні розміру аліментів не врахований матеріальний стан та фінансові можливості позивача, яка є ФОП, має власну стоматологічну клініку та стабільний дохід.
Сторони правом на подання відзиву на апеляційну скарги не скористалися. Частиною третьою ст.360 ЦПК України передбачено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Частиною четвертою ст.268 ЦПК України унормовано, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У частині п`ятій ст.268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11).
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, призначеній до розгляду на 25 травня - 25 червня 2026 року, є дата складення повного судового рішення 01 жовтня 2026 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Суд першої інстанції, встановивши факт продовження повнолітньою дочкою навчання, при визначенні щомісячного розміру аліментів виходив із: освітньої послуги на місяць - 5 437,50 грн + двох прожиткових мінімумів на працездатну особу, виходячи з аналогії закону, який регулює подібні за змістом правовідносини - 6 656 грн (3 328 грн х 2) + захворювання зору та потребу постійного обстеження і лікування у місяць - 3 000 грн, що дорівнює 15 093,50 грн, яку поділив порівну між батьками, визнавши щомісячний розмір аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, яку належить сплачувати відповідачу на рівні 7 550 грн, оскільки обоє батьків мають приватну стоматологічну практику та позивач не надала суду доказів, що донька потребує допомоги від батька на навчання щомісяця саме у сумі 25 000 грн.
Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції щодо визначеного розміру аліментів, оскільки судом неправильно застосовані норми матеріального права.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 29 вересня 2007 року (а.с.6). ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття.
ОСОБА_3 продовжує навчається у Тернопільському національному медичному університеті ім. І.Я. Горбачевського на платній основі денної форми, що підтверджується копією Договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців та у зв`язку з навчанням потребує матеріальної допомоги (а.с.7).
Згідно з вказаним договором загальна вартість навчання складає 295 000 грн: за 2024-2025 навчальний рік - 52 000 грн; за 2025-2026 навчальний рік - 56 250 грн; за 20026-2027 навчальний рік - 59 250 грн; за 2027-2028 навчальний рік - 62 250 грн; за 2028 - 2029 навчальний рік - 65 250 грн.
До повноліття ОСОБА_3 із відповідача за рішеннями суду стягувалися аліменти. Так, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 17 серпня 2016 року в справі №285/555/16 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання малолітньої доньки Лілії у розмірі 766 грн щомісяця. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 листопада 2018 року в справі №285/1600/18 щомісячний розмір аліментів був збільшений до 1 500 грн. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року в справі №285/5237/24, яке постановою Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2025 року залишено без змін, щомісячний розмір аліментів збільшений до 10 000 грн (а.с.9-14).
Згідно довідки від 17 жовтня 2025 року №145, ОСОБА_2 офіційно працевлаштований у КНП «Звягельська багатопрофільна лікарня» на посаду «Лікар стоматолог-ортопед» та його щомісячна заробітна плата без відрахувань становить 10 000 грн (а.с.50).
Також, у матеріалах справи містяться докази про погіршення стану здоров`я відповідача. Такі докази досліджувалися судом першої інстанції та апеляційної інстанції за результатами розгляду цивільної справи №285/5237/24 (а.с.9-11, 12-14).
Відповідно до частини 1 першої ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року в справі №644/3610/16-ц зазначив, що правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, регулюються главою 16 СК України. При визначенні розміру такого утримання мають ураховуватися, зокрема, вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
Як уже зазначалося вище, ОСОБА_5 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 . Саме з досягненням нею повноліття та за наявності інших передбачених ст.199 СК України умов, виникли спірні правовідносини з її утримання батьками як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Оскільки дочка навчається на денній формі навчання, то її можливість працювати у зв`язку з навчанням та самостійно заробляти на себе обмежена, а тому допомога батьків має для неї суттєве значення.
Проте, при визначенні витрат на навчання суд першої інстанції помилково врахував вартість навчання за 2024-2025 навчальний рік, коли ОСОБА_3 ще не досягла повноліття. Для правильного визначення витрат на навчання повнолітньої дочки слід виходити з вартості навчання, починаючи з 2025-2026 навчального року, а тому загальний розмір платних освітніх послуг на навчання повнолітньої доньки у межах заявлених вимог у цій справі становить 243 000 грн, а саме: за 2025-2026 навчальний рік - 56 250 грн, за 2026-2027 навчальний рік - 59 250 грн, за 2027-2028 навчальний рік - 62 250 грн та за 2028-2029 навчальний рік - 65 250 грн. Із огляду охоплення спірного періоду чотирьома роками середня вартість навчання у рік становить 60 750 грн та відповідно середня вартість навчання у місяць становить 5 062,50 грн.
За таких обставин, при визначенні розміру матеріальної допомоги, пов`язаної безпосередньо з оплатою навчання, колегія суддів виходить із документально підтвердженої договором вартості освітньої послуги.
Водночас колегія суддів вважає помилковим застосований судом першої інстанції підхід щодо включення до розміру аліментів прожиткового мінімуму на працездатну особу, виходячи з аналогії закону, який регулює подібні за змістом правовідносини - 6 656 грн (3 328 грн х 2).
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки дочка сторін є повнолітньою, до спірних правовідносин за аналогією закону необхідно застосувати положення частини другої ст.182 СК України та додати прожитковий мінімум для працездатної особи. Саме з цих міркувань до витрат на навчання суд першої інстанції додав 3 328 грн.
Однак такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Спірні правовідносини безпосередньо врегульовані спеціальними нормами ст.ст.199, 200 СК України, які визначають підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, та порядок визначення розміру такого утримання.
При цьому посилання ст.200 СК України на обставини, передбачені ст.182 цього Кодексу, означає необхідність їх урахування при визначенні розміру аліментів, а не автоматичне поширення на повнолітню особу, яка продовжує навчання та не є непрацездатною, гарантованого чи рекомендованого розміру аліментів, передбаченого частиною другою ст.182 СК України для дитини, яка не досягла повноліття.
Так само колегія суддів не погоджується із включенням судом першої інстанції до щомісячного розміру аліментів 1 500 грн як половини визначених судом витрат на періодичне обстеження та лікування захворювання зору ОСОБА_3 . Суд першої інстанції самостійно визначив такі витрати у розмірі 3 000 грн на місяць та поклав половину цієї суми на відповідача.
Предметом ж цього спору є стягнення аліментів на повнолітню дочку саме у зв`язку з продовженням нею навчання в порядку ст.199 СК України. Тому визначальними для встановлення розміру такого утримання є потреби, обумовлені продовженням навчання, та можливість батьків надавати відповідну матеріальну допомогу.
Натомість встановлення самого факту наявності захворювання зору не є достатньою підставою для довільного визначення судом щомісячної суми витрат на лікування у розмірі 3 000 грн та включення половини цієї суми до аліментів, які стягуються саме у зв`язку з продовженням навчання.
Разом із тим колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 навчається у місті Тернополі, тобто поза межами місця свого постійного проживання - міста Звягеля, що об`єктивно зумовлює необхідність витрат на проїзд від місця постійного проживання до місцезнаходження учбового закладу та у зворотному напрямку, а також витрат на проживання у місті Тернополі. Такі витрати безпосередньо пов`язані із навчанням, без яких саме навчання на очній формі у навчальному закладі, який розташований не за місцем постійного проживання студента, було б неможливим.
Необхідність урахування при визначенні розміру аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, не лише безпосередньої вартості освітньої послуги, а й витрат на проїзд до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження відповідає правовим висновкам Верховного Суду.
Із урахуванням місцезнаходження навчального закладу, необхідності проїзду та проживання ОСОБА_3 у гуртожитку на період навчання, колегія суддів вважає обґрунтованим врахувати середні щомісячні витрати на проїзд у розмірі 8 000 грн та на проживання у гуртожитку в розмірі 1 000 грн.
Отже, розмір щомісячних витрат у зв`язку із навчанням складає 14 062,50 грн (5 062,50 грн за навчання, 8 000 грн на проїзд та 1 000 грн на проживання). Інших витрат саме на навчання не доведено.
Ураховуючи встановлений ст.200 СК України обов`язок суду приймати до уваги можливість надання утримання другим із батьків та виходячи з рівного обов`язку обох батьків брати участь у матеріальному забезпеченні повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, доведена частка відповідача на дочку, яка продовжує навчання, складає 7 100 грн на місяць (14 062,50 грн : 2).
Такий розмір аліментів, на переконання колегії суддів, відповідає характеру спірних правовідносин, пов`язаних із продовженням повнолітньою дочкою навчання, принципу участі обох батьків у її матеріальному забезпеченні та положенням ст.ст.199, 200 СК України.
За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність передбачених ст.199 СК України підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, але неправильно визначив склад і розмір витрат, які підлягають урахуванню, помилково застосував положення частини другої ст.182 СК України за аналогією закону, безпідставно включивши до щомісячного розміру аліментів прожитковий мінімум на працездатну особу та витрати на лікування.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.
На підставі частини першої ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до частини шостої ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про середній рівень заробітної плати у відповідній сфері, наявність у відповідача нерухомого майна, транспортного засобу чи приватної стоматологічної практики не є самі по собі достатніми підставами для стягнення з відповідача аліментів у щомісячному розмірі 25 000 грн, оскільки не доведена щомісячна потреба дочки на навчання в сумі 50 000 грн.
Водночас самі лише посилання на необхідність інших витрат, за відсутності доказів їх фактичного понесення або визначеного розміру, не можуть бути підставою для їх включення до розрахунку аліментів.
Покликання відповідача на те, що щомісячний розмір аліментів має бути 4 000 грн не є спроможними з огляду на наступне.
Як було встановлено вище, відповідач є працездатним, працює лікарем-стоматологом та отримує офіційну заробітну плату. Розмір офіційного окладу в 10 000 грн за наявності закінчення у 2025 році будівництва медичного центу, тобто набуття нерухомого майна, не дає підстав для думки, що розмір аліментів у сумі 7 100 грн є для відповідача надмірним тягарем, оскільки не спростована можливість батька надавати повнолітній дочці, яка продовжує навчання, матеріальну допомогу в розмірі 7 100 грн щомісяця.
Наявність у відповідача хронічних захворювань за відсутності встановленої групи інвалідності чи втрати працездатності висновків суду апеляційної інстанції щодо розміру матеріальної допомоги батька повнолітній дочці на навчання не змінює.
Відповідно до пунктів третього та четвертого частини першої ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі 7 100 грн, щомісячно, починаючи з 11 вересня 2025 року і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
Відповідно до положень частини першої ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Згідно з частиною першою ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною тринадцятою даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста ст.141 ЦПК України).
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту четвертого частини першої ст.382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема, вирішує питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Із урахуванням вимог ст.141 ЦПК України та враховуючи те, що позивач звільнена від справи судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 364,82 грн за подання позовної заяви та 437,77 грн за подання апеляційної скарги, а всього 802,59 грн.
Окрім того, враховуючи викладене вище, ОСОБА_2 слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 601,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункт 3 частини шостої ст.19 ЦПК України). Ця справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , поданою адвокатом Кобриною Ніною Володимирівною, та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 03 лютого 2026 року скасувати ухваливши нове.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на доньку, яка продовжує навчання, в розмірі 7 100 грн, щомісяця, починаючи з 11 вересня 2025 року і до закінчення нею навчання, але не довше ніж до досягнення двадцяти трьох років.
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 364,82 грн судового збору за подання позовної заяви та 437,77 грн за подання апеляційної скарги, а всього 802,59 грн.
Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 601,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст.389 ЦПК України.
Головуюча Судді