ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 536/2308/24 Номер провадження 22-ц/814/985/26 Головуючий у 1-й інстанції Ковальчук Т. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення боргу, пені та моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2025 року,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області із позовною заявою, у якій просив стягнути з АТ «Полтаваобленерго» на його користь: 1996,18 грн за неповну оплату боргу у двократному розмірі недовідпущеної електроенергії за тарифом 4,32 грн на відкритий у ТОВ «Полтаваенергозбут» особовий рахунок № НОМЕР_1 ; 57538,71 грн боргу у вигляді 3% пені за кожен день за дві тисячі п`ятдесят днів прострочення з 25 січня 2019 року по 06 вересня 2024 року на відкритий у ТОВ «Полтаваенергозбут» особовий рахунок № НОМЕР_1 ; 552000,00 грн моральної шкоди, завданої йому внаслідок позбавлення можливості отримання в повному обсязі послуги щодо розподілу електричної енергії.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2025 року позов залишено без розгляду, у зв`язку з тим, що позивач повторно не з`явився на виклик суду при цьому суд визнав обов`язковою явку позивача відповідно до пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України.
Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , просив скасувати ухвалу.
В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що судом порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали.
Від АТ "Полтаваобленерго" в особі Кременчуцької об`єднаної філії надійшов відзив, у якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду - без змін.
Колегія суддів, перевіривши матеріли справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже за змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Правове значення в такому разі має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі № 607/2015/17).
Подібні висновки сформульовано у постановах Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі № 500/3032/18, від 12 січня 2023 року у справі № 205/3009/16, від 14 лютого 2023 року у справі № 947/15909/21, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25.
Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання (див. постанову Верховного Суду від 07 липня 2023 року в справі № 522/2301/19, від 25 травня 2026 року у справі № 766/3193/25).
Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 9901/221/21).
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 640/17803/15-ц, від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21, від 24 березня 2025 року у справі № 706/208/15-ц.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 28 жовтня 2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука відкрив провадження, призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання, яке ухвалою від 10 грудня 2024 року закрив та призначив справу до судового розгляду на 16 січня 2025 року, який було відкладено на 20 лютого 2025 року у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.
16 січня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про відмову на підставі статті 60 Конституції України виконувати «злочинний наказ» з`явитися до суду 16 січня 2025 року. Окрім того, ОСОБА_1 заявив відвід судді, який ухвалою суду від 16 січня 2025 року визнано необґрунтованим, а ухвалою суду від 17 січня 2025 року його заяву про відвід судді залишено без задоволення. У зв`язку з наведеним розгляд справи призначено на 20 лютого 2025 року, який відкладено на 09 квітня 2025 року у зв`язку з повідомленням представника відповідача щодо перебування на лікарняному. При цьому позивач також звернувся до суду з клопотаннями, у яких просив відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в країні, а також у зв`язку з необхідністю пошуку адвоката для представництва його інтересів. Окрім того, позивач у заяві від 18 лютого 2025 року просив суд 20 лютого 2025 року розпочати розгляд цієї справи за його відсутності, під час якого вирішити, зокрема, його заперечення на «незаконні дії судді Ковальчук Т.» та відкласти розгляд справи по суті на іншу дату.
05 березня 2025 року позивач вчетверте звернувся до суду з заявою про відвід судді Ковальчук Т., який ухвалою суду від 10 березня 2025 року визнано необґрунтованим, а ухвалою суду від 12 березня 2025 року його заяву залишено без задоволення.
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням, у якому просив відкласти розгляд справи до закінчення воєнного стану в країні.
09 квітня 025 року у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, її розгляд відкладено на 21 травня 2025 року.
21 травня 2025 року до суду надійшла датована 16 травнем 2025 року заява ОСОБА_1 , у якій він заявив про розгляд справи за його відсутності, а також просив задовольнити його клопотання про застосування до АТ «Полтаваобленерго» заходів процесуального примусу згідно з частиною третьою статті 43 ЦПК України та розглянути його клопотання про відкладення розгляду цієї справи до закінчення воєнного стану.
21 травня 2025 року у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заявила усне клопотання про визнання судом явки позивача у судове засідання обов`язковою для надання позивачем особистих пояснень щодо суті його позовних вимог та заявлених ним клопотань та заперечень.
Ухвалою від 21 травня 2025 року з метою точного встановлення обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, з`ясування фактів, які можуть бути відомі лише позивачу, повного та об`єктивного розгляду справи, суд визнав обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 для надання особистих пояснень у справі.
Судова повістка на судове засідання призначене на 14:30 год. 24.06.2025 отримана донькою позивача 03.06.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
24 червня 2025 року до суду надійшла п`ята заява ОСОБА_1 від 20 червня 2025 року про відвід головуючого судді у цій справі Ковальчук Т. М., у задоволенні якої було відмовлено ухвалою суду від 24 червня 2025 року.
При цьому ОСОБА_1 подав заяву щодо відмови на підставі частини першої статті 60 Конституції України виконувати «незаконний наказ судді Тетяни Ковальчук» щодо обов`язкової явки до суду у зв`язку з відсутністю легітимності судді; заяву про розгляд справи 24 червня 2025 року за його відсутності, зокрема, просив задовольнити всі його заяви та клопотання, після чого відкласти розгляд справи по суті на підставі верховенства права та статті 3 Конституції України; клопотання про відкладення судового засідання до закінчення воєнного стану.
01 липня 2025 року до суду надійшла шоста заява ОСОБА_1 від 30 червня 2025 року про відвід головуючого судді у цій справі Ковальчук Т. М., який ухвалою суду від 02 липня 2025 року визнано необґрунтованим, а ухвалою суду від 22 липня 2025 року його заяву залишено без задоволення.
23 липня 2025 року до суду надійшло клопотання позивача як свідка у цій справі про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану, заява про розгляд заявлених ним заяв та клопотань без його участі та відкладення розгляду справи по суті, а також заяви щодо незаконних дій судді.
Судове засідання, призначене для розгляду справи по суті на 24 липня 2025 року не відбулося у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, справу знято з розгляду, судове засідання відкладено на 23 вересня 2025 року.
При цьому в ухвалі від 28 липня 2025 року ОСОБА_1 роз`яснено право звернення до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Судова повістка на судове засідання призначене на 16:30 год. 23.09.2025 отримана 08.08.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судове засідання призначене на 16:30 год. 23.09.2025 позивач повторно не з`явився у судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц, від 18 січня 2022 року у справі № 369/3184/19).
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення ухвали судом першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України і такі висновки враховуються у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи.
Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача (постанова Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19).
Також Верховний Суд звертав увагу, що повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (постанови Верховного Суду від 17 вересня 2025 року у справі № 764/6846/24, від 16 квітня 2026 року у справі № 331/5698/24 (провадження № 61-16165св25)).
24 липня 2025 року справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, і призначена на 23 вересня 2021 року.
За таких обставин неявка позивача у судове засідання 23 вересня 2025 року не може вважатися повторною, оскільки 24 липня 2025 року розгляд справи не відбувся не у зв`язку з неявкою позивача, а з іншої причини.
Тому у суду першої інстанції не було підстав залишати позов без розгляду з підстав, визначених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Отже, оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи, ухвала суду не відповідає обставинам справи та вимогам процесуального закону, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 вересня 2025 року - скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про стягнення боргу, пені та моральної шкоди направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді О.О. Панченко
В.П. Пікуль