Справа № 308/4776/25
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
за участі секретаря судових засідань Боти О.І.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору приватний нотаріус Апшай Світлана Володимирівна про поділ майна,
встановив:
02.04.2025 ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 , в якому просила суд: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя її та ОСОБА_4 земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166, розташовану за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа», площею: 0, 0504 га, для ведення індивідуального садівництва та в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_4 на свою користь судові витрати.
21.08.2025 ОСОБА_3 збільшила свої позовні вимоги до ОСОБА_4 та просила суд: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя її та ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0166, розташовану за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа», площею: 0, 0504 га, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаної земельної ділянки; визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя її та ОСОБА_4 будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0166, площею: 0, 0504 га, цільовим призначенням: для ведення індивідуального садівництва за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа»; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0166, площею: 0,0504 га, цільовим призначенням: для ведення індивідуального садівництва за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа»; стягнути з ОСОБА_4 на її користь понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 27.09.2008 по 29.04.2022. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 , який проживає разом з матір`ю.
Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 02.10.2020 р. прийнято заочне рішення у справі № 308/14942/19 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, відновлено її дошлюбне прізвище, малолітню дитину залишено проживати разом з нею. За заявою ОСОБА_4 заочне рішення у справі № 308/14942/19 було переглянуто Ужгородським міськрайонним судом 16.04.2022 року та набуло законної сили 29 квітня 2022 року.
Під час шлюбу 23.10.2009 відповідач уклав договір купівлі-продажу, земельної ділянки за кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0166, цільове призначення: для індивідуального садівництва, площею 0,0504 га, за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа». Договір купівлі-продажу посвідчувався приватним нотаріусом Апшай С. В. за реєстровим номером №987. Вона, як дружина, при укладенні договору купівлі-продажу надала нотаріальну письмову заява-згоду своєму чоловіку ОСОБА_4 на укладення даного правочину. На вищевказаній земельній ділянці подружжям, побудований об`єкт нерухомого майна, який станом на момент поділу не зданий в експлуатацію. Будинок збудований орієнтовно у період з 11.10.2010 до серпня 2012 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі. Після розлучення, у квітні 2022 року, між сторонами не досягнуто згоди щодо способу поділу спільного майна у зв`язку з чим, позивачка звертається до суду із цим позовом про поділ майна.
Представник відповідача адвокат Бачинська А.В. 20.04.2026 подала відзив (заперечення) на позов звідки видно, що ОСОБА_4 позов не визнає в повному обсязі з тих підстав, що спірна земельна ділянка придбана за особисті кошти ОСОБА_4 , експлуатується ним згідно цільовим призначенням - для сільськогосподарсього призначення. Позивачка у обробленні спірної земельної ділянки участі не брала і не бере. Крім того, звертаючись із позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів 28.12.2019 позивачка стверджувала, що не проживала з ним більше 5 років, спір про майно відсутній. У рішенні суді від 02.10.2020 про розірвання шлюбу зазначено: «… Як встановлено згідно пояснень позивача між сторонами втрачено почуття любові та поваги один до одного, відсутнє взаєморозуміння, близько шести років сторони проживають окремо, спільного господарства сторони не ведуть...». Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 08.08.2025 року за № 756/05-25 не є належним і допустимим доказом у цій справі. Вважає, що об`єкт нерухомості може бути предметом правовідносин тільки після введення його в експлуатацію, тобто відсутній предмет спору. Крім того, станом на 02.04.2025 спливли трирічні строки позовної давності. З огляду на викладене просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
04.05.2026 від представника позивачки адвоката Холмогорової Л.Н. до суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки укладено 23.10.2009 та до нього додано нотаріальну заяву-згоду дружини (Позивачки) на купівлю нерухомості (земельної ділянки). У позові про поділ майна, зазначалося, що на «земельній ділянці подружжям побудований будинок, який станом на момент поділу не зданий в експлуатацію». Орієнтовним роком побудови цього будинку є період після державної реєстрації спірної земельної ділянки 11.10.2010 і до стану «коробка» (з покриттям покрівлі) роботи були завершені до серпня 2012 року. Відповідачем не надано жодних доказів протилежного. Те, що при зверненні до суду про розірвання шлюбу позивачка зазначала, що «Спору про поділ майна на даний момент немає», то розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу та не позбавляє позивачку права на розподіл цього майна у подальшому, після припинення шлюбу. Відповідачем не надано доказів того, що спірне нерухоме майно придбане за його особисті кошти. Стверджує, що позовна давність не пропущена, оскільки обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. З огляду на викладене просила суд задоволити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.
В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши надані докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 01.04.2025 земельна ділянка, розташована за адресою: 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, Урочище «Реформа», площею 500,0 кв. м. з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166, відносить до земель сільськогосподарського призначення та її оціночна вартість становить 144475,03 гривень.
Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25.03.2025 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ*99552056820025 від 25.0,3.2025 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166, площею 0,0504 розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, Урочище «Реформа», належить ОСОБА_4 , цільове призначення для індивідуального садівництва. Дата державної реєстрації земельної ділянки 11.10.2010.
Згідно заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02.10.2020 у справі №308/14942/19 шлюб, зареєстрований 27.09.2008 року за актовим записом за № 555, між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_5 у розмірі 3000,00 ( три тисячі грн. 00 коп.) грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму починаючи з 28 грудня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. В рішенні зазначено, що: «Шлюбні відносини між ними припинені понад п`ять років тому, вони проживають окремо.
Відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 13.04.2022 у справі №308/14942/19 ОСОБА_4 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.10.2020 року у цивільній справі № 308/14942/19 за позовом ОСОБА_6 до нього про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишено без задоволення.
Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи №756/05-25 від 08.08.2025: в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа» - розміщується об`єкт нерухомого майна - житловий будинок.
Такий будинок, виходячи із наявних конструктивних ознак, згідно з визначеннями п. 3.10 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», відноситься до типу «будинок дачний», в якому є можливим проживання протягом року.
Орієнтовним роком побудови цього будинку є період після 11.10.2010. Станом на час проведення цієї експертизи будинок ЗЗОВНІ виглядає, як завершений будівництвом.
Ця будівля має наступні технічні характеристики:
призначення - дачний будинок;
розміри в плані - 6,96 м х 6,25 м;
кількість поверхів - один повноцінний надземний поверх, а також один мансардний та підвальний поверхи;
технічний стан будинку - нормальний (справний);
період побудови - будівництво будинку в основному здійснювалось після складення документації із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166 (10.02.2010) та після державної реєстрації цієї земельної ділянки (11.10.2010) і до стану «коробка» (з покриттям покрівлі) роботи були завершені до серпня 2012 року.
Загалом будинок, що розміщується в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166 за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа» - є придатним до експлуатації
Дослідницька частина вказаної експертизи містить наступне: «Наявність дахового покриття на скриншоті із супутникової зйомки по програмі «Google Earth» за серпень 2012 року свідчить про щонайменше 50-відсоткову його готовність на цю дату (серпень 2012 року). Внутрішні роботи могли бути виконаними тільки після улаштування дахової конструкції. Така послідовність робіт є технологічно необхідною для убезпечення внутрішніх конструктивних елементів від впливу опадових вод та температурно-вологісного режиму.
Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості дачного (садового) будинку, розташованого за адресою: 89411, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, Урочище «Реформа», загальною площею 43,5 кв. м. становить 1894484,31 гривень.
Згідно договору купівлі продажу земельної ділянки від 23.10.2009 ОСОБА_4 придбав у ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0504 га, розташовану в с. Кам`яниця, урочище «Реформа», Закарпатська область, Ужгородський район, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0166 за 7958,16 гривень.
Згідно заяви від 23.10.2009 доданої до договору купівлі продажу земельної ділянки ОСОБА_6 дала згоду чоловіку ОСОБА_4 розпоряджатися грошовими коштами, що належать на праві спільної сумісної власності подружжю, та купити земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166.
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №021369, витягу з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру ОСОБА_8 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166.
Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 01-22/584 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0504 га в с. Кам`яниця, Урочище «Реформа» становить 1173,59 гривень.
Відповідно до висновку експертів про оцінну вартість земельної ділянки, що надана у приватну власність для ведення індивідуального садівництва від 22.10.2009 ринкова вартість земельної ділянки площею 504 кв. м в с. Кам`яниця, Урочище «Реформа», Закарпатська область, Ужгородський район, становить 7958,16 гривень.
Із довідки ДП «Центр державного земельного кадастру» від 22.10.2009 №2963 та витягів із Державних реєстрів видно, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166 не обтяжена та сервітути на неї не реєструвались.
Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 03.05.2024 у справі 308/12762/22 у задоволені позову ОСОБА_5 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 , до Ужгородської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Першої ужгородської державної нотаріальної контори та ОСОБА_4 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовлено.
Відповідно до довідки Баранинської сільської ради від 27.12.2019 №2221 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно звіту №21РК-260319-005 про експертну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166 її ринкова вартість станом на 19.03.2026 становить 85869,00 гривень.
Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача ОСОБА_4 адвокатом Бачинською А.В. слід зазначити, що згідно ст. 72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Враховуючи те, що рішення суду про розірвання шлюбу між позивачкою та відповідачем набуло законної сили 29.04.2022, а позов з вимогою про поділ майна подружжя подано 02.04.2025, в межах трирічного строку позовної давності, суд не приймає до уваги твердження представника відповідачки адвоката Бачинської А.В. про сплив строків позовної давності, та приходить до висновку, що позивачкою ОСОБА_3 позов про поділ спільного майна подружжя подано в межах строку позовної давності.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело та час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.
Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно з частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю».
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166 слід зазначити, що в ході судового розгляду достовірно встановлено, що спірна земельна ділянка була придбана сторонами за час перебування у шлюбі, при цьому відповідачем ОСОБА_4 оспорюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим, що майно придбавалося за його особисті кошти, які він отримав в подарунок від ОСОБА_10 , як стверджувала в судовому засіданні представник відповідача адвокат Бачинська А.В. На підтвердження цього твердження просила суд викликати і допитати, в якості свідка ОСОБА_10 . В задоволенні клопотання про виклик і допит свідка ОСОБА_10 судом було відмовлено із тих підстав, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу за 7958,16 гривень, і тому, відповідно до ч. 5 ст. 719 ЦК України, договір дарування коштів від ОСОБА_10 . ОСОБА_4 повинен був мати письмову форму та бути нотаріально посвідченим, показами свідка існування такого договору підтвердити неможливо. Однак на підтвердження існування договору дарування письмового нотаріально посвідченого договору не надано, тому таке твердження представника не береться судом до уваги і таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_4 не спростував презумпцію спільного права власності подружжя на вказану земельну ділянку.
Тож, враховуючи, що спірний об`єкт нерухомості набутий у власність ОСОБА_4 за час перебування останнього у зареєстрованому шлюбі з позивачкою, за її письмовою згодою засвідченою нотаріально, наявні усі підстави для визнання за подружжям право спільної сумісної власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166.
Відповідно до статті 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Вказане положення відображене й в статті 70 СК України.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина перша статті 68 СК України).
Аналізуючи наведені вище норми сімейного законодавства України, можна дійти висновку, що майно, яке набуте подружжям під час перебування у шлюбі та є об`єктом права спільної сумісної власності цього подружжя у випадку вирішення питання про його розподіл підлягає поділу між сторонами у рівних частках.
Враховуючи, що спірна земельна ділянка визнана судом об`єктом права спільної сумісної власності сторін з вищевказаних підстав, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України та ч. 2 ст. 372 ЦК України частки у праві спільної сумісної власності сторін є рівними, а тому за позивачкою слід визнати право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки, як на частку у спільному майні подружжя.
Що стосується вимог позивачки ОСОБА_3 про визнання об`єктом права спільної сумісної власності будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, що розташований на спірній земельній ділянці, про визнання за нею, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва слід зазначити наступне.
Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно ч. 1 ст. 331 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна від 18 червня 2007 року № 55, не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.
Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання. В даному випадку суд позбавлений можливості поділити будівельні матеріали та конструктивні елементи, використані в процесі будівництва спірного об`єкта незавершеного будівництва, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0166, оскільки позивачкою не наведено перелік будівельних матеріалів та конструктивних елементів незавершеного будівництва, які підлягають поділу.
При цьому слід зазначити, що у судовій будівельно-технічній експертизі №765/05-25 від 08.08.2025 вказано, що станом серпень 2012 готовність незавершеного будівництва становить щонайменше 50 відсотків, до стану «коробка» (з покриттям покрівлі) роботи були завершені до серпня 2012 року. Згідно експертизи, в теперішній час будинок готовий, фактично експлуатується. Однак встановити, які роботи, коли були звершені відповідь не надана, які саме використані матеріали і конструктивні елементи під час перебування сторін у шлюбі до 29.04.2022 позивачкою не доведено.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачкою під час судового розгляду не доведено, які будівельні матеріали та конструктивні елементи були використані в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва під час перебування сторін у шлюбі, та які підлягають поділу, тому у задоволенні її позовних вимог про визнання об`єктом права спільної сумісної власності будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва, та про визнання за нею, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя, права власності на 1/2 частину будівельних матеріалів та конструктивних елементів, використаних в процесі будівництва об`єкта незавершеного будівництва слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 1444,76 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 гривень.
Згідно ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. З огляду на викладене, враховуючи, що позов ОСОБА_3 частково задоволено, суд вважає за необхідне зазначити, що вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2025 року, заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 141, 158, 178, 191, 223, 247, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 68-71 СК України, ст. 331, 325, 368, 372 ЦК України, суд
ухвалив:
Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , земельну ділянку, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0166, розташовану за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа», площею: 0, 0504 га, цільове призначення для ведення індивідуального садівництва.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0166, розташовану за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, урочище «Реформа», площею: 0, 0504 га, цільове призначення: для ведення індивідуального садівництва.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в розмірі 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) грн. 76 коп.
Стягнути із ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп витрати на професійну правничу допомогу.
Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2025 року, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов