Дата документу 30.09.2026
Справа № 334/4785/26
Провадження № 2/334/3558/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Гнатюка О.М,
при секретарі Якущенко Е.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Темненко Валентина Олександрівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої вимоги мотивує тим, що 09 квітня 1994 року між ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 було укладено шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено запис за № 14. На підтвердження цієї обставини додано свідоцтво серії НОМЕР_1 , видане Краснянською селищною Радою Слободзейського району Молдова 09.04.1994 року.
Від шлюбу у подружжя народилося троє дітей. На теперішній час неповнолітнім є ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області в книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис за № 594. На підтвердження цієї обставини додано свідоцтво серії НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що шлюб вже тривалий час носить формальний характер. З початку 2022 року подружжя разом не проживає.
Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися. В позові просили справу слухати за відсутності сторони позивача, у разі неявки в судове засідання відповідача проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
В судове засідання відповідач не з`явився. Повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.
За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачкою.
Дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступного.
Судом фактично встановлено, що позивач просить суд розірвати шлюб, зареєстрований 09 квітня 1994 року між нею та ОСОБА_2 , який зареєстровано Краснянською селищною Радою Слободзейського району.
На підтвердження вказаного факту позивач надає свідоцтво про реєстрацію шлюбу серії НОМЕР_1 видане 09 квітня 1994 року.
Суд зазначає, що у відносинах між Україною та Республікою Молдова застосовуються Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року та Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, які містять положення про визнання офіційними документів, виданих на території однієї з Договірної Сторін, та відповідно до цих нормативних актів загальновизнаним суб`єктом міжнародного права є Республіка Молдова, складовою частиною якої є Придністровський регіон.
Краснянська селищна рада Слободзейського району згідно адміністративно-територіального поділу відноситься до невизнаної Придністровської Молдавської Республіки, яка фактично контролює населений пункт.
Придністровська Молдавська Республіка є невизнаним у світі державним утворенням, незалежність якого проголошена 25 серпня 1991 року.
Згідно із законодавством Молдови, Придністров`я має статус автономного територіального утворення з особливим правовим статусом.
Україна невизнає правосуб`єктності самопроголошеної Придністровської Молдовської Республікита органів влади регіону, а загальновизнаним суб`єктом міжнародного праває РеспублікаМолдова, складовою частиноюякої є Придністровський регіон. Будь-які документи, видані органами Придністровської молдавської республіки не розглядаються та не визнаються офіційними.
Таким чином, не можна вважати допустимим доказом на підтвердження укладення шлюбу надане позивачем свідоцтво про шлюб видане 09 квітня 1994 року Краснянською селищною Радою Слободзейського району Молдова.
Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У відносинах між Україною та Республікою Молдова застосовуються Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах 1993 року та Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі - Конвенція), які містять положення про визнання офіційними документів, виданих на території однієї з Договірної Сторін, на території іншої Договірної Сторони.
Так, згідно ст. 13 Конвенції встановлено, що документи, які на території однієї Договірної Сторони виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без будь-якого спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів. Загальновизнаним суб`єктом міжнародного права є Республіка Молдова, складовою частиною якої є Придністровський регіон.
Тому питання дійсності документів, виданих на території Республіки Молдови, у тому числі поширення дії зазначених міжнародних договорів на документи, видані на території Придністровського регіону, визначаються республікою Молдова.
Доказів визнання свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виданого 09 квітня 1994 року Краснянською селищною Радою Слободзейського району Молдова про його легалізації позивачем надано не було, а тому вказане свідоцтво про шлюб не може бути визнане державою Україна.
Таким чином, вирішити питання про розірвання шлюбу між сторонами, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів про його укладення, не є можливим.
Суд, крім іншого, враховує висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), a також Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v. the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого "намібійського винятку", який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи "намібійський виняток" у справі "Кіпр проти Туреччини", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
З огляду на зазначене, "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН підлягають застосуванню щодо осіб, які проживають на окупованій території.
У даній справі встановлено, що позивачка та відповідач проживають на території України. У матеріалах справи відсутні докази проживання сторін по справі в Придністровській Молдавській Республіці.
З урахуванням встановлених обставин та наданих на їх підтвердження доказів, суд приходить до висновку про те, що свідоцтво про шлюб, видане 09 квітня 1994 року Краснянською селищною Радою Слободзейського району є недопустимим доказом на підтвердження укладення шлюбу між сторонами.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного в позові ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Темненко Валентина Олександрівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу слід відмовити.
На підставі ст.ст.2-4,12-13, 17-18, 76-82, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-275, 280 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Темненко Валентина Олександрівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо рішення не скасовано, після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга може бути подана позивачем до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Запоріжжя на протязі 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя: Гнатюк О. М.