1 Справа № 335/8305/26 2/335/4266/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
Концерн «Міські теплові мережі», в особі представника Циганової О.С., через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Згідно позовної заяви, Концерн «Міські теплові мережі» діє на підставі статуту, який знаходиться у загальнодоступному місці на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача.
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.
Правовідносини між позивачем та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 та № 830 від 21.08.2019, Положеннями про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.11.2018, № 315 про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Позивач по відношенню до відповідачів, як споживачів послуг, являється виконавцем комунальних послуг, а саме з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії.
Квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , знаходиться на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, тому позивач звертається саме до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з даною позовною заявою.
Згідно пункту 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року за № 630 (надалі-Правила), які діяли під час виникнення спірних правовідносин з 01.08.2018 по 31.12.20245, вказано, що Споживачі зобов`язані оплачувати послуги в установлені договором строки.
02.10.2021 року Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії було опубліковано на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі».
З 01.11.2021 між позивачем та відповідачами укладений типовий індивідуальний договір № 605504245 про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води.
За період з 01.11.2018 по 31.05.2026 позивачем були надані послуги на суму 75 908,57 грн. Відповідачами були здійснені оплати у розмірі 29 543,64 грн. Сума заборгованості складає 46 364,93 грн.
Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку в якому знаходиться квартира відповідачів підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалюваного сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалюваний сезон в м. Запоріжжя (відповідні рішення містяться на офіційному сайті ЗМР).
На підставі викладеного, посилаючись на вимоги ст. ст. 525, 526, 530, 625, 629 ЦК України представник позивача просить суд стягнути з відповідачів на користь Концерну «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2018 по 31.05.2026 на загальну суму 46 364,93 грн.
Ухвалою суду від 03.08.2026 у справі відкрито провадження за правилами (спрощеного) позовного провадження, з викликом сторін.
Представник позивача Концерну «Міські теплові мережі» Циганова О.С. у судове засідання не з`явилась, у позовній заяві у разі розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін просила провести судовий розгляд без участі позивача. Заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання двічі не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомила, письмового відзиву на позов не подала, заяв чи клопотань по суті позовних вимог чи з процесуальних питань не надала.
18.08.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що проти задоволення позовних вимог заперечує.
В відзиві на позовну заяву відповідач просив суд відмовити КП «Міські теплові мережі» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошових коштів за період з 01.11.2018 по 31.07.2023, у зв`язку з порушенням строку подання позову, згідно зі ст. 267 ЦК України. Застосувати строки позовної давності, відповідно до ст. 267 ЦК України, і відмовити у стягненні боргу за вищевказаний період. В судове засідання відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомив.
20.08.2026 від представника позивача надійшло заперечення на відзив. Зокрема, представник позивача заперечив проти застосування позовної давності, посилаючись на наявність факту переривання строку позовної давності по всьому періоду заборгованості, у зв`язку із запровадження в Україні карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, та у зв`язку з частковою сплатою боргу відповідачами.
Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини ті відповідні їм правовідносини.
Концерн «Міські теплові мережі» включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та є юридичною особою.
Згідно Статуту Концерну «Міські теплові мережі», предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, її розподілення для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут, тобто Концерн «Міські теплові мережі» є виконавцем послуг з централізованого опалення та підігріву гарячої води.
Система теплопостачання квартири відповідачів є загальнобудинковою, від`єднання від централізованого опалення не проводилось, тому послуги відповідачам надавались постійно і в повному обсязі.
Концерн «Міські теплові мережі» по відношенню до відповідачів, як споживачів послуг, являється виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).
02.10.2021 Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії було опубліковано на офіційному веб-сайті Концерну «Міські теплові мережі».
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
З 01.11.2021 року між позивачем та відповідачами був укладений Типовий індивідуальний договір № 605504245 про надання послуги з теплової енергії та гарячої води.
Встановлено, що позивач у період з 01.11.2018 по 31.05.2026 надав на адресу: АДРЕСА_2 , послугиз централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на загальну суму 75 908,57 грн. Загальна сума оплат - 29 543,64 грн. Заборгованість за період з 01.11.2018 по 31.05.2026 становить 46364,93 грн., що підтверджується Довідкою фахівця зі збуту теплової енергії відділу договірної роботи Концерну «Міські теплові мережі» Мигловець О.Ю., розрахунком суми позову.
Відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, які були чинні у певному періоді утворення заборгованості, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Крім того, вказаним законом передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Згідно з абз. 8 п. 2 Правил «Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормальної температури повітря у приміщеннях квартири, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Послуги з опалення квартири не відносяться до тих, які не надаються виключно мешканцям житла, а одночасно забезпечують утримання житла в належному стані, тож відповідач в даному випадку є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються за вказаною адресою.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України № 1875, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 32 ч. 1 Закону № 1875).
Як передбачено п. 18, 20 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначає ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Щодо позиції відповідача про застосування позовної давності про стягнення заборгованості за період з 01.11.2018 до 31.07.2023, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із приписами ст. ст. 260, 261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).
Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) у період з 12.03.2020 до 22.05.2020 встановлений карантин на всій території України, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023.
Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Закон набрав чинності 02.04.2020, таким чином, строки позовної давності, які сплили до 02.04.2020 є такими, що не продовжені цим Законом.
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Харківського апеляційного суду від 12.10.2023 у справі № 639/5866/21, від 11.10.2023 у справі № 645/3569/23.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для застосування наслідків пропуску позовної давності, представник позивача у запереченнях на відзив відповідача зазначив, що перебіг позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним свого боргу.
Зокрема, за посиланням позивача, відповідач здійснював часткові оплати заборгованості за надані послуги (з опалення та гарячого водопостачання), а саме: у січні 2019 року (1000,00 грн), лютому 2019 року (1272,02 грн та 537,76 грн), березні 2019 року (два платежі по 250,00 грн), квітні 2019 року (два платежі по 700,00 грн), травні 2019 року (544,81 грн), липні 2019 року (400,00 грн), листопаді 2020 року (620,22 грн та 300,00 грн), лютому 2021 року (2214,80 грн та 500,00 грн), квітні 2021 року (3000,00 грн та 1000,00 грн), липні 2021 року (3000,00 грн), січні 2022 року (1220,68 грн), травні 2022 року (4869,49 грн та 248,79 грн), лютому 2023 року (50,00 грн), березні 2023 року (4976,00 грн та 24,00 грн) та у січні 2024 року (1500,00 грн). Вищевикладене також підтверджується розрахунком заборгованості якій міститься у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України та правових позицій Верховного Суду (постанови у справах № 161/15679/15-ц від 14.02.2018, № 6-2891цс16 від 08.11.2017, № 6-43цс17 від 22.03.2017) здійснення боржником часткової сплати основного боргу свідчить про визнання ним боргу в цілому та перериває перебіг позовної давності, після чого її перебіг починається наново. З огляду на це позивач вважає, що вимоги про стягнення заборгованості заявлені в межах законних строків.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що відповідачами періодично здійснювалися часткові оплати заборгованості за надані послуги, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчить про визнання боргу та перериває перебіг позовної давності, а також враховуючи, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла у період з 01 листопада 2018 року до 31 травня 2026 року, тобто в період, коли перебіг позовної давності було продовжено, і позов у даній справі подано 28.07.2026, відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки такий строк не є пропущеним.
За таких обставин, позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» про стягнення заборгованості є законними та обґрунтованими, а відтак їх слід задовольнити у повному обсязі. Оцінивши наведені докази в їхній сукупності, суд вважає, що позов є законним та обґрунтованим. Позивачем належними та допустимими доказами доведені його вимоги.
Викладені у відзиві заперечення відповідача проти позову не підлягають задоволенню, оскільки, хоч відповідач і навів процесуальні доводи щодо застосування позовної давності, ним не було враховано юридичного значення власних дій щодо часткового погашення боргу, які переривали перебіг такого строку. Альтернативного розрахунку заборгованості відповідачем надано не було.
Зважаючи на те, що відомості про власників інших часток квартири та їх співвідношення з частками відповідачів у матеріалах справи відсутні, суд вважає за необхідне стягнути нараховану заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.
Крім того, у відповідності зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подачі позову до суду судовий збір у загальній сумі 2662,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (особовий рахунок/договір № 605504245) за період з 01.11.2018 по 31.05.2026 на загальну суму 46 364,93 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Концерну «Міські теплові мережі» (код ЄДРПОУ 32121458) судовий збір у розмірі 2662,40 грн., по 1331,20 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня його проголошення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі», код ЄДРПОУ 32121458, юридична адреса: м. Запоріжжя вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Суддя В.О. Макаров