КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
_____________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 947/8734/26
Провадження № 2-з/947/541/26
УХВАЛА
02.10.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
за участю секретаря Швидкої В.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в місті Одесі заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
25.02.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якій позивачі просять суд:
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 323 194,53 гривень;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у вигляді витрат на залучення експерта у розмірі 8000,00 гривень;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 5894,35 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 року, цивільну справу на підставі вказаного позову було розподілено судді Петренку В. С.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси Петренка В. С. від 27.02.2026 року задоволено заяву про самовідвід головуючого судді по цивільній справі №947/8734/26 та передано матеріали цивільної справи №947/8734/26 до канцелярії Київського районного суду міста Одеси для визначення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде розглядати справу.
27.02.2026 року керівником апарату Київського районного суду міста Одеси видано розпорядження №13 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ на підстави ухвали про самовідвід судді Петренка В. С., на підставі якого проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, відповідно до якого справу розподілено судді Калініченко Л.В., що підтверджується протоколом від 27.02.2026 року.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 04.03.2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання з повідомленням сторін по справі.
25.03.2026 року до суду від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 де б воно не знаходилось та в чому б воно не виражалось, у межах суми позову - 523194,53 грн.
У задоволенні вказаної заяви, ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 31.03.2026 року, відмовлено.
05.05.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Славінського В.А. надійшло до суду клопотання про призначення судової автотехнічної експертизи.
За наслідком розгляду вказаного клопотання, судом 11.05.2026 року постановлено ухвалу, якою вказане клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Славінського В.А. про призначення судової автотехнічної експертизи - задоволено частково. Призначено по справі судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Тієї ж датою, судом постановлено ухвалу, якою зупинено провадження на час проведення вказаної судової експертизи.
24.06.2026 року з Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України до суду надійшли матеріали цивільної справи №947/8734/26 разом з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов`язаних із проведенням експертизи та рахунком за проведення експертизи.
Вказане клопотання було скеровано учасникам справи для виконання.
25.06.2026 року вказане клопотання було отримано представником позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Румянцевим О. Г. та представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Славінським В.А., шляхом доставлення його до електронного кабінету.
12.08.2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича надійшла заява про поновлення провадження по справі, у зв`язку з невиконанням представником відповідача покладеним на нього обов`язку щодо сплати грошових коштів за проведення експертизи.
Вказана заява передана головуючому судді Калініченко Л.В. після виходу з щорічної основної відпустки 24.08.2026 року.
Оглянувши матеріали справи, судом встановлено, що стороною відповідача після отримання в електронній формі клопотання експерта, до суду не надано доказів на підтвердження сплати рахунку судового експерта за проведення експертизи.
Враховуючи вищевикладене, оглянувши заяву представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича, приймаючи повернення матеріалів справи до суду, відсутність інформації про виконання стороною відповідачаклопотання експерта щодо сплати рахунку за проведення експертизи, , за клопотанням якого в свою чергу судом було призначено проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, судом 26.08.2026 року поновлено провадження у справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
24.09.2026 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на належний ОСОБА_3 та зареєстрований за ним станом на 23.09.2026 транспортний засіб марки «AUDI», модель «A6», 2018 року випуску, об`єм двигуна 1968 см?, потужність двигуна 120 кВт, державна реєстрація якого проведена 14.09.2023 ТСЦ № 5142, із забороною його відчуження та проведення реєстраційних і перереєстраційних дій, пов`язаних зі зміною власника, без заборони користування транспортним засобом.
В обґрунтування заяви, представник позивачів посилається на те, що позовні вимоги мають майновий характер і передбачають стягнення з відповідача грошових коштів, а у разі задоволення позову його реальне виконання залежатиме від наявності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення. Представник вказує, що сторона позивачів уже зверталася до суду із заявою про забезпечення позову та повідомляла, що процесуальна поведінка відповідача створює ризик зловживання процесуальними правами, затягування розгляду справи та подальшого ухилення від виконання судового рішення.
Представник позивачів зазначає, що після розгляду судом первинно поданої заяви, виникли нові обставини, яких об`єктивно не існувало і які додатково підтверджують зазначені ризики. Так, за доводами представника позивачів, ухвалою суду від 11 травня 2026 року у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, обов`язок зі сплати вартості якої було покладено на сторону відповідача. В подальшому, Одеським НДІСЕ сформовано рахунок № 2621-34-26/2 (08) від 16 червня 2026 року на суму 27 480,60 грн, у якому платником визначено Бейбутяна Г.М. та попереджено, що у разі несплати рахунку у встановлений строк ухвала суду залишиться без виконання, а матеріали будуть повернуті без проведення експертизи. Водночас, як зазначає представник позивачів, відповідач рахунок не сплатив, унаслідок чого експертиза не була проведена, матеріали повернуті до суду, а провадження у справі поновлено, а від дня призначення експертизи до поновлення провадження минуло близько чотирьох місяців, протягом яких розгляд справи фактично не просувався з причини невиконання відповідачем покладеного на нього процесуального обов`язку. Як зазначає представник позивачів, несплата вартості експертизи, наслідком якої стала неможливість виконання ухвали суду та істотне затягування розгляду, на думку сторони позивачів, об`єктивно підтверджує раніше висловлені побоювання щодо недобросовісної процесуальної поведінки відповідача.
Представник позивачів вважає, що якщо відповідач не виконав покладений на нього обов`язок зі сплати 27 480,60 грн., існують обґрунтовані сумніви, що у разі задоволення позову він добровільно виконає рішення про стягнення значно більшої суми.
Також представник позивачів зазначає, що 21 вересня 2026 року ним було направлено адвокатський запит до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях щодо наявності зареєстрованого за відповідачем транспортного засобу, на який отримано відповідь від 23 вересня 2026 року № 31/30/15/1248-аз/08-2026-1254-2026, якою повідомлено, що станом на дату її надання на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки AUDI, модель A6, 2018 року випуску, об`єм двигуна 1968 см?, потужність двигуна 120 кВт., державну реєстрацію якого проведено 14 вересня 2023 року ТСЦ № 5142. Інформацію про державний номерний знак та VIN транспортного засобу з огляду на обмеження щодо поширення персональних даних, як зазначає представник, не повідомлено, однак вважає, що відомостей про власника, марку, модель, рік випуску, характеристики двигуна, дату й орган реєстрації достатньо для однозначної ідентифікації транспортного засобу уповноваженим органом за даними цього реєстру.
Представник позивачів вважає, що зазначений автомобіль є рухомим і ліквідним майном, яке може бути відчужене або перереєстроване у короткий строк, а за відсутності обтяження відповідач має юридичну та фактичну можливість розпорядитися ним до ухвалення рішення у справі, що може позбавити позивачів реального джерела виконання майбутнього рішення суду. Додатково представник зазначає, що обраний захід забезпечення позову у межах ціни позову, є співмірним заходом. Крім того, представник вказує, що відповідач зберігатиме можливість використовувати транспортний засіб, а тимчасове обмеження стосуватиметься лише розпорядження ним до вирішення спору. Такий захід, на думку представника позивачів, безпосередньо пов`язаний із предметом позову про стягнення коштів, є придатним для збереження майна, за рахунок якого може бути виконане рішення, та не вирішує спір по суті, а негативні наслідки для відповідача обмежуються неможливістю змінити власника автомобіля, тоді як невжиття заходу може призвести до фактичної неможливості виконання рішення на користь позивачів.
Згідно з п. 3 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа..
Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Оглянувши подану до суду заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про забезпечення позову, судом встановлено її відповідність вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України.
Також, судом було ухвалено провести розгляд даної заяви у підготовчому судовому засіданні призначеному на 28.09.2026 року.
У підготовчому судовому засіданні 28.09.2026 року представник позивачів заяву підтримав та просив суд задовольнити.
Представник відповідача у підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення вищевказаної заяви.
Заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши подану до суду заяву та додані до неї докази, оглянувши матеріали справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 02.10.2026 року о 13 год. 30 хв.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, учасники справи повідомлені належним чином.
Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши подану до суду заяву з додатками до неї, оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін по справі, суд дійшов до наступного висновку.
Згідно з ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Отже, заявлений до вжиття захід забезпечення позову відповідає визначеному виду забезпечення позову за положеннями статті 150 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову .
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У відповідності до висновку Верховного Суду викладеного у постанові 14.02.2022 року по справі №367/3628/21 згідно з яким, гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У постанові Верховного Суду від 05 травня 2025 року у справі №466/2651/23 викладено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду вразі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками справи.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23, від 11 серпня 2022 року в справі № 522/1514/21 (провадження № 61-19123св21) та інших.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, перевіряючи надану до суду заяву та додані до неї документи, вбачається, що предметом позову в даній справі є майнові вимоги позивачів до відповідача про відшкодування завданої шкоди, а саме: вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 323194,53 грн. та у відшкодування моральної шкоди - 100 000,00грн.; вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - 100 000,00грн.
Загальна ціна позову за пред`явленим позовом складає 523194,53 грн.
Отже, між сторонами виник спір майнового характеру, і у випадку задоволення позову із відповідача на користь позивачів можуть бути стягнуті грошові кошти в загальній сумі 523 194, 53 грн., розмір якої є значним, а примусове виконання здійснюватиметься у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
У відповідності до наданої відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях від 23 вересня 2026 року № 31/30/15/1248-аз/08-2026-1254-2026, повідомлено, що станом на дату її надання на ім`я ОСОБА_3 зареєстровано транспортний засіб марки «AUDI», модель «A6», 2018 року випуску, об`єм двигуна 1968 см?, потужність двигуна 120 кВт., дата державної реєстрації 14.09.2023 року - 70 - реєстрація б/в ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД, орган державної реєстрації ТСЦ №5142.
Інформація про перебування зазначеного транспортного засобу, належного відповідачеві на праві власності, під будь-якими обтяженнями, у вказаній відповіді відсутня.
Як вбачається, сторона позивачів має обґрунтовані припущення щодо можливості відчуження відповідачем вищезазначеного зареєстрованого за ним на праві власності транспортного засобу, оскільки відповідне майно не перебуває під будь-яким обтяженням, а відповідач в будь-який момент має можливість здійснити відповідні дії.
Суд вважає, що незабезпечення позову в обраний позивачами спосіб щодо накладення арешту на майно може призвести до утруднення виконання рішення суду в майбутньому, оскільки у разі задоволення позовних вимог, невиконання відповідачем рішення суду добровільно та відчуження відповідачем зареєстрованого за ним на праві власності вищевказаного транспортного засобу, задоволення вимог стягувачів за рахунок цього майна в порядку примусового виконання рішення суду буде неможливим, за наслідком чого виконання майбутнього рішення суду може бути значно утруднене або неможливе, у разі якщо суд дійде висновку про порушення прав позивачів та необхідність їх захисту у заявлений останніми спосіб.
У даному випадку метою забезпечення цього позову є гарантія наявності у відповідача майна за рахунок якого може бути виконане рішення суду, у разі повного або часткового задоволення позову.
Оскільки предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача значної суми грошових коштів, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на зареєстрований за ним на праві власності вищевказаний транспортний засіб, на думку суду є співмірним із позовними вимогами.
З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснень Верховного Суду України, Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає обґрунтованими доводи позивачів про необхідність та наявними підстави для вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом накладення арешту на належне відповідачеві рухоме майно - транспортний засіб марки «AUDI», модель «A6», 2018 року випуску, об`єм двигуна 1968 см?, потужність двигуна 120 кВт., дата державної реєстрації 14.09.2023 року - 70 - реєстрація б/в ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД, орган державної реєстрації ТСЦ №5142, зареєстрований на ім`я - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , без заборони користування транспортним засобом.
Разом з цим, суд враховує, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі №504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23)).
Крім того у відповідності до пункту 41 Порядку
державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371), забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця, крім транспортних засобів, стягнутих у дохід держави за судовим рішенням про застосування до фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», яке набрало законної сили.
Отже, з аналізу положень Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371), оголошення в розшуку, або накладення арешту або заборона на зняття з обліку та/або перереєстрація щодо транспортного засобу є різними видами обтяження транспортного засобу.
Приймаючи викладене, дійшовши до висновку про наявність підстав для накладення арешту на зареєстрований на праві власності за відповідачем вищевказаний транспортний засіб марки «AUDI», модель «A6», 2018 року випуску, об`єм двигуна 1968 см?, потужність двигуна 120 кВт., дата державної реєстрації 14.09.2023 року, без заборони користування ним, суд не вбачає підстав для одночасного забезпечення позову шляхом встановлення заборони його відчуження та проведення реєстраційних і перереєстраційних дій, пов`язаних зі зміною власника, оскільки накладенням арешту на майно в повній мірі забезпечується неможливість його відчуження або вчинення будь-яких дій з обтяження цього майна.
При цьому, обраний позивачами і вжитий судом вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
У відповідності до ч.1-3 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, за наявності яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, у зв`язку з чим судом вказане питання одночасно з вирішенням питання щодо забезпечення позову не вирішується.
Одночасно суд роз`яснює, що відповідач у відповідності до вимог ст. 154 ЦПК України, має право після застосування судом заходів забезпечення позову на звернення до суду з відповідним клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 149-153, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про забезпечення позову - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/8734/26 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме:
- Накласти арешт на транспортний засіб марки «AUDI», модель «A6», 2018 року випуску, об`єм двигуна 1968 см?, потужність двигуна 120 кВт., дата державної реєстрації 14.09.2023 року, - 70 - реєстрація б/в ТЗ привезеного з-за кордону по ВМД, орган державної реєстрації ТСЦ №5142, зареєстрований за ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , без заборони користування.
У задоволенні заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Румянцева Олександра Геннадійовича про забезпечення позову в іншій частині вимог - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (філія ГСЦ МВС) Головного сервісного центру МВС.
Копію ухвали направити для відома учасникам справи.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Копію ухвали направити для відома учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Повний текст ухвали суду складено 02.10.2026 року.
Головуючий Калініченко Л. В.