Справа № 490/4090/26
н/п2-а/490/123/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі Центральний районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Гуденко О.А., за участі секретаря судового засідання Романової К.Т., без участі сторін, розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить: поновити строк на оскарження постанови №R330590 від 02.02.2026 року як такий, що пропущений з поважних причин; визнати протиправною та скасувати постанову Начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №R330590 від 02.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000 грн; провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року дану адміністративну справу передано на розгляд судді Гуденко О.А.
Ухвалою судді від 08.05.2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано 5-тиденний строк для усунення виявлених судом недоліків
На виконання цієї ухвали 14.05.2026 року Петренко С.Л. надав суду заяву про поновлення процесуального строку на оскарження постанови №R330590 від 02.02.2026 року.
Ухвалою судді від 15.05.2026 року постановлено позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови №R330590 від 02.02.2026 року повернути особі, яка її подала.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026 року ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 15.05.2026 року скасовано, справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.07.2026 року дану адміністративну справу передано судді Гуденко О.А.
Ухвалою судді від 24.07.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засіданні сторони не з`явилися, позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив про задволення позову в повному обсязі.
Представник відповдіача причини неявки суду не повідомив, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Одночасно з подачею позову позивач заявив клопотання про поноволення строку на звернення до суду з позовом для оскарження Постанови.
В обгрунтування клопотання зазначив, що про існування постанови та про застосування до нього штрафу позивач дізнався 20 квітня 2026 року, коли отримав повідомлення у банківському застосунку про арешт коштів та блокування рахунків у межах виконавчого провадження. Уже наступного дня, 21 квітня 2026 року, позивач звернувся до органу державної виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №80673949, оскільки саме виконавче провадження стало першим реальним джерелом інформації про існування спірної постанови. 27 квітня 2026 року представник позивача, адвокат Ферлій А.А., фактично ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та вперше отримав можливість побачити копію постанови № R330590 від 02.02.2026 року і зафіксувати її зміст. До цього моменту позивач не мав тексту акта індивідуальної дії, не знав повного змісту фабули правопорушення, мотивів прийняття постанови та обсягу доказів, на які послався Відповідач. 04 травня 2026 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, тобто без невиправданого зволікання після фактичного отримання можливості ознайомитися зі змістом постанови. Вказує на те, що після того як позивач 20.04.2026 року дізнався про арешт рахунків, він уже 21.04.2026 року звернувся до органу ДВС із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Після фактичного ознайомлення представника позивача з матеріалами виконавчого провадження 27.04.2026 року позивач 04.05.2026 року подав адміністративний позов до суду. Така послідовність дій свідчить, що позивач не ігнорував свої права, не допускав бездіяльності та не мав наміру затягувати звернення до суду. Навпаки, він діяв активно та добросовісно одразу після того, як отримав реальну можливість з`ясувати джерело арешту коштів і зміст оскаржуваної постанови.
02.09.2026 року надійшов відзив на позов , в якому просять відмовити в задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Суд акцентує увагу на тому, що позивач приймав активні дії щодо отримання інформації щодо руху справи про адміністративне правопорушення про що свідчать заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
Позивачем надано докази на підтвердження своїх доводів щодо неотримання постанови ні в мобільному застосунку, ні поштовим відправленням ( докази повернення без вручення адресату містяться в матеріалх справи) - оскільки беззаперечним є принцип, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).
Тобто, саме відповідач, як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести (надати докази), що позивачем була отримана постанова про накладення адміністративного стягнення.
При цьому такий обов`язок доказування витікає з обов`язку суб`єкта владних повноважень вчинити, передбачені законом дії по врученню такої постанови особі яка притягується до адміністративної відповідальності.
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вручення спірної постанови позивачу у відповідності до норм КАС України.
З урахуванням вищенаведених обставин, виходячи із завдань адміністративного судочинства, визначених ч.1 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах таких обставин, які могли б бути визнані судом поважними у розрізі вирішення питання про поновлення строку звернення до суду та забезпечення особі належної реалізації доступу до правосуддя.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Відповідно ч.ч.1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Таким чином, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
При цьому, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Підсумовуючи, суд констатує, що у даній справі є підстави для поновлення позивачу процесуального строку для звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно ч.1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно вимог ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.1 ст. 123 КАС України).
Водночас, ст. 286 КУпАП врегульовано, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі,- протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, положення ст. 286 КАС України містять імперативну норму в частині подання позовної заяви щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Разом з тим, зважаючи на те, що КАС України не містить заборону на поновлення судом строку звернення до суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, колегія суддів акцентує увагу, що вказаний процесуальний строк може бути поновлений судом за заявою позивача у разі наявності поважних причин його пропуску.
Суд вважає, що такими поважними причинами пропуску строку звернення до суду може бути, у тому числі, невручення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності особі, стосовно якої її було винесено, адже за відсутності даних щодо підстав притягнення до відповідальності, змісту застосованого стягнення, реквізитів оскаржуваного рішення тощо особа позбавлена можливості належним чином реалізувати своє право на судовий захист.
Керуючись ст. 121-123 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення ІНФОРМАЦІЯ_1 №R330590від 02.02.2026 року.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя Гуденко О.А.