ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 500/2415/26
01 жовтня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , через представника, - адвоката Негоду Катерину Олегівну, звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262440011353 від 25.03.2026 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 :
при здійсненні перерахунку пенсії врахувати до страхового стажу всі підтверджені періоди служби та роботи позивача, зокрема за період з 1978 по 1993 рік включно, із застосуванням курсу валют, зазначеного в офіційній інформації Національного банку України;
при здійсненні перерахунку пенсії врахувати суми грошового забезпечення (доходу), підтверджені архівними довідками № 4/225470 від 10.12.2008, № 4/225472 від 18.09.2008 (ЦАМО рф) та довідкою № 172/58/40 від 23.04.2008 (ВЧ НОМЕР_1 Міністерства оборони України);
із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2018 - 2020 роки (три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком у 2021 році), з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, а також із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) відповідно до законодавства, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії за віком, починаючи з дати призначення пенсії у 2021 році;
при здійсненні перерахунку пенсії врахувати періоди роботи у ЗАТ "Опус" відповідно до записів трудової книжки та врахувати їх при обчисленні та перерахунку пенсії за віком;
із застосуванням коефіцієнтів індексації пенсії відповідно до законодавства за відповідні роки;
та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з дати призначення пенсії за віком у 2021 році;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату недоотриманих сум пенсії, що виникли внаслідок її неправильного обчислення, за період з дати призначення пенсії у 2021 році до дня фактичного проведення перерахунку.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 18.03.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем свого фактичного проживання (м. Київ) із заявою про перерахунок пенсії.
Вказана заява, за принципом екстериторіальності, була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яким за результатами розгляду документів було винесено рішення № 262440011353 від 25.03.2026 про відмову в перерахунку пенсії, що слугувало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Ухвалою судді від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
06.05.2026 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
Зазначає, що за результатами розгляду пенсійної справи позивача з`ясовано, що до заяви № 4235 від 18.03.2026 долучено сканкопії з копій довідок про заробіток №4/225470 від 10.12.2008 та № 4/225472 від 18.09.2008, виданих центральним архівом Міністерства оборони російської федерації та довідку про заробіток №3/235131 від 04.04.2008, видану центральним архівом Міністерства оборони російської федерації, довідку №172/58/40 від 23.04.2008 видану Міністерством оборони України в/ч НОМЕР_1 , які не підтверджені первинними документами.
Вказує, що оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, ОСОБА_1 відмовлено в проведенні перерахунку пенсії.
Зазначає, що також, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262440011353 від 25.03.2026 зазначено, що після проведення перевірки та підтвердження довідки №172/58/40 від 23.04.2008, виданої Міністерством оборони України в/ч НОМЕР_1 , первинними документами, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві буде проведено перерахунок пенсії зі строків, передбачених частиною 4 ст. 45 Закону №1058, на підставі заяви від 18.03.2026.
Також вказує, що під час прийняття рішення №262440011353 від 25.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не розглядалося питання показника середньої заробітної плати та коефіцієнтів індексації пенсії.
11.05.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що припинення договору має наслідки виключно на майбутнє і не може позбавляти особу права на пенсійне забезпечення за вже відпрацьовані періоди.
Вказано, що правовий статус позивача як особи, що набула стаж у 1979-1994 роках, залишається незмінним, попри зміну міжнародно-правових зобов`язань України в поточному періоді.
Також зазначено, що предметом даного адміністративного позову є не технічне визначення розрахункового періоду, а протиправна відмова відповідача у врахуванні страхового стажу та заробітку позивача за періоди 1979-1994 роках, що підтверджені офіційними архівними документами. Визначення 60 місяців заробітку є лише похідною (технічною) процедурою, яка стає можливою виключно після належного визнання та включення спірних періодів роботи до бази розрахунку пенсії.
Ухвалою суду від 15.05.2026 клопотання від 11.05.2026 задоволено. Призначено судове засідання на 02 червня 2026 року о 10:30 год. в приміщені Тернопільського окружного адміністративного суду за адресою: вул.Грушевського, 6, м.Тернопіль.
Ухвалою суду від 02.06.2026 відкладено розгляд справи на 16.06.2026 о 10:30 год. за клопотанням представника позивача.
Ухвалою суду від 16.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №6625507, відкладено судове засідання на 23.06.2026 о10:30 год., у зв`язку із витребуванням інформації у відповідача.
Ухвалою суду від 23.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №6664804, відкладено судове засідання на 30.06.2026 о12:00 год.
Ухвалою суду від 30.06.2026, занесеною до протоколу судового засідання в режимі відеоконференції №6704445, постановлено продовжено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м.Києві та отримує пенсію за віком.
18.03.2026 ОСОБА_1 подав до пенсійного органу заяву щодо перерахунку пенсії щодо зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №262440011353 від 25.03.2026 про відмову у перерахунку пенсії.
В обґрунтування такої відмови зазначено, що до звернення долучено сканкопії з копій довідок про заробіток № 4/225470 від 10.12.2008 та № 4/225472 від 18.09.2008, виданих центральним архівом Міністерства оборони російської федерації та довідку про заробіток №3/235131 від 04.04.2008, видану центральним архівом Міністерства оборони російської федерації, довідку №172/58/40 від 23.04.2008 видану Міністерством оборони України в/ч НОМЕР_1 , які не підтверджені первинними документами.
Вказано, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Також у рішенні зазначено, що після проведення перевірки та підтвердження довідки №172/58/40 від 23.04.2008 виданої Міністерством оборони України в/ч НОМЕР_1 первинними документами, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві буде проведено перерахунок пенсії зі строків, передбачених частиною 4 ст. 45 Закону №1058 на підставі заяви від 18.03.2026.
Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає до скасування, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України № 1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (Додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно положень пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ, організацій або архівними установами. За змістом частини третьої статті 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.10.2022 у справі № 808/1735/18.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Аналіз положень ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 40, ч. 1 ст. 114 Закону № 1058 зумовлює висновок, що особа, яка звертається за призначенням пенсії, має право обрати, щоб для обчислення її пенсії була врахована заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, що передбачено абз. 5 ч. 1 ст. 40 Закону № 1058.
Відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 2.1 Порядку № 22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 (із змінами), саме головні управління зобов`язані здійснювати перевірку достовірності поданих документів і відомостей, зокрема довідок про заробітну плату. Перекладення тягаря збирання первинних документів на особу, яка не є і не може бути їх розпорядником, є порушенням як принципу правової визначеності, так і обов`язку адміністративного органу повно і всебічно з`ясувати обставини справи.
Так в оскарженому рішенні зазначено, що до звернення долучено сканкопії з копій довідок про заробіток № 4/225470 від 10.12.2008 та № 4/225472 від 18.09.2008, виданих центральним архівом Міністерства оборони російської федерації та довідку про заробіток №3/235131 від 04.04.2008, видану центральним архівом Міністерства оборони російської федерації, довідку №172/58/40 від 23.04.2008 видану Міністерством оборони України в/ч НОМЕР_1 , які не підтверджені первинними документами.
Також зазначено, що з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Щодо наведеного суд зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.92 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98- ВР. З 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
Однак, спірні періоди проходження військової служби та нарахування грошового забезпечення мали місце у період дії відповідних міжнародних угод, а отже, позивач набув право на врахування цього заробітку за наявності легітимних очікувань.
Припинення участі держави у міжнародному договорі не має зворотної дії в часі та не може бути підставою для позбавлення особи вже набутого права. Припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом № 2783-ІХ "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", не є підставою для відмови у врахуванні спірних довідок.
Частиною 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірних періодів роботи/ проходження військової служби до страхового стажу, а також і врахування заробітку при визначенні розміру пенсії.
Верховний Суд в постанові від 18.11.2024 у справі № 340/4436/23 навів висновок, згідно з яким на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.
Суд зазначає, що відсутність у пенсійного органу можливості реалізувати свої повноваження щодо перевірки достовірності даних, наведених у довідці про заробітну плату, не може позбавляти позивача права на належне пенсійне забезпечення.
З наведених обставин вбачається, що пенсійний орган фактично переклав відповідальність на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
При цьому, судом встановлено, що позивачем надано пенсійному органу оригінали довідок, а тому вказана підстава відмови не відповідає встановленим обставинам справи.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на наведене, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2026 щодо перерахунку пенсії щодо зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000, з урахуванням наданих довідок та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо решти позовних вимог про зарахування періоду служби та періодів роботи позивача, питання показника середньої заробітної плати та коефіцієнтів індексації пенсії, суд зазначає наступне.
Під час розгляду справи позивач наполягав що відповідачем по вказаних вимогах має бути саме Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Однак, оскаржене рішення №262440011353 від 25.03.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не стосується питань щодо зарахування періоду служби та періодів роботи позивача, питання показника середньої заробітної плати та коефіцієнтів індексації пенсії.
У заяві позивача від 18.03.2026, яку розглядало ГУ ПФУ в Тернопільській області, такі питання не були порушені.
Рішення по вказаних вимогах приймались іншими територіальними органами пенсійного фонду, які не є предметом оскарження у даній справі.
Враховуючи наведене, вказані вимоги, заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 262440011353 від 25.03.2026.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2026 про перерахунок пенсії щодо зміни періоду 60 місяців до 01.07.2000, з урахуванням наданих довідок та правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Баб`юк П.М.