Ухвала № 140262686 у справі № 560/18712/26 від 01.10.2026

Справа № 560/18712/26

УХВАЛА

01 жовтня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Борзаниці С.В. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області 29.09.2026 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026 головуючим суддею визначено Борзаницю С.В.

Суддею Борзаницею С.В. подано заяву про самовідвід, мотивовану тим, що дружина ОСОБА_2 працює на посаді головного державного інспектора Хмельницького відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Хмельницькій області.

Оскільки по даній справі заявлені вимоги про стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб та військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, з метою недопущення будь-яких сумнівів у безсторонності суду, забезпечення об`єктивного розгляду справи та дотримання гарантій справедливого судового розгляду, вважає заявлений самовідвід обґрунтованим.

Щодо цієї заяви, суд зазначає таке.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 36, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Ця норма узгоджується зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Згідно з суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Приписами Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 (Схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23) визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи також в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейський суд з прав людини зазначав, що правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись. Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя, стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості, повинен відмовитись від розгляду справи.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України" від 15.10.2010 визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Хоч зазначені обставини безпосередньо не вказують на будь-яку особисту зацікавленість головуючого судді стосовно будь-якої зі сторін, однак, на думку стороннього спостерігача або учасника справи вони можуть бути розцінені як такі, що можуть викликати сумніви у неупередженості судді під час судового розгляду.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді справи - це одна із важливих гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом, що покликана ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої зацікавленості об`єктивно немає.

З огляду на це, суд вважає мотиви заяви про самовідвід обґрунтованими.

Враховуючи викладене, з метою усунення будь-яких можливих сумнівів учасників справи або інших осіб у об`єктивності цього складу суду, заяву про самовідвід необхідно задовольнити.

Керуючись статтями 39, 40, 41, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Борзаниці Сергія Володимировича задовольнити.

Передати справу №560/18712/26 для здійснення автоматизованого розподілу справи у порядку, встановленому статтею 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддя С.В. Борзаниця