Рішення № 140263232 у справі № 677/1305/21 від 25.09.2026

Справа № 677/1305/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі

головуючого судді Вознюка Р.В.,

за участі секретарів судового засідання Федченко Л.В., Загаєвської С.М., Фартушок А.Р.,

справа № 677/1305/21,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Красилівська міська рада Хмельницької області,

треті особи: Красилівська державна нотаріальна контора, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Шлейник Марія Степанівна, комунальне підприємство «Красилівське бюро технічної інвентаризації», державний реєстратор Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь Анна Валеріївна,

предмет позову: визнання свідоцтв про право власності на частину домоволодіння та земельну ділянку незаконними та скасування їх державної реєстрації, визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування державних актів на право приватної власності на землю, визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.02.2012,

представник позивача - ОСОБА_4 ,

представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ,

представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку загального позовного провадження,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2021 ОСОБА_7 звернулася до Красилівського районного суду Хмельницької області з позовом, предмет якого, правонаступник позивача ОСОБА_1 , в процесі судового розгляду змінила, та зазначила, що житловий будинок АДРЕСА_1 мав статус колгоспного двору, та належав в рівних частках його членам ОСОБА_8 , його дочці ОСОБА_7 та зятю ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9 . ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_8 та чоловіка - ОСОБА_9 , зокрема їх частки у спільній сумісній власності домоволодіння колишнього колгоспного двору, а відтак стала єдиним власником будинку.

В подальшому рішенням сесії Чепелівської сільської ради від 29.12.1993 ОСОБА_7 було передано безоплатно у приватну власність 0,40 га земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства.

05.05.2021 ОСОБА_2 повідомила ОСОБА_7 , що першій належить 1/2 частини вказаного будинок. З того моменту ОСОБА_7 стало відомо, що їй належить лише 1/2 частина цього будинку.

З метою з`ясування підстав реєстрації права власності на іншу половину будинку за відповідачкою ОСОБА_2 , позивач через свою представницю звернулася до старости Чепелівського старостинського округу, державного реєстратора, КП «Красилівське БТІ» та архівного відділу Хмельницької РДА. За результатами цих звернень та отримання копій з інвентарної справи ОСОБА_7 встановила, що у 1994 році невідомими особами було сфальсифіковано документи, внаслідок чого на підставі неіснуючого рішення виконкому Чепелівської сільської ради без номера від 23.06.1994 були видані незаконні свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок по 1/2 частині кожній - ОСОБА_7 від 15.07.1994 та її сестрі ОСОБА_10 від 05.08.1994. На вказаних свідоцтвах відсутній підпис голови сільської ради.

ОСОБА_10 не мала права на частку в колгоспному дворі, оскільки у 1983 році вибула з господарства на постійне місце проживання до чоловіка у місто Красилів. Заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_10 до нотаріальної контори також не подала.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 , відповідач ОСОБА_2 пред`явила нотаріусу сфальсифіковане свідоцтво про право власності та незаконно отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.2009 року на 1/2 частину спірного житлового будинку, зареєстроване в реєстрі за № 1-3568, та на земельну ділянку площею 0,1973 га, зареєстроване в реєстрі за № 1-3570. На підставі вказаних документів за відповідачем було здійснено державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Вказані свідоцтва про право на спадщину та їх державна реєстрація підлягають скасуванню як незаконні, оскільки вони видані на підставі сфальсифікованого свідоцтва про право власності ОСОБА_10 від 1994 року.

Крім того, рішенням 7-ї сесії Чепелівської сільської ради 23-го скликання від 11.09.1999 було незаконно скасовано рішення від 29.12.1993 про приватизацію ОСОБА_7 0,40 га землі та передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку по 0,20 га ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , на підставі чого 26.12.2000 року були видані відповідні Державні акти на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 038291 та ІІ-ХМ № 038292.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Крім того, сільська рада прийняла оспорюване рішення без відома та згоди ОСОБА_7 , безпідставно позбавивши її права власності. Таким чином рішення сьомої сесії ХІІІ скликання від 11.09.1999 року Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області «Про відміну рішення сесії сільської ради від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки жительки села Чепелівка ОСОБА_7 » та видані на його підставі державні акти є незаконними та підлягають скасуванню.

Крім того, вказує, що в ході ознайомлення з матеріалами інвентаризаційної справи було виявлено, що право власності на будинок АДРЕСА_1 було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.02.2012, виданого приватним нотаріусом Шлейник М.С. Вказане свідоцтво було видано незаконно, підлягає визнанню недійсним, а його державна реєстрація - скасуванню, оскільки матеріалами інвентаризаційної справи підтверджується, що спадкодавцю ОСОБА_3 - ОСОБА_11 належав сусідній будинок АДРЕСА_2 , тоді як спірний будинок № НОМЕР_1 належав ОСОБА_8 .

З наведених підстав, з урахуванням уточнення позовних вимог, позивач просила:

1) визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію в КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації» (реєстрова книга № 8, реєстровий номер № 346 від 15.07.1994 року) свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , від 15.07.1994 року на ім`я ОСОБА_7 , видане на підставі рішення Чепелівської сільської ради народних депутатів від 23.06.1994 року;

2) визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію в КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації» (реєстрова книга № 8, реєстровий номер № 346 від 05.08.1994 року) свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , від 05.08.1994 року на ім`я ОСОБА_10 , видане на підставі рішення Чепелівської сільської ради народних депутатів від 23.06.1994 року;

3) визнати недійсним, скасувати державну реєстрацію в комунальному підприємстві «Красилівське районне бюро технічної інвентаризації» від 16.11.2011 року реєстраційний номер № 28599454 (реєстрова книга № 8, реєстровий номер № 346) свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.12.2009 року, видане державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори для ОСОБА_2 щодо спадкового майна 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 , що належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 та зареєстроване в реєстрі за № 1-3568, а також визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна 28599454, відомості про право власності від 16.11.2011 року щодо належності ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину ВММ № 211967, від 26.12.2009 року Красилівської державної нотаріальної контори (р/н 1-3568);

4) визнати незаконними та скасувати рішення сьомої сесії ХІІІ скликання від 11.09.1999 року Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області «Про відміну рішення сесії сільської ради від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки жительки села Чепелівка ОСОБА_7 », а також видані Державні акти на право приватної власності на землю на ім`я ОСОБА_7 . ІІ-ХМ № 038291 від 26.12.2000 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 91, а також на ім`я ОСОБА_10 . ІІ-ХМ № 038292 від 26.12.2000 року та зареєстрованій в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 92;

5) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 26.12.2009 року, видане державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори для ОСОБА_2 щодо спадкового майна земельної ділянки площею 0,1973 га, розташованої на території с. Чепелівка Красилівського району Хмельницької області, переданої для обслуговування житлового будинку, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 та належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 038292 виданого 26.12.2000 року на підставі рішення VІІ сесії Чепелівської сільської ради від 11.09.1999 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 92 та зареєстроване в реєстрі за № 1-3570;

6) визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 , як за спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 ;

7) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10.02.2012 року, видане приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шлейник М.С. ОСОБА_3 щодо спадкового майна ОСОБА_11 на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 251 та скасувати його державну реєстрацію в комунальному підприємстві «Красилівське районне бюро технічної інвентаризації», реєстраційний номер 35490602, номер запису 349 в книзі 8 від 05.03.2012 року, а також в Реєстрі прав власності на нерухоме майно реєстраційний номер 35490602, номер запису 349 в книзі 8 від 05.03.2012 року.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву зі зміненим предметом позовних вимог не подала. У відзиві на первісний позов щодо його задоволення заперечила, вказала, що позивач будь-яких доказів на підтвердження здійснення підробки чи фальсифікацій не подала. Вказує, що ОСОБА_10 знала, що їй належить лише половина частки на будинок та землю.

Первинний позивач ОСОБА_7 подала до суду відповідь на відзив ОСОБА_2 , у якому щодо доводів відповідача заперечила, наголосила, що про свідоцтво про право власності на житловий будинок, де вказано про належність їй лише 1/2 частки та державний акт про право власності на землю вона дізналася лише в травні 2021 року, що підтверджується її письмовими зверненнями до старости, державного реєстратора, КП «Красилівське БТІ» та архівного відділу Хмельницької РДА. Зауважила, що відповідачем будь-яким чином не спростовується обставина отримання ОСОБА_10 підробленого свідоцтва про право власності на житловий будинок.

У запереченні на відповідь на відзив ОСОБА_2 вказала, що міркування ОСОБА_7 у відповіді на відзив є надуманими, голослівними та необґрунтованими.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Яцишин А.О. подав до суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позов, у яких щодо задоволення позову заперечив. Вказав, що доводи правонаступника позивача ОСОБА_1 про те, що її тітка ОСОБА_7 постійно проживала в житловому будинку в АДРЕСА_1 є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Право власності на будинок в АДРЕСА_1 має саме ОСОБА_3 , як спадкоємиця своєї матері ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки саме ОСОБА_11 належало право власності на будинок АДРЕСА_1 ще з 1987 року відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 10.11.1987 року.

Представник відповідача Красилівської міської ради Хмельницької області відзив на позов не подала.

В ході судового розгляду позивач та її представник вимоги позову підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник щодо задоволення позову заперечили. Відповідач ОСОБА_2 , відповідаючи на питання сторони позивача та суду, вказала, що право на частку в будинку вона оформила після смерті в 2009 році ОСОБА_10 документи про те, що вона є співвласником будинку ОСОБА_2 . ОСОБА_7 не показувала, земельну ділянку вона з 2009 року не обробляла. Порядок користування спільним будинком з ОСОБА_7 не погоджувала. Договори щодо надання за цією адресою комунальних послуг вона не укладала. Стверджує, що зверталася до ОСОБА_7 щодо погодження меж земельних ділянок, однак та від підпису відмовилась.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 вважав, що ОСОБА_7 звертаючись з позовом 05.08.2021 пропустила трирічний строк позовної давності, а тому просив відмовити в його задоволенні з підстав пропуску строку позовної давності.

«ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи»

17.09.2021 відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позов.

04.10.2021 представник позивача подала відповідь на відзив.

20.10.2021 відповідач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на відповідь на відзив.

07.06.2022 представник позивача подала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, а також клопотання про залучення державного реєстратора Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В. співвідповідачем та витребування у неї реєстраційних справ.

16.10.2023 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову.

16.11.2023 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про зміну предмету позову, залучення співвідповідача, третьої особи.

20.02.2024 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про заміну неналежних відповідачів належним та залучення до участі в розгляді справи третіх осіб.

04.11.2024 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Яцишин А.О. подав до суду письмові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позов, у яких щодо задоволення позову заперечив.

04.03.2026 та 23.03.2026 представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Яцишин А.О. подав до суду заяви, у яких просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю предмету спору. Заяву мотивував тим, що відповідачем усунуто дублювання адреси шляхом звернення до Красилівської міської ради з заявою про корегування адреси нерухового майна.

16.09.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Киричук С.В. подав до суду клопотання відповідача про застосування строків позовної давності. Заява обґрунтована тим, що первинний позивач ОСОБА_7 ще з 1998 року достовірно знала про те, що їй належить лише 1/2 частина спірного житлового будинку та земельної ділянки, а іншою половиною володіє ОСОБА_10 .. Починаючи з 1998 року ОСОБА_7 власноруч заповнювала та подавала заяви на призначення житлової субсидії, довідки до яких чітко вказували на належність їй лише 1/2 частини майна, а відтак твердження позивача, що ОСОБА_7 дізналася про порушення своїх прав лише влітку 2021 року, не відповідає дійсності, а відтак позовна заява подана з пропуском трирічного строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 16.09.2026 представник Красилівської міської ради Хмельницької області, Красилівської державної нотаріальної контори, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Шлейник М.С., представник КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації», державний реєстратор Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В., ОСОБА_3 та її представник Яцишин А.О. не з`явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Представник Красилівської державної нотаріальної контори подала до суду заяву, у якій справу просила розглянути у її відсутність.

Представник комунального підприємство «Красилівське бюро технічної інвентаризації» подав до суду заяву, у якій справу просив розглянути у його відсутність.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області подав до суду письмові пояснення, у яких зауважив, що Головне управління та його структурні підрозділи відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України не порушували інтересів позивача, та не розпоряджається спірною земельною ділянкою, оскільки вона належить до земель колективної власності, а не до земель державної власності, справу просив розглянути у його відсутність.

Представник Красилівської міської ради Хмельницької області подала до суду заяву, у якій справу просила розглянути у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Яцишин А.О. подав до суду заяву, у якій справу просив розглянути у відсутність відповідача та його представника.

«ІІІ. Процесуальні дії у справі»

30.08.2021 відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

25.10.2021 ухвалою суду клопотання представника позивача Костюченко Г.М. про витребування доказів задоволено, витребувано в Красилівської державної нотаріальної контори, КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації», Красилівської міської ради Хмельницької області заявлені докази.

25.10.2021 ухвалами суду клопотання відповідача ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено, витребувано в відділу №6 Управління у Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Хмельницького обласного державного нотаріального архіву заявлені докази.

14.03.2022 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області Гладій Л.М. справу № 677/1305/21 прийнято до свого провадження.

08.06.2022 ухвалою суду клопотання представника позивача та відповідача задоволені, прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмета позову, залучено в якості співвідповідача у справі № 677/1305/21 державного реєстратора Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В., долучено до матеріалів справи подані докази та витребувано у державного реєстратора Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В., управління соціального захисту населення Хмельницької районної державної адміністрації, ТОВ «Хмельницькгаззбут», Красилівського району електричних мереж акціонерного товариства «Хмельницькобленерго», Красилівської державної нотаріальної контори заявлені сторонами докази.

30.06.2022 ухвалою суду повторно витребувано у державного реєстратора Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В. копії реєстраційних справ, витребувано у Хмельницького обласного державного нотаріального архіву, ВПД 2 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області заявлені докази.

20.10.2022 ухвалою суду за клопотанням представника позивача витребувано у комісії з питань реформування КП «Красилівське БТІ» заявлені докази.

18.11.2022 ухвалою суду зупинено провадження у справі до з`ясування кола правонаступників ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

08.08.2023 відновлено провадження у справі, витребувано в Красилівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7

05.09.2023 ухвалою суду залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_7 - ОСОБА_1

17.11.2023 ухвалою суду за клопотанням позивача залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3 , залучено третю особу приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Шлейник М.С., прийнято заяву позивача про зміну предмету позову та витребувано в приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Шлейник М.С. копію спадкової справи, заведеної до померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11

07.12.2023 ухвалою судді Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюка Р.В. справу № 677/1305/21 прийнято до свого провадження.

30.05.2024 ухвалою суду позов залишено без розгляду в частині позовних вимог до комунального підприємства «Красилівське бюро технічної інвентаризації» та державного реєстратора Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В.. Залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - комунального підприємства «Красилівське бюро технічної інвентаризації», державному реєстратору Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В.

12.03.2025 протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Киричук С.В. про залишення позову без руху.

12.03.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів.

26.05.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів.

09.07.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування оригіналів доказів.

09.10.2025 ухвалою суду за клопотанням представника позивача повторно витребувано оригінал доказу.

25.11.2025 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду, викликано заявлених сторонами свідків.

23.03.2026 протокольною ухвалою суду клопотання представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Яцишин А.О. про закриття провадження у справі залишено без розгляду.

16.09.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомлено, що рішення буде ухвалено та проголошено 25.09.2026.

«IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин»

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Красилівської районної ради народних депутатів №178 від 18.09.1987, ОСОБА_8 видано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано Хмельницьким обласним об`єднаним бюро технічної інвентаризації за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_8 і записано в реєстрову книгу №6 за реєстровим №346 від 10.11.1987 року. Частка у праві власності ціла (Т.1 а.с. 47).

Відповідно до архівного витягу № 09-21/2021/100 від 17.08.2021, виданого Архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації рішенням виконавчого комітету Красилівської районної ради народних депутатів від 18.09.1987 року № 178 «Про оформлення права особистої власності на житлові будинки громадян, які проживають в населених пунктах Веселівської, Яворовецької і Котюржинецької сільських рад народних депутатів», яким постановлено оформити право особистої власності на житлові будинки згідно з додатками та доручено Хмельницькому БТІ видати відповідні свідоцтва. Згідно з наведеною у витязі випискою з додатка до рішення райвиконкому, у списку по селу Чепелівка під порядковим номером 477 значиться ОСОБА_8 , житловий будинок АДРЕСА_3 (Т.1 а.с. 49).

Відповідно до витягу з погосподарської книги за період з 1967 по 2000 рік, до складу сім`ї колгоспного двору входили: голова сім`ї ОСОБА_8 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 , дружина голови сім`ї ОСОБА_12 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_7 , дочка ОСОБА_7 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_8 , дочка ОСОБА_10 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_9 , син ОСОБА_13 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_10 , син ОСОБА_14 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_11 , та зять ОСОБА_15 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_12 (Т.1 а.с. 50-60).

У наданих суду погосподарських книгах містяться наступні відомості про зміну складу членів сім`ї: ОСОБА_14 після 1969 року не значиться; 28.02.1983 вибула ОСОБА_10 , яка виїхала в м. Красилів на проживання; ІНФОРМАЦІЯ_13 померла ОСОБА_12 ; ІНФОРМАЦІЯ_14 вибув ОСОБА_13 , який виїхав у м. Свердловськ на проживання; ІНФОРМАЦІЯ_1 помер голова сім`ї ОСОБА_8 (Т.1 а.с. 50-60).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1 а.с. 226).

Як вбачається зі змісту спадкової справи №189/2021, відкритої до майна померлого ОСОБА_8 , 16.06.2021 до Красилівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звернулася його дочка ОСОБА_7 (Т.1 а.с. 225).

Згідно з матеріалами спадкової справи №189/2021 інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися (Т.1 а.с. 220-240).

Відповідно до довідки № 154 від 19.05.2021, виданої Чепелівським старостинським округом № 6 Красилівської міської ради Хмельницької області на день смерті ОСОБА_8 , його дочка ОСОБА_7 проживала разом із ним в одному господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , та спільно з ним вела господарство. Крім того, у документі вказано, що після смерті ОСОБА_8 його дочка ОСОБА_7 залишилася проживати у вказаному будинку і продовжує проживати в ньому по даний час (Т.1 а.с. 234).

Відповідно до довідки № 153 від 18.06.2021, виданої Чепелівським старостинським округом № 6 Красилівської міської ради Хмельницької області у дворогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 у 1991 році було зареєстровано троє осіб, а саме: ОСОБА_8 , 1903 року народження, ОСОБА_7 , 1934 року народження, та ОСОБА_9 , 1932 року народження (Т.1 а.с. 233)

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.07.2021 за вих. № 846/02-31 державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В. В., за результатами розгляду заяви ОСОБА_7 від 21.07.2021 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (спадкова справа 189/2021), повідомлено про неможливість вчинення нотаріальної дії. В обґрунтування відмови у вчиненні нотаріальних дій нотаріусом зазначено, що 26.12.2009 нею уже видавалося свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку у праві власності на вказаний житловий будинок, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 на підставі свідоцтва на право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Чепелівської сільської ради 05.08.1994 року на підставі рішення від 23 червня 1994 року та зареєстрованого в Красилівському районному БТІ в реєстровій книзі № 8 за реєстровим № 346 від 05.08.1994 року. Водночас ОСОБА_7 звернулася за оформленням спадщини на цілий житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності від 10.11.1987, виданого на ім`я ОСОБА_8 . Зважаючи на наявність розбіжностей стосовно частки у праві власності на нерухоме майно та керуючись ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріусом постановлено відмовити ОСОБА_7 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок під АДРЕСА_1 , що належав ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.1 а.с. 94).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.2 а.с. 6).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26.12.2009 державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В. В., реєстровий №1-3568, право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Чепелівської сільської ради 05.08.1994 на підставі рішення від 23.06.1994 року та зареєстрованого в Хмельницькому обласному БТІ в реєстровій книзі № 8 за реєстровим № 346 від 05.08.1994 року, перейшло до ОСОБА_2 (Т.2 а.с. 22).

Згідно з експлікацією приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 загальна площа будинку становить 79,9 кв.м., житлова площа 63,3 кв.м. (Т.1. а.с. 43, 102)

Відповідно до оригіналу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , від 15.07.1994 року, виданого ОСОБА_7 на підставі рішення виконавчого комітету Чепелівської сільської ради № б/н від 23.06.1994 року, остання є власником 1/2 частини житлового будинку.

Підпис голови виконкому сільської ради О.П. Галюка на оригіналі свідоцтва від 15.07.1994 відсутній, проте міститься печатка сільської ради.

На звороті свідоцтва міститься реєстраційна картка, згідно з якою вищевказана 1/2 частка будинку зареєстрована в Хмельницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_7 , про що 15.07.1994 року зроблено запис в реєстрову книгу № 8, реєстровий № 346.

Відповідно до оригіналу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , від 05.08.1994 року, виданого ОСОБА_10 на підставі рішення виконавчого комітету Чепелівської сільської ради № б/н від 23.06.1994 року, остання є власником 1/2 частини житлового будинку.

Підпис голови виконкому сільської ради О.П. Галюка на оригіналі свідоцтва від 05.08.1994 відсутній.

На звороті свідоцтва міститься реєстраційна картка, згідно з якою вищевказана 1/2 частка будинку зареєстрована в Хмельницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_10 , про що 05.08.1994 року зроблено запис в реєстрову книгу № 8, реєстровий № 346.

Відповідно до листа Архівного відділу Хмельницької районної державної адміністрації від 26.05.2021 за № 09-21/2021/111 при перегляді рішень виконавчого комітету від 23.06.1994 відомостей про видачу ОСОБА_7 та ОСОБА_10 свідоцтва на право власності на 1/2 частину жилого будинку кожній в АДРЕСА_1 не виявлено (Т.1 а.с. 74).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер витягу 24198025 від 20.10.2009), що міститься в інвентаризаційній справі та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (індексний номер витягу 25628610 від 13.05.2021) право власності на 1/2 частину житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний №28599454, дата державної реєстрації 16.11.2011) (Т.1 а.с. 68-71).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер витягу 32466265 від 13.12.2011), що міститься в інвентаризаційній справі та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, (індексний номер витягу 25628610 від 13.05.2021) право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , також зареєстроване за ОСОБА_3 , реєстраційний №35490602, дата державної реєстрації 05.03.2012, підстава свідоцтво про право на спадщину від 10.02.2012, видане приватним нотаріусом Шлейник М.С. (Т.1 а.с. 68-71).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 10.02.2012 приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шлейник М.С., реєстровий №251, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Красилівським райвиконкомом 10.11.1987 на підставі рішення виконкому №178 від 18.09.1987 року та зареєстрованого в Красилівському БТІ в реєстровій книзі № 8 за реєстровим № 349, перейшло до ОСОБА_3 (Т.3 а.с. 208 зі звороту).

Як вбачається зі змісту наданого Хмельницьким державним нотаріальним архівом оригіналу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 10.11.1987 року, виданого ОСОБА_11 на підставі рішення виконавчого комітету Красилівської райради № 178 від 18.09.1987 року, в частині зазначення адреси будинку вказано АДРЕСА_1 , номер будинку містить виправлення «5» на «3».

На звороті свідоцтва міститься реєстраційна картка, згідно якої вищевказаний будинок зареєстрований в Хмельницькому обласному об`єднаному бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_11 , про що 10.11.1987 року зроблено запис в реєстрову книгу № 8, реєстровий № 349.

Як вбачається зі змісту оригіналу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 10.11.1987 року, виданого ОСОБА_11 на підставі рішення виконавчого комітету Красилівської райради № 178 від 18.09.1987 року, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи на житловий будинок ОСОБА_11 , в частині зазначення адреси будинку вказано АДРЕСА_1 .

Як вбачається зі змісту матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок ОСОБА_11 , номер будинку АДРЕСА_2 зазначено в описі інвентаризаційної справи, довідці про належність домоволодіння АДРЕСА_2 , реєстровий № 349, зведеному акті вартості будівель та споруд, оціночному акті та заключенні про реєстрацію будинку.

Водночас серед матеріалів зазначеної інвентаризаційної справи містяться ескіз та обрис будинку по АДРЕСА_1 , виконані 29.11.1978 року, на яких номер будинку олівцем зазначено як «3».

Згідно з експлікації приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 загальна площа будинку становить 49,5 кв.м., житлова площа 35,5 кв.м.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26.12.2009 державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В. В., реєстровий №1-3570, право власності на земельну ділянку площею 0,1973 га, розташовану на території с. Чепелівка Красилівського району Хмельницької області, переданої для обслуговування житлового будинку, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ № 038292, виданого 26.12.2000 згідно з рішенням VII сесії Чепелівської сільської ради від 11.09.1999 (Т.2 а.с. 23).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХМ № 038292 від 26.12.2000, який виданий на підставі рішення VII сесії Чепелівської сільської ради від 11.09.1999, ОСОБА_10 є власником земельної ділянки площею 0,1973 га, Землю передано для обслуговування житлового будинку, призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Чепелівка. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 92 (Т.2 а.с. 18).

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХМ № 038291 від 26.12.2000, який виданий на підставі рішення VII сесії Чепелівської сільської ради від 11.09.1999, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0,1986 га, землю передано для обслуговування житлового будинку, призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території с. Чепелівка. Державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 91 (Т.1 а.с. 63-34).

Рішенням VII сесії Чепелівської сільської ради ХІІІ скликання від 11.09.1999 «Про відміну рішення сесії сільської ради від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки жительки ОСОБА_7 » вирішено:

1. Відмінити рішення сесії сільської ради від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки жительки села Чепелівка ОСОБА_7 » .

2. Передати безкоштовно в приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку : ОСОБА_16 - 0,20 га та ОСОБА_10 - 0,20 га (Т.1. а.с. 87).

Відповідно до архівного витягу № 09-21/2021/107 від 24.05.2021, виданого Архівним відділом Хмельницької районної державної адміністрації із рішення п`ятої сесії Чепелівської сільської ради XXI скликання народних депутатів Красилівського району Хмельницької області від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території Чепелівської сільської ради народних депутатів», яким вирішено передати безплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам, які мають земельні наділи, розміром до 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства згідно з додатком. Згідно з наведеною у витязі випискою з додатка до рішення сесії сільської ради, у списку громадян с. Чепелівка значиться ОСОБА_7 , загальна площа - 0,40 га, в тому числі: рілля - 0,30 га, під будівлями - 0,04 га, сад - 0,06 га (Т.1. а.с. 86).

В подальшому, за заявою ОСОБА_2 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ №038292, інженером-землевпорядником ОСОБА_17 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за результатами якої було сформовано дві земельні ділянки площею 0,0106 га кадастровий номер [номер приховано]:01:005:1082 та площею 0,1867 га кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0082, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (Т.2 а.с. 107-110).

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 273382522 від 06.09.2021, № 273391294 від 06.09.2021, державним реєстратором Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь А.В. 01.09.2021 реєстровано право власності ОСОБА_2 на земельні ділянки, площею 0,0106 га кадастровий номер [номер приховано]:01:005:1082, та площею 0,1867 га кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0082, підстава реєстрації свідоцтво про право на спадщину за заповітом, реєстровий №1-3570, виданий державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В.В. (Т.2 а.с. 103-104)

Згідно з довідками Чепелівської сільської ради про склад сім`ї від 22.03.2022 №75, 25.10.2013 №371, 05.11.2012 №463, 24.10.2011 №495, 18.10.2010 №477, від 11.11.2009 №670, 15.12.2008 №631, 15.12.2007 №862, 26.10.2001 №847, 07.10.2000 №927, від 04.11.1999 №464, 10.10.1998 №б/н, що подавалися для призначення субсидії ОСОБА_7 міститься інформація, що ОСОБА_7 є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 (Т.2. а.с.151, 163, 166, 168, 170, 173, 176, 179, 187-190).

Згідно з довідками Чепелівської сільської ради про склад сім`ї від 20.05.2020 №133, від 26.06.2019 №272, від 15.05.2018 №284, від 17.08.2017 №315, від 07.06.2016 №232, від 30.05.2015 №171, від 23.10.2014 №300, що подавалися для призначення субсидії ОСОБА_7 міститься інформація, що ОСОБА_7 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (Т.2. а.с.152-157, 160, 173, )

Довідка Чепелівської сільської ради про склад сім`ї, що знаходиться в т.2 справи на аркуші 186 не містить дати її видачі та вихідного номеру.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с. 95).

Після смерті ОСОБА_9 , первісний позивач подала заяву про прийняття спадщини до Красилівської державної нотаріальної контори, на підставі якої нотаріусом 26.12.2008 було відкрито спадкову справу №1112-2008 (Т.2 а.с. 63).

Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 05.12.2008 року у справі №2-о-138/08 встановлено факт, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , уродженка с. Чепелівка Красилівського району Хмельницької області, і ОСОБА_9 , 1932 року народження, з 09.02.1985 року проживали в будинку АДРЕСА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу до дня смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Чепелівка Красилівського району Хмельницької області (Т.1 а.с. 96-97).

Первісний позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 , про що їй державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В.В. видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.12.2008, реєстровий № 1-4148 (Т.2 а.с. 70).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 первісний позивач ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (Т.3 а.с. 46).

ОСОБА_7 склала заповіт від 11.06.2021, посвідчений старостою Чепелівського старостинського округу №6 Красилівської міської ради Хмельницької області Шемчук В.М., зареєстрований в реєстрі за №6-11, згідно якого ОСОБА_7 заповіла все своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті своїй племінниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Після смерті ОСОБА_7 позивач ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини до Красилівської державної нотаріальної контори, на підставі якої нотаріусом 25.11.2022 було відкрито спадкову справу №263/2022 (Т.3 а.с. 70).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.06.2023 за вих. № 592/02-31 державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В. В., за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, повідомлено про неможливість вчинення нотаріальної дії у зв`язку із відсутністю документа, яким би посвідчувалось право власності ОСОБА_7 на належний житловий будинок відсутній. Справа знаходиться на розгляді в Красилівському районному суді Хмельницької області (Т.3. а.с. 46).

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_10 , заведеної 19.05.1962 року, ОСОБА_10 у період з 1961 по 1984 рік перебувала у трудових відносинах. Останнім місцем її роботи було Красилівське ГОРПО, де вона працювала прибиральницею. 20.11.1984 року звільнена за власним бажанням (Т.4 а.с. 14-16)

В ході судового розгляду судом досліджено надані відповідачем ОСОБА_2 . DVD-диски, на яких містяться 7 файлів з відеозаписами під назвами: «120521йшли до галі квартиру.3gp», «130521Зустріч з старостою.3gp», «Друга спроба 4.mp4», «Друга спроба.3gp», «Друга спроба_2.3gp», «Перша спроба.3gp», «Третя спроба 2.3gp».

Файл під назвою «120521йшли до галі квартиру.3gp» містить лише звукозапис розмови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо оформлення земельних ділянок та визначення порядку користування ними. Відеоряд файлу відсутній.

Файл під назвою «130521Зустріч з старостою.3gp» містить лише звукозапис розмови ОСОБА_2 зі старостою с. Чепелівка, щодо наміру ОСОБА_2 зареєструвати земельні ділянки.

На відеозаписах під назвами «Перша спроба.3gp», «Друга спроба.3gp», «Друга спроба_2.3gp», «Друга спроба 4.mp4» та «Третя спроба 2.3gp» відображено три візити ОСОБА_2 із землевпорядниками з метою проведення обміру земельної ділянки по АДРЕСА_1 . З відеозаписів вбачається, що ОСОБА_7 виражала абсолютну незгоду з діями відповідача ОСОБА_2 , сварилася з присутніми та виганяла їх з подвір`я. ОСОБА_7 називала ОСОБА_2 аферисткою та шахрайкою, а її документи - фальшивими. ОСОБА_7 категорично заперечувала право власності відповідача, вказувала, що це її господарство.

Судом в ході судового розгляду допитано свідків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 вказав, що ОСОБА_7 є його тіткою, жила в АДРЕСА_1 . Будинок вона успадкувала після свого батька ОСОБА_8 та чоловіка ОСОБА_19 . Всі знали, що то її хата. 06.05.2021 року до тітки прийшла відповідачка із землевпорядниками. ОСОБА_7 їх прогнала. Потім ОСОБА_2 приходила з представниками сільради. ОСОБА_7 показала їм документи на будинок і ті не стали робити заміри. В подальшому виявили підробку документів секретарем та головою сільської ради. Комунальні послуги оформляла тітці ОСОБА_1 ОСОБА_10 жила в м. Красилів по вул. Центральній з 1986 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 вказала, що знала ОСОБА_7 , з початку 2000-их допомагала їй по господарству та купувала на її прохання ліки. В травні 2021 ОСОБА_2 заявила права на земельну ділянку ОСОБА_7 . Декілька разів ОСОБА_2 приїжджала з землевпорядниками обміряти землю.

ОСОБА_7 належав весь будинок та нею оброблялася вся земельна ділянка площею 40 соток. ОСОБА_2 у будинку не жила, землею не користувалася. Про те, що ОСОБА_7 належить лише 1/2 частка на будинок вона дізналася лише після того, як почали в серпні 2021 року перевіряти документи. Зі слів ОСОБА_7 свідок дізналася, що субсидію їй оформляла соціальний працівник на ім`я « ОСОБА_21 », яка приносила їй готову заяву, яку ОСОБА_7 лише підписувала.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні вказав, що в 2021 році його мати ОСОБА_1 наказала йому їхати до ОСОБА_7 , оскільки в тої відбирали землю. Там була ОСОБА_2 з іншими незнайомими людьми. ОСОБА_7 кричала до них, що земля її і відповідачка не має жодного до неї відношення. ОСОБА_7 вміла читати, до війни їй приносили працівники соціальної служби хліб.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні дала показання, що ОСОБА_2 набула в спадщину за заповітом від ОСОБА_10 право на 1/2 частку в будинку в АДРЕСА_1 . Про це знали всі. Будинок був поділений порівну між сестрами після смерті їх батька ОСОБА_8 в 1993 році. Зауважила, що в 1990-их вона приїжджала разом з ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та її чоловіком до ОСОБА_8 допомагати з городом, і тоді ОСОБА_8 сказав, що поділить будинок між доньками порівну. Так і оформили. Спочатку право власності на частку оформила ОСОБА_7 , а десь через місяць - ОСОБА_10 . У 2008 році ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 із пропозицією продати частку будинку.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_10 є його тещою. За життя ОСОБА_10 говорила, що їй належить 1/2 частка хати в АДРЕСА_1 , показувала ОСОБА_2 документи. Сам свідок документів не бачив. Наголосив, що вони часто їздили в село до ОСОБА_7 допомагати. Теща показувала на будинок і говорила, що їй належить ліва половина. Після смерті ОСОБА_10 , ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 із пропозицією продати частку будинку, або скласти заповіт на племінницю ОСОБА_1 - ОСОБА_25 . ОСОБА_2 відмовилась.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 надала показання, що вона надавала послуги ОСОБА_7 як соціальний працівник. Купувала продукти, воду носила. Платила послуги, возила в лікарню, за потреби викликала швидку. Племінниця ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_7 , вона ж і після смерті поховала ОСОБА_7 .

ОСОБА_7 свідок обслуговувала з 2006 року по день смерті ОСОБА_7 , оскільки та була особою з інвалідністю ІІ групи, і одиноко проживала. ОСОБА_7 користувалася всім будинком. До ОСОБА_7 навідувалися ОСОБА_1 , її син ОСОБА_27 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 , інших людей свідок там не бачила.

Одного дня, коли вона проходила повз домоволодіння ОСОБА_7 то почула крики. Наступного дня ОСОБА_7 пояснила, що то була ОСОБА_2 і вона сказала, що там буде жити. ОСОБА_7 обурювалася, казала, що хата та земля належать їй.

Щодо оформлення субсидії свідок зауважила, що ОСОБА_7 оформляла субсидію на весь будинок. Заяву на оформлення субсидій для ОСОБА_7 свідок заповнювала сама, ОСОБА_7 лише ставила свій підпис. Після чого соціальний працівник несла підписану заяву в сільську раду, яка самостійно виготовляла довідку про власність, після чого зібраний пакет документів передавався для оформлення субсидії. Ще могла заяву на призначення субсидії писати секретар сільської ради. Зауважила, що таким чином оформлювалася субсидія не лише ОСОБА_7 .

Сторона позивача в ході судового розгляду відмовилась від допиту заявлених свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Приписами частини 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст.10, 60 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

«V. Оцінка суду»

За змістом ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Згідно з п.п. 1,4,7 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР від 31.01.1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року № 56 та була чинною на час видачі свідоцтва про право приватної власності (далі -Інструкція), реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих Рад депутатів трудящих. Реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів) згідно з додатком №1. До реєстрації повинні бути подані оригінали правовстановлюючих документів та копії з них, засвідчені у встановленому законом порядку, копії цих документів залишаються в справах бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 18 Інструкції У разі будівництва будинку на колгоспній землі, розташованій у смузі міста або селища міського типу, виконком місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі витягу з рішення загальних зборів колгоспників або довідки правління колгоспу про надання земельної ділянки для будівництва, дозволу виконкому на будівництво та акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію будинку, разом з затвердженням цього акту вирішує питання про оформлення права власності і видачу свідоцтва про це. В свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.

За змістом пунктів 19, 20 Інструкції, якщо будинок знаходиться на балансі місцевої Ради депутатів трудящих або її органів, питання про зняття його з балансу, повернення заявнику і оформлення права власності вирішується виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих. У випадках включення в міську (селищну) смугу сільських населених пунктів або у випадках їх перетворення в міста або селища міського типу: а) при наявності погосподарських книг сільської Ради депутатів трудящих бюро технічної інвентаризації складає списки будинків та домоволодінь, які належать громадянам або колгоспним дворам. На підставі рішення виконкому місцевої Ради депутатів трудящих про оформлення права власності на будинок (домоволодіння) власникові видається свідоцтво про це (додаток № 2, 2-а), або реєстраційне посвідчення (додаток № 3, 3-а).

Колгоспному двору або одноосібному селянському двору видається свідоцтво про право особистої власності на будинок відповідно до п. 18.

В разі смерті голови колгоспного або одноосібного селянського двору, на ім`я якого був оформлений правовстановлюючий документ щодо будинку (домоволодіння), який знаходиться в смузі міста або селища міського типу і належить колгоспному або одноосібному селянському двору, по заяві всіх членів двору, підписи яких на заяві нотаріально засвідчені, може бути видано свідоцтво на ім`я нового голови двору (додаток № 2, 2-а).

Як вбачається з свідоцтва про право приватної власності від 10.11.1987 року, виданого ОСОБА_8 на підставі рішення виконавчого комітету Красилівської районної ради № 178 від 18.09.1987 року, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є колгоспним двором. Головою колгоспного двору значиться ОСОБА_8 .

Верховний Суд у постановах від 03.05.2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22.11. 2023 року в справі № 689/1693/20 зазначив, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.

Частинами першою, другою статті 120 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР) передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю.

Відповідно до частини другої статті 123 ЦК Української РСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

15.04.1991 року набув чинності Закон України від 07.02.1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.

Положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15.04.1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15.04.1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22.01.2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

Відповідно до відомостей погосподарської книги (т. 1, а. с. 63), станом на час набрання чинності Законом України «Про власність» членами вказаного колгоспного двору значилися: ОСОБА_8 (голова двору), ОСОБА_7 (дочка голови двору) та ОСОБА_9 (зять голови двору).

За таких обставин ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 набули право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору по АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем ОСОБА_2 , ОСОБА_10 у 1983 році вибула з господарства на постійне місце проживання до чоловіка у місто Красилів, тобто майже 8 років підряд не брала участі у веденні спільного господарства двору, а тому вважається такою, що втратила частку у майні колгоспного двору.

Копія трудової книжки ОСОБА_10 є неналежним доказом, оскільки не містить відомостей про те, що ОСОБА_10 брала участь своєю працею у веденні спільного господарства двору.

Як вбачається з матеріалів спадкової справи №189/2021, після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталася, і таку спадщину не прийняла, у зв`язку з чим право власності на частку спірного будинку в порядку спадкування не набула.

В матеріалах інвентаризаційної справи житлового будинку АДРЕСА_1 , наявні два свідоцтва про право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 : від 15.07.1994 року, видане на ім`я ОСОБА_7 , та від 05.08.1994 року, видане на ім`я ОСОБА_10 .

Зазначені свідоцтва не містять підпису уповноваженої особи та в обох як підставу їх видачі зазначено рішення виконавчого комітету Чепелівської сільської ради № б/н від 23.06.1994 року.

Водночас, судом встановлено, що виконавчим комітетом Чепелівської сільської ради 23.06.1994 року рішення щодо видачі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 свідоцтв на право власності на 1/2 частину житлового будинку кожній за адресою: АДРЕСА_1 , не приймалися.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Киричука С.В. на те, що рішення Чепелівської сільської ради від 23.06.1994 року у встановленому законом порядку не скасовувалося, як на підставу для відмови у задоволенні позову в цій частині, суд відхиляє як необґрунтоване.

Відповідно до ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Матеріалами справи не підтверджено самого факту прийняття зазначеного рішення Чепелівської сільської ради від 23.06.1994 року, на яке міститься посилання у свідоцтвах про право власності як на підставу їх видачі. Відтак відсутність позовної вимоги про скасування рішення сільської ради, яке фактично не ухвалювалося, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин суд вважає, що свідоцтва про право власності на 1/2 частину житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 , видані на ім`я ОСОБА_7 та ОСОБА_10 з порушенням встановленого Інструкцією порядку, на підставі неіснуючого рішення, чим істотно порушено право спадкодавця ОСОБА_7 на користування земельною ділянкою та право власності на нерухоме майно, розташоване на ній. У свою чергу, зазначене порушення призвело до порушення права ОСОБА_1 на оформлення спадщини після смерті ОСОБА_7 , у зв`язку з чим порушене право підлягає судовому захисту, а видані з порушенням установленого порядку свідоцтва - скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсним державних актів.

Відповідно п.п. 1-3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 року N 15-92 Кабінет міністрів постановив сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України. Передача громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок для цілей, вказаних у статті 1 цього Декрету, провадиться один раз, про що обов`язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, за змістом вказаного Декрету підставою безоплатного набуття права власності на земельну ділянку було рішення місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Разом з тим відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Як зазначив Верховний Суд, аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Слід зазначити, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 344/16763/17, аналізуючи вищевказане рішення Конституційного Суду України, зроблено висновок, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Аналіз положень указаних норм законодавства свідчить про те, що особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

Рішення п`ятої сесії Чепелівської сільської ради XXI скликання народних депутатів Красилівського району Хмельницької області від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельних ділянок на території Чепелівської сільської ради народних депутатів», яким ОСОБА_7 передано у власність спірну земельну ділянку є ненормативним правовим актом місцевого самоврядування одноразового застосування, вичерпало свою дію після його винесення, позаяк стало правовою підставою для реалізації ОСОБА_7 свого права на отримання земельної ділянки у власність, а тому не могло бути скасовано самим органом місцевого самоврядування, що призвело до погіршення існуючого становища ОСОБА_7 .

Зважаючи на вказане суд доходить висновку, що рішення VII сесії Чепелівської сільської ради від 11.09.1999 «Про відміну рішення сесії сільської ради від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки жительки ОСОБА_7 » суперечить Рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 та нормам законодавства, а тому є незаконним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 року у справі №130/2194/19 зазначив, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХМ № 038292 від 26.12.2000 та ділянку серії ІІ-ХМ № 038291 від 26.12.2000, видані на ім`я ОСОБА_10 та ОСОБА_7 відповідно, слід визнати недійсними як такі, що видані на підставі незаконного рішення сільської ради.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, виданих ОСОБА_2 на 1/2 частину житлового будинку та земельну ділянку після смерті ОСОБА_10 , суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.11.2024 у справі № 504/3606/14-ц зауважив, що недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.

У постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18), від 23.09.2020 у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18), від 05.09.2022 у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916св21) судом зауважено, що свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Зважаючи на те, що свідоцтво про право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку від 05.08.1994 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ХМ № 038292 від 26.12.2000 року були видані ОСОБА_10 протиправно, суд доходить висновку, що спадкодавець ОСОБА_10 не набула права власності на спірні земельну ділянку та 1/2 частину житлового будинку, і таке майно не увійшло в спадкову масу після її смерті, а тому, відповідно до положень статті 1301 ЦК України, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані 26.12.2009 року відповідачу ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1973 га та 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 слід визнати недійсними, а позов у цій частині слід також задовольнити.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_3 на житловий будинок після смерті ОСОБА_11 .

Як встановлено судом в ході дослідження оригіналу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 10.11.1987 року, що міститься в інвентаризаційній справі, спадкодавцю ОСОБА_11 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_2 площею 49,5 кв.м., житлова площа 35,5 кв.м.

Враховуючи, що належним ОСОБА_11 на праві власності був житловий будинок АДРЕСА_1 , тоді як свідоцтво про право на спадщину від 10.02.2012 року видано ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , суд доходить висновку, що видавши ОСОБА_3 оспорюване свідоцтво, нотаріус протиправно включив до складу спадщини майно, яке не належало спадкодавцю ОСОБА_11 на момент відкриття спадщини, у зв`язку з чим свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 10.02.2012 року, реєстровий №251, видане ОСОБА_3 , слід також визнати недійсним на підставі статті 1301 ЦК України, а позовні вимоги в цій частині - задоволенню.

Доводи представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Яцишина А.О., про відсутність предмета спору у зв`язку з усуненням відповідачем дублювання адреси шляхом звернення до Красилівської міської ради із заявою про корегування адреси нерухомого майна, внаслідок чого було змінено нумерацію будинку відповідача ОСОБА_3 з «3» на «3А» не спростовують висновків суду про протиправність видачі нотаріусом ОСОБА_31 оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, а тому відхиляються судом.

Щодо вимоги про визнання права власності в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1222, 1223 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що право власності на частки в майні колишнього колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 , набули у рівних частках ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правовідносини з приводу спадкування спадщини ОСОБА_8 виникли до набрання чинності ЦК України та відповідно до Перехідних положень ЦК України регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , вступивши у фактичне володіння спадковим майном, та набула право власності на його частку в майні.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки спадщина відкрилася після набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 року, до цих правовідносин застосовуються його норми. ОСОБА_7 , у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 , подавши до Красилівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, та, відповідно, набула право власності на частку ОСОБА_9 у спільному майні.

Зважаючи на викладене, після смерті інших співвласників та прийняття після них спадщини, ОСОБА_7 стала єдиним власником житлового будинку АДРЕСА_1 .

Виходячи з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на майно, яке належало спадкодавцю ОСОБА_7 , спадщину прийняла, однак не може скористатись в повному обсязі своїм правом на спадкове майно шляхом нотаріального оформлення спадщини та позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання її права власності на спадкове майно в судовому порядку, а тому її вимоги є законними та обґрунтованими, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому суд зауважує, що відмінність у написанні прізвища, імені та по батькові ОСОБА_7 в окремих документах є технічною помилкою, допущеною під час видачі паспорта, та за встановлених судом обставин не спростовує факту набуття нею права власності на майно колишнього колгоспного двору по АДРЕСА_1 .

Щодо позовних вимог у частині скасування державної реєстрації свідоцтв про право власності та право на спадщину, здійсненої КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації», а також визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, суд зазначає таке.

Відповідно до абзаців 1, 2, 4 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Таким чином, зазначеною нормою закону допускаються такі окремі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи, які не є негаторним позовом:

1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, з 16.01.2020 року, тобто на момент звернення первісного позивача до суду як з позовом, так із заявою про зміну предмету позову, такого способу захисту порушених речових прав як скасування державної реєстрації документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав в БТІ закон не передбачав, тому такі вимоги не підлягають задоволенню із даних підстав.

За такого правового регулювання виконання приписів частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності судового рішення про визнання недійсними документів, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав (у цьому разі свідоцтв про право на спадщину за заповітом, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відповідача на житловий будинок), та рішення про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно матиме наслідком повернення у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, на що також спрямований позов ОСОБА_1 , а тому позовна вимога в частині скасування судом рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Киричука С.В. про застосування строків позовної давності суд зазначає про таке.

Так, за правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права; аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18)).

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.10.2024 справа № 753/25081/21.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Киричук С.В. обґрунтовуючи заяву про застосування строку позовної давності вказував на те, що ОСОБА_7 була обізнана про належність їй лише 1/2 частки спірного будинку ще з 1998 року. ОСОБА_7 власноруч заповнювала заяви про призначення субсидії, до яких додавала довідки Чепелівської сільської ради із зазначенням розміру її частки у майні.

Крім того, представник відповідача поставив під сумнів показання допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 , яка вказала, що ОСОБА_7 самостійно такі заяви не оформлювала, а лише ставила підпис на підготовлених для неї документах, вказуючи на те, що свідок почала працювати соціальним працівником лише з 2006 року.

Заперечуючи проти пропуску позовної давності, представник позивача - адвокат Костюченко Г.М. пояснила, що свідок ОСОБА_26 і не стверджувала, нібито саме вона готувала спірні заяви. Ці документи складали інші працівники сільської ради, а ОСОБА_7 через стан здоров`я лише підписувала їх, не маючи змоги написати текст власноруч.

Крім того, представник позивача наголосила, що про порушення своїх прав ОСОБА_7 дізналася лише у травні 2021 року, коли після візиту відповідача ОСОБА_2 із землевпорядниками вона почала робити запити до сільської ради архіву та інших органів з приводу продемонстрованих їй документів.

Наголошує, що вперше про порушення її права відповідачем ОСОБА_7 дізналася в травні 2021 року, перевіривши при землевпорядниках документи, та відразу почала звертатися до сільської ради архіву та інших органів щодо цього. Отримавши 06.07.2021 року копії документів і виявивши підробку, вона одразу звернулася до суду. ОСОБА_7 була малограмотною, а тому і не могла розуміти юридичного значення запису у документах - «1/2 частка».

Акт про погодження меж вона не підписувала.

Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_26 , суд враховує, що ОСОБА_7 була особою похилого віку, мала інвалідність ІІ групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ № 275599, та проживала одна. За таких обставин показання свідка ОСОБА_26 , про те, що з метою оформлення ОСОБА_7 субсидії, сільська рада фактично перебирала на себе оформлення відповідних документів, в той час як ОСОБА_7 лише ставала свій підпис на підготовленій для неї заяві, є цілком логічними та переконливими.

З огляду на наведені обставини, сам по собі факт підписання ОСОБА_7 заяв на призначення субсидії не свідчить про те, що вона була обізнана з інформацією щодо розміру її частки у праві власності на житловий будинок, яка містилася у документах, які були додатками до таких заяв.

У ході судового розгляду також встановлено, що до травня 2021 року відповідач ОСОБА_2 не повідомляла ОСОБА_7 про оформлення за собою права на спадщину, не пред`являла відповідних правовстановлюючих документів, а також не зверталася до неї з пропозиціями щодо погодження меж земельних ділянок чи встановлення порядку користування спільним майном.

Судом також враховується поведінка ОСОБА_7 , зафіксована на поданих відповідачем відеозаписах, яка свідчить, що ОСОБА_7 до цього моменту небула обізнана про право ОСОБА_2 на спірне майно, і вважала себе єдиним господарем домоволодіння.

Вищевказане у своїй сукупності дає суду достатні підстави для висновку про те, що ОСОБА_7 , яка постійно проживала у будинку по АДРЕСА_1 , вважала спірний будинок та земельну ділянку своїм майном, а відтак не мала підстав припускати, що її право на це майно порушене відповідачем ОСОБА_2 .

Вищевказане у своїй сукупності дає суду достатні підстави для висновку про те, що ОСОБА_7 яка постійно проживала у будинку по АДРЕСА_1 вважала спірний будинок та земельну ділянку своїм майном, а відтак не припускала про порушення її прав з боку відповідача ОСОБА_2 .

За таких обставин суд вважає, що перебіг позовної давності у цій справі розпочався в травні 2021 року в момент коли первісний позивач ОСОБА_7 довідалася про порушення свого права, а саме про те, що право власності на 1/2 частину будинку зареєстровано на ОСОБА_2 і саме з цього місця слід обраховувати строк позовної давності у даній справі, який відповідно до статей 257, 261 ЦК України мав сплинути у травні 2024 року.

Зважаючи на те, що позов ОСОБА_32 подано 05.08.2021, суд доходить висновку, що строк позовної давності в справі позивачем не пропущено.

«VI. Розподіл судових витрат між сторонами»

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При повному або частковому задоволенні позову до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

Судом задоволено 10 позовних вимог, з яких 9 є немайновими та 1 - майновою (вимога про визнання права власності в порядку спадкування). Вісім немайнових вимог були заявлені первісним позивачем ОСОБА_7 у первісній позовній заяві, яка надійшла до суду 05.08.2021.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Згідно з довідкою МСЕК серії МСЕ № 275599 ОСОБА_7 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому була звільнена від сплати судового збору за подання зазначених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас після смерті первісного позивача її правонаступником у справі є ОСОБА_1 , якою додатково заявлено одну майнову та одну немайнову позовні вимоги, за які, згідно з квитанцією № 41 від 21.05.2024, ОСОБА_1 сплатила судовий збір у загальному розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, судовий збір, сплачений ОСОБА_1 , підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів пропорційно до задоволених щодо кожного з них позовних вимог.

При цьому з огляду на те, що позивачка ОСОБА_7 була звільнена від сплати судового збору, витрати за подання заявлених нею позовних вимог підлягають стягненню з відповідачів у дохід держави відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 , пропорційно розміру задоволених до неї позовних вимог, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 4 994 гривні 00 копійок, а на користь ОСОБА_1 - судовий збір у розмірі 403 гривні 74 копійки.

З відповідача ОСОБА_3 , пропорційно розміру задоволених до неї позовних вимог, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1614 гривень 93 копійки.

З Красилівської міської ради Хмельницької області, пропорційно розміру задоволених до неї позовних вимог, підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 2270 гривень 00 копійок, а на користь ОСОБА_1 - судовий збір у розмірі 403 гривні 73 копійки.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 141, 142, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 21, 256, 257, 393, 1216-1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 549 ЦК УРСР, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , від 15.07.1994 року, видане на ім`я ОСОБА_7 на підставі рішення Чепелівської сільської ради народних депутатів від 23.06.1994 року, та зареєстроване 15.07.1994 року в реєстрову книгу № 8 під реєстровим № 346 в КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації».

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1 , від 05.08.1994 року, видане на ім`я ОСОБА_10 на підставі рішення Чепелівської сільської ради народних депутатів від 23.06.1994 року, та зареєстроване 05.08.1994 року в реєстрову книгу № 8 під реєстровим № 346 в КП «Красилівське бюро технічної інвентаризації».

Визнати незаконним та скасувати рішення сьомої сесії Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 11.09.1999 року «Про відміну рішення сесії сільської ради від 29.12.1993 року «Про приватизацію земельної ділянки жительки села Чепелівка ОСОБА_7 ».

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ІІ-ХМ № 038291 від 26.12.2000 на земельну ділянку, площею 0,1986 га для обслуговування житлового будинку, виданий ОСОБА_7 на підставі рішення сьомої сесії Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 11.09.1999 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 91.

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ХМ № 038292 від 26.12.2000 на земельну ділянку, площею 0,1973 га для обслуговування житлового будинку, виданий ОСОБА_10 на підставі рішення сьомої сесії Чепелівської сільської ради Красилівського району Хмельницької області від 11.09.1999 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 92.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 26.12.2009 державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В.В., зареєстроване в реєстрі за № 1-3568, за яким ОСОБА_2 прийняла у спадщину 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 26.12.2009 державним нотаріусом Красилівської державної нотаріальної контори Тиховською В.В., зареєстроване в реєстрі за № 1-3570, за яким ОСОБА_2 прийняла у спадщину земельну ділянку площею 0,1973 га для обслуговування житлового будинку, розташовану на території с. Чепелівка Красилівського району Хмельницької області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 10.02.2012 приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шлейник М.С., зареєстроване в реєстрі за № 251, за яким ОСОБА_3 прийняла у спадщину житловий будинок з надвірними будівлями під АДРЕСА_1 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 .

Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за заповітом, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо реєстрації права власності за ОСОБА_33 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 28599454, проведену на підставі свідоцтва про право на спадщину ВММ № 211967 від 26.12.2009 року, виданого Красилівською державною нотаріальною конторою (р/н 1-3568).

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_34 на користь держави судовий збір у розмірі 4994 гривні.

Стягнути з ОСОБА_34 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 403 гривні 73 копійки.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1614 гривень 93 копійки.

Стягнути з Красилівської міської ради Хмельницької області на користь держави судовий збір у розмірі 2270 гривень.

Стягнути з Красилівської міської ради Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 403 гривні 73 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідач - Красилівська міська рада Хмельницької області, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, пл. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ: 04060737.

Третя особа - Красилівська державна нотаріальна контора, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, вул. Театральна, 1, код ЄДРПОУ: 02901078.

Третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: 29016, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ: 39767479.

Третя особа - приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу Шлейник Марія Степанівна, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, вул. Центральна, 43.

Третя особа - комунальне підприємство «Красилівське бюро технічної інвентаризації», місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, пл. Незалежності, 2, код ЄДРПОУ: 14154184.

Третя особа - державний реєстратор Красилівської міської ради Хмельницької області Конусь Анна Валеріївна, місцезнаходження: 31000, Хмельницька область, Хмельницький район, м. Красилів, пл. Незалежності, 2.

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Суддя Р.В. Вознюк