ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 604/1391/25 Головуючий у 1-й інстанції Федорович І.В.
Провадження № 22-ц/817/1171/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участю секретаря судового засідання - Дідух М.Є.,
(без участі сторін)
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №604/1391/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року, постановлену суддею Федоровичем І.В., про залишення без розгляду позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИв:
ТОВ «ФК Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 26553.44 грн, з яких 23201 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3352.44 грн - заборгованість за комісією. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються із судового збору у сумі 2422.40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000.00 гривень.
Як зазначає позивач, 23.11.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 29101.00 грн, а 24.01.2022 відповідачем було активовано рахунок та здійснено операції з використання кредитного ліміту.
На підтвердження вказаного надано копію кредитного договору, анкету-заявку на надання кредиту, паспорт споживчого кредиту, виписку за кредитним договором, копію договору факторингу та копію витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №269 від 16.04.2024.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Щербатюк О.Д. подав усне клопотання про витребування у Банку та у Позивача оригіналів письмових та електронних документів. Зокрема, просив витребувати
1) в Універсал Банку - документ, який підтверджує перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором;
2) у позивача - оригінал Реєстру боржників до Договору факторингу в повному обсязі, в електронному чи письмовому форматі.
Вказане клопотання мотивує тим, що у виписці за кредитним договором містяться певні розбіжності зі змістом позовної заяви. Крім того, у відповідача наявні сумніви щодо переходу права вимоги до нового кредитора та сумніви щодо форми та автентичності витягу з реєстру боржників.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 12.05.2026 вказане клопотання задоволено та витребувано наступні докази:
1) у Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - документи про перерахування коштів позичальнику ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №98348311000 від 23.11.2021;
2) у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - оригінал Реєстру боржників до Договору Факторингу №269 від 16.04.2024 у повному обсязі, в письмовому чи електронному форматі.
Від позивача 11.06.2026 надійшла заява про виконання ухвали суду від 12.05.2026, в якій, зокрема, зазначено, що позивач позбавлений права надати суду повний Реєстр прав вимоги до Договору факторингу, оскільки такий містить конфіденційну інформацію стосовно інших боржників, яка не є предметом розгляду справи, однак позивач надав оригінал витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 269 в паперовому вигляді, підписаний двома сторонами з відбитками печаток.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06.07.2026 задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів та витребувано повторно у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оригінал Реєстру боржників до Договору Факторингу №269 від 16.04.2024 у повному обсязі, в письмовому чи електронному форматі.
У зв`язку з невиконанням вимог ухвали про витребування доказів, ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27.07.2026 позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції, оскільки вважає, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зокрема зазначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України).
Вказує, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» позбавлене можливості надати повний Реєстр прав вимоги до Договору відступлення, оскільки повний реєстр вимоги за даним договором факторингу містить конфіденційну інформацію стосовно інших боржників до даного Договору відступлення, які не є предметом розгляду цієї судової справи. Такий документ містить персональні дані фізичних осіб, інформацію про кредитні договори, розмір заборгованості, реквізити договорів, а також інші відомості, що відповідно до законодавства України належать до інформації з обмеженим доступом та становлять банківську таємницю.
Також зазначає, що відповідно до ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відома банку та особам під час обслуговування клієнта і взаємовідносин з ним або третім особам при наданні послуг банку чи виконанні функцій, визначених законом, є банківською таємницею. Позивач, як новий кредитор, що набув права вимоги від банківської установи, зобов`язаний дотримуватися режиму конфіденційності щодо клієнтів, які не є учасниками даного судового процесу.
Звертає увагу на те, що повний Реєстр боржників містить персональні дані великої кількості фізичних осіб, обробка та поширення яких регулюється вимогами Закон України «Про захист персональних даних». Передача до суду документа без вилучення або знеособлення відомостей щодо інших осіб фактично призведе до розголошення інформації, яка не має жодного відношення до предмета розгляду даної справи.
Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості виключно з ОСОБА_2 . Натомість відомості про інших осіб, що містяться у повному реєстрі, не пов`язані з цією справою, оскільки вони не стосуються предмета доказування у цьому спорі. Розголошення конфіденційної інформації щодо осіб, які не мають відношення до справи, без їхньої згоди може призвести до порушення їхніх конституційних прав та покладання на Позивача юридичної відповідальності.
Також вказує, що надання повного Реєстру, де містяться дані інших людей, автоматично робить ці дані доступними для відповідача, що є прямим порушенням банківської таємниці та прав третіх осіб, які не мають жодного стосунку до цього спору. Позивачем уже було надано до суду оригінал витягу з Реєстру боржників у паперовому вигляді, який підписаний сторонами та завірений печатками. Даний витяг містить всі необхідні реквізити для ідентифікації переходу права вимоги саме щодо відповідача. На переконання апелянта, цей документ є належним та достатнім доказом, що дозволяє суду встановити обставини справи, не порушуючи таємницю стосовно третіх осіб.
Крім того, зазначає, що судом не було наведено обґрунтувань, чому інформація про заборгованість інших осіб у повному реєстрі є необхідною для встановлення факту боргу саме цього відповідача. Також судом першої інстанції не було наведено жодних сумнівів щодо справжності наданого витягу, а отже, вимога надати дані щодо інших осіб (що не стосуються спору) є надмірною та не пов`язаною з метою перевірки автентичності.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судове засідання сторони по справі не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право кожного на розгляд його справи судом передбачено також п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено.
Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За змістом ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Поняття та ознаки доказів, вимоги, що пред`являються до них, порядок подання доказів та витребування доказів судом встановлені Главою 5 «Докази та доказування» ЦПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.ч.1, 3 ст.77 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.ч.1, 2, 3 ст.83 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1, 3, 7, 10 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
За змістом п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Звернувшись з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-капітал» додало до позовної заяви, зокрема, копію витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу №269 від 16.04.2024.
Суд першої інстанції, вирішуючи, в тому числі, клопотання сторони відповідача про витребування оригіналів доказів (реєстру прав вимоги), послався на приписи ст.95 ЦПК України, яка регулює порядок подання письмових доказів.
Так, згідно з ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
На виконання ухвали суду про витребування доказів позивачем подано заяву, в якій зазначено, що позивач позбавлений права надати суду повний Реєстр прав вимоги до Договору факторингу, оскільки такий містить конфіденційну інформацію стосовно інших боржників, яка не є предметом розгляду справи, та надав оригінал витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 269 в паперовому вигляді, підписаний двома сторонами з відбитками печаток.
Зважаючи на наведене вище, колегія суддів вважає, що позивачем виконано вимоги суду щодо подання доказів на підтвердження заявлених вимог та для подальшого вирішення їх по суті.
Крім того, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.80 ЦПК України).
Суд, пославшись на положення п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України, виснував про неповажність причин неподання позивачем витребуваних судом доказів, необхідних для вирішення спору, але не зазначив, чому його неможливо вирішити на підставі наявних у матеріалах справи доказів, надавши їм відповідну правову оцінку, при цьому також не зазначив, у чому полягає необхідність витребування оригіналу реєстру боржників у повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 14.02.2024 у справі № 404/7153/20 зазначив, що встановити недопустимість конкретного доказу суд може лише після того, як дослідить його в судовому засіданні. Недопустимість доказу не є очевидною. Сторони вправі висловлювати суду свої міркування щодо допустимості чи недопустимості конкретного доказу. Якщо суд дійде висновку, що доказ є недопустимим, він не бере цей доказ до уваги, тобто не може обґрунтовувати ним своє рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що районний суд дійшов помилкового та передчасного висновку стосовно залишення позову ТОВ «ФК Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України через невідповідність нормам процесуального закону, отже відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала, що оскаржується, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» - задовольнити.
Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2026 року - скасувати.
Справу повернути до Підволочиського районного суду Тернопільської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий
Судді