ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 603/208/26 Головуючий у 1-й інстанції Пасічник А.З.
Провадження № 22-ц/817/1076/26 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
з участю секретаря - Панькевич Т.І.,
(без участі сторін)
розглянувши у письмовому провадженні в м.Тернополі цивільну справу №603/208/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року, ухвалене суддею Пасічником А.З., дати складення повного тексту не зазначено, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Монастириської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Пивоварчук Орислава Євгенівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Монастириської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Пивоварчук О.Є., про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про те, що після смерті його матері - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також земельні ділянки площами 2.72 га та 2.70 га, згідно з державними актами, яке вона за життя заповіла своїм синам, а саме йому та ОСОБА_5 .
Вказував, що у літній період 2022 року він звертався до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Пивоварчук О.Є. з питанням про прийняття спадщини, однак та зазначила, що жодних дій вчиняти не потрібно. В березні 2026 року він припустив про існування заповіту та в усній формі звернувся до нотаріуса про заведення спадкової справи та видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті його матері, однак отримав відмову через пропуск шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Зазначав про те, що окрім нього спадкоємцями після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які також не звертались із заявами про прийняття спадщини, а тому земельні ділянки, які охоплені заповітом, можуть перейти у власність Монастириської міської ради як відумерла спадщина.
Поважними причинами пропуску шестимісячного строку позивач зазначив: перебування у стані постійної нервової напруги, як наслідок виникнення у нього глибокого морально-психологічного стресу, який він переживає до цього часу, внаслідок чого були порушені нормальні життєві стосунки з оточуючими людьми, а тому він помилково вважав, що успадкував майно, яке належало його матері, оскільки доглядав за нею; необізнаність про встановлений законодавством шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини; наявність істотних труднощів для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а саме: часте лікування та перебування у групі ризику на захворювання вірусом Covid-19, а також через масовані обстріли він старається рідко виходити із дому, оскільки хвилюється, що через вік та стан здоров`я не зможе вчасно дістатись до укриття.
На підставі наведеного, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить вказане вище рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними доводам, які зазначені в позовній заяві.
Жодних обґрунтувань, в чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_6 - адвокат Андрусенко І.Я. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.
Зокрема зазначає, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Також вказує, що на підтвердження тривалої хвороби чи лікування в період від моменту відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 й до спливу шестимісячного строку апелянтом не надано жодних доказів, а тому вважає твердження про те, що ОСОБА_4 часто хворіє та часто лікується, не може бути визнане поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В судове засідання сторони по справі не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання.
У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з матеріалами справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
За приписами ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.
Частиною 2 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно п.п.1-5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено наступні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , яке повторно видане Монастириським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 14.06.2023.
Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Пивоварчук О.Є. № 13/02-16 від 19.03.2026, остання відмовила ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропуск ним шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини та не надання доказів прийняття спадщини.
Відповідно до даних спадкової справи №53/2024, яка заведена після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання за життя склала заповіт, а саме 13.02.2017, який посвідчений секретарем Олешівської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та який зареєстрований в реєстрі №06, відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на випадок своєї смерті зробила розпорядження, у відповідності до якого:
- одну половину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю площею 2.72 га, серії Р1 № 661459, який виданий Олешівською сільською радою від 25.11.2002, вона заповіла синові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- другу половину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 та державний акт на право приватної власності на землю площею 2.70 га, серії Р1 № 661460, який виданий Олешівською сільською радою від 25.11.2002, вона заповіла синові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
28.08.2024 ОСОБА_5 звернувся до приватного нотаріуса Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі поданої заяви приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Пивоварчук О.Є. на ім`я ОСОБА_5 видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 28.08.2024, яке зареєстроване в реєстрі за №791. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0272, яка розташована на території Савелівської сільської ради Чортківського (раніше - Монастириського) району Тернопільської області.
Окрім того, як видно із матеріалів спадкової справи №53/2024, зокрема з довідки №19 від 05.02.2024, яка видана виконавчим комітетом Монастириської міської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області разом із спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до моменту її смерті постійно проживали та були зареєстровані:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син);
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дочка);
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зять);
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (онука);
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (онука).
Зазначене також узгоджується з довідкою, яка видана виконавчим комітетом Монастириської міської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області за №190 від 22.04.2026.
Відомості про інших спадкоємців, які мали право на спадщину після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та прийняли її, у матеріалах спадкової справи №53/2024 відсутні.
Родинні відносини позивача ОСОБА_4 та спадкодавця ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується актовим записом про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками якого зазначені ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та матір ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, родинні відносини спадкоємця ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та спадкодавця ОСОБА_7 підтверджується:
- копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.05.1982, у відповідності до якого ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась ОСОБА_13 , батьками якої зазначені: ОСОБА_12 та ОСОБА_7 ;
- копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 , яке видане 20.03.2003, у відповідності до якого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , одружились 20.03.2003, після одруження прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_14 .
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Колегія суддів з даним висновком суду погоджується.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом,
а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини
з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо:
1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви;
2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №766/14595/16, від 30.01.2020 у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31.01.2020 у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19) та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема:
1) тривалу хворобу спадкоємців;
2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна;
3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;
4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі №638/17145/17, від 22.03.2023 у справі №361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Спадкоємець за законом першої черги здійснює право на спадкування в такому ж порядку, що й спадкоємець за заповітом, відповідно до статей 1268-1270 ЦК України, та на нього поширюються наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, передбачені статтею 1272 ЦК України.
Тож факт усвідомлення спадкоємцем першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом (у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування), який не знав про існування заповіту, наявності в нього права на спадкування та невчинення ним неодмінних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини, не свідчить про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у передбачений ЦК України строк у зв`язку з його необізнаністю про існування заповіту, складеного на його ім`я. Сам факт відмови нотаріуса, за цих обставин, у видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину не порушує принцип свободи заповіту.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначила, що дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.
У спірних правовідносинах дотримання принципу пропорційності безпосередньо залежить від наявності об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які є підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини. У разі якщо таких обставин суд не встановив, то не можна допускати втручання у права спадкоємців, які прийняли спадщину, навіть з огляду на такий фундаментальний принцип спадкового права, як свобода заповіту, оскільки це порушить принцип правової визначеності стосовно особи, яка добросовісно скористалася власними цивільними правами, та не відповідатиме принципу пропорційності втручання у право власності на спадкове майно.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду виснувала, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте таку необізнаність суд не повинен ототожнювати з його (спадкоємця) незнанням про його право на спадкування загалом, оскільки в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування.
У справі, що переглядається, суд встановив, що ОСОБА_7 (мати сторін у справі), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала заповіт 13.02.2017, відповідно до якого, серед іншого, половину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1 , та державний акт на право приватної власності на землю площею 2.70 га, серії Р1 №661460, який виданий Олешівською сільською радою 25.11.2002 заповіла синові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На день смерті ОСОБА_7 була зареєстрована та постійно проживала в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №19 від 05.02.2024, яка видана виконавчим комітетом Монастириської міської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області, разом із спадкодавцем ОСОБА_7 , до моменту її смерті постійно проживали та були зареєстровані:
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (син);
- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дочка);
- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зять);
- ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (онука);
- ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (онука).
Зазначене також узгоджується довідкою, яка видана виконавчим комітетом Монастириської міської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області за №190 від 22.04.2026.
ОСОБА_4 (син померлої) у березні 2026 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Повідомленням від 19.03.2026 нотаріус відмовив ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_7 як за заповітом, так і першої черги за законом.
Тож, навіть у разі незнання про існування заповіту, позивач як спадкоємець за законом першої черги повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦК України строк.
Відповідно до обставин справи активні дії щодо прийняття спадщини позивач почав вчиняти після спливу шестимісячного строку, звернувшись лише у березні 2026 року, тобто через більш як 4 роки після відкриття спадщини. Матеріалами справи не встановлено обставин проживання позивача разом з його матір`ю і у позові такі вимоги позивачем не заявлялись.
З огляду на обставини справи, що переглядається, а також правові висновки, сформульовані у цій постанові, колегія суддів констатує, що факт усвідомлення позивачем його права на спадкування за законом як спадкоємця першої черги спадкування поряд із незнанням про існування заповіту, складеного на його ім`я, за умови невжиття ним жодних активних дій щодо встановлення спадкової маси і прийняття спадщини протягом передбаченого ЦК України строку, не свідчить як про порушення принципу свободи заповіту, так і про виникнення в нього об`єктивних обставин, які унеможливили або істотно ускладнили йому своєчасне звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у відведений ЦК України строк.
Крім викладеного, у цій справі потрібно враховувати ту обставину, що існує спір між спадкоємцями, а не з територіального громадою. Зокрема, відповідач ОСОБА_5 (брат позивача), який також є спадкоємцем першої черги, прийняв спадщину у встановленому ЦК України порядку, тому поновленням порушених, на переконання позивача, прав відбудеться втручання у право власності відповідача, що не відповідатиме принципу пропорційності, а також це призведе до порушення принципу правової визначеності стосовно іншого спадкоємця, який реалізував власні цивільні права.
Крім того, як встановлено вище, відповідачка ОСОБА_6 (сестра позивача) на день смерті матері була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавицею, що також може свідчити про прийняття спадщини і нею.
Таким чином, позивач, знаючи про смерть матері, будучи спадкоємцем першої черги спадкування за законом, який не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та маючи на меті реалізувати свої спадкові права, мав обов`язок звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк як спадкоємець першої черги за законом й незалежно від його обізнаності про наявність заповіту, складеного на його ім`я.
Виходячи із наведеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм вірну оцінку, а тому ухвалив законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування чи зміни якого апеляційним судом не встановлено.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права,
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 03 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.
Головуючий
Судді