ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р. Справа № 520/7960/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Семененко М.О.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 09.07.26 по справі № 520/7960/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС у Харківській області), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати доходу згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум доходу;
- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату, за несвоєчасну виплату належних сум доходу, компенсації втрати частини доходу за період з 28.03.2025 по 20.02.2026 згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно не здійснено компенсацію втрати частини доходу з 28.03.2025 по 20.02.2026, чим обумовлена потреба позивача у судовому захисті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 28.03.2025 по 20.02.2026 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 28.03.2025 по 20.02.2026, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом не враховано, що правовою підставою для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" (далі - Порядок №159) є саме факт порушення встановлених строків виплати грошових доходів, які мають регулярний характер, за наявності вини відповідного органу у такому порушенні. У даному випадку індексація грошового забезпечення, на яку посилається позивач, була виплачена не як поточна складова грошового забезпечення, що підлягала обов`язковій виплаті у відповідні строки, а виключно на виконання судового рішення, яким вперше було встановлено обов`язок відповідача здійснити відповідні нарахування. До моменту набрання законної сили судовим рішенням, яким було визначено право позивача на отримання індексації у відповідному розмірі, у відповідача не існувало юридично визначеного обов`язку щодо її нарахування та виплати, а відтак відсутній і сам факт порушення строків виплати у розумінні Порядку №159. Суд першої інстанції фактично ототожнив виконання судового рішення із порушенням строків виплати доходів, що є неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки механізм компенсації втрати частини доходів застосовується виключно у випадках несвоєчасної виплати вже нарахованих або таких, що підлягали безумовній виплаті доходів, а не у випадках, коли право на такі виплати встановлюється судом. Більше того, індексація грошового забезпечення має похідний характер та залежить від наявності відповідних правових підстав для її нарахування, що також виключає можливість застосування положень Порядку №159 у спірних правовідносинах. Судом також не враховано, що відсутність нарахування індексації у спірний період була зумовлена правовою невизначеністю та відсутністю єдиного підходу до її застосування, що виключає наявність вини відповідача у розумінні законодавства про компенсацію втрати частини доходів. Судом не враховано, що позовні вимоги позивача фактично зводяться до отримання додаткової грошової виплати у вигляді компенсації у ситуації, коли основна виплата була здійснена на виконання судового рішення, що саме по собі не створює підстав для застосування механізму компенсації.
З огляду на викладене, на думку відповідача, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без належного дослідження доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив службу в ГУ ДСНС у Харківській області.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі №520/12937/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення, з урахуванням раніше сплачених сум, за періоди: з 29.01.2020 року по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01.01.2021 року по 29.11.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 15.12.2020 №1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі №520/12937/23 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Прийнято в цій частині постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Стягнуто з ГУ ДСНС у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.11.2021 по 18.07.2022 в сумі 63 162,53 грн. (шістдесят три тисячі сто шістдесят дві гривні) 53 коп., з 19.07.2022 по 19.01.2023 в сумі 96 403,5 грн. (дев`яносто шість тисяч чотириста три гривні) 50 коп.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 по справі №520/12937/23 залишено без змін.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №520/12937/23 ГУ ДСНС у Харківській області 28.03.2025 здійснило позивачу виплату грошового забезпечення.
Однак, із перерахованої суми відповідачем утримано військовий збір у розмірі 3309,87 грн. та податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 11915,55 грн.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №520/9820/25, яке набрало законної сили 22.10.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДСНС у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ДСНС у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що утримані з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №520/12937/23.
Зобов`язано ГУ ДСНС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб та військовий збір, що утримані з донарахованого грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №520/12937/23.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №520/9820/25 ГУ ДСНС у Харківській області 20.02.2026 здійснило позивачу виплату недоотриманої частини грошового забезпечення у вигляді компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб та військовий збір, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 у справі №520/12937/23, у сумі 15225,42 грн.
ГУ ДСНС у Харківській області листом від 27.02.2026 №65020-2143/65190 на запит представника позивача від 20.02.2026 з питання отримання інформації щодо компенсації втрати частини доходу повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 будь-яких додаткових платежів.
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДСНС у Харківській області щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходу згідно Порядку №159, у зв`язку з несвоєчасною сплатою належних сум доходу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач здійснив виплату грошового забезпечення позивача на виконання судового рішення у справі №520/9820/25 у повному обсязі - 20.02.2026, тобто з порушенням строків його виплати, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення, нарахованого на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 у справі №520/9820/25.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з таких підстав.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком № 159.
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати;
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення)
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Статтями 3 та 4 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до приписів статті 6 Закону № 2050-ІІІ компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно з пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Із наведеного слідує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, пенсії.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 у справі № 21-518а14, від 11.07.2017 у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 681/423/15-а, від 20.02.2018 у справі № 522/5664/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 05.10.2018 у справі № 127/829/17, від 12.02.2019 у справі № 814/1428/18.
Судовим розглядом встановлено, що спір між сторонами виник стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу відповідно до Порядку №159.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем заявлено вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу за період з 28.03.2025 по 20.02.2026, тобто з дня виплати грошового забезпечення на виконання рішення суду по справі №520/12937/23, з якого утримано податок з доходів фізичних осіб по день виплати компенсації за суму податку з доходів фізичних осіб та військового збору на виконання рішення суду по справі №520/9820/25.
З наведеного слідує, що фактично позивачем заявлено вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу на суму утриманих з грошового забезпечення позивача податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що виплачені на виконання рішення суду по справі №520/9820/25.
Колегія суддів зазначає, що Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок №44) визначено умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до п. 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Згідно з п. 3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, особами рядового і начальницького складу ДСНС, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Тобто, грошова компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДСНС за своєю правовою природою є компенсаційною виплатою громадянину від держави за утриманий податок. Вона не входить до структури грошового забезпечення, затвердженого профільним законодавством, так як не є винагородою за виконання службових обов`язків.
Враховуючи, що грошова компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДСНС не входить до структури грошового забезпечення, її несвоєчасна виплата не є підставою для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, передбаченої Законом №2050-ІІІ та Порядком №159, оскільки предметом регулювання цих нормативних актів є виключно доходи громадян, до яких зазначена компенсаційна виплата сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ДСНС не належить.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи у зв`язку з чим відсутні правові підстави для визнання протиправною бездіяльності ГУ ДСНС у Харківській області щодо не проведення ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 28.03.2025 по 20.02.2026 відповідно до Порядку №159 та зобов`язання ГУ ДСНС у Харківській області провести ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 28.03.2025 по 20.02.2026, відповідно до Порядку №159.
За цим, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального права є частково обґрунтованими.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308 КАС України).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на вищенаведений підхід, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2026 по справі № 520/7960/26 - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя М.О. Семененко
Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий