ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 р. Справа № 520/33345/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, повний текст складено 14.05.26 по справі № 520/33345/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Харківській області (далі - ГУНП в Харківській області, відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п. і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
- зобов`язати Головне управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 (п. і. 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) перерахувати та доплатити ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що при обрахунку розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток у загальній кількості 44 днів відповідач протиправно не включив до розміру місячного грошового забезпечення позивача суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168), яку ОСОБА_1 отримувала під час проходження служби, чим порушив її право на отримання грошового забезпечення у належному розмірі.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2024 по справі № 240/32125/23, стверджувала, що оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, така винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 520/33345/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Харківській області код ЄДРПОУ 40108599 щодо включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 з якого розрахована грошова компенсація за невикористану відпустку, додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Зобов`язано Головне управління національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, б. 13) перерахувати та доплатити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 520/33345/25, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову по справі відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджував про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 44 днів, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки така додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а не щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, у зв`язку з чим вона не враховується при обчислені розміру компенсації за невикористані дні відпусток.
З огляду на викладене, переконував, що висновки суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку включати суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, до складу грошового забезпечення для розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки не ґрунтуються на системному аналізі законодавства, суперечать правовій природі зазначеної виплати та виходять за межі нормативного регулювання, а ГУНП в Харківській області при нарахуванні компенсації за невикористану відпустку позивачу діяло у повній відповідності до вимог порядку № 260 затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок № 260) та порядку № 775 затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 «Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» (далі по тексту - Порядок № 775), врахувавши всі виплати, що мають постійний характер, та правомірно виключила одноразову додаткову винагороду.
Також, наполягав на недотриманні позивачем строку звернення до суду з позовом, тобто з пропуском тримісячного строку, установленого приписами статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України).
У надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, позивач просила відмовити Головному управлінню Національної поліції України в Харківській області у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2026 року ухваленого у адміністративній справі № 520/33345/25 - залишити без змін.
В додаткових поясненнях позивач наполягала, що судом першої інстанції справедливо, неупереджено та своєчасно розглянуто адміністративну справу, під час розгляду повно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду викладені в ухваленому рішенні відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та відповідає за своїм змістом вимогам адміністративного процесуального законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, в період з 07 листопада 2015 року по 01 червня 2023 року, проходила публічну службу в органах і підрозділах Національній поліції України, а під час такої служби на позивача розповсюджувались всі права і гарантії передбачені законодавством щодо нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейських, зокрема щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер).
Позивач зазначає, що за весь період проходження служби в Національній поліції не використано щорічна основної та додаткової оплачуваної відпустки у загальній кількості 44 доби, а при звільненні не повно нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку.
Нарахування грошової компенсації за невикористану відпустку здійснено з розміру місячного грошового забезпечення позивача, без урахування додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168, а як наслідок не в повному обсязі виплачено грошове забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 р. у справі №520/22890/23 адміністративний позов задоволено частково та вирішено: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за 338 годин несення служби в нічний час за період з 01 травня 2017 року по 01 червня 2023 року.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у вигляді доплати за 338 годин несення служби в нічний час за період з 01 травня 2017 року по 01 червня 2023 року.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік (2 доби), 2020 рік (1 доба), 2022 рік (25 діб).
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 рік (2 доби), 2020 рік (1 доба), 2022 рік (25 діб), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 01.06.2016 по 31.10.2017.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за грудень 2020 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2023 року.
Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни" № 375 від 29.04.2020 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення щомісячно за грудень 2020 року, січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2023 року.»
Листом ГУНП в Харківській області від 29.11.2024 № 261 аз/119/05/29-2024 позивача повідомлено, що згідно з рішенням суду ГУНП в Харківській області нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за роботу в нічний час за період з 01.05.2017 по 02.06.2023, індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 31.10.2017, компенсацію за невикористану частину щорічної відпустки за 2015 /2 доби/, 2020 рік /1 доба/, 2022 рік /25 діб/. Зазначене рішення виконано в повному обсязі.
На особистий картковий рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» 23.11.2024 ОСОБА_1 перераховано 5235,51 грн. та 26269,95 грн.
Позивач зазначає, що до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислено розміри вказаних вище виплат, відповідач не включив суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (до грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток).
Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.09.2024 у справі № 240/32125/23, дійшов висновку, що додаткова винагорода, яка запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який виплачувався позивачу з моменту її установлення Кабінетом Міністрів України та до моменту звільнення зі служби в поліції, входить до складу грошового забезпечення (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, проте, не був врахований відповідачем при здійсненні спірних виплат.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУНП в Харківській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення із врахуванням сум додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Так, спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок різного тлумачення переліку складових грошового забезпечення ОСОБА_1 , з яких повинен обчислюватися розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, зокрема, чи повинна додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, включатися до складу грошового забезпечення при визначенні розміру такої компенсації.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України). Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами (пункт 1 частини першої статті 92 Конституції України).
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту - Закон № 580-VIII).
Згідно з пунктом 4 частини 10 статті 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.
Статтею 92 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
За приписами частини 9 статті 93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
Відповідно до частини 10 статті 93 Закону № 580-VІІІ поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського.
Частинами 1, 2 статі 94 Закону № 580-VІІІ передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 (далі по тексту - Постанова № 988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, складається з посадового окладу.
На виконання вимог статті 94 Закону № 580-VII та Постанови № 988 Міністерство внутрішніх справ України затвердило Порядок № 260.
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 260 ці Порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 на період дії воєнного стану зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць.
На виконання Постанови № 168, наказом Міністерства внутрішніх справ України затверджено Порядок № 775.
За приписами пункту 2 Порядку № 775 на період воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується, серед іншого, у розмірі до 10000 гривень - поліцейським, крім тих, що визначені в абзаці першому та підпункті 2 цього пункту, пропорційно в розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 775 додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Виходячи із приписів пункту 3 розділу І Порядку № 260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер.
Вирішуючи питання, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер та підлягає включенню до складу місячного грошового забезпечення для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, варто врахувати, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:
- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;
- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- визначається наказами командирів (начальників).
За відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Отже, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 27.03.2025 у справі № 240/2921/23.
Пунктом 1-2 Постанови № 168 (в редакції Постанови № 1311) визначено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Так, за викладеною у позовній заяві правовою позицією, додаткова винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, адже така винагорода виплачувалася позивачу щомісячно за рахунок коштів фонду грошового забезпечення з моменту впровадження Кабінетом Міністрів України такої виплати до дня звільнення, а отже, має постійний характер, а тому є невід`ємною складовою грошового забезпечення і має бути включена до розрахунку компенсації за невикористані відпустки, яка, водночас, обчислюється із розмірів повного місячного грошового забезпечення.
Відповідно до наявних в матеріалах електронної справи листів ГУНП в Харківській області від 11.08.2023 № 196 та від 29.11.2024 № 261 та розрахунків, ОСОБА_1 була нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 01.01.2016 по 31.10.2017 (28 календарних днів) в розмірі 31505,47 грн, та за період з 01.01.2023 по 01.06.2023 (16 календарних днів) в розмірі 15240,00 грн, враховуючи складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 2850,00 грн, оклад за спеціальним званням - 1800,00 грн, надбавка за стаж служби в поліції - 1395,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 3627,00 грн; премія - 18 902,96 грн, (2850,00+1800,00+1395,00+3627,00+18902,96)/30 = 952,50 грн*16 днів =15240,00 грн. З урахуванням утримання військового збору за ставкою 1,5% (228,60 грн) ОСОБА_1 було виплачено 15 011,40 грн у червні 2023 року.
Також, відповідно до наявних в матеріалах справи розрахункових листів ОСОБА_1 за 2022, 2023 роки, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не виплачувалась позивачу за січень, лютий, березень, квітень 2022 року, що спростовує твердження позивача про її щомісячну виплату.
Таким чином, у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом (Порядком №775) віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.
Зазначене вище свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому винагорода, передбачена Постановою № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському.
Крім того, указаний правовий висновок був застосований Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 при вирішенні питання включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. За результатами перегляду судових рішень у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.
У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Відступу від висновку щодо такого застосування указаної норми права Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.
А тому, з огляду на наведене, указані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, які містяться у зазначених справах, є застосовними до спірних правовідносин.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників), а відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови № 168.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.06.2026 по справі № 240/33823/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою Кабінетом Міністрів України №168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, яка входить до складу грошового забезпечення позивача при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що ГУНП у Харківській області правомірно не включило додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що свідчить про обґрунтованість вимог апеляційної скарги та відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції внаслідок невірного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 у справі № 520/33345/25 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 по справі № 520/33345/25 - скасувати.
Прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко