ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 р. Справа № 480/7534/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, по справі № 480/7534/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання рішення, дій, бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (надалі по тексту- відповідач, МО України), в якій просила суд:
- визнати неправомірним рішення, дії, бездіяльність відповідача про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні, оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року та скасувати його;
- зобов`язати відповідача у визначений законом термін призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства борони України про визнання рішення, дій, бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2015 та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями та прийняти відповідне вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року у справі № 480/7534/24 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення, дій, бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що Міністерство оборони України під час розгляду справи в суді першої інстанції подавало обґрунтоване клопотання про зупинення провадження у справі № 480/7534/24 на підставі пункту 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, проте суд першої інстанції у задоволенні цього клопотання відмовив, що є грубим процесуальним порушенням, яке унеможливило всебічний та об`єктивний розгляд справи, оскільки відмова у зупиненні провадження призвела до передчасного вирішення спору по суті на користь позивача без належних та допустимих доказів. Також, відповідач зазначив, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 06 червня 2025 року вийшов за межі заявлених позовних вимог та самостійно змінив предмет спору визнавши протиправною бездіяльність Міноборони, тоді як позивач чітко визначив предметом оскарження рішення Комісії Міноборони, оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року, яким документи було повернуто на доопрацювання. У МО України наявні повноваження щодо повернення документів на доопрацювання, оскільки Порядок № 975 прямо передбачає право розпорядника бюджетних коштів приймати рішення про повернення документів на доопрацювання у разі, коли документи подано не в повному обсязі або потребують уточнення. Крім того, відповідач зазначив, що обов`язок надати повний та належний пакет документів, який беззаперечно підтверджує право на отримання ОГД, лежить саме на заявнику, проте суд першої інстанції неправомірно поклав на Міноборони невластиву йому функцію зі збору доказів, які є у кримінальному провадженні. Також відповідач наголосив, що у даній справі правовідносини виникли у 2015 році, тому трирічний присічний строк, передбачений ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ є абсолютно застосовним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що син позивачки, військовослужбовець Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_2 , був мобілізований на військову службу та зарахований до особового складу в/ч польова пошта НОМЕР_1 .
Згідно наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України №23 від 23.01.2015 ОСОБА_2 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній організації на території Донецькій та Луганській областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Новозванівка, Луганської області, молодший сержант ОСОБА_2 загинув від вогнепального поранення, заподіяного місцевим мешканцем ОСОБА_3 , у зв`язку з чим останній обвинувачується у скоєні злочину за ст. 263 ч. 1, ст.115 ч. 1 КК України, справа №415/651/15, яка знаходиться на розгляді Лисичанського міського суду Луганської області. Вирок по справі на даний час не винесено (як зазначає позивач).
19.03.2015 позивач у встановленому порядку звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина.
Згідно свідоцтва про народження № НОМЕР_2 позивач є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Після звернення представника позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява позивача про призначення одноразової грошової допомоги та подані до неї документи 01.03.2021 направлені до Міністерства оборони України.
Згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи позивача надіслані до ІНФОРМАЦІЯ_2 на доопрацювання.
Позивач вважала протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги в місячний строк, у зв`язку з чим звернулася до суду із позовом (справа №480/4881/21).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №480/4881/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 та подані до неї документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ; зобов`язано Міністерство оборони України у місячний строк розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 19.06.2023 №15/с, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 480/4881/21 було розглянуто документи для призначення одноразової грошової допомоги матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), та ураховуючи всі обставини, які призвели до смерті військовослужбовця, відповідач вважав, що підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.
Позивач не погодилась із таким рішенням, у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі №480/7376/23 визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 15/с від 19 червня 2023 року; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату її одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.
Відповідачем 21.06.2024 відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, №15/с, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 у справі №480/7376/23 було повернуто на доопрацювання документи матері померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Зазначено, що за поданими документами встановлено, що згідно з актом службового розслідування нещасного випадку, складеного військовою частиною НОМЕР_1 від 15.03.2015, молодший сержант ОСОБА_2 разом з іншим військовослужбовцем самовільно залишили межі взводного опорного пункту та вирушили у с. Новозанівка, де вони вживали спиртні напої разом з господарями, до яких вони завітали. Під час сварки було застосовано вогнепальну зброю та поранено ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті.
За вказаних обставин вбачаються активні дії сержанта ОСОБА_2 , які полягають у самовільному залишенні взводного опорного пункту, вживанні алкогольних напоїв під час виконання обов`язків військової служби, а також участі його у сварці в стані алкогольного сп`яніння.
Для більш детального розгляду обставин, за яких сталося кримінальне правопорушення громадянці ОСОБА_1 - матері померлого ОСОБА_2 пропонувалося подати вирок суду, проте цього не було здійснено.
Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням.
Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. Ураховуючи всі обставини, які призвели до смерті військовослужбовця, відповідач вважав, що підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з позовом у даній справі.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з наявності у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 та наявність підстав для повторного розгляду вказаної заяви.
Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Предметом позову у справі є вимоги про скасування рішення відповідача про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні, оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року та зобов`язання відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 вказану одноразову грошову допомогу в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що таке рішення прийнято незаконно, виходячи з наступного.
З матеріалів справи слідує, що військовослужбовець Збройних сил України молодший сержант ОСОБА_2 був мобілізований на військову службу та зарахований до особового складу в/ч польова пошта НОМЕР_1 .
Згідно наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України №23 від 23.01.2015 ОСОБА_2 прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній організації на території Донецькій та Луганській областей, забезпеченні її проведення з метою виконання службових (бойових) завдань.
Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №494 від 23.03.2015 року ОСОБА_2 під час мобілізації в особливий період з 28.04.2014 року по 13.03.2015 року проходив військову службу.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії № НОМЕР_3 від 15.03.2015 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новозванівка, Попаснянський район, Луганська область.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.03.2015 року № 33, молодшого сержанта ОСОБА_2 , командира 2-го відділення 3-го взводу 3-ї мотопіхотної роти військової частини польова пошта НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 28.04.2014 року № 6 на посаду головного сержанта 2-ї роти охорони військової частини польова пошта НОМЕР_1 , увільнено від займаних посад, з 15.03.2015 року виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Підстава: лікарське свідоцтво про смерть № 88 від 14.03.2015 року.
Відповідно до Витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1354 від 15.04.2015 року поранення і причина смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з п. 1-3 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.
Згідно з п.1 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до пп. «а» частини 1 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Згідно з ч.3 статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, не може становити менше 15 мільйонів гривень;
розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту "а" пункту 1 цієї статті.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина 6 стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ).
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується зокрема членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, в тому числі після звільнення такої особи з військової служби.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 815/199/18 .
Відповідно до ч.10 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).
Відповідно до п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Випадки, з настанням яких призначається одноразова грошова допомога, визначені п. 4 Порядку №975, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (пп.1).
Пунктом 9 Порядку №975 визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 4 цього Порядку, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їх батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).
Пунктом 20 Порядку № 975 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
До заяви додаються завірені копії:
свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби;
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства;
висновку судово-медичної експертизи за результатами токсикологічного дослідження про неперебування/перебування загиблої (померлої) особи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або документа, виданого закладами судово-медичної експертизи, органами Національної поліції та/або закладом охорони здоров`я, в якому настала смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, що таке дослідження не здійснювалося;
документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та засвідчений в установленому законодавством порядку переклад українською мовою, сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), якій призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з даними про прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, або довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені);
реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім іноземців та осіб без громадянства) (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідному контролюючому органу та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою);
свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);
рішення суду про усиновлення дитини, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги усиновлювачам загиблої (померлої) особи;
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
свідоцтва про народження дитини або рішення суду про усиновлення цієї дитини загиблим (померлим), яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення відомостей до актового запису про усиновлення - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності або пенсійного посвідчення особи, якій призначено пенсію по інвалідності, - для виплати грошової допомоги непрацездатним дітям, вдові (вдівцю) та батькам загиблої (померлої) особи;
рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблою (померлою) особою;
медичного документа, що підтверджує вагітність, виданого відповідним закладом охорони здоров`я, - подається вагітними жінками для визначення кола осіб, які мають право на допомогу та визначення часток на отримання ними допомоги;
свідоцтва про народження онуків, свідоцтва про народження та смерть їх батьків - для виплати одноразової грошової допомоги онукам загиблої (померлої) особи;
рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення з військової служби);
рішення суду, що підтверджує факт перебування заявника, який є членом сім`ї загиблого (померлого), на його утриманні, який визначається відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", або іншого документа, що є підставою для встановлення факту перебування на утриманні та призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначеного Закону;
витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" - для визначення, що заявник не позбавив життя чи не вчиняв замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також, що заявник не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи.
Згідно із пунктом 22 Порядку № 975, призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктом 23 Порядку № 975 визначено, що керівник уповноваженого органу після визначення переліку осіб, зазначених у пунктах 8 і 9 цього Порядку, які мають право на одержання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), подає у 15-денний строк з дня реєстрації документів, передбачених пунктами 20 і 21 цього Порядку, розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 20 і 21 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження від уповноваженого органу висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених у пунктах 20 і 21 цього Порядку, приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявнику з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Доопрацювання документів здійснюється у порядку, визначеному абзацом другим цього пункту, а після надходження додаткових документів приймається рішення про призначення одноразової грошової допомоги в порядку черговості відповідно до дати надходження заяви до розпорядника бюджетних коштів або про відмову в її призначенні.
Отже, приписами Порядку № 975 передбачено, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця розпорядник бюджетних коштів має право прийняти одне з таких рішень, а саме:1) про призначення одноразової грошової допомоги;2) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги;3) про повернення зазначених документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують підтвердження обставин, зазначених у документах, чи подано не за належністю).
З матеріалів справи встановлено, що за наслідками розгляду питання щодо призначення грошової допомоги позивачу відповідачем прийнято рішення про направлення документів на доопрацювання.
При цьому висновки суду, що відповідачем була допущена бездіяльність у зв`язку з тим, що приписами Положення № 564 не передбачено прийняття рішення про направлення документів на доопрацювання колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спеціальною нормою, яка визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті)військовослужбовців є Порядок № 975, яким передбачено можливість прийняття рішення про направлення документів на доопрацювання, що і було прийнято відповідачем.
Щодо законності прийнятого рішення відповідача колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 20 Порядку №975 до заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, особою, яка має право на отримання вказаної допомоги, додаються, зокрема, копії документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства.
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2 № НОМЕР_2 позивач є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
З матеріалів справи слідує, що первинно позивач 19.03.2015 року зверталася із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі (смертю, загибеллю) сина молодшого сержанта ОСОБА_2 .
До заяви позивачем було додано: копії паспорту, довідки про причину смерті, свідоцтва про народження, довідки про участь в АТО, свідоцтва про смерть батька, довідки про стан сім`ї, лікарського свідоцтва про смерть, витягу з наказу особового складу в/ч НОМЕР_1 , свідоцтва про смерть військовослужбовця.
Вказана заява згідно листа Департаменту фінансів Міністерства оборони України поверталася на доопрацювання.
Бездіяльність відповідача у не розгляді заяви була предметом розгляду у справі № 480/4881/21, за наслідками розгляду якої рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №480/4881/21, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити до Міністерства оборони України заяву ОСОБА_1 та подані до неї документи про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 ; зобов`язано Міністерство оборони України у місячний строк розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями.
В подальшому, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі № 480/4881/21 відповідачем було прийнято рішення оформлене протоколом № 15/с від 19 червня 2023 року про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 по справі №480/7376/23, в частині задоволення позову залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 року, визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 15/с від 19 червня 2023 року; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд першої інстанції роз`яснив позивачу, що без дослідження відповідачем висновку експертизи № 4-Т/пп/16 від 19.05.2016 або вироку у кримінальному провадженні №1/кп/415/29/18, 415/561/15-к неможливо призначити позивачу спірну одноразову грошову допомогу, відтак, якщо позивач має бажання пришвидшити вирішення вказаного питання та встановити об`єктивні обставини у справі, вона, як особа, яка визнана потерпілою у кримінальному провадженні, має можливість, з урахуванням вимог КПК України, отримати (ознайомитись) вищевказані матеріали самостійно або за участю адвоката та надати їх відповідачу.
18.05.2024 року позивачем для призначення та виплати одноразової грошової допомоги ІНФОРМАЦІЯ_5 було додатково подано заяву про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 та до заяви додано копії паспорту, ідентифікаційного коду, свідоцтва про смерть, лікарського свідоцтва про смерть, витягу з протоколу ВЛК, свідоцтва про смерть батька.
ІНФОРМАЦІЯ_3 18.05.2024 року отримані від позивача документи було надіслано директору департаменту соціального забезпечення МО України.
На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 року по справі №480/7376/23 комісією МО України 21.06.2024 року було прийнято рішення у формі протоколу №15/с про повернення ІНФОРМАЦІЯ_5 документів позивача на доопрацювання.
В обґрунтовування спірного рішення відповідач зазначив, що за поданими документами встановлено, що згідно з актом службового розслідування нещасного випадку, складеного військовою частиною НОМЕР_1 від 15.03.2015, молодший сержант ОСОБА_2 разом з іншим військовослужбовцем самовільно залишили межі взводного опорного пункту та вирушили у с. Новозванівка, де вони вживали спиртні напої разом з господарями, до яких вони завітали. Під час застілля виникла сварка. Відповідач також послався на обвинувальний акт прокуратури Луганської області (Лисичанська міська прокуратура) від 09.06.2015, відповідно до якого під час вживання спиртних напоїв виник конфлікт між молодшим сержантом ОСОБА_2 та господарем, до якого він завітав з іншим військовослужбовцем. Під час сварки було застосовано вогнепальну зброю та поранено ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті. Відповідач зазначив, що за вказаних обставин вбачаються активні дії сержанта ОСОБА_2 , які полягають у самовільному залишенні взводного опорного пункту, вживанні алкогольних напоїв під час виконання обов`язків військової служби, а також участі його у сварці в стані алкогольного сп`яніння. Для більш детального розгляду обставин, за яких сталося кримінальне правопорушення громадянці ОСОБА_1 - матері померлого ОСОБА_2 пропонувалося подати вирок суду, проте цього не було здійснено. Відповідач вказав, що без надання висновку експертизи № 4-Т/пп/16 вiд 19.05.2016 або вироку у кримiнальному провадженні № 1/кп/415 /29/18, 415 /561/15-к призначити спірну одноразову грошову допомогу неможливо. Відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно зі статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), військовослужбовця, є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп`яніння. Відповідач зазначив, що пакет документів може бути повторно розглянутий після надання позивачем додаткових документів, про які зазначено у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року.
Колегія суддів надаючи оцінку зазначеному рішенню відповідача виходить з наступного.
Так, частиною першою статті 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Отже, з аналізу вказаної норми випливає, що зазначена допомога не призначається, у разі, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним адміністративного правопорушення або є наслідком його перебування у стані алкогольного сп`яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння або дій, що підпадають під визначення адміністративного правопорушення, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння на час настання смерті або вчинення ним адміністративного правопорушення до часу настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Трактування положень пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-XII у зазначеній інтерпретації узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11.04.2018 (справа №802/1869/17-а), від 04.03.2020 (справа №813/2071/17) та від 15.06.2022 (справа № 826/4813/18).
Фактичною підставою для прийняття 21.06.2024 року рішення у формі протоколу №15/с про повернення на доопрацювання ІНФОРМАЦІЯ_5 документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`зку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, молодшого сержанта ОСОБА_2 була відсутність документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: висновку експертизи № 4-Т/пп/16 вiд 19.05.2016 або вироку у кримiнальному провадженні № 1/кп/415 /29/18, 415 /561/15-к.
При цьому необхідність подання таких документів відповідач обгрунтовував тим, що за актом службового розслідування встановлено, що молодший сержант ОСОБА_2 разом з іншим військовослужбовцем самовільно залишили межі взводного опорного пункту та вирушили у с. Новозванівка, де вони вживали спиртні напої разом з господарями, до яких вони завітали. Під час застілля виникла сварка та було застосовано зброю та поранено ОСОБА_2 , що стало причиною його смерті.
За таких обставин відповідач посилається на наявність активних дій сержанта ОСОБА_2 , які полягають у самовільному залишенні взводного опорного пункту, вживанні алкогольних напоїв під час виконання обов`язків військової служби, а також участі його у сварці в стані алкогольного сп`яніння.
Також в рішенні відповідач посилається на приписи ч. 1 ст. 172-20 КпАП України у відповідності до якої в редакції станом на час настання смерті військовослужбовця була передбачена відповідальність за розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані.
При цьому, колегія суддів зазначає, що актом службового розслідування встановлено, що розпивання спиртних напоїв військовослужбовцями відбувалося поза території військової частини або військового об`єкту, а тому відповідач посилається, що загибель військовослужбовця є наслідком адміністративного правопорушення, що полягає у виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані.
Поряд з тим, колегія суддів наголошує, що сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Також факт самовільного залишення військовослужбовцем військової частини не передбачена ч. 1 ст. 16-4 Закону № 2011 як самостійна підстава для відмови у призначення одноразової допомоги.
Зі змісту ч. 1 ст. 16-4 Закону 2011 випливає, що зазначена допомога не призначається, у разі доведення, що смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп`яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
При цьому, акт службового розслідування не містить даних, що загибель ОСОБА_2 відбулася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп`яніння.
В той же час в акті наведено, що ОСОБА_2 помер внаслідок отриманої рани в результаті пострілу, який зробив ОСОБА_3 , тобто в результаті дій іншої особи. Будь-яких висновків стосовно того, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок протиправних, активних дій ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння акт службового розслідування не містить.
Колегія суддів зазначає, що матеріли справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження вчинення безпосередньо ОСОБА_2 кримінального злочину або адміністративного правопорушення та/або дій у стані алкогольного сп`яніння, що мали своїм наслідком його загибель.
Посилання відповідача у рішенні на необхідність надання документу, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме: висновку експертизи, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем не надано доказів в підтвердження причинного зв`язку між знаходженням ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння та настанням його смерті.
Колегія суддів зазначає, що у рішенні відповідача від 21 червня 2024 року не наведено обгрунтування з посиланням на докази, що смерть військовослужбовця настала саме внаслідок його протиправних дій щодо участі у сварці в стані алкогольного сп`яніння, не наведено в чому полягали такі дії та не обгрунтовано їх протиправність.
При цьому передбачене пунктом «б» частини першої статті 16-4 Закону № 2011-ХІІ та пунктом 29 Порядку № 975 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги пов`язане не з формальним встановленням стану алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння у військовослужбовця, а з доведеністю того, що смерть настала саме як наслідок поведінки особи у такому стані.
Водночас наявність у Збройних Силах України особливого режиму військової дисципліни та заборона вживання алкоголю під час проходження військової служби не усувають необхідності застосування саме тих юридичних критеріїв, які визначені статтею 16-4 Закону № 2011-ХІІ. Порушення військової дисципліни, пов`язане з уживанням алкоголю або інших речовин, може бути підставою для відмови у допомозі лише тоді, коли воно перебуває у причинному зв`язку зі смертю військовослужбовця. Такий підхід забезпечує баланс між дотриманням вимог військової дисципліни та недопущенням позбавлення членів сім`ї загиблого соціальної гарантії лише на підставі формального встановлення наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі без доведення їх причинного зв`язку зі смертю.
Тому для застосування зазначених положень вирішальне значення має встановлення об`єктивного причинно-наслідкового зв`язку між станом сп`яніння, поведінкою військовослужбовця і настанням смерті, що повинно підтверджуватися належними та допустимими доказами у їх сукупності.
Сам по собі факт перебування особи у стані алкогольного сп`яніння на момент смерті без встановлення причинно-наслідкового зв`язку між таким станом, конкретними діями особи та настанням смерті не є достатньою та самостійною підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Інше тлумачення означало б розширення встановлених законом обмежень права на соціальний захист членів сім`ї військовослужбовця та суперечило б принципу правової визначеності.
Аналогічну позицію висловловив Верховний Суд у постанові від 20.07.2026 по справі № 420/2090/25.
Також колегія суддів зазначає, що згідно відповіді Лисичанської окружної прокуратури Луганської області від 19.08.2005 року станом на 22.02.2022 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 . Лисичанським міським судом не розглянуто та кримінальне провадження як вивезене з тимчасово окупованої території не значиться.
У відповідності до листа Луганської обласної прокуратури від 01.08.2015 року станом на 24.02.2022 року обвинувальний акт знаходився у провадженні Лисичанського міського суду Луганської області. Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06.03.2022 р. підсудність справ, які перебували в провадженні Лисичанського міського суду Луганської області, змінено за Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області, однак обвинувальний акт до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області не передано.
За таких обставин, відповідачем не доведено, що матеріали кримінального провадження перебувають на розгляді у суді, а тому вимоги відповідача щодо надання позивачем вироку суду у вказаній кримінальній справі є безпідставними.
В той же час, Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 1354 від 15.04.2015 року визначено, що поранення і причина смерті молодшого сержанта ОСОБА_2 пов`язані із захистом Батьківщини.
В цьому контексті колегія суддів застосовує положення статті 77 КАС України з урахуванням того, що у спорах про правомірність направлення документів на доопрацювання обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Якщо Міністерство оборони України посилається на статтю 16-4 Закону № 2011-XII як на підставу прийняття рішення, саме цей орган має довести наявність усіх обставин, які утворюють відповідну підставу для направлення матеріалів на доопрацювання залежно від її фактичної підстави: у разі посилання на активні дії військовослужбовця у стані сп`яніння - стан сп`яніння та конкретні дії військовослужбовця у такому стані, юридичну значущість цих дій для настання смерті та причинний зв`язок між такими діями і смертю.
Саме необхідність комплексної оцінки всіх доказів зумовлює підвищені вимоги до мотивування рішення комісії Міністерства оборони України про направлення документів на доопрацювання. У такому рішенні має бути зазначено не лише факт виявлення алкоголю або посилання на відсутність висновку експерта або вироку суду щодо особи внаслідок дій якої настала смерть військовослужбовця, але й: які саме дії вчинив військовослужбовець; якими доказами це підтверджено; як саме ці дії спричинили смерть; чому інші встановлені причини смерті не спростовують причинного зв`язку між діями військовослужбовця та його смертю; чому смерть не є наслідком дій іншої особи.
Так Верховний Суд у постанові від 20 липня 2026 року у справі за № 420/2090/25 зробив висновок, що у спорах щодо призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого або померлого військовослужбовця за наявності алкоголю, наркотичних або токсичних речовин в організмі військовослужбовця сам факт їх виявлення не є достатньою підставою для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги. Підставою для відмови за умови належного доказування може бути лише:
доведена сукупність таких обставин: перебування військовослужбовця у стані сп`яніння, вчинення ним у такому стані конкретних юридично значущих дій та причинний зв`язок між цими діями і смертю;
доведений прямий медичний причинний зв`язок між алкогольним, наркотичним або токсичним сп`янінням та його безпосередніми наслідками і смертю.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення у формі протоколу від 21.06.2024 року №15/с про повернення документів щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця ОСОБА_2 на доопрацювання ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідач діяв необгрунтовано, не на підставі діючого законодавства.
Наведені висновки відповідають позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 15.06.2022 р. за № 826/4813/18.
Отже, суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення відповідача оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що таке рішення прийнято незаконно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання неправомірним рішення, оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року та його скасування підлягають задоволенню.
Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для застосування у спірних правовідносинах ст. 9 КАС України, з урахуванням якої вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 , колегія суддів вважає помилковими, оскільки у спірних правовідносинах відповідачем була розглянута заява та додані до неї документи та прийнято рішення про повернення документів на доопрацювання, оформленого протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року, яке було предметом оскарження.
Між тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зобов`язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Враховуючи, що суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено правильний висновок, що належним способом захисту порушеного права позивача за встановлених у справі обставин є зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.03.2015 та додані до неї документи про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 в порядку і розмірі, передбаченому законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» із змінами та доповненнями та прийняти відповідне вмотивоване рішення за наслідками розгляду заяви.
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на пропуск позивачем трирічного строку на звернення з заявою про призначення та виплату ОГД з огляду на таке.
Частиною восьмою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час загибелі (смерті) при захисті Батьківщини сина позивача, молодшого сержанта ОСОБА_2 ) передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» може бути реалізовано протягом трьох років з дня виникнення такого права, тобто з 13.03.2015 року.
ОСОБА_1 звернулась із заявою про призначення та виплату ОГД 19.03.2015, тобто в межах трирічного строку з дня виникнення у неї такого права.
Проте, вказана заява не була розглянута належним чином, що було підставою для ініціювання судового розгляду в межах справ № 480/4881/21, №480/7376/23 в судах першої та апеляційної інстанції, що призвело до розгляду заяви поза межами трирічного строку.
Таким чином, наведені доводи відповідача є необгрунтованими.
Посилання відповідача на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 29.11.2021 по справі № 140/3335/19 в підтвердження своїх доводів на відсутність у позивача права на отримання спірної допомоги через сплив трирічного строку, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» колегія суддів до уваги не бере та зазначає, що у справі № 140/3335/19 позивачем не надано судам належних та допустимих доказів того, що він об`єктивно не мав можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у визначений Законом строк через непереборні обставини, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, натомість позивач ОСОБА_1 звернулася з заявою у визначений Законом строк.
Доводи апеляційної скарги про те, що відмова судом першої інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справи є грубим процесуальним порушенням, яке унеможливило всебічний та об`єктивний розгляд справи колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки приписами статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, отже відповідно до ст. 236 КАС України зупиненню підлягає розгляд справи до розгляду іншої справи в порядку, зокрема, кримінального судочинства, однак відповідачем не надано доказів того, що в провадженні суду перебуває на розгляді кримінальна справа №1/кп/415/29/18, 415/561/15к, не зазначено стан розгляду такої справи в суді, отже відповідачем не наведено підстав за наявності яких у спірних правовідносинах можливе застосування ст. 236 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення, з прийняттям в цій частині постанови про визнання неправомірним та скасування рішення, оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року, про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні, в іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2025 по справі № 480/7534/24 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, що полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 19.03.2015 про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю при захисті Батьківщини її сина, молодшого сержанта ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення, та прийняти в цій частині постанову, якою позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення, оформлене протоколом № 15/с від 21 червня 2024 року, про повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю сина - молодшого сержанта ЗСУ ОСОБА_2 при захисті Батьківщини під час безпосередньої участі в АТО та її забезпеченні.
В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року по справі № 480/7534/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 01.10.2026 року