ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 340/1009/26
(суддя Кармазина Т.М., м. Кропивницький)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №340/1009/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 23 лютого 2026 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області згідно з яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.12.2025 №045750034787, яким ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1991 по 29.12.2012 роки до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ у зв`язку з цим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Позов обґрунтовано тим, що позивач набула права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте відповідач відмовив позивачу у такій виплаті.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.12.2025 №045750034787 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу періоди роботи на посаді лікаря-бактеріолога з 01.08.1991 по 29.12.2012 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.08.1982 та нарахувати грошову допомогу, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день призначення пенсії.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій на день призначення пенсії відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України ,,Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачка працювала в закладі державної форми власності, доказів протилежного відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено та суду не надано. При цьому, трудова книжка містить усі необхідні записи про періоди роботи в закладах охорони здоров`я на посадах лікарів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що довідка про заробітну плату потребує підтвердження первинними документами, також у ОСОБА_1 відсутні 30 років стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 31.08.2025 отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Позивачка звернулася до відповідача із заявою від 24.11.2025 щодо перерахунку пенсії, зміна періоду 60 місяців до 01.07.2000 та про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.53).
Вказана заява за принципом екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Кіровоградській області та рішенням від 02.12.2025 №045750034787 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії (а.с.36). Рішення мотивовано тим, що згідно матеріалів електронної пенсійної справи страховий стаж на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що підтверджений відповідними документами, складає 13 років 7 місяців 17 днів, а саме: з 01.08.1990 по 31.07.1991 - на посаді лікаря-інтерна по бактеріології в санітарноепідеміологічній станції Бабушкінського району м. Дніпропетровська; з 02.01.2013 по 30.09.2013 - на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії в Державній установі "Дніпропетровський обласний центр Держсанепідслужби України"; з 14.10.2013 по 30.09.2025 - на посаді лікаря-бактеріолога Центральної бактеріологічної лабораторії. За даними трудової книжки не зараховано до стажу, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи в Санепідстанції Червоногвардійського району з 01.08.1991 по 29.12.2012 на посаді лікаря-бактеріолога, оскільки відсутня інформація про форму власності, реорганізацію та перейменування установи, про перебування у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон №1058), особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі Порядок).
Пунктом 5 Порядку встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Відповідно до пункту 7 Порядку, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
З аналізу зазначених норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю необхідного спеціального стажу роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Пунктом 2 Порядку встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Розділ 2 «Охорона здоров`я» Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (надалі - Перелік № 909) в частині «Найменування закладів і установ» містить найменування, зокрема «Лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, санаторно-курортні заклади», а в частині «Найменування посад» - «лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад)», при цьому пункт 2 «Примітки» такого нормативно-правового акта визначає, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених відповідним переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Згідно з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №200/854/19-а, для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" грошової допомоги при виході на пенсію по Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах.
Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Суд установив, що за заявою позивачки їй з 31.08.2025 року вперше призначена пенсія за віком. На день досягнення пенсійного віку 60 років позивачка працювала на посаді лікаря-бактеріолога клініко-діагностичної лабораторії КП «Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб» Дніпропетровської обласної ради, належить до закладів охорони здоров`я.
Так, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 від 31.08.1982 ОСОБА_1 (а.с.13-15), зокрема:
з 01.08.1990 прийнята на посаду лікаря-інтерна з бактеріології в санітарноепідеміологічній станції Бабушкінського району м. Дніпропетровська, з якої 31.07.1991 - відрахована у зв`язку із закінченням інтернатури та вибуттям до місяця роботи в санепідстанцію Червоногвардійського району;
з 01.08.1991 прийнята на посаду лікаря-бактеріолога санепідстанції Червоногвардійського району, з 03.12.2001 призначена на посаду завідувача баклабораторії - лікаря-бактеріолога, з 29.12.2012 звільнена з посади у зв`язку з ліквідацією закладу;
з 02.01.2013 прийнята на посаду лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії відділу дослідження біологічних факторів в Державній установі "Дніпропетровський обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України", з 30.09.2013 звільнена за власним бажанням;
з 14.10.2013 прийнята на посаду лікаря-бактеріолога Центральної бактеріологічної лабораторії Лівобережжя», з 10.12.2013 звільнена у зв`язку з переведенням до КЗ «Дніпропетровський протитуберкульозний диспансер;
з 17.12.2013 прийнята по переводу у КЗ «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9 «ДОР» на посаду лікаря-бактеріолога.
За розрахунками відповідача, на день досягнення позивачкою пенсійного віку стаж її роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як працівника закладу охорони здоров`я, склав 13 років 7 місяців 13 днів, що є недостатнім для надання їй грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV.
З наданого відповідачем розрахунку вбачається, що до цього спеціального медичного стажу враховані такі періоди роботи позивачки: з 01.08.1990 по 31.07.1991 - на посаді лікаря-інтерна по бактеріології в санітарноепідеміологічній станції Бабушкінського району м. Дніпропетровська; з 02.01.2013 по 30.09.2013 - на посаді лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії в Державній установі "Дніпропетровський обласний центр Держсанепідслужби України"; з 14.10.2013 по 30.09.2025 - на посаді лікаря-бактеріолога Центральної бактеріологічної лабораторії.
Приміткою 3 до Переліку №909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Суд зазначає, що до 01.01.1992 року діяла постанова Ради Міністрів СССР від 17.12.1959 року №1397 "Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров`я та сільського господарства", якою затверджений Перелік установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
У цьому Переліку вказані лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші). До посад лікарів та інших медичних працівників, робота на яких давала право на пенсію за вислугу років, відносились лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери, помічники лікаря, акушерки, масажисти, лаборанти і медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, дезінфекційні інструктори.
Згідно з відповіддю №2556056 від 02.04.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Красногвардійська районна санітарно-епідеміологічна станція м.Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 01985044, була зареєстрована 11.11.1993. Організаційно-правова форма - державна організація (установа, заклад). Види діяльності: основний 85.14.1 Діяльність допоміжного медичного персоналу, що виконується не в лікарнях і не лікарями. Перелік засновників/ учасників юридичної особи Міністерство охорони здоров`я України. Статус припинено - 11.02.2015, підстава припинення юридичної особи в результаті ліквідації. (а.с.74-75)
З огляду на вказане, позивачка працювала в закладі державної форми власності, доказів протилежного відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено та суду не надано. При цьому, трудова книжка містить усі необхідні записи про періоди роботи в закладах охорони здоров`я на посадах лікарів.
Отже, робота позивачки лікарем-бактеріологом у санепідстанції Червоногвардійського району у 1991-2012 роках підлягає зарахуванню до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, Порядком №1191.
Враховуючи те, що вищезазначені періоди підлягають зарахуванню до спеціального стажу, який дає право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.12.2025 №045750034787 та як наслідок необхідності його скасування.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Відносно інших доводів відповідача, які викладені в апеляційній скарзі та які зводяться до незгоди з судовим рішенням слід зазначити, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду.
Всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновок суду про наявність підстав для задоволення позову.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №340/1009/26 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов