ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 160/23068/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (суддя Савченко А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому І групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 р. № 53/в.
Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 02.02.2025 р. та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що законодавцем встановлено преклюзивний (присічний, присікальний або обмежений) трьох річний строк з дня виникнення у такого права на призначення та отримання одноразової грошової допомоги тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК від 09.04.2015р. №056763 позивач мав ІІ групу інвалідності.
Відповідно до довідку до акта огляду МСЕК від 13.02.2019р. №021511 позивачу встановлено І групу інвалідності безстроково. Поранення пов`язане із захистом Батьківщини.
02 лютого 2025 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у більшому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум у зв`язку з отриманням І групи інвалідності внаслідок поранення пов`язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до витягу із протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025р. №53/в позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки заявник звернувся із заявою 02.02.2025р., а інвалідність йому встановлена 04.02.2019, тобто після спливу строку трьох років.
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.
Суд апеляційної інстанції з висновками суду першої інстанції погоджується.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ (у редакції, чинній на дату виникнення права, а саме - 04.02.2019 р., тобто на дату виникнення інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону №2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Пунктом 9 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з абзацом четвертим пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання, зміни групи інвалідності чи причинного зв`язку - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи/довідці медико-соціальної експертної комісії про повторне встановлення інвалідності або відомості з електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи.
Суд першої інстанції вірно встановив, шо на день встановлення інвалідності позивачу діяв Порядок № 975, та його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Як встановлено судом першої інстанції з витягу із протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025р. №53/в позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 8 статті 16-3 Закону №2011-XII, яким передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Відповідач зазначив, що оскільки заявник звернувся із заявою 02.02.2025р., а інвалідність йому встановлена 04.02.20219, тобто після спливу строку трьох років, у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що закон, у редакції, чинній на дату виникнення права, а саме - 04.02.2019 р., тобто на дату виникнення інвалідності, передбачав два види строків реалізації права військовослужбовця на виплату у зв`язку з інвалідністю: строк реалізації права на одноразову грошову допомогу з дня його виникнення (тобто первинна інвалідність) - який становить 3 роки (передбачений пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII) та строк для реалізації права на виплату різниці у випадку встановлення вищої групи інвалідності - який становить 2 роки (передбачений пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
У спірних правовідносинах позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням вищої групи інвалідності, ніж була встановлена раніше, отже такий строк мав би регулюватись пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами.
Тобто, передбачений пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII строк для реалізації права на виплату різниці у випадку встановлення вищої групи інвалідності - який становить 2 роки визнано неконституційним.
Конституційний Суд України зазначив, що установлення такого законодавчого обмеження є невиправданим з огляду також на те, що законодавець мав можливість обрати для досягнення цієї ж мети засіб, який менш обтяжливо зачіпав би сферу реалізації прав військовослужбовців на соціальний захист.
Аналіз Закону свідчить про те, що не врегульованими є випадки пропуску такого строку з виключних підстав, визнання відповідними органами поважними причин його пропуску за наявності об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, на підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлені оспорюваними приписами Закону обмеження права на одноразову грошову допомогу не відповідають вимогам домірності.
Також, Конституційний Суд України вважає невиправданим законодавчо обмежувати часовими рамками (строком у два роки) настання причиново-наслідкового зв`язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, та динамікою стану здоров`я. Такий правоприпиняльний (преклюзивний) строк має бути об`єктивно оцінений, обумовлений індивідуальним станом здоров`я кожної особи, яка отримала поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, в межах розумного строку.
Таким чином, оспорювані приписи Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3, 8, 17, 46 Конституції України).
Як встановив суд першої інстанції, відповідач у спірних правовідносинах застосував інший строк, який не поширюється на спірний випадок - строк реалізації права на одноразову грошову допомогу з дня його виникнення (тобто первинна інвалідність) - який становить 3 роки (передбачений пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII).
Суд вірно встановив, що відповідач помилково керувався нормою, яка не регулює правовідносини, які склались, а тому такі дії є неправомірними.
Суд дійшов вірного висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому І групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 04.07.2025 р. № 53/в.
Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова у повному обсязі складена 30 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш