ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
30 вересня 2026 року м. Дніпро справа № 340/687/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Кравчук О.В.) в адміністративній справі №340/687/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
10.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262540019772 від 01.12.2025 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 24.11.2025;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з врахуванням періодів до пільгового стажу по Списку №2 з 10.09.1990 року по 03.10.1994, 20.07.2015 - 22.09.2016, 01.07.2017 - 30.11.2023, 16.03.2024 - 14.11.2025, починаючи з 24.11.2025;
- встановити судовий контроль у формі надання звіту Головним УПФУ в Кіровоградській області щодо виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що 24.11.2025 року звернулася до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак, відповідач рішенням від № 262540019772 від 01.12.2025 відмовив їй у призначенні пенсії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262540019772 від 01.12.2025 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 24.11.2025;
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди роботи ОСОБА_1 з 10.09.1990 року по 03.10.1994, 20.07.2015 - 22.09.2016, 01.07.2017 - 30.11.2023, 16.03.2024 - 14.11.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах приймалося Головним управлінням за принципом екстериторіальності, а підстав для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу позивача не було через відсутність належних документів, що підтверджують відповідний стаж. Також скаржник вказує, що згідно із пенсійним законодавством України прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 24.11.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України м.Києві із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262540019772 від 01.12.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з непідтвердженням пільгового стажу передбаченого п. 2 ч.2 статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на час спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої статті 4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Приписами частини першої статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Статтею 114 Закону № 1058-IV врегульовані питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок. Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до частини 5 статті 114 Закону № 1058-IV, у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV №1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників визначені пунктом 20 Порядку № 637, згідно з яким у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв`язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Колегія суддів зазначає, що в період з 11.03.1994 по 16.01.2003 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовувалися Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.
У період з 17.01.2003 по 24.06.2016 діяли Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Починаючи з 03.08.2016 року, діють Списки виробництв, робіт; професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач працювала:
- 10.07.1989 (наказ №46/3 від 04.07.1989) по 03.09.1990 (наказ №68/1 від 03.09.90) наборщиком вручну в Білоцерківській міській друкарні;
- 10.09.1990 (наказ №51 від 10.10.90) по 03.10.1994 (наказ №38 від 03.10.1994) в Київській міській типографії №2 на посаді лінотипіста по 5-му розряду;
- 23.05.1996 (наказ №92 від 23.05.1996) по 24.09.1996 (наказ №224 від 24.09.1996) на посаді чергової по гуртожитку в Київському метрополітені;
- 24.02.1997 (наказ №3-л від 24.02.97) по 21.07.1997 (наказ №19 від 21.07.97) на посаді продавця в ТОВ «ЗФКПО «Океан»;
- 15.06.2000 (наказ №514 к від 12.06.2000) прийнята на роботу в службу руху машиністом прибиральних машин в Київський метрополітен;
- 17.06.2013 (наказ №254-к від 10.06.2013) переведена маляром 3 розряду;
- 03.03.2014 переведена маляром 4 розряду;
- 01.04.2015 переведена маляром 5 розряду;
- 20.07.2015 переведена маляром по 5 розряду в дистанцію тунельних споруд №1 служби колії, тунельних споруд і будівель;
- 23.09.2016 переведена маляром 5 розряду;
- 01.07.2017 переведена маляром 5 розряду в дистанцію тунельних споруд №2 СП «Служба колії, тунельних споруд і будівель» працює по теперішній час.
Записи у трудовій книжці внесені на підставі відповідних наказів, засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємства. При цьому ні спірне рішення пенсійного органу, ні апеляційна скарга не містять зауважень щодо достовірності чи належного оформлення цих записів.
Відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №461, робота за зазначеними професіями належить до робіт із шкідливими та важкими умовами праці, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, виконання позивачем робіт за професією, передбаченою Списком №2, додатково підтверджується пільговою довідкою №27/01/09-549 від 14.11.2025, виданою КП «Київський метрополітен».
Відомості, наведені у зазначеній довідці узгоджуються із записами трудової книжки та підтверджуються індивідуальними відомостями з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5), які містять інформацію про спеціальний стаж позивача за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП3013Б1».
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання позивачем усіх наявних у неї документів, які підтверджують характер, умови та тривалість роботи у спірний період.
Як на підставу для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області посилається на відсутність необхідного пільгового стажу. Зокрема, у рішенні зазначено, що періоди роботи позивача з 03.08.2016 по 22.09.2016, з 01.07.2017 по 30.11.2023 та з 16.03.2024 по 14.11.2025 не зараховано до пільгового стажу у зв`язку з неправильним зазначенням у довідці від 14.11.2025 №27/01/09-549 посилань на розділи та підрозділи постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461. Крім того, відповідач послався на відсутність документального підтвердження повноважень заступника начальника відділу розрахунків з оплати праці на підписання довідки.
Оцінюючи наведені доводи скаржника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх необґрунтованість, оскільки відповідач не навів обставин, які б свідчили про недостовірність або неналежне оформлення записів трудової книжки, що є основним документом, який підтверджує стаж. Водночас сукупність наданих документів, що містяться в матеріалах справи, належним чином підтверджує наявність у позивачки пільгового стажу за спірні періоди.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність незарахування відповідачем до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 10.09.1990 по 03.10.1994, з 20.07.2015 по 22.09.2016, з 01.07.2017 по 30.11.2023 та з 16.03.2024 по 14.11.2025.
В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем дій, спрямованих на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах, як і не доведено відсутності у трудовій книжці позивача, яка у даному випадку є основним документом, що підтверджує стаж відповідних записів чи неточностей.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи, наведені норми законодавства та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №262540019772 від 01.12.2025 прийнято не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому воно не відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак, з метою ефективного захисту порушених прав позивачки суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав пенсійний орган повторно розглянути її заяву від 24.11.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 10.09.1990 по 03.10.1994, з 20.07.2015 по 22.09.2016, з 01.07.2017 по 30.11.2023 та з 16.03.2024 по 14.11.2025.
Доводи скаржника про те, що питання призначення та перерахунку пенсії належать виключно до компетенції органів Пенсійного фонду, колегія суддів відхиляє, оскільки суд не підміняє пенсійний орган, а зобов`язує його повторно розглянути заяву позивача з урахуванням установлених судом обставин.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року в адміністративній справі №340/687/26 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак