Справа № 286/774/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
із секретарем Павленко Л.В.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника Лугинця В. П.,
представника органу опіки
та піклування Китиці В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Лугинець Віктор Павлович, до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, в інтересах якого діє адвокат Лугинець В. П., звернувся до суду і просить встановити юридичний факт, а саме, що він - ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з липня 2024 року по даний час, мотивуючи тим, що ОСОБА_2 являється колишньою дружиною позивача. За час перебування у шлюбі у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розлад сімейних стосунків між ними розпочався на початку липня 2024 року. З того часу вони проживають окремо, а позивач та його син - ОСОБА_7 продовжують проживати разом в одному будинку по АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності батьку позивача - ОСОБА_8 .
23.08.2024 Овруцьким районним судом Житомирської області було видано судовий наказ по справі №286/3135/24 щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.08.2024 і до досягнення ними повноліття.
16.09.2024 постановою державного виконавця Овруцького відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було відкрито виконавче провадження щодо виконання стягнення аліментів.
17.12.2025 рішенням Овруцького районного суду Житомирської області його - позивача було звільнено від сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 .
На даний час у нього виникла необхідність звернутися до суду з даною позовною заявою, так як на його прохання до відповідачки щодо добровільного визначення місця проживання та утримання дитини шляхом укладення нотаріального договору, вона категорично відмовляється з невідомих на те причин та повідомляє, що дитина все одно буде проживати разом з нею, тобто виник спір про право з ким буде проживати дитина, так як у них рівні батьківські права та обов`язки.
Вважає, що встановлення вказаного факту породжує певні юридичні наслідки, так як від нього залежить можливість подальшого виконання позивачем своїх сімейних обов`язків щодо виховання та утримання сина, а також отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач є військовозобов`язаним, у нього відсутнє бронювання на робочому місці та відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, тому у будь-який час його можуть мобілізувати до лав ЗСУ, а так як син ОСОБА_9 не бажає більше ні з ким проживати, окрім як з батьком, дитина може залишитись без належного догляду, виховання та утримання.
16.02.2026 рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу було відмовлено у наданні йому права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що ним не надано документів, які б офіційно визначали з ким проживає дитина, якщо батьки розлучені або проживають окремо.
Відзиву на позов відповідачем надано не було.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з підстав зазначених у позові. При цьому, позивач пояснив, що син весь час проживає разом з ним. Мама дитині нічим не допомагає, навіть не телефонує йому. Коли дружина його покинула, він платив аліменти на всіх дітей, поки суд не звільнив його від сплати аліментів на утримання сина - ОСОБА_9 , який весь час проживав з ним. Інші їхні діти проживають на даний час з матір`ю відповідачки.
Представник позивача пояснив, що встановлення вказаного факту необхідно позивачеві для вирішення певних соціальних питань в майбутньому та для отримання відстрочки від призову на військову службу.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином, відповідно до положень ст. ст. 128-130 ЦПК України, була повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки.
На минулому судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала, зазначивши, що дитина дійсно проживає з батьком. Вона спілкується з дитиною, як бачить біля магазину.
Ухвалою суду, постановленою без оформлення окремого документа на підставі ч.ч.4, 5 ст. 259 ЦПК України, було відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування щодо задоволення позову не заперечує.
Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, заслухавши думку дитини та дослідивши письмові докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В ст. 124 Конституції України законодавець закріпив, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.
Згідно із ч. 2 ст. 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.
У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ,який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові № 201/5972/22 від 11.09.2024 та Верховний Суд у постанові №128/3616/24 від 20.02.2025 зробили висновок, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 24.09.2024 по справі №286/2811/24 було розірвано.
Під час спільного проживання у них народилося четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 24.09.2024 по справі №286/2811/24 (а. с. 10, 15).
23.08.2024 Овруцьким районним судом Житомирської області по справі №286/3135/24 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.08.2024 і до досягнення ними повноліття.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 17.12.2025 по справі №286/3787/25 було звільнено ОСОБА_1 , починаючи з 22 жовтня 2025 року, від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Овруцького районного суду Житомирської області від 23.08.2024 у справі № 286/3135/24 (а. с. 16-18).
Мотивувальною частиною вказаного рішення було встановлено, що неповнолітній - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з батьком - ОСОБА_1 , тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідачки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Копії витягів з реєстру територіальної громади від 10.10.2025 свідчать, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7-8).
27.11.2024, 08.10.2025, 26.02.2026, 02.07.2026, 27.07.2026 та 03.09.2026 комісією служби у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19-21, 61, 64).
Згідно актів обстеження умов проживання до складу сім`ї входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Житло складається з 4-х кімнат. Умови проживання задовільні, для виховання та розвитку дитини створені всі умови. Стосунки у сім`ї доброзичливі, гармонійні. Під час обстеження встановлено, що в будинку чисто, тепло, їжа приготовлена, наявні харчові продукти. Дитина (син) проживає з батьком та перебуває на його утриманні. Мати участь у вихованні дитини не приймає, фінансового не допомагає, не цікавиться життям дитини.
Довідка Норинського ліцею Овруцької міської ради №19 від 26.02.2026 також підтверджує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учень 9-го класу Норинського ліцею Овруцької міської ради, на даний час проживає з батьком - ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні (а. с. 22).
З характеристики, виданої директором Норинського ліцею Овруцької міської ради ОСОБА_3 , вбачається, що останній навчається в ліцеї з 1-го класу. За час навчання проявив себе як спокійний, неконфліктний учень. Рівень навчальних досягнень низький. Разом з тим, учень дисциплінований, зауваження вчителів сприймає адекватно, на конфлікти не налаштований. У колективі однокласників має друзів, підтримує доброзичливі стосунки.
ОСОБА_9 проживає разом з батьком, який постійно цікавиться навчанням та поведінкою сина, підтримує зв`язок із класним керівником і вчителями, регулярно відвідує батьківські збори та реагує на рекомендації вчителів (а. с. 23).
З характеристики №118 від 26.02.2026, виданої виконавчим комітетом Овруцької міської ради на ОСОБА_1 , в свою чергу вбачається, що ОСОБА_1 розлучений, самостійно виховує неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , 2010 року народження. Мати - ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні сина не бере.
За час проживання на території старостинського округу ОСОБА_1 зарекомендував себе як сумлінний, люблячий, відповідальний, турботливий та дбайливий батько. Особливу увагу приділяє вихованню дитини. Регулярно відвідує батьківські збори, підтримує тісний зв`язок із класним керівником, цікавиться успіхами дитини. Дитина доглянута, охайна, чиста, має довірливі відносини з батьком. ОСОБА_1 проводить багато часу з дитиною, контролює її навчання та дозвілля, приділяє увагу фізичному та емоційному стану.
ОСОБА_1 алкогольними напоями не зловживає. До адміністративної відповідальності не притягувався. Скарг від мешканців села не надходило (а. с. 24).
Копії витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» та листа КНП «Овруцька міська лікарня» Овруцької міської ради Житомирської області №413 від 05.03.2026 підтверджують, що відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності відсутні, а також, що він на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а. с. 25, 30).
02.07.2026 та 27.07.2026 комісією служби у справах дітей було здійснено також обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 62-63).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 02.07.2026 до складу сім`ї входять: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із рідним батьком. Житло складається з 3-х кімнат. Умови проживання задовільні частково, є місця для відпочинку. Під час обстеження встановлено, що мати з дітьми були вдома, ходять по ягоди. В будинку є потреба у прибиранні, продукти наявні. Проведено профілактичну бесіду з мамою та дітьми про виконання батьківських обов`язків, про дотримання техніки безпеки під час літніх канікул.
27.07.2026 обстеження не вдалося провести, так як нікого не було вдома.
В судовому засіданні, допитаний в якості свідка ОСОБА_3 (син позивача) підтвердив, що він проживає з татом десь з 2023 року. З мамою не спілкується, вона не дзвонить йому, не приходить до нього, і він сам не хоче з нею спілкуватися. Чому пояснити не може. Літом, коли канікули, він проживає у бабусі. Йому все купує тато, мама ніколи нічого не купувала.
Свідок - ОСОБА_10 показала, що вона знає ОСОБА_11 років 16. ОСОБА_9 проживає з ОСОБА_11 , завжди ходить чистенький. ОСОБА_12 пішла до нового чоловіка. Вона була в ОСОБА_11 як копали картоплю, все в нього чисто. ОСОБА_9 каже, що йому з батьком добре. Вона бачила, як мати ОСОБА_9 - ОСОБА_12 підходила до нього, але він казав не підходь, бо викличу поліцію.
Відтак, за встановлених обставин, оцінюючи докази в їх сукупності, зауважуючи, що у суду відсутні будь-які підстави не довіряти поясненням позивача, відповідача, показанням свідків, а також дослідженим письмовим доказам, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими доказами і в своїй сукупності з достовірністю підтверджують факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 своєї дитини.
Поряд з цим, суд відмічає, що позивач звернувся до суду з позовом про встановлення юридичного факту. Відповідно встановлення такого факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Оскільки відповідач позовні вимоги визнавала та вказаний факт не заперечувала, то відповідно встановлення такого факту пов`язується з наступним вирішенням спору про право з іншими заінтересованими особами.
Виходячи з зазначеної позивачем мети, для якої встановлюється вказаний факт, суд зауважує наступне.
Можливість подальшого виконання позивачем своїх сімейних обов`язків щодо виховання та утримання сина ніяким чином не залежить від встановлення даного факту, так як він має право реалізувати та виконувати свої батьківські права та обов`язки відповідно до діючого сімейного законодавства.
Для вирішення певних соціальних питань в майбутньому вказаний факт також не може встановлюватися, так як законодавець не визначив можливість вирішення спорів на майбутнє, що випливає зі змісту ст.15 ЦК України (кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання).
Оцінюючи такий юридичний наслідок, як отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, слід відмітити, що повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_8 №20260204-454011 від 23.02.2026 (а.с. 31-32), в основу якого покладено рішення комісії щодо надання відстрочки відповідно до п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не містить посилання на необхідність підтвердження факту самостійного утримання та виховання рішенням суду, а містить зазначення причин відмови: не подано документів для офіційного визначення з ким проживають діти, якщо батьки розлучені чи проживають окремо, а також роз`яснення щодо порядку оскарження відмови у наданні відстрочки у судовому порядку.
В п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець закріпив, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Зміст вказаної норми дає підстави прийти до висновку, що законодавець визначив у ній право на відстрочку саме батькам та матерям (рідним), на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Надання відстрочки за рішенням суду, за яким особа самостійно виховує та утримує дитину передбачено положеннями п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Однак, позивач до ІНФОРМАЦІЯ_8 за отриманням відстрочки з вказаної підстави не звертався та рішення про відмову в зв`язку з необхідністю подання рішення суду не отримував.
З огляду на те, що у позивача на утриманні перебуває четверо дітей, то в разі відсутності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, він має право на відстрочку за п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» незалежно від того з ким проживають діти: з ним чи з дружиною, а відтак вбачається неправомірність рішення про відмову в наданні відстрочки, правом оскарження якого позивач не скористався. Наведене свідчить про обрання позивачем невірного способу захисту своїх порушених прав.
За встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331 грн. 20 коп. в дохід держави.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та в інтересах якого діє адвокат - Лугинець Віктор Павлович, до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець