Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/2189/26
Провадження № 2-о/382/42/26
РІШЕННЯ
Іменем України
02 жовтня 2026 року Яготинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кисіль О.А.
за участю секретаря Голованова В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бейгул Л.М. звернулась до Яготинського районного суду Київської області з заявою, в якій просить встановити обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 строком на 6 (шість) місяців.
Заяву обгрунтовує тим, що з 03 червня 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який на даний час у Яготинському районному суді Київської області розривають.
Від подружнього життя сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Через складне матеріальне становище вона з дітьми вимушено проживає в орендованій квартирі, однак таке спільне проживання стало для неї та дітей небезпечним через систематичне домашнє насильство з боку чоловіка.
Домашнє насильство має не випадковий, а повторюваний характер, що підтверджується неодноразовим втручанням працівників Національної поліції та винесенням щодо кривдника двох термінових заборонних приписів.
24.08.2026 працівниками Бориспільського РУП ГУНП у Київській області був винесений терміновий заборонний припис серії АА № 522085 щодо ОСОБА_4 .
За результатами оцінки ризиків працівники поліції застосували до нього спеціальний захід реагування - заборону будь-яким способом контактувати з постраждалою особою строком на три доби.
Сам факт винесення припису свідчить, що уповноважений поліцейський встановив існування безпосередньої загрози безпеці потерпілої.
Попри застосування першого термінового заборонного припису, поведінка чоловіка не змінилася.
Через сім днів - 31 серпня 2026 року - працівниками Бориспільського районного управління поліції було повторно винесено терміновий заборонний припис серії АА №522037.
Повторне втручання поліції вже через тиждень після першого припису свідчить про те, що застосовані заходи впливу виявилися неефективними.
За результатами повторної оцінки ризиків поліцейські знову встановили небезпеку для заявниці та застосували той самий захід - заборону будь-яким способом контактувати з нею строком на три доби.
Крім винесення двох термінових заборонних приписів, щодо ОСОБА_4 існує адміністративне провадження за частиною другою статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення (невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце тимчасового перебування у разі винесення такого припису).
Особливо показовим є те, що другий терміновий заборонний припис було винесено лише через сім днів після першого. Це свідчить про те, що навіть негайне втручання поліції та застосування спеціальних заходів реагування не усунули ризик повторного домашнього насильства, а тому менш суворі заходи захисту виявилися недостатніми для забезпечення безпеки заявниці та малолітніх дітей.
Втім, ОСОБА_4 , попри вжиті заходи реагування, продовжує переслідувати заявницю, ображати її, знімати її на телефон, провокувати конфлікти у присутності дітей та висловлювати погрози.
Заявниця та малолітні діти вимушено проживають в одному житлі через матеріальні обставини. Таке спільне проживання створює постійний контакт із кривдником, що суттєво збільшує ризик повторного психологічного насильства. Кожен новий конфлікт супроводжується образами, приниженням, психологічним тиском та почуттям страху за власну безпеку. Особливо тривожною є та обставина, що свідками таких конфліктів стають наші малолітні діти. Домашнє насильство негативно впливає не лише на неї як постраждалу особу, а й на дітей, які вимушені перебувати у стані постійної емоційної напруги.
Враховуючи викладене, заявниця звернулася до суду з заявою щодо видачі обмежувального припису.
09.09.2026 року від представника заявниці адвоката Бейгул Л.М. на адресу суду надійшла заява про долучення доказів, а саме копію термінового заборонного припису серії АА №522438 від 07.09.2026 року.
11.09.2026 року від представника заінтересованої особи адвоката Косогор О. М. надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою судді Яготинського районного суду Київської області від 14.09.2026 року клопотання про витребування доказів задоволено та витребувано матеріали зазначені в клопотанні.
15.09.2026 року від представника заінтересованої особи адвоката Косогор О. М. надійшло клопотання про витребування доказів.
Представник заявника в судовому засіданні заявлені вимоги відносно обмежувального припису підтримала повністю, просить суд задовольнити його у повному обсязі. В судовому засіданні представник заявника зазначила, що з 13 вересня 2026 року сторони проживають окремо та батько дітей двічі забирав дітей із садочку. Житло в якому проживали сторони винаймав ОСОБА_4 .. На далі представник заявника звернулась із заявою про розгляд справи у її відсутність та відсутність заявниці.
ОСОБА_4 не заперечував проти заявлених вимог та зазначив, що не вчиняв протиправних дій щодо дітей та заявниці, звертався до Служби у справах дітей та сім`ї з огляду неправомірні дії матері дітей -заявниці, оскільки вона здійснювала відео його дітей з привітаннями та дані послуги проплачувались на картку заявниці, тому вказував щодо її дій. Житло в якому сторони проживали винаймав він за власні кошти. Підтвердив той факт, що бачиться зі своїми дітьми.
Представник ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала письмові заперечення про видачу обмежувального припису, та додала, що вказані обставини щодо дій заявниці відносно дітей ОСОБА_4 знайшли своє підтвердження в акті Служби у справах дітей та сім`ї, батько дітей захищав дітей та заперечував відносно вказаних дій заявниці, тому і виникла емоційна розмова. У матері дітей виникла захисна реакція тому і відбувся виклик працівників поліції, та як вбачається з відео мама заявниці вказує про те, що поліція не допоможе, проте треба її потрібно викликати. ОСОБА_4 тричі надавала мати дітей бачитись з дітьми.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник; у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Порядок видачі судом обмежувального припису визначається ЦПК України (ч. 8 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Відповідно до ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана: 1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству"; 2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"; 3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"; 4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
П. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до роз`яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що передбачено частиною першою статті 81 ЦПК України.
Згідно зі статтями 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для вирішення справи. Належними, допустимими та достатніми є докази, які у своїй сукупності дають можливість встановити відповідні обставини та зробити обґрунтований висновок щодо їх існування.
Згідно п. 9 ст.83 ЦКП України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Сварка - це емоційний конфлікт двох рівних сторін з пошуком компромісу, а психологічне насильство - це систематичний цілеспрямований тиск і контроль з метою приниження та підпорядкування однієї людини іншій.
Насильство у родині будь-якого характеру, відрізняється від конфліктних ситуацій, спорів, що виникають у кожній сім`ї та не становлять загрози подальшому розвитку здорових стосунків, тим, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Для того, щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством. Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперераховані ознаки. Ескалація конфлікту може привести до насильства, та не обов`язково завжди приводить
Докази подані представником заявника 09.09.2026 року а саме: копію термінового заборонного припису серії АА №522438 від 07.09.2026 року, направлено з порушенням вимог ч.9 ст.83 ЦПК України, тому дані докази суд не приймає до уваги.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що 03 червня 2022 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, проте подано стороною заявника позов про розірвання шлюбу.
Від подружнього життя сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24.08.2026 працівниками Бориспільського РУП ГУНП у Київській області був винесений терміновий заборонний припис серії АА № 522085 щодо ОСОБА_4 .
Через сім днів - 31 серпня 2026 року - працівниками Бориспільського районного управління поліції було повторно винесено терміновий заборонний припис серії АА №522037 (а.с.29, 33).
24.08.2026 працівниками Бориспільського РУП ГУНП у Київській області був винесений терміновий заборонний припис серії АА № 522085 щодо ОСОБА_4 . За результатами оцінки ризиків працівники поліції застосували до нього спеціальний захід реагування - заборону будь-яким способом контактувати з постраждалою особою строком на три доби. (а.с.66-69).
24 серпня 2026 року було складено відносно ОСОБА_4 адміністративний протокол за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП (а..с.70).
25 серпня 2026 року було складено відносно ОСОБА_4 адміністративний протокол за ч.2 ст. 173-8 КУпАП (а.с.71).
31 серпня 2026 року - працівниками Бориспільського районного управління поліції було повторно винесено терміновий заборонний припис серії АА №522037. За результатами повторної оцінки ризиків поліцейські знову встановили небезпеку для заявниці та застосували той самий захід - заборону будь-яким способом контактувати з нею строком на три доби та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та надано відеоматеріали (а.с.73-78).
Стороною заінтересованої особи було додано докази порушення прав малолітніх дітей, де в поясненнях Службі у справах дітей та сім`ї Яготинської міської ради ОСОБА_1 зазначає, що залучає дітей до зйомок в цілях заробітку, так як перебуває в декретній відпустці та нічого незаконного з дітьми не знімає.(а.с.104-127)
З відео переглянутого в судовому засіданні, що датується 24.08.2026 року вбачається, що
ОСОБА_4 поводить себе спокійно, зазначає про порушення прав дітей його дружиною, та зазначає, що вона не утримує в належному стані житло. ОСОБА_1 вказує про фізичне насильство проте не вказує куди бив і не надає доказів, проте це суперечить наданому стороною заявниці терміновому заборонному припису, де вказано, що ОСОБА_4 висловлював умисні образи в бік дружини, які і суперечить вказаному у заяві поданій до суду.
З відео переглянутого в судовому засіданні, що датується 31.08.2026 року вбачається, що
ОСОБА_1 перебуває на вулиці та мовчить, проте її мати зазначає, що ОСОБА_1 завдано психологічного тиску, перебувала Служба у справах дітей та сім`ї та він не впускає дружину до будинку, поховав документи, проте сама ОСОБА_1 не вказує на це. Включають запис на телефоні, де зазначається, що ОСОБА_1 належним чином не готує їжу дітям. Поліції мама ОСОБА_1 зазначає, що їй відомо, що поліція нічим не допоможе, проте це потрібно зафіксувати. Проліція проходить до будинку та ОСОБА_4 спокійний, тримає дитину на руках, дитина не плаче. Вказує, що звертався до Служби у справах дітей та сім`ї, бо виявив порушення дружиною прав дітей, їх знімання на відео і отримання дружиною за це коштів. Мама ОСОБА_1 зазначає, що на даний час багато людей здійснють зйомки себе. ОСОБА_4 вказує, що дружину не бив, і це підтверджує старший син дружини. При цьому, ОСОБА_4 не ображає нікого з присутніх, а мати ОСОБА_1 ображає ОСОБА_4 , здійснює принизливі вислови, висміює його у присутності працівників поліції, він прохає належно до нього ставитися. На запитання працівників поліції, ОСОБА_1 зазначає, що не занає чи їй потрібен притулок.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях .
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної поваги до приватного та сімейного життя (пункт 78 рішення Європейського Суду у справі Мамчур проти України ).
Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене згідно із законом , відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі Хант проти України від 07.12.2006 року).
На підставі установлених судом обставин, досліджених доказів у їх сукупності, суд вважає, що наведені заявницею фактичні та правові підстави в сукупності з доданими до заяви доказами дозволяють суду дійти висновку про наявність у сторін конфліктної ситуації та спорів, щодо дій заявниці відносно їх спільних з ОСОБА_4 дітей, та носить інший характер, тому з огляду на викладене заявлені вимоги не підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст.350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, суд відносить на рахунок держави.
Згідно вимог ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству", суд
Окрім цього, оцінюючи загальну пропорційність будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, потрібно ретельно оцінювати низки факторів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України "Про запобіганню та протидію домашньому насильству", суд
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_4 про видачу обмежувального припису.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання (ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України).
Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 02 жовтня 2026 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кисіль О.А.