єдиний унікальний номер справи 531/618/24
номер провадження 2/531/111/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Герцова О. М.,
за участю секретаря - Капленко Є. С.,
представника позивача - адвоката Заболотька В. Б.,
представника відповідача 1 - адвоката Рябченка П. Ф.,
представника відповідача 2 - адвоката Балабанова Г. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та акціонерного товариства «Укргазвидобування» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідачів матеріальні збитки на суму 94560,00 грн, які складаються з 73900,95 грн - сума невідшкодованого матеріального збитку, завданого внаслідок пошкодження автомобіля Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_1 , 5500,00 грн - оплата за проведення оцінки пошкоджень транспортного засобу в ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи», 15000,00 грн сума збитків, завданих внаслідок витрат на правову допомогу та послуги адвоката відповідно до договору №29 від 29.09.2023 року, 160,00 грн - витрати, пов`язані з оплатою поштових послуг, та моральну шкоду в розмірі 60000,00 грн. і судові витрати.
Позов обгрунтовано тим, що 28.07.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля Toyota Hilux під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Вину ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Зазначає, що відповідно до проведеної незалежної оцінки розмір матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля, становить 368 237 грн, тоді як страховою компанією йому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 159 950 грн.
Також позивач посилається на те, що внаслідок ДТП зазнав моральних страждань, був позбавлений можливості користуватися власним автомобілем та змушений докладати додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав. У зв`язку із цим просить стягнути з відповідачів невідшкодовану частину матеріальної шкоди, моральну шкоду, а також понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 25 березня 2024 року відкрито провадження у справі.
15.04.2025 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що не погоджується з обставинами ДТП у викладенні позивача та вважає себе невинуватим у її вчиненні, посилаючись на недоліки оформлення матеріалів ДТП та висновки проведеної за його ініціативою автотехнічної експертизи. Також заперечував визначений позивачем розмір матеріальної шкоди, вказуючи на неналежність та недопустимість поданого позивачем звіту про оцінку автомобіля, проведення оцінки без його участі та, на його думку, завищення вартості відновлювального ремонту. Вважав, що здійснене страховиком страхове відшкодування покриває заподіяну внаслідок ДТП шкоду. Щодо моральної шкоди зазначав, що позивачем не надано належних доказів заподіяння йому моральних чи фізичних страждань та не обґрунтовано заявлений розмір такого відшкодування. Також заперечував заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу через відсутність, на його думку, належного документального підтвердження їх понесення.
17.04.2024 року від представника АТ «Укргазвидобування» надійшов відзив на позовну заяву, в якому адвокат Балабанов Г. Л. проти задоволення позову заперечував, посилаючись на недоведеність заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди. Зазначив, що поданий позивачем звіт про оцінку №574 не є належним та допустимим доказом, оскільки огляд автомобіля проводився без участі відповідачів, а матеріали звіту, на його думку, не містять належних доказів обсягу пошкоджень автомобіля саме внаслідок ДТП. Також вказував, що позивачу страховиком уже виплачено 159 950 грн страхового відшкодування, яке необхідно враховувати при визначенні розміру невідшкодованої шкоди.
Щодо вимоги про стягнення 60 000 грн моральної шкоди зазначав, що позивачем не доведено факту та розміру заподіяних моральних страждань. Крім того, заперечував заявлені витрати на професійну правничу допомогу як необґрунтовані та належним чином не підтверджені. У зв`язку з цим просив відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 94 560,95 грн матеріальної шкоди та 60 000 грн моральної шкоди.
Щодо заявлених позивачем збитків, пов`язаних з оплатою правничої допомоги у розмірі 15 000 грн, представник АТ «Укргазвидобування» заперечував проти їх стягнення саме як матеріальної шкоди. Зазначав, що відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона здійснила або повинна здійснити для відновлення свого порушеного права. Водночас витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом судової справи, за своєю правовою природою є судовими витратами, порядок розподілу яких визначається процесуальним законодавством, а тому не можуть одночасно стягуватися як збитки у складі матеріальної шкоди.
Крім того, представник відповідача 2 посилався на те, що законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі як збитків у цивільній справі, та наводив відповідну практику Верховного Суду. З огляду на це вважав вимогу позивача про включення 15 000 грн витрат на правничу допомогу до складу матеріальних збитків безпідставною. Водночас витрати на професійну правничу допомогу, понесені безпосередньо у цій цивільній справі, на думку відповідача, можуть вирішуватися виключно як судові витрати з урахуванням результатів розгляду справи та за умови їх належного документального підтвердження.
Ухвалою суду від 12.06.2024 року призначено судову авто товарознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.
У зв`язку з надходження висновку експерта ухвалою суду від 02.09.2025 року провадження у справі відновлено.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що факт дорожньо-транспортної пригоди, вина ОСОБА_2 у її вчиненні та заподіяння внаслідок ДТП шкоди належному позивачу транспортному засобу підтверджені матеріалами справи. Посилався на те, що отримане позивачем страхове відшкодування не компенсувало завдану йому шкоду в повному обсязі, у зв`язку з чим невідшкодована її частина підлягає стягненню з відповідачів. Також підтримав вимоги про відшкодування витрат, понесених у зв`язку з визначенням розміру збитків та наданням правничої допомоги, а також моральної шкоди, обґрунтовуючи її душевними переживаннями, незручностями та необхідністю докладати додаткових зусиль для відновлення порушених прав.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Рябченко П. Ф. заперечив проти задоволення позову, посилаючись на результати проведеної у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи. Зазначив, що відповідно до висновку експерта вартість відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП становила 332 703,64 грн, що перевищує його ринкову вартість - 305 196,72 грн, у зв`язку з чим транспортний засіб є фізично знищеним. Залишкова вартість автомобіля після ДТП визначена у розмірі 166 269,62 грн, а тому, на думку відповідача, фактичний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди становить 138 927,10 грн як різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП.
Вказував, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Toyota Hilux на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» із лімітом відповідальності 160 000 грн, при цьому страховиком позивачу вже виплачено 159 950 грн страхового відшкодування. Оскільки отримане страхове відшкодування перевищує визначений експертизою фактичний розмір шкоди, представник відповідача вважав, що у ОСОБА_2 та АТ «Укргазвидобування» відсутній обов`язок щодо додаткового відшкодування матеріальної шкоди, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними.
Щодо моральної шкоди представник відповідача зазначав про відсутність належних доказів її заподіяння у заявленому позивачем розмірі, водночас ОСОБА_2 , виходячи із засад розумності та справедливості, погоджується на відшкодування 5 000 грн моральної шкоди. Витрати на професійну правничу допомогу та інші судові витрати просив розподілити пропорційно до задоволених позовних вимог. Окремо заперечував належність і допустимість поданого позивачем звіту незалежної оцінки № 574, посилаючись на недотримання, на його думку, вимог до висновку експерта, а також на пояснення допитаного в судовому засіданні експерта щодо методики визначення залишкової вартості автомобіля.
Просив у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди відмовити повністю, моральну шкоду визначити у розмірі 5 000 грн, а судові витрати розподілити відповідно до результатів розгляду справи.
Представник відповідача АТ «Укргазвидобування» адвокат Балабанов Г. Л. позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що заявлений позивачем розмір матеріальної шкоди не підтверджується результатами проведеної у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що 28.07.2023 року сталася ДТП, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 військовослужбовець йому часто доводилося їздити в Донецьку область, позивач просив свідка щоб той допомагав йому. Зазначив, що оскільки у ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль, останній у зв`язку з цим перебував у пригнічено настрої та було погане самопочуття. Довгий час ОСОБА_1 чекав на відшкодування завданих йому збитків, що виникликало дискомфорт у позивача.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4 пояснив, що при проведенні експертизи залишкової вартості автомобіля застосовувалася методика розрахунку при питомій вазі складових частин і методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних ТЗ при цьому брався аналогічний автомобіль «непрямий аналог», оскільки в бюлетні товарознавця відсутній досліджувальний автомібіль і брався непрямий аналог з іншим об`ємом двигуна, який міститься в бюлетні з іншим для визначення коефіцієнту відновлення, який переносився на досліджувальний автомобіль і коефіцієнт відновлення для даних автомобілів однаковий.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 липня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , унаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Красноградського районного суду Харківської області від 12 жовтня 2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року зазначену постанову залишено без змін. Таким чином, обставини щодо порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху та його вини у настанні ДТП встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.
На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 керував автомобілем Toyota Hilux, який належав АТ «Укргазвидобування», та виконував свої трудові обов`язки, що сторонами не заперечувалося.
Цивільно-правова відповідальність водія зазначеного транспортного засобу на момент ДТП була застрахована. У зв`язку з настанням страхового випадку позивачу виплачено страхове відшкодування у розмірі 159 950 грн, факт отримання якого позивачем не заперечується.
Спір між сторонами фактично виник щодо наявності невідшкодованої частини майнової шкоди та її розміру, а також наявності підстав для відшкодування моральної шкоди і понесених позивачем витрат.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з такого.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , власником автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_4 , є ОСОБА_1 .
На час ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_5 на підставі подорожнього листа №023 від 28.07.2023 та Красноградським районним судом Харківської області у справі №626/2181/23 встановлено, що він на час ДТП працював в АТ «Укргазвидобування».
Автомобіль «Toyota Hilux» д.н.з. НОМЕР_6 , яким керував ОСОБА_2 , належить АТ «Укргазвидобування» ( код ЄДРПОУ 30019775, адреса:м.Київ, вул.Кудрявська,26/28) та відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 212030015 (термін дії з 18.11.2022 по 17.11.2023), виданого ТДВ «СК «Гардіан», на час скоєння ДТП був застрахований.
14.11.2023 року ТДВ «СК «Градіант» здійснило виплату страхового відшкодування на банківський рахунок ОСОБА_1 у розмірі 159950,00 грн, у межах ліміту відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (вказана обставина підтверджується позивачем).
30 серпня 2023 року було проведено огляд пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , за результатами якого складено Звіт №574 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу.
Відповідно до Звіту №574 ринкова вартість автомобіля до його пошкодження становила 368 237,00 грн, вартість відновлювального ремонту - 557 710,39 грн, а вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, - 233 850,95 грн. Вартість автомобіля у пошкодженому стані визначена у розмірі 134 386,26 грн.
За проведення транспортно-товарознавчого дослідження позивачем сплачено 5500,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі по незалежній оцінці від 06.09.2023 року.
Ухвалою суду у справі призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експерту Полтавського відділення Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Балинському Євгену Олександровичу.
За результатами проведеного дослідження складено висновок експерта №694 від 21 серпня 2025 року щодо автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП 28 липня 2023 року. Експертом досліджувалися надані судом матеріали цивільної справи, у тому числі матеріали щодо огляду та пошкоджень транспортного засобу. Висновок експерта
Відповідно до висновку експерта, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT станом на дату ДТП - 28 липня 2023 року - визначена у розмірі 332 703,64 грн.
Ринкова вартість зазначеного автомобіля у технічно справному стані до його пошкодження внаслідок ДТП станом на 28 липня 2023 року визначена у розмірі 305 196,72 грн.
Оскільки визначена експертом вартість відновлювального ремонту автомобіля - 332 703,64 грн - перевищує його ринкову вартість до ДТП - 305 196,72 грн, відновлення такого транспортного засобу є економічно недоцільним.
Крім того, експертом визначено ринкову вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT у пошкодженому стані після ДТП, яка станом на 28 липня 2023 року становила 166 269,62 грн.
Таким чином, виходячи з установлених судовою експертизою показників, різниця між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та його вартістю у пошкодженому стані становить 138 927,10 грн (305 196,72 грн - 166 269,62 грн).
Отже, із огляду на викладене, керуючись принципом диспозитивності, згідно з яким саме на сторін покладено обов`язок доводити перед судом свої вимоги та заперечення, а також змагальності, при визначенні розміру збитків, які завдані позивачу пошкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, оскільки при призначенні судової транспортно-товарознавчої експертизи судового ескперта попереджено про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, суд бере до уваги Висновок експерта № 694 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, який складено експертом Балинським Є. О.
Відповідно до ч. 1ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1)втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2)доходи,які особамогла бреально одержатиза звичайнихобставин,якби їїправо небуло порушене(упущенавигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо-і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим, відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону).
У цій конкретній справі застосовується Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV, у редакції від 17.08.2022, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон).
Відповідно до ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі ст. 28, 29 Закону, шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це, серед іншого, шкода пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
При цьому, відповідно до ст. 30 Закону, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.
Також суд зауважує, що редакція вказаної статті, яка діяла до 04.11.2012 та передбачала два варіанти відшкодування страховиком шкоди потерпілому в залежності від того, чи визнає він факт фізичного знищення транспортного засобу чи ні, втратила чинність з набранням чинності Законом № 5090 від 05.07.2012. Відповідно, згідно з нормою ст. 30 Закону, яка діяла як на момент ДТП до 01.01.2025, страховик має відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду завдану фізичним знищенням транспортного засобу в розмірі, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Разом із тим суд не погоджується із визначеним позивачем розміром невідшкодованої матеріальної шкоди у сумі 73 900 грн, оскільки такий розмір не узгоджується з обставинами, встановленими під час судового розгляду, та результатами проведеної у справі судової транспортно-товарознавчої експертизи.
Так, згідно з висновком судового експерта Балинського Є.О. №694 від 21.08.2025, ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, д.н.з. НОМЕР_1 , станом на дату ДТП становила 305 196,72 грн, тоді як вартість його відновлювального ремонту визначена у розмірі 332 703,64 грн, тобто перевищувала ринкову вартість транспортного засобу. Вартість автомобіля у пошкодженому стані після ДТП експертом визначена у розмірі 166 269,62 грн.
Отже, виходячи з установлених судовим експертом показників, різниця між ринковою вартістю транспортного засобу до ДТП та його вартістю у пошкодженому стані становить 138 927,10 грн (305 196,72 грн - 166 269,62 грн).
Водночас матеріалами справи підтверджується, що страховиком у зв`язку з настанням страхового випадку позивачу виплачено 159 950 грн страхового відшкодування. Таким чином, сума отриманого страхового відшкодування перевищує визначену за результатами судової експертизи різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП на 21 022,90 грн.
Крім того, під час розгляду справи встановлено, що після ДТП пошкоджений автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT був відчужений позивачем шляхом продажу. Разом із тим доказів, які б підтверджували вартість, за якою фактично було продано транспортний засіб, та розмір отриманих позивачем від його продажу коштів, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим фактична ціна його відчуження суду не відома.
Суд враховує зазначену обставину в сукупності з іншими доказами, оскільки після отримання страхового відшкодування пошкоджений транспортний засіб залишався майном позивача та мав певну майнову вартість, яка за висновком судового експерта становила 166 269,62 грн, а в подальшому був реалізований позивачем. При цьому позивачем не надано доказів, які б давали суду підстави встановити, що внаслідок його продажу фактично отримано суму, меншу за визначену експертом вартість автомобіля у пошкодженому стані, та що внаслідок цього у позивача виникла додаткова невідшкодована майнова втрата.
За таких обставин заявлена до стягнення сума 73 900 грн не підтверджується встановленим у справі фактичним розміром майнової втрати. Навпаки, визначена судовою експертизою різниця між вартістю автомобіля до ДТП та після ДТП у сумі 138 927,10 грн є меншою за отримане позивачем страхове відшкодування у розмірі 159 950,00 грн, а пошкоджений транспортний засіб, який після ДТП мав самостійну майнову вартість, у подальшому був проданий позивачем.
Отже, позивачем не доведено наявності невідшкодованої частини матеріальної шкоди у розмірі 73 900 грн, яка підлягала б стягненню з відповідачів, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про стягнення 15 000 грн витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги адвоката у справі №626/2181/23 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд зазначає таке.
З матеріалів справи вбачається, що зазначені витрати понесені позивачем у зв`язку з наданням йому професійної правничої допомоги під час розгляду іншої судової справи, а саме справи про адміністративне правопорушення, за результатами розгляду якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. У межах цієї цивільної справи позивач просить стягнути сплачені за таку правничу допомогу кошти у розмірі 15 000 грн саме як матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Разом із тим витрати, понесені особою на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом судової справи, мають процесуальну природу та належать до витрат, пов`язаних із судовим провадженням. Порядок та підстави їх відшкодування визначаються відповідним процесуальним законодавством, а тому такі витрати не набувають характеру матеріальної шкоди лише внаслідок того, що відповідне судове провадження було пов`язане з дорожньо-транспортною пригодою.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 01 червня 2020 року у справі №910/12945/19, відповідно до якого витрати на оплату правової допомоги адвоката, понесені особою при реалізації своїх процесуальних прав у певній судовій справі, віднесені процесуальним законом до судових витрат та відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Верховний Суд зазначив, що такі витрати не можуть бути визнані збитками чи шкодою у розумінні цивільного законодавства та стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
Зазначений підхід Верховного Суду безпосередньо стосувався питання можливості стягнення витрат на правову допомогу, понесених в адміністративній справі, як збитків в іншому судовому провадженні. Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для ототожнення таких витрат зі шкодою (збитками) у розумінні цивільного законодавства.
Відтак сам факт понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у справі №626/2181/23, навіть за умови підтвердження їх фактичної сплати, не змінює правової природи таких витрат та не є підставою для їх кваліфікації як матеріальних збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу внаслідок ДТП.
При цьому зазначені 15 000 грн не є витратами на професійну правничу допомогу, понесеними позивачем у зв`язку з розглядом цієї цивільної справи, а тому питання про їх відшкодування не може вирішуватися і в порядку розподілу судових витрат у цій справі.
За таких обставин суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідачів 15 000 грн витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, як матеріальних збитків, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Суд враховує характер та обсяг пошкоджень належного позивачу майна, необхідність вжиття ним заходів для визначення розміру заподіяної шкоди та її відшкодування, а також сам факт втрати можливості користуватися автомобілем у тому стані, в якому він перебував до дорожньо-транспортної пригоди. Такі обставини об`єктивно призвели до зміни звичного способу життя позивача та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому суд вважає доведеним сам факт заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок пошкодження належного йому майна. При цьому відсутність доказів звернення за медичною чи психологічною допомогою сама по собі не виключає можливості встановлення моральної шкоди, спричиненої пошкодженням майна. У судовій практиці також визнається можливість компенсації душевних страждань власнику транспортного засобу внаслідок його пошкодження у ДТП.
Разом із тим суд не погоджується із визначеним позивачем розміром моральної шкоди у сумі 60 000 грн, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження такої інтенсивності й тривалості моральних страждань, які б обґрунтовували компенсацію саме у заявленому розмірі.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд ураховує характер правопорушення, характер та істотність пошкодження автомобіля, тривалість вимушених змін у житті позивача, необхідність докладання ним додаткових зусиль для захисту та відновлення своїх прав, а також вимоги розумності і справедливості.
Суд також ураховує, що майнова та моральна шкода мають різну правову природу, а тому отримання позивачем страхового відшкодування у сумі 159 950 грн, а також подальший продаж ним пошкодженого автомобіля самі по собі не спростовують факту завдання моральної шкоди. Водночас зазначені обставини можуть бути враховані судом при оцінці характеру та тривалості негативних наслідків ДТП для позивача.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, а також визнання ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 5000, 00 грн, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, визначивши її розмір у сумі 7000,00 грн, що, на переконання суду, становитиме справедливу та достатню компенсацію заподіяних позивачу немайнових втрат.
Оскільки майно позивача знищено з вини ОСОБА_2 , то саме на нього покладається обов`язок з відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди.
Вказану узгоджується з позицією Верховного Суду, викдаженої у постанові від 09.12.2020 року по справі № 759/5414/17.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статей 133, 139-141 ЦПК України, відповідно до яких судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, а у разі часткового задоволення позову такі витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1545,61 грн, витрати, пов`язані з оплатою послуг поштового зв`язку, у розмірі 160,00 грн, а також витрати на проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу та складання Звіту №574 у розмірі 5 500,00 грн. Зазначені витрати підтверджені матеріалами справи та безпосередньо пов`язані з розглядом справи і підготовкою до її розгляду.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково - у розмірі 4,5 % від заявлених вимог, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеній частині позову. Отже, з витрат на оплату послуг поштового зв`язку у розмірі 160,00 грн відшкодуванню підлягає 7,20 грн, а з витрат на проведення оцінки та складання Звіту №574 у розмірі 5 500,00 грн - 247,50 грн.
Судовий збір також відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 4,5 % від суми судового збору, що складає 69,55 грн.
Керуючись ст.ст.6, ч. 13 ст. 7, 8-13, 18, 19,77-79, 89, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та акціонерного товариства «Укргазвидобування» про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , моральну шкоду в розмірі 7000,00 (сім тисяч гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 69,55 грн (шістдесят дев`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок), витрати, пов`язані з оплатою поштових послуг, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 7,20 грн (сім гривень двадцять копійок) та витрат на проведення оцінки та складання Звіту №574 у розмірі 247,50 грн. (двісті сорок сім гривень п`ятдесят копійок).
В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Герцов