Ухвала № 140266670 у справі № 530/1283/26 від 29.09.2026

Справа № 530/1283/26

Провадження № 2/535/496/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року с-ще Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області

у складі головуючого - судді Мальцева С.О.,

за участю секретаря судового засідання позивача представника позивача представника відповідача (дистанційно) ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Справа № 530/1283/26

розглянув у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Грущанського В.О. про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання будинку об`єктом особистої приватної власності, що був придбаний за особисті кошти під час шлюбу,

установив:

05 червня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_5 , в якому просила: визнати будинок (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1088844753213 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ) об?єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 , яка купила його за власні кошти в шлюбі.

Розпорядженням в.о. голови Зіньківського районного суду Полтавської області Ситник О.В. від 12.06.2026 справу №530/1283/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання будинку об`єктом особистої приватної власності, що був придбаний за особисті кошти під час шлюбу, передано до Котелевського районного суду Полтавської області для розгляду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Котелевського районного суду Полтавської області від 23.06.2026 справу №530/1283/26 (провадження №2/535/496/26) передано головуючому судді Мальцеву С.О.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

15.09.2026 представник відповідача - адвокат Грущанський В.О. через систему Електронний суд подав заяву про закриття провадження у цивільній справі № 530/1283/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1088844753213), об`єктом особистої приватної власності позивачки - на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв`язку з набранням законної сили рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2023 року у справі № 530/982/22 (залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2024 року, провадження № 22- ц/814/1082/24), ухваленим з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

В обґрунтування заяви про закриття провадження у справі представник відповідача зазначає, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 29 вересня 2023 року у справі № 530/982/22 позов ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя задоволено. Суд визнав за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який було зареєстровано за ОСОБА_6 . Під час розгляду справи №530/982/22 суд установив обставини, які безпосередньо стосуються предмета нового позову: а) спірний будинок придбано сторонами 15 серпня 2018 року за договором купівлі-продажу № 952, посвідченим приватним нотаріусом Глушенком В.В.; б) будинок придбано під час зареєстрованого шлюбу сторін (шлюб з 17.07.2010, актовий запис № 41 розірвано рішенням Зіньківського районного суду від 26.08.2020 у справі № 530/946/20, яке набрало законної сили 28.09.2020); в) будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; г) доказів придбання будинку за особисті кошти тодішньої відповідачки (нинішньої позивачки) суду не надано.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 березня 2024 року у справі №530/982/22 (провадження № 22-ц/814/1082/24) апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін. Рішення набрало законної сили.

Отже, на момент подання позову у справі №530/1283/26 правовий режим спірного будинку вже визначено остаточним судовим актом: будинок є спільною сумісною власністю подружжя; за відповідачем визнано право власності на 1/2 частину. Новий позов спрямований саме проти цього висновку: позивачка просить визнати весь будинок її особистою приватною власністю, тобто виключити майно зі складу спільної власності та фактично анулювати вже присуджену відповідачеві частку.

У рішенні від 29.09.2023 зафіксовано позицію представника тодішньої відповідачки (адвоката Козленка О.М.): він не заперечував режим будинку як спільної сумісної власності, а просив змінити розмір часток і залишити ОСОБА_5 .

Ухвалою того ж дня клопотання про відступ від рівності часток відхилено. Суд першої інстанції прямо встановив: «житловий будинок … є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, а частки кожного з подружжя у спільному майні є рівними, оскільки представником відповідача … не доведено обставин, що мають істотне значення, для відступу від рівності часток. Відповідна презумпція жодним чином не спростована». «під час шлюбу відповідачем ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу будинку від 15.08.2018 року, згідно якого, за спільні грошові кошти Відповідача та Позивача, придбано житловий будинок…». «житловий будинок, який є предметом спору, набутий сторонами в період шлюбу, про що не заперечують сторони, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя». В апеляційній скарзі від 17 листопада 2023 року сама ОСОБА_6 письмово підтвердила: «З моєї згоди мій представник, адвокат ОСОБА_9 не заперечував щодо визнання право власності на частку у житловому будинку, який дійсно був придбаний нами під час перебування в шлюбі, але представником була висунута зустрічна вимога щодо відступу від рівних часток … з урахуванням перебування на моєму утриманні двох неповнолітніх дітей…». Прохальна частина апеляції - не «визнати будинок особистою власністю», а зменшити частку чоловіка з 1/2 до 1/3. Позивачка визнала спільність і сперечалася лише про розмір часток за ч. 2 ст. 70 СК України. Постановою від 07.03.2024 апеляцію відхилено. Колегія окремо зазначила: «спірне будинковолодіння є спільним сумісним майном подружжя, так як набуте подружжям за час шлюбу за спільні кошти, а ОСОБА_8 презумпцію спільності майна подружжя не спростувала». Постанова набрала законної сили з дня прийняття. Касаційне оскарження за загальним правилом ч. 3 ст. 389 ЦПК України до цієї категорії не застосовується (ціна позову у справі № 530/982/22 - 49 131,50 грн). За частиною першою статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Позивачка та її представник визнали: будинок придбано під час шлюбу; він є спільною сумісною власністю; спір стосується лише розміру часток. Це зафіксовано і в рішенні суду, і в тексті її власної апеляції. Відмовитися від визнання шляхом нового позову закон не дозволяє.

Підстави закриття провадження у справі визначені у ст.255 ЦПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч.2 ст.256 ЦПК України).

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що згідно з п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у пункті 65 постанови Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 761/32371/24, відповідно до якого вимога про визнання майна особистою власністю одного із подружжя за своєю суттю є запереченням одного із подружжя щодо наявності у майна статусу спільної сумісної власності та, як наслідок, щодо вимоги про поділ спільно нажитого майна.

Отже, вивчивши матеріали даної справи та рішення у справі №530/982/22, суд приходить до висновку про закриття провадження у цій справі, у зв`язку з тим, рішення суду із аналогічного спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав набрало законної сили.

За правилом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 255 ЦПК України,

постановив:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Грущанського В.О., задовольнити.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання будинку об`єктом особистої приватної власності, що був придбаний за особисті кошти під час шлюбу - закрити на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 02.10.2026.

Суддя: С.О. Мальцев