Справа № 554/14143/25
Провадження № 22-ц/801/2176/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Оніщук В. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Справа № 554/14143/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Покоєвича Артема Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Іщук Т. П.,
встановив:
Короткий зміст вимог
У вересні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 червня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Тищенко С. В. подав заявку на отримання кредиту № 100742767. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан».
ТОВ «Мілоан» надіслано відповідачу електронним повідомленням (sms) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору № 100742767 від 02 червня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.
Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору боржник отримав проект цього кредитного договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на вебсайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті кредитодавця.
Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 100742767 від 02 червня 2021 року з ТОВ «Мілоан» та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12 000 грн.
14 вересня 2021 року згідно із умовами договору відступлення прав вимоги № 08Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за Кредитним Договором № 100742767 від 02 червня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», і відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Сума боргу перед новим кредитором становить 55 920 грн, із яких заборгованість за тілом кредиту становить 12 000 грн, заборгованість за відсотками становить 42 120 грн, заборгованість за комісійними винагородами становить 1 800 грн, заборгованість за пенею становить 0 грн.
Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує, ТОВ «Діджи Фінанс» у заявленому позові просило суд стягнути з нього на свою користь вказаний розмір заборгованості за кредитним договором та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №100742767 від 02 червня 2021 року в розмірі 55 920 грн, з яких: 12 000 грн - сума заборгованості за тілом, 42 120 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 800 грн - сума заборгованості за комісією, а також 2 422,40 грн судового збору, 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач у порушення вимог кредитного договору не виконав взяті на себе зобов`язання як перед первісним кредитором, так і перед фактором ТОВ «Діджи Фінанс», до якого перейшло право вимоги за вказаним договором.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, адвокат Покоєвич А.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Ковальчук О.В., Панасюк О.С.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 27 липня 2026 року апеляційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Заявлені позивачем вимоги в частині стягнення процентів є необґрунтованими, суперечать умовам кредитного договору та ґрунтуються на неправомірному нарахуванні процентів після закінчення 30 - денного строку кредитування.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві представник ТОВ «Діджи Фінанс» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
02 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора було укладено кредитний договір № 100742767 (а. с. 22).
Сума кредиту - 12 000 грн (п. 1.2 договору).
Строк кредитування - 30 днів з 02 червня 2021 року (п. 1.3 договору).
Термін повернення кредиту і сплати комісії - 02 липня 2021 року (п. 1.4 договору).
Комісія на надання кредиту - 1 800 грн (п. 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом - 6 120 грн, які нараховують за ставкою 1,70 відсотків від фактичного залишку кредиту на кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.2 договору).
Стандартна базова ставка - 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту на кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (п. 2.1 договору).
Позичальник може збільшити строк кредитування на 1(один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування ( з урахуванням усіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною ставкою наведеною в п.1.6. Договору. (п. 2.3.1.2.)
На а. с. 17 та 23 анкета-заява на кредит № 100742767, паспорт споживчого кредиту із аналогічними умовами.
Відповідно до платіжного доручення № 28267625 від 02 червня 2021 року платник ТОВ «Мілоан» здійснив переказ грошових коштів у розмірі 12 000 грн для отримувача ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), кредитний рах. № НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору 100742767 (а. с. 30).
Згідно із розрахунком, здійсненим ТОВ «Мілоан», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100742767 станом на 31 серпня 2021 року становить 55 920 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 42 120 грн - заборгованість за відсотками, 1 800 грн - заборгованість за комісією (а. с. 20).
14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 08Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 100742767 від 02 червня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» відповідно набуло права вимоги за вказаним договором (а. с. 24-25).
Згідно з копією акту приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 08Т від 14 вересня 2021 року, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло реєстр боржників в кількості 4098 штук (а. с. 25).
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 08Т від 14 вересня 2021 року, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 100742767 від 02 червня 2021 року становить 55 920 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 42 120 грн - заборгованість за відсотками, 1 800 грн - заборгованість за комісією (а. с. 19).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Судом встановлено, що кредитний договір № 100742767 від 02 червня 2021 року укладено в електронному вигляді, із застосуванням одноразового цифрового ідентифікатора. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позик, після чого позикодавцем надіслано останньому за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання договору позики.
Позивачем надано докази перерахування кредитних коштів на банківську картку відповідача первісним кредитором, що не спростовано ОСОБА_1 .
Також відповідач не надав доказів повернення кредитних коштів, спростування розміру заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про те, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення процентів є необґрунтованими, суперечать умовам кредитного договору та ґрунтуються на неправомірному нарахуванні процентів після закінчення 30 - денного строку кредитування, не заслуговують на увагу, оскільки умови договору визначають строк кредитування 30 днів, а також передбачають можливість його продовження (пролонгації) на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку. При цьому договором (п. 2.3.1.2) прямо встановлено, що у разі пролонгації проценти за період продовження строку кредитування нараховуються за стандартною ставкою у розмірі 5 %, узгодженою сторонами у п 1.6 договору.
Отже, посилання на те, що проценти нараховані після спливу первісного 30-денного строку кредитування, саме по собі не свідчить про їх неправомірність, оскільки сторони договору передбачили можливість продовження строку кредитування та відповідні правові наслідки такого продовження у вигляді нарахування процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин, підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів у заявленому позивачем розмірі не встановлено.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, слід залишити за ним.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заявляв про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2 000 грн.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/9476/19).
На підтвердження понесених ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 000 грн керівник товариства надав договір про надання правничої (правової) допомоги №42649746-АБ від 05 січня 2026 року; додаткову угоду до договору від 10 серпня 2026 року; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 10 серпня 2026 року; детальний опис робіт.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Проте правом на подання заперечень проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу сторона відповідача не скористалася.
Враховуючи викладене, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, складність справи, а також враховуючи критерій розумності розміру судових витрат на правничу допомогу, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Покоєвича Артема Олексійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 квітня 2026 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2 000 грн (дві тисячі грн) судових витрат на правничу допомогу, понесених ним у суд апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк