Справа № 130/2981/25
Провадження № 22-ц/801/2061/2026
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.
Доповідач:Береговий О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Справа № 130/2981/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,
учасники справи:
позивач: ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ»,
відповідач: ОСОБА_1 , ФГ «ТЕРРА НОВА»,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «ТЕРРА НОВА» про визнання відсутнім права оренди та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,
за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» - Кривоноса Сергія Павловича на додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року, яке ухвалив суддя Заярний А.М.,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст заявлених вимог.
В жовтні 2025 року ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ФГ «ТЕРРА НОВА» про визнання відсутнім права оренди та укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Просив визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 01 квітня 2025 року до договору оренди землі № б/н від 08 червня 2021 року між ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» та ОСОБА_1 . Визнати відсутнім у ФГ «ТЕРРА НОВА» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:002:0040, номер запису про інше речове право: 60632216. Скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 1,6862 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:002:0040, яка розташована на території Жмеринська ОТГ (Дубівська сільська рада ) Жмеринського району Вінницької області, номер запису про інше речове право: 60632216. Вирішити питання щодо стягнення судового збору.
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
01 червня 2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Парпальос В.В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7987,20 грн. Заяву мотивувала тим, що у відзиві на позовну заяву було заявлено, що попередній (орієнтований) розмір судових витрат, понесених зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції буде складати 8000 грн.
Судове рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення.
Додатковим рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року стягнуто з ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7987,20 грн.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, сума понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7987,20 грн підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягає стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись з вказаним додатковим рішенням суду, представник ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» - Кривонос С.П. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права. Просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким зменшити ОСОБА_1 розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
В апеляційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції не врахував, що справа не потребує великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору, тому заявлені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7987,20 грн є неспівмірними та не відповідають критеріям реальності й необхідності.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження та надано строк для подання відзиву.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Парпальос В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення суду без змін.
Вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не містить належного обґрунтування незаконності оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 серпня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.2 ст.369 ЦПК України.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Позиція суду апеляційної інстанції.
З матеріалів справи слідує, що Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
У зв`язку з цим представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Парпальос В.В. подала заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення з позивача ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» понесених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7987,20 грн (а.с.120 - 121).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.1,2 ст. 15 ЦПК України Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 грудня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Стаття 137 ЦПК України визначає підстави та порядок вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі № 826/1216/16.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 року у справі № 329/766/18.
Згідно із ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
На підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції адвокат Парпальос В.В. до заяви долучила: копію договору про надання правничої допомоги № 04/11/25-1 від 04 листопада 2025 року; додаток № 1 від 04 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 04/11/25-1 від 04 листопада 2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг № б/н від 26 травня 2026 року за договором про надання правничої допомоги № 04/11/25-1 від 04 листопада 2025 року; детальний опис наданих послуг в справі № 130/2981/25 за договором про надання правничої допомоги № 04/11/25-1 від 04 листопада 2025 року.
Зі змісту цих документів слідує, що загальна тривалість роботи адвоката становить 6 годин, а загальна вартість складає 7 987,20 грн.
Відповідно до квитанції №7334804 від 01 червня 2026 року про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС, заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками направлено позивачу ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ», дата, час доставки 01 червня 2026 року о 16:51 год (а.с.127).
Проте, ТОВ «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» клопотань про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги не подавало.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України", від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час тощо.
Здійснивши оцінку розміру судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, крізь призму вимог, установлених частиною четвертою статті 137 та частиною третьою статті 141 ЦПК України, урахувавши положення наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційність та розумність розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, а також зважаючи на обсяг виконаних робіт, відсутність заперечення представника позивача на заяву адвоката Парпальос В.В. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що її заява підлягає задоволенню.
Колегія суддів погоджується, що розмір заявлених відповідачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати у визначеному заявником обсязі мають характер необхідних і співмірні з виконаною роботою адвоката Парпальос В.В. в суді першої інстанції. Отже, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто витрати на професійну правничу допомогу надану в суді першої інстанції в розмірі 7987,20 грн, які позивач має відшкодувати відповідачу ОСОБА_1 ..
Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката у визначеному судом розмірі.
Висновки суду апеляційної інстанції.
З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування чи зміни додаткового рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.137, 141, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛЛЯ АГРОПРОДУКТ» - Кривоноса Сергія Павловича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк