Справа № 148/692/26
Провадження № 22-ц/801/2090/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ковганич С. В.
Доповідач:Береговий О. Ю.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року Справа № 148/692/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Берегового О.Ю. (судді - доповідача),
суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №148/692/26 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року, яке ухвалив суддя Ковганич С.В.,
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог.
В червні 2026 року АТ «Акцент-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що 25 березня 2017 року відповідачка приєдналась до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-Банку разом з умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Натомість відповідачка не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.
У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідачки у неї станом на 11 березня 2026 року наявна заборгованість в розмірі 21823,52 грн, яка складається з: 9393,03 грн - заборгованість за кредитом, 12430,49 грн - заборгованість по відсоткам.
Рішення суду першої інстанції.
Заочним рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 березня 2017 року станом на 11 березня 2026 року в розмірі 9393,03 грн, а також судові витрати з оплати судового збору в сумі 1145,92 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості, АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просило його скасувати в оскаржуваній частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, а також стягнути судові витрати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг А-Банку, ОСОБА_1 погодився на визначені умови кредитування, зобов`язався надалі регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Відповідач регулярно користувався кредитом, отже ознайомився із умовами кредитування та погодився з ними, оскільки укладений договір є договором оферти.
Таким чином вважає, безпідставним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення процентів за користування кредитом.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року розгляд справи в апеляційній інстанції призначено без повідомлення учасників справи згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України.
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже рішення суду в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9393,03 грн, апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині рішення суду не оскаржується.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення частково не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 25 березня 2017 року між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг в А-Банку.
Відповідно до копії даної анкети-заяви відповідачка підтвердила свою згоду на те, що дана заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами (а.с.12).
Згідно копії довідки за картами АТ «А-БАНК» вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки: № НОМЕР_2 , строком дії до серпня місяця 2021 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року (а.с.18).
Згідно копії довідки за лімітами АТ «А-БАНК» вбачається, що клієнту ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 25 березня 2017 року за період з 25 березня 2017 року по 11 березня 2026 року були встановлені наступні ліміти: 25 березня 2017 року за ініціативою клієнта встановлений ліміт в розмірі 1600 грн; 27 березня 2018 року за ініціативою банку та клієнта ліміт було збільшено до 9000 грн; 03 червня 2020 року за ініціативою банку ліміт було збільшено до 9400 грн.
АТ «А-БАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Натомість відповідачка свої зобов`язання за користування кредитними коштами належним чином не виконувала.
У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка згідно з наданими представником позивача розрахунком станом на 11 березня 2026 року становить - 21823,52 грн, яка складається з: 9393,03 грн - заборгованість за кредитом, 12430,49 грн - заборгованість по відсоткам (а.с.8-11).
Позиція суду апеляційної інстанції.
Відмовляючи в стягненні заборгованості по відсоткам в сумі 12430,49 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в цій частині є недоведеними.
Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Апеляційним судом встановлено, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві про приєднання до умов і правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» від 25 березня 2017 року, містяться анкетні дані ОСОБА_1 , проте процентна ставка, розмір відсотків не зазначено (а.с.12).
Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25 березня 2017 року, посилався на умови та правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщених на сайті банку, як невід`ємні частини спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку їх нарахування.
Також, варто зазначити, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, штрафів, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Викладене узгоджується з висновками викладеними в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року, що згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами інших інстанцій.
Також, колегія суддів вважає безпідставними, посилання позивача на витяг умов та правил надання банківських послуг (а.с.26 на звороті - 27) в якому зазначений розмір відсотків, оскільки цей витяг також не містить підпису відповідача ОСОБА_1 .
Висновки суду апеляційної інстанції.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача процентів за користування коштами, які відповідачу надав банк, є правильним.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 07 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий О. Ю. Береговий
Судді О. В. Ковальчук
О. С. Панасюк