ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
01 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/5651/25
Головуючий у першій інстанції - Карпусь І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1869/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
учасники справи:
стягувач Товариства з обмеженою відповідальністю «HL Agroholding s. r. o.»,
суб`єкт оскарження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
боржник Державне підприємство «Ніжинський комбінат хлібопродуктів»,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «HL Agroholding s. r. o.» на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2025 року про зупинення провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «HL Agroholding s. r. o.» на бездіяльність державного виконавця, начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «HL Agroholding s. r. o.» (далі по тексту - ТОВ «HL Agroholding s. r. o.») звернулося до суді зі скаргою на бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просило визнати протиправною бездіяльність начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрія Рокача щодо не відновлення виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 6/740/57/16, виданого 06.12.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області, та зобов`язати його винести постанову про відновлення вказаного виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги зазначав, що у грудні 2016 року Компанія A.D.A. FLOUR MILING LIMITED звернулось до Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 6/740/57/16, виданого 06.12.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області про стягнення з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» 154 850 доларів США - вартості поставленого, але не оплаченого товару, що в гривневому еквіваленті становить 4 004 421 грн, 1000 доларів США - витрат позивача, пов`язаних з оплатою наданих йому послуг юридичного характеру, що в гривневому еквіваленті становить 25860 грн, 7845,5 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що в гривневому еквіваленті становить 202 884,63 грн і 200 доларів США на відшкодування витрат по перекладу процесуальних документів на англійську мову, що в гривневому еквіваленті становить 5172 грн, а всього 163 895,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 238 337,63 грн.
01.11.2016 Компанія A.D.A. FLOUR MILING LIMITED передала (відступила) вказане право вимоги ТОВ HL Agroholding s.r.o. 27.12.2016 державний виконавець Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Пампура Д. С. склав постанову про відкриття виконавчого провадження. 22.05.2017 Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області виніс ухвалу по справі №740/2135/16-ц (провадження № 6/740/38/17), згідно з якою замінив сторону стягувача у виконавчому провадженні ВП №53195909 по примусовому виконанню рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП від 11.11.2015 по справі АС №383у/2015.
17.07.2020 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В. М. була складена постанова про зупинення вчинення виконавчих дій. Підставою для її прийняття стали:
(а) факт прийняття Наказу Фонду державного майна України № 508 від 18.03.2020 «Про внесення змін до Наказу Фонду від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», яким Боржник був включений до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році;
(б) норма п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Вважав, що ситуації із стягненням боргу з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів», порушує принцип обов`язковості виконання судового рішення.
08.09.2025 стягувач звернувся до органу виконавчої служби із заявою про відновлення виконавчого провадження.
22.09.2025 начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Рокач направив стягувачеві відповідь, в якій відмовився відновити виконавче провадження. Таким чином, вказана посадова особа припустив порушення норм ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1, 2 ст. 55, п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.11.2025 зупинено провадження у справі №740/5651/25 (провадження № 4-с/740/10/25) за скаргою стягувача у виконавчому провадженні ТОВ «HL Agroholding s. r. o.» на бездіяльність державного виконавця, начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 1-8/2024(343/24) за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвала суду обґрунтована тим, що має місце неоднаковий підхід Верховного Суду у питанні оцінки щодо конституційності положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи відсутність на даний час оцінки конституційності, неоднаковість підходів Верховного Суду щодо застосування чи незастосування положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», за висновком суду, робить об`єктивно неможливим розгляд цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №1-8/2024 (343/24) в порядку конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для зупинення провадження у справі.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «HL Agroholding s. r. o.», через свого представника - адвоката Спасибо В. В., подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.11.2025 про зупинення провадження у справі скасувати, справу повернути на розгляд до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
За доводами апеляційної скарги, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Таким чином, результати розгляду справи не можуть із необхідністю залежати від рішення Конституційного Суду, а отже, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи відсутня.
Посилається на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 26.06.2024 прийняв Постанову по справі № 335/1961/23 (провадження № 61-2268св24) і застосував норми ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1, 2 ст. 55, п. 9 ч. 2 ст. 129, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України без рішення Конституційного Суду. Він керувався внутріньою правосвідомістю, нормами Конституції України (які є нормами прямої дії), практикою Європейського суду з прав людини, тому саме такий підхід є вірним. Відповідно до статті 8 Конституції України її норми є нормами прямої дії. Жодних перепон по їх застосуванню немає і бути не може.
Зазначає, що 06.12.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист № 6/740/57/16 на примусове виконання рішення третейського суду, за яким 27.12.2016 державним виконавецем Ніжинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Пампуром Д. С. відкрито виконавчого провадження, тобто виконання судового рішення триває дев`ять років.
Стверджує, що зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи в Конституційному Суді легалізує подальше затягування з виконання цієї справи, що призводить до збитків як у стягувача, так і у держави, оскільки боржник (державне підприємство) за весь час затримки виконання судового рішення має сплатити відсотки, курсові різниці та інфляційні витрати.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За вимогами п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Судом встановлено, що 05.10.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист у справі № 740/2135/16-ц, провадження № 6/740/57/16 про стягнення з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» 154 850 доларів США - вартості поставленого, але не оплаченого товару, що в гривневому еквіваленті становить 4 004 421 грн, 1000 доларів США - витрат позивача, пов`язаних з оплатою наданих йому послуг юридичного характеру, що в гривневому еквіваленті становить 25860 грн, 7845,5 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що в гривневому еквіваленті становить 202 884,63 грн і 200 доларів США на відшкодування витрат по перекладу процесуальних документів на англійську мову, що в гривневому еквіваленті становить 5172 грн, а всього 163 895,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 238 337,63 грн (а.с. 5 зворот)
27.12.2015 відкрито виконавче провадження № 53195909, за виконавчим листом № 6/740/57/16, виданим 06.12.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області (а.с. 9).
22.05.2017 Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області постановлено ухвалу у справі №740/2135/16-ц (провадження № 6/740/38/17), якою замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні №53195909 по примусовому виконанню рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 11.11.2015 по справі АС №383у/2015, яким стягнуто з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» на користь Компанії A.D.A FLOUR MILING LIMITED (Troizinos, 4A P.C. 3048, Limassol, Cyprus) 154 850 доларів США - вартість оплаченого, але непоставленого товару, що в гривневому еквіваленті становить 4 004 421 грн, 1000 доларів США - витрати позивача, пов`язані з оплатою наданих йому послуг юридичного характеру, що в гривневому еквіваленті становить 25 860 грн, 7845,5 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що в гривневому еквіваленті становить 202 884,63 грн, 200 доларів США на відшкодування витрат по перекладу процесуальних документів на англійську мову, що в гривневому еквіваленті становить 5172 грн, а всього 163 895,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 238 337,63 грн; - з Компанії A.D.A FLOUR MILING LIMITED (Troizinos, 4A P.C. 3048,Limassol, Cyprus) на ТОВ «HL Agroholding s. r. o.», ідентифікаційний номер ICO-48103993, юридична адреса: Pribinova 25, 81109 Bratislava, Slovakia) (а.с. 4 зворот - 5).
17.07.2020 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В. М. прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, якою встановлено, що відповідно до наказу Фонду державного майна України № 508 від 18.03.2020 «Про внесення змін до Наказу Фонду від 28.12.2019 № 1574 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році», ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів», включений до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації у 2020 році. Відповідно до п. 12 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (а.с. 9 зворот - 10).
08.09.2025 ТОВ «HL Agroholding s. r. o.», через свого представника - адвоката Спасибо В. В., звернулось до начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рокача А. В. з заявою про відновлення виконавчого провадження, з посиланням на те, що з відкритих джерел інформації стягувачеві стало відомо, що Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 26.06.2024 ухвалив постанову по справі № 335/1961/23 (провадження № 61-2268св24), в якій вказав, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18 рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11 рп/2012). Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Ураховуючи, що обов`язком держави є забезпечення виконання остаточного рішення, беручи до уваги тривалу дію зупинення вчинення виконавчих дій, відсутність правової визначеності щодо настання подій, з якими пов`язано відновлення виконавчих дій, а також сумніви щодо існування легітимної мети такого зупинення, колегія суддів доходить висновку, що пункт 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» є таким, що не відповідає Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цієї норми, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики ЄСПЛ щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств (а.с. 10 зворот - 11).
22.09.2025 начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Андрій Рокач направив стягувачу відповідь, в якій вказав, що відсутні правові підстави поновлення вчинення виконавчих дій у ВП № 53195909 (а.с. 6).
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що має місце неоднаковий підхід Верховного Суду у питанні оцінки щодо конституційності положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи відсутність на даний час оцінки конституційності, неоднаковість підходів Верховного Суду щодо застосування чи незастосування положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», за висновком суду, робить об`єктивно неможливим розгляд цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №1-8/2024 (343/24) в порядку конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки до такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм процесуального права, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до статей 129, 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства (п. 9 ст. 129 Конституції України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 431 ЦПК України).
Статтями 1, 5 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконанні рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У справі, що переглядається апеляційним судом, судом першої інстанції встановлено, що 05.10.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області видано виконавчий лист у справі № 740/2135/16-ц, провадження № 6/740/57/16 про стягнення з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» 154 850 доларів США - вартості поставленого, але не оплаченого товару, що в гривневому еквіваленті становить 4 004 421 грн, 1000 доларів США - витрат позивача, пов`язаних з оплатою наданих йому послуг юридичного характеру, що в гривневому еквіваленті становить 25860 грн, 7845,5 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що в гривневому еквіваленті становить 202 884,63 грн і 200 доларів США на відшкодування витрат по перекладу процесуальних документів на англійську мову, що в гривневому еквіваленті становить 5172 грн, а всього 163 895,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 238 337,63 грн (а.с. 5 зворот)
27.12.2015 відкрито виконавче провадження № 53195909, за виконавчим листом № 6/740/57/16, виданим 06.12.2016 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області (а.с. 9).
22.05.2017 Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області постановлено ухвалу у справі №740/2135/16-ц (провадження № 6/740/38/17), якою замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні ВП №53195909 по примусовому виконанню Рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті від 11.11.2015 по справі АС №383у/2015, яким стягнуто з ДП «Ніжинський комбінат хлібопродуктів» на користь Компанії A.D.A FLOUR MILING LIMITED (Troizinos, 4A P.C. 3048, Limassol, Cyprus) 154 850 доларів США - вартість оплаченого, але непоставленого товару, що в гривневому еквіваленті становить 4 004 421 грн, 1000 доларів США - витрати позивача, пов`язані з оплатою наданих йому послуг юридичного характеру, що в гривневому еквіваленті становить 25 860 грн, 7845,5 доларів США на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, що в гривневому еквіваленті становить 202 884,63 грн, 200 доларів США на відшкодування витрат по перекладу процесуальних документів на англійську мову, що в гривневому еквіваленті становить 5172 грн, а всього 163 895,5 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 4 238 337,63 грн; - з Компанії A.D.A FLOUR MILING LIMITED (Troizinos, 4A P.C. 3048,Limassol, Cyprus) на товариство з обмеженою відповідальністю «HL Agroholding s. r. o.», ідентифікаційний номер ICO-48103993, юридична адреса: Pribinova 25, 81109 Bratislava, Slovakia) (а.с. 4 зворот - 5).
17.07.2020 Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Бабенком В. М. зупинено вчинення виконавчих дій, на підставі п. 12. ч. 1 ст. 34, 35 ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 12. ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Відповідно до ст. 35 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій) виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.
У випадку, передбаченому пунктом 7 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до закінчення процедури погашення заборгованості, визначеної Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".
У випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
Арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадку, передбаченого пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.
Після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
У випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій до виключення боржника з реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". У разі поновлення виконавчого провадження, зупиненого на підставі пункту 10 частини першої статті 34 цього Закону, виконавче провадження повторному зупиненню з цих підстав не підлягає.
У випадку, передбаченому пунктом 13 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на період дії обставин, визначених статтею 2-1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
У випадку, передбаченому пунктом 14 частини першої статті 34 цього Закону, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій на період дії обставин, визначених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".
26.06.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою у справі №335/1961/23 постановив звернутися до Пленуму Верховного Суду для вирішення питання щодо внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності (відповідності Конституції України) п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Пункт 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на дату ухвалення постанови Верховним Судом у справі №335/1961/23) включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Постановою Пленуму Верховного Суду №12 від 06.09.2024 ухвалено звернутись до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Другої колегії суддів Першого сенату Конституційного Суду України від 06.11.2024 у справі №1-8/2024 (343/24) відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій ст. 129-1 Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII зі змінами.
10.12.2024 Велика палата Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розглядала справу за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності пункту 12 частини першої ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», за результатами якого суд дослідив матеріали справи на відкритій частині пленарного засідання та перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення у справі №1-8/2024 (343/24).
Станом на 25.11.2025 (дата постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції) було відсутнє рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд першої інстанції виснував, що оскільки предметом розгляду поданої ТОВ «HL Agroholding s. r. o.» скарги є, зокрема, встановлення правомірності постанови від 17.07.2020 про зупинення вчинення виконавчих дій за виконавчими провадженнями № 53195909 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», питання щодо конституційності якого розглядається у Конституційному Суді України, то розгляд зазначеної скарги є неможливим без остаточного вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду щодо конституційності п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Апеляційний суд з цим висновком місцевого суду не погоджується, виходячи з такого.
Аналізуючи питання зупинення провадження у господарській справі, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі №910/17615/20 виходив з того, що цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Глава 8 розділу ІІІ ЦПК України містить норми, які регулюють залишення позову без розгляду, зупинення і закриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 125 ЦПК України зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. З дня відновлення провадження перебіг процесуальних строків продовжується.
Випадки, які регламентують зупинення провадження у справі, чітко передбачені статтями 251, 252 ЦПК України і їх перелік є вичерпним.
Положення статті 251 ЦПК України передбачають обов`язок суду зупинити провадження у справі.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи. Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі N 990/24/23 (провадження N 11 -100заі23).
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01 березня 2024 року у справі N 910/17615/20 вказано, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19 (провадження № 61 -5752сво21).
Подібні висновки про застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 947/39698/21 (провадження № 61-16566св25).
Водночас за приписами п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
ЦПК України, зокрема, Розділ VIІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» не врегульовує дії суду в об`єктивній неможливості розгляду скарги до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження.
Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд сформував усталену позицію щодо питання можливості зупинення провадження на стадії виконання судового рішення і згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України у виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує відповідні висновки, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Так, за висновками Верховного Суду у постановах від 20.02.2019 у справі №906/806/15, від 01.10.2019 у справі №911/2179/15; від 12.08.2021 у справі №2605/9725/12, від 20.01.2022 у справі №130/545/20, від 26.01.2022 у справі №344/11212/21, від 18.05.2022 у справі №2-732/11, від 06.09.2019 у справі №805/4091/17-а, від 10.08.2023 у справі №804/7154/16 тощо, підстава, передбачена п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
З наведених у зазначеній нормі підстав вбачається, що провадження у справі може бути зупинено лише до закінчення її розгляду / перегляду по суті.
Стаття 251 ЦПК України передбачає можливість зупинення розгляду справи судом на стадії вирішення спору і не передбачає можливості зупинення розгляду заяв, в т.ч. поданих на стадії примусового виконання рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав у суду першої інстанції для зупинення провадження у цій справі.
Щодо висновку суду першої інстанції щодо того, що має місце неоднаковий підхід Верховного Суду у питанні оцінки щодо конституційності положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи відсутність на даний час оцінки конституційності, неоднаковість підходів Верховного Суду щодо застосування чи незастосування положень п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а зазначене за висновком суду, робить об`єктивно неможливим розгляд цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи №1-8/2024 (343/24) в порядку конституційного провадження за конституційним поданням Верховного Суду щодо конституційності п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», слід зазначити.
Апеляційний суд не заперечує, що справа за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 129-1 Конституції України (конституційності) пункту 12 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII зі змінами та ця справа (№911/2316/23) пов`язані.
Проте сама по собі взаємопов`язаність двох справ не завжди свідчить про неможливість прийняття судом рішення за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для цього суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі і одночасно мають значення для вирішення цієї справи - по суті.
Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не конкретизував, які саме обставини, що можуть бути встановлені під час розгляду конституційної справи №1-8/2024 (343/24), мають суттєве значення для здійснення розгляду даної скарги, враховуючи, що питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування у справі та не є фактами, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, а підлягає вирішенню судом в порядку ч. 6 ст. 10 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 152 Конституції закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно зі ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
В контексті спірного питання колегія суддів зазначає, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Апеляційний суд також зауважує, що згідно зі ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
У справі, що розглядається, суд передовсім має дати оцінку діям державного виконавця щодо правомірності зупинення виконавчого провадження в контексті норм Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», а розгляд Конституційним Судом згаданого вище подання Верховного Суду не перешкоджає ухваленню рішення за скаргою на дії державного виконавця.
З огляду на наведене, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права прийшов до помилкового висновку про зупинення провадження у справі з посиланням на п. 6 ч.1 ст. 251 та п 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, тому ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25.11.2025 про зупинення провадження підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379 ч. 1 п. 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «HL Agroholding s. r. o.» - задовольнити.
Ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 25 листопада 2025 року про зупинення провадження скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді