П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2026 р. м. Одеса Справа № 490/3137/26
Перша інстанція: суддя Гуденко О.А.,
повний текст судового рішення
складено 28.07.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючої-судді Казанчук Г.П.
суддів: Градовського Ю.М., Єщенка О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м.Миколаєва від 28 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Центральний відділ Державної виконавчої служби у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса), про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВИКЛАД ОБСТАВИН :
ОСОБА_1 (надалі Позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- поновити строк на подання позовної заяви про скасування постанови №753, винесеної 22.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення його до адміністративної відповідальності;
- скасувати постанову №753, винесену 22.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП;
- провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити у зв язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
- витребувати зазначені матеріали адміністративної справи у відповідача відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , розглянуті 22.08.2025 року;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 665 гривень 60 копійок.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 квітня 2026 року адміністративний позов залишено без руху та надано 5-тиденний строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме надати докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій. Клопотання про поновлення строку звернення до суду залишити без задоволення.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення разом з доданими до неї матеріалами - повернуто особі, яка її подала.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року, а справу № 490/3137/26 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 серпня 2025 року близько 21.00 год., ОСОБА_1 перебував біля будинку АДРЕСА_1 , до нього під`їхав службовий автомобіль із маркуванням Національної поліції України, з нього вийшло двоє осіб у форменному одязі, які представилися працівниками поліції. Вони вимагали пред`явити військово-обліковий документ для перевірки. ОСОБА_1 пред`явив витяг з мобільного додатку Резерв+, який є електронним військово-обліковим документом. Працівники поліції не заперечували проти пред`явлення виписки з застосунку «Резерв+» та сказали, що йому потрібно проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_6 , де відносно нього був складений протокол №668 за вчинення адміністративного правопорушення. Позивача стверджує, що під час зупинки працівниками поліції та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення мав при собі електронний військово - обліковий документ, однак його доводи не були взяті до уваги працівниками поліції, так і працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 . В протоколі не зазначено засоби фото, відео фіксації відмови особи від підписання та отримання другої копії примірника протоколу.
Водночас, за зверненням ОСОБА_1 сформований військово-обліковий документ у системі «Резерв+», що підтверджується відповідним витягом із указаної системи. У цьому військово-обліковому документі зазначено військово-облікову спеціальність, її номер, а також вказано його персональний номер в реєстрі «Оберіг». Таким чином, станом на 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 мав сформований чинний військово-обліковий документ в електронній формі. Відповідачем жодним чином не доведено відсутність у ОСОБА_1 військово - облікового документу на дату складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за №668 від 18.08.2025. Проте, постановою №753 від 22.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
13.07.2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки всі перелічені по тексту позовної заяви твердження позивача є надуманими, а також такими, що побудовані на спотворенні змісту наявних у справі письмових доказів (додатків) та діючого законодавства. Твердження сторони позивача про те, що станом на 18 серпня 2025 року він мав сформований чинний військово-обліковий документ в електронній формі, спростовується наявною у матеріалах справи власноручно підписаною заявою в порядку ст. 279-9 КУпАП, по тексту якої позивач підтвердив факт відсутності при собі ВОД, визнав свою провину та надав свою згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
З приводу вказаної заяви відповідач зазначає, що перебуваючи у приміщенні відповідача, 22.08.2025 безпосередньо перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 надав її уповноваженій особі відповідача для долучення до матеріалів справи, адже наявність останньої надавала йому змогу сплатити 50 відсотків від суми штрафу, передбаченої санкцією інкримінованої йому статті.
Також представник відповідача підкреслює, що оригінал заяви позивача про визнання правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП, датований 18.08.2025 - перебуває у володінні відповідача, а тому, якщо у сторони позивача наявні будь-які сумніви у тому, що підпис на цій заяві виконаний не позивачем, а іншою особою, то сторона позивача не позбавлена можливості звернутись із письмових клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи тощо.
Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про відсутність належних доказів відсутності у позивача військово-облікового документи під час заходів щодо оповіщення.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2026 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що трудова книжка Позивача заповнена з порушенням вимог вказаної Інструкції, як наслідок у Головного управління були відсутні підстави для врахування періоду роботи з 01.07.1982 по 31.08.1992 до страхового стажу, оскільки відсутня довідка про реорганізацію установи куди особа була прийнята на роботу, а довідки про підтвердження страхового стажу не було надано. Крім того, в індивідуальних відомостях про застраховану особу на Позивача за період з 01.01.2004 по 13.09.2006 та з 31.10.2009 по 30.12.2012 відсутні відомості про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду, підстав для врахування зазначеного періоду не має.
Апелянт зазначає, що до протоколу №668 від 18.08.2025 не надано жодного доказу, який би підтверджував факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, тільки зазначено про необхідність прибути для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 10.00 год. 22.08.2025 в приміщення кабінету №7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , при цьому не зазначено навіть адреси місця знаходження вказаного органу. ОСОБА_1 під час зупинки працівниками поліції та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення мав при собі електронний військово - обліковий документ, однак його доводи не були взяті до уваги працівниками поліції, так і працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 . В протоколі не зазначено засоби фото, відео фіксації відмови особи від підписання та отримання другої копії примірника протоколу.
Рух справи в апеляційній інстанції:
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2026 року призначено розгляд даної справи у відкритому судовому засіданні на 01.10.2026 року та витребувані додаткові докази.
В судове засідання сторони не прибули, представник позивача подав заяву про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача та додаткові пояснення по сутів справи.
Від представника відповідача заяви про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -
УСТАНОВИВ:
Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 18.08.2025 близько 21:20 годині з екіпажем поліцейських УПП в Миколаївській області, до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , прибув громадянин ОСОБА_1 , як особа, яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що приблизно о 21:00 год. 18.08.2025 під час патрулювання території на АДРЕСА_1 під час перевірки документів було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 , в особливий період, в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; у період проведення мобілізації, не мав при собі військово-облікового документа ані в паперовому ані в електронному вигляді, під час складення протоколу також не має при собі, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУПАП.
18.08.2025 року заступником начальника /начальник мобілізаційного відділення/ ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , було складено протокол №668 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Зі змісту протоколу вбачається, що 18.08.2025 близько 21:20 год. з екіпажем поліцейських УПП в Миколаївській області, до адміністративної будівлі ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , прибув громадянин ОСОБА_1 , як особа, яка порушила законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що приблизно о 21:00 год. 18.08.2025 під час патрулювання території на АДРЕСА_1 під час перевірки документів було виявлене правопорушення вчинене останнім, а саме те, що ОСОБА_1 , в особливий період, в порушення ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; у період проведення мобілізації, не мав при собі військово-облікового документа ані в паперовому ані в електронному вигляді, під час складення протоколу також не має при собі, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1. КУПАП.
Також, у даному протоколі роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 22.08.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У протоколі наявний запис про те, що від пояснення та/або підписання протоколу порушник відмовився у присутності свідків, що завірено їх підписом.
Громадянина ОСОБА_1 , ознайомлено з протоколом роз`яснено права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та розгляд справи призначено о 10.00 год. 22.08.2025. Окрім цього, ОСОБА_1 отримав копію протоколу, про що також поставив власний підпис. Заяв чи клопотані про відкладення розгляду справи під час складення протоколу не надходило.
22.08.2025 ОСОБА_1 , користуючись правом, передбаченим ст.ст. 268, 279-9 КУПАП, через канцелярію подав заяву, за змістом якої провину у вчиненні інкримінованого правопорушення визнав та її не оспорює, згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.
22.08.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_3 складено Постанову №753 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП в якій зазначено наступне (надалі спірне рішення).
Отже, законність винесення спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до протоколу № 668 від 18.08.2025 р. о 21.20 на запрошення поліцейських УПП в Миколаївській області до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_6 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 прибув гр. ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку із тим, що 18.08.2025 р. близько 21.00 год. під час перевірки документів в АДРЕСА_1 , виявлено адміністративне правопорушення вчинене громадянином ОСОБА_1 , як полягає у тому, що останній в особливий період в порушення ч. 6 ст. 22 ЗУ «Пр мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у період проведення мобілізації не мав при собі військово-облікового документа, а також встановленого мобільного застосунку «Резерв+» та не пред`явив його, під час складення протоколу також не мав при собі військово-облікових документів та мобільний застосунок «Резерв+» не встановлював, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210-1 КУпАП.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (№3543) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
24.02.2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частина 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
При цьому, в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX .
Стаття 210-1 КУпАП визначає покарання за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що стверджуваний склад правопорушення є формальним та сама по собі відсутність у громадян чоловічої статі від 18 до 60 років при собі військово-облікового документа у період проведення мобілізації, в особливий період, порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а отже складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому, суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення щодо відсутності військово-облікового документа характеризується виною у формі умислу (рідше - необережності, залежно від складу та кваліфікації за КУпАП), яка проявляється в усвідомленні особи протиправність своєї поведінки (не носить документ, не отримує його або навмисно ігнорує вимоги щодо його наявності). Водночас, об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у невиконанні обов`язку мати при собі та пред`явити військово-обліковий документ за вимогою уповноважених осіб в період дії воєнного стану, тобто має форму бездіяльності, оскільки особа не виконує законодавчо встановлений обов`язок мати при собі військовий квиток (або тимчасове посвідчення, приписне свідоцтво) та пред`явити його для перевірки. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що обов`язковою умовою є вчинення діяння під час дії мобілізації або правового режиму воєнного стану.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову, з огляду на таке.
Постановою Кабінетом Міністрів України Постановою №559 від 16.05.2024 року затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа.
За правилами пункту 2 Порядку №559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №559.
Відповідно до вимог пунктів 6-7 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
- Електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
- Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
- Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку №559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі.
Роздрукований витяг з електронного реєстру "Резерв+", сформований через відповідний мобільний додаток або вебпортал та містить унікальний QR-код, має юридичну силу документа, що підтверджує взяття на військовий облік.
Такий документ:
- формується безпосередньо із державної інформаційної системи (відповідно до постанови КМУ №1487 від 30.12.2022 "Про Реєстр військовозобов`язаних");
- не вимагає нотаріального завірення чи додаткових підписів або печаток;
- є дійсним протягом 12 місяців з дати формування, якщо інше не зазначено в самому документі.
QR-код забезпечує верифікацію даних у режимі реального часу, що повністю відповідає вимогам електронного документообігу в умовах правового режиму воєнного стану.
Система "Резерв+" працює як цифрове відображення даних з Реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів (ЄРКВ), який веде Міністерство оборони України.
Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі Закон №1951) регулюється функціонування «Резерв+».
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (№1951) електронний кабінет це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Отже аналіз викладених норм законодавства дає підстави дійти висновку, що додаток «Резерв+» є тим мобільним додатком, через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин, пред`явлення мобільного додатку «Резерв+» є виконанням військовозобов`язаним вимог частини 6 статті 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Апелянт обґрунтовуючи апеляційну скаргу вказував, що станом на 18.08.2025 року під час його зупинки працівниками поліції та під час складання протоколу про адміністративне правопорушення він мав при собі електронний військово-обліковий документ, сформований у системі «Резерв+» на підтвердження вказано, позивачем додано до позову витяг з мобільного додатку «Резерв+».
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з вказаного витягу вбачається, що військово-обліковий документ сформований лише 07.03.2026 року, тобто після винесення оскаржуваної постанови.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що даний витяг є ксерокопією та не містить запис про дату уточнення даних, який повинен міститься в правом нижньому кутку витягу.
Водночас, на виконання вимог ухвали апеляційного суду, ГУ Нацполіції в Миколаївській області надані про те, що у відповіді начальника відділення поліції №1 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області зазначено, що згідно «Журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених ВП №1 МРУП ГУНП в Миколаївській області», а також згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції, 18.08.2025 року гр. ОСОБА_1 до відділення поліції не запрошувався та не доставлявся. Згідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи Інформаційного порталу Національної поліції ОСОБА_1 було супроводжено до ІНФОРМАЦІЯ_6 співробітником Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_4 .
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сторона позивача не заперечувала факт супроводження позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 з підстав відсутності військово-облікового документа. Водночас, наявність у позивача в електронній форм військово-облікового документа спростовувала необхідність для відвідування позивачем ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Крім того, на виконання вимог ухвали апеляційного суду відповідач надав інформацію із реєстру Оберіг, згідно якої, колегія суддів убачає, що оновлення персональних даних в цьому реєстрі відбулось лише 22.08.2025 та 24.08.2025.
Апеляційний судом також була витребувана інформація у позивача про наявність військово-облікового документа у паперовому вигляді, проте, з відповіді на вказаний запит слід виснувати, що позивач мав військово-обліковий документ в електронному вигляді.
Колегія суддів зазначає, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Оберіг) - це інформаційна система для ведення військового обліку в Україні. У реєстрі збирають, зберігають, перевіряють та оновлюють відомості про призовників, військовозобов`язаних і резервістів.
Дані до реєстру Оберіг можуть надходити у два способи:
автоматично - через обмін з іншими державними системами, реєстрами та базами даних;
вручну - на підставі інформації від самої людини, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів освіти, ТЦК та СП і військових частин.
Якщо інформацію про людину вносять уперше, система автоматично створює окремий номер запису. Також фіксує дату й час його створення та відповідальну особу або джерело, з якого отримано дані. При цьому, у Реєстрі відображаються усі подальші руху щодо зміни персональних даних, уточнення таких дани, бронювання, відстрочки тощо.
Натомість електронний додаток Резерв + це інформаційна система для ведення військового обліку в Україні, у якому збирають, зберігають, перевіряють та оновлюють відомості про призовників, військовозобов`язаних і резервістів. У вказаному мобільному додатку є можливість формувати військово-обліковий документ (Резерв ID) з QR-кодом, який має однакову юридичну силу з паперовим. При цьому, через цей електронний додаток можливо дистанційно уточнити актуальні контактні дані та адресу без візиту до ТЦК. Під час дистанційного уточнення актуальних даних у Реєстрі (Оберіг) відображаються уточненні дані, а також спосіб їх уточнення. Реєстр+ є по суті електронним персональним кабінетом військовозобов`язання.
Водночас, згідно інформації із Єдиного ержавний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів колегія судді убачає, що 22.08.2025 відбулась звірка даних при особистій явці, а вже 24.08.2025 року відбулось відображення цих даних в Оберіг. Тобто, колегія суддів погоджується із доводами відповідача, що 18.08.2025 року у позивача був відсутній військово-обліковий документ в електронному вигляді, оскільки це об`єктивно неможливо через те, що такий електронний кабінет війьковозобов`язаного починає діяти після уточнення персональних даних, що було зроблено позивачем лише через чорити дні після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, надаючи оцінку вищеописаним доказам, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів наявності у позивача станом на 18.08.2025 року військово-облікового документа.
Стосовно доводів апелянта про те, що він не подавав заяви від 22.10.2025 року про визнання вини та про відсутність відео запису, як єдиного можливого доказу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наголосив, що перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , 22.08.2025 безпосередньо перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 надав заяву про визнання вини уповноваженій особі відповідача для долучення до матеріалів справи, оскільки наявність останньої надавала йому змогу сплатити 50 відсотків від суми штрафу, передбаченої санкцією інкримінованої йому статті.
При цьому, як і в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду представник відповідача наголошував, що оригінал заяви позивача про визнання правопорушення в порядку ст. 279-9 КУпАП, датований 18.08.2025 - перебуває у володінні відповідача, а тому, якщо у сторони позивача наявні будь-які сумніви у тому, що підпис на цій заяві виконаний не позивачем, а іншою особою, то сторона позивача не позбавлена можливості звернутись із письмовим клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи тощо.
Колегія суддів зазначає про відсутність клопотання позивача щодо призначення судової почеркознавчої експертизи.
Водночас, опосередковано іншими доказами доводиться факт перебування позивача 22.08.2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 , а саме: інформацією із Єдиного реєстру військовозобов`язаних стосовно того, що 22.08.2025 року створено запис про звірку контактних даних, звірка при особистій явці (а.с.166-167). Крім того, факт перебування позивача у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 доводиться інформацією із журналу відвідувачів та обліку видачі одноразових перепусток ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.168-169), згідно якого ОСОБА_1 , мобільний телефон НОМЕР_1 (саме цей номер вказаний позивачем у позові) передував у приміщенні РТЦК та СА з 10:04 до 12:45.
Отже, доводи апелянта про те, що він 22.08.2025 року не відвідував ІНФОРМАЦІЯ_6 спростовані вищезазначеними доказами.
Що ж стосується відеозапису з нагрудного відео-реєстратора № 030700045 від 18.08.2025, на якому, як із дотриманням принципу безперервності зафіксовані описані вище події від моменту доставлення позивача до приміщення відповідача, процес підписання та подання заяви про визнання правопорушення та безпосередньо сам процес складання протоколу щодо позивача, під час якого позивач підтверджує відсутність в нього будь-яких ВОД, то відповідач зазначив, що не зможе долучити його як додаток до відзиву на позовну заяву, враховуючи таке.
Відповідно до п. 2 Розділу IV Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 532, строк зберігання на сервері фото- та відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 днів з дати завантаження відповідної інформації.
Враховуючи той факт, що від моменту подій, описаних у протоколі № 668 про адміністративне правопорушення, минуло значно більший проміжок часу, аніж 30 днів, то відповідні відеозаписи щодо позивача були видалені автоматично за сплином часу.
Отже, колегія суддів зазначає, що відсутність відеозапису обумовлена об`єктивними обставинами. Разом із тим, слід наголосити, що факт відсутності у позивача 18.08.2025 року військово-облікового документу беззаперечно доводиться іншими доказами у сукупності, що утворює склад адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 1, 6 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 у справі № 760/2846/17 та від 14.02.2018 по справі № 536/583/17.
Слід зазначити, що подання ОСОБА_1 заяви визначеної ст. 279-9 КУпАП, з урахуванням положень ч. 3 ст. 279-9 КУпАП слугувало застосуванню мінімального розміру штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Пасивну процесуальну поведінку позивача, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача / суб`єкта владних повноважень, слід тлумачити саме на користь відповідача / суб`єкта владних повноважень.
У постанові від 02 жовтня 2025 року у справі №990SCGC/18/25 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язком доказування слід вважати закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування і наскільки змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів алгоритмізованою та обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду не заперечуючи, що в адміністративних справах тягар доказування правомірності прийнятого рішення в разі його оскарження в суді покладається саме на суб`єкта владних повноважень, зазначила, що це не звільняє позивача (у цьому випадку скаржника) від права та обов`язку спростувати надані відповідачем / суб`єктом владних повноважень (у цьому випадку ВРП) докази. Пасивну процесуальну поведінку скаржника, яка проявляється в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача / суб`єкта владних повноважень, у цьому випадку слід тлумачити саме на користь відповідача / суб`єкта владних повноважень. Такий підхід до вирішення питання щодо розподілу тягаря доказування Велика Палата Верховного Суду застосувала в постанові від 30 травня 2024 року у справі № 990/49/23.
Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово відзначав, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що під час розгляду цієї справи, стороною позивача не надано будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та не доведено неправомірність винесення оскаржуваної постанови.
Враховуючи вищеописане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке полягає у відсутності при собі військово-облікових документів у період проведення мобілізації, вчинене в особливий період.
З урахуванням встановлених обставин у справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач діяв відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення відповідачем призначено відповідно до норм цього Кодексу, в межах санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов`язків, з підстав чого не підлягають задоволенню вимоги позивача про скасування постанови.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції відповідає критеріям ст.242 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") апеляційний суд надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.
Підстав для перерозподілу судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2026 року у справі №490/3137/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя Г.П. Казанчук
Суддя Ю.М. Градовський
Суддя О.В. Єщенко